Після розірвання договору банківського вкладу, пеня відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - не нараховується. (ВС КЦС, справа №711/7486/19 від 29.03.2023 р.)

Фабула судового акту: Вкладник банку звернулась з позовом, про стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Мотивувала тим, що банк не виплачував відсотки за її депозитами, відкритими у 2012 році з весни 2014 року, у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя. Її рахунки було заблоковано. З метою отримання належних коштів та нарахованих відсотків вона неодноразово зверталась до відповідача з відповідними проханнями (в тому числі із заявою про розірвання договорів), які банком проігноровані. В 2019-2022 роках їй вдалося стягнути на її користь суми депозитів, відсотки та пеню.

Однак, посилаючись на те, що банк тривалий час не виконував її вимоги про повернення належних їй вкладів та відсотків, вона просила ще стягнути з банку на свою користь пеню на підставі ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 14 грудня 2019 року до 14 грудня 2020 року.

Рішеннями судів попередніх інстанцій її позов задоволено частково. Було зменшено суму пені бо розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов`язання (ч.3 ст.551 ЦК України), але в цілому - вимоги підтримано.

Проте ВС КЦС з висновками судів попередніх інстанцій не погодився, виходячи з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Якщо вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

У постанові ВП ВС від 09 листопада 2021 року у справі № справа № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) викладено правову позицію про те, що пеня, передбачена ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов'язання на користь споживача, однак якщо між сторонами припинено правовідносини з договорів банківського вкладу, то з часу такого припинення ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.

Відповідно до ч.2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Тобто після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті ст. 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання.

Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи ст. 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу пеня відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.

Отже у цій справі: Аналіз матеріалів справи, свідчить про те, що у 2018 році позивачка звернулась до банку із заявою про розірвання усіх депозитних договорів та договорів відкритих рахунків, видачу коштів та нарахованих відсотків. При розгляді іншої справи, встановлено, що з 23 липня 2018 року (з урахуванням вихідних днів) між сторонами припинилися договірні правовідносини за зазначеними договорами банківських вкладів. З огляду на наведене, на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до ч.5 ст. 10 цього Закону не нараховується.

Аналізуйте судовий акт: Необлікування чи неналежне облікування банком залучених від юридичних чи фізичних осіб коштів не впливає на дійсність договору банківського вкладу (ВП ВС, справа № 463/5896/14-ц, 10.04.19);

Проценти за депозитним вкладом не є доходом, а тому не можуть бути враховані при визначенні розміру аліментів (Апеляційний суд м. Києва № 760/4569/18 від 05.09.2018);

Вкладник банка не може бути відповідальним за порушення, вчинені його посадовими особами, що на власний розсуд розпорядились коштами такого вкладника після передачі їх на депозит (ВС/КЦС, № 662/892/15-ц,19.06.19);

Шкода, завдана боржнику іншою особою, не може вважатися шкодою, завданою кредитору боржника - тому кредитор банку не може звернутись напряму до власника банку за стягненням неповернутого вкладу (ВП ВС справа № 761/45721/16-ц від 28.09.2021 р.).

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 757/56446/20-ц

провадження № 61-245св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року у складі судді Вовк С. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк») про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що є клієнтом АТ «КБ «ПриватБанк» на підставі депозитних договорів: від 01 листопада 2012 року №SAMDN25000730213398, від 01 листопада 2012 року № SAMDN25000730212974, від 23 листопада 2012 року № SAMDN25000730861355, від 13 березня 2013 року № SAMDN25000733761587, від 18 травня 2013 року № SAMDN25000735265759 та від 18 травня 2013 року № SAMDN25000735265537.

З весни 2014 року, у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя, її рахунки заблоковано, нарахування відсотків припинено.

З метою отримання належних коштів та нарахованих відсотків вона неодноразово зверталась до відповідача з відповідним проханням, яке банком проігнороване.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року у справі № 757/10991/19-ц частково задоволено її позов до АТ «КБ «ПриватБанк» та стягнуто на її користь заборгованість за договорами:

- від 01 листопада 2012 року № SAMDN25000730213398 - 19 168, 55 дол. США вкладу, 7 173, 50 дол. США ненарахованих відсотків за період із 02 березня 2014 року до 23 липня 2018 року, 1,14 дол. США ненарахованих відсотків за період із 24 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року, 340,31 дол. США - 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року, 19 168,55 дол. США пені;

- від 01 листопада 2012 року № SAMDN25000730212974 - 19 717, 29 дол. США вкладу, 7 378, 86 дол. США ненарахованих відсотків із 02 березня 2014 року до 23 липня 2018 року, 1,17 дол. США ненарахованих відсотків із 24 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року, 350,05 дол. США - 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року, 19 717, 29 дол. США пені;

- від 23 листопада 2012 року № SAMDN25000730861355 - 17 804, 00 дол. США вкладу, 7 867, 90 дол. США ненарахованих відсотків із 24 лютого 2014 року до 23 липня 2018 року, 1,06 дол. США ненарахованих відсотків із 24 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року, 316,08 дол. США -3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 липня 2019 року, 17 804, 00 дол. США пені;

- від 13 березня 2013 року № SAMDN25000733761587 - 14 353, 00 дол. США вкладу, 6 115,26 дол. США ненарахованих відсотків із 14 березня 2014 року до 23 липня 2018 року, 0,85 дол. США ненарахованих відсотків із 24 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року, 254,81 дол. США - 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року, 14 353, 00 дол. США пені;

- від 18 травня 2013 року № SAMDN25000735265759 - 53 926 грн вкладу, 43 028,52 грн ненарахованих відсотків із 19 лютого 2014 року до 23 липня 2018 року, 3,21 грн ненарахованих відсотків із 24 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року, 957,37 грн - 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року, 53 926 грн пені, 3 359, 59 грн інфляційних втрат за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року;

- від 18 травня 2013 року № SAMDN25000735265537 -122 468 грн вкладу, 97 719, 40 грн ненарахованих відсотків із 19 лютого 2014 року до 23 липня 2018 року; 7,28 грн ненарахованих відсотків із 24 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року, 2 174, 23 грн - 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року, 122 468 грн, 7 629,76 грн інфляційних втрат за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь: 5 889,98 грн за рахунком № НОМЕР_1 ; 249,06 грн - за рахунком № НОМЕР_2 ; 535,26 доларів США - за рахунком № НОМЕР_3 ; 1 399,41 доларів США - за рахунком № НОМЕР_4 ; 16 669,06 грн - за рахунком № НОМЕР_5 ; 419,57 доларів США - за рахунком № НОМЕР_6 ;

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року було скасовано і ухвалено нове рішення, яким її позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на її користь:

- за договором від 01 листопада 2012 року № SAMDN25000730213398 - вклад у розмірі 17 425,55 доларів США, ненараховані відсотки за період із 02 березня 2014 року до 05 листопада 2017 року у розмірі 5 453,96 доларів США, ненараховані відсотки за період із 06 листопада 2017 року до 23 липня 2018 року у розмірі 525,51 доларів США, 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 309,36 доларів США, всього 23 714,38 доларів США;

- за договором від 01 листопада 2012 року № SAMDN25000730212974 - вклад у розмірі 17 925,55 доларів США, ненараховані відсотки за період із 02 березня 2014 року до 05 листопада 2017 року у розмірі 6 171,24 доларів США, ненараховані відсотки за період із 06 листопада 2017 року до 23 липня 2018 року у розмірі 593,22 доларів США, 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 350,05 доларів США, всього 25 040,06 доларів США;

- за договором від 23 листопада 2012 року № SAMDN25000730861355 - вклад у розмірі 13 754 доларів США, ненараховані відсотки за період із 24 лютого 2014 року до 26 листопада 2017 року у розмірі 5 166,23 доларів США, ненараховані відсотки за період із 27 листопада 2017 року до 23 липня 2018 року у розмірі 0,90 доларів США, 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 244,18 доларів США, всього 19 165,31 доларів США;

- за договором від 13 березня 2013 року № SAMDN25000733761587 - вклад у розмірі 14 353 доларів США, ненараховані відсотки за період із 14 березня 2014 року до 17 березня 2018 року у розмірі 5 684,18 доларів США, ненараховані відсотки за період із 18 березня 2018 року до 23 липня 2018 року у розмірі 0,49 доларів США, 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 254,81 доларів США, всього 20 292,48 доларів США;

- за договором від 18 травня 2013 року № SAMDN25000735265759 - вклад у розмірі 53 926 грн, ненараховані відсотки за період із 19 лютого 2014 року до 22 травня 2018 року у розмірі 41 299,92 грн, ненараховані відсотки за період із 23 травня 2018 року до 23 липня 2018 року у розмірі 0,90 грн, 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 957,37 грн, всього 96 184,19 грн;

- за договором від 18 травня 2013 року № SAMDN25000735265537 - вклад у розмірі 122 468 грн, ненараховані відсотки за період із 19 лютого 2014 року до 22 травня 2018 року у розмірі 93 793,71 грн, ненараховані відсотки за період із 23 травня 2018 року до 23 липня 2018 року у розмірі 02,04 грн, 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 2 174,23 грн, всього 218 437,98 грн.

Стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які перебувають на рахунках: № НОМЕР_1 - у розмірі 5 889,98 грн, № НОМЕР_2 - 249,06 грн; № НОМЕР_3 -535,26 доларів США; № НОМЕР_4 - 1 399,41 доларів США; № НОМЕР_5 - 16 669,06 грн; № НОМЕР_6 - 419,57 доларів США.

Посилаючись на те, що банк тривалий час не виконував її вимоги про повернення належних їй вкладів та відсотків, просила стягнути з відповідача на свою користь пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 14 грудня 2019 року до 14 грудня 2020 року у розмірі:

- 211 410,88 дол США пені за договором від 01 листопада 2012 року № SAMDN25000730213398;

- 215 904,32 дол США пені за договором від 01 листопада 2012 року № SAMDN25000730212974;

- 196 299, 77 дол США пені за договором від 23 листопада 2012 року № SAMDN25000730861355;

- 157 165,35 дол США пені за договором від 13 березня 2013 року № SAMDN25000733761587;

- 598 643,28 грн пені за договором від 18 травня 2013 року № SAMDN25000735265759;

- 1 359 541,82 грн пені за договором від 18 травня 2013 року № SAMDN25000735265537.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 900 000,00 грн пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за депозитними договорами від 01 листопада 2012 року №SAMDN25000730213398, від 01 листопада 2012 року № SAMDN25000730212974, від 23 листопада 2012 року № SAMDN25000730861355, від 13 березня 2013 року № SAMDN25000733761587, від 18 травня 2013 року № SAMDN250000735265759.

Суд першої інстанції виходив із обґрунтованості вимог про стягнення пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за договорами банківських вкладів, які були заявлені станом на 14 грудня 2020 року. Установивши, що розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов`язання, суд застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та вважав його таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, законним та обґрунтованим. При цьому, апеляційний суд зазначив, що у судовому порядку договори не були розірвані, а добровільне їх розірвання з боку АТ «КБ «ПриватБанк» так і не відбулось з огляду на невиконання відповідачем зобов`язань за цими договорами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

19 грудня 2022 року представник АТ «КБ «Приватбанк» - адвокат Гайдамащук О. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року в справі № 321/404/19-ц, від 08 грудня 2021 року в справі № 757/26746/17-ц, від 14 грудня 2021 року в справі № 757/51306/17-ц, від 21 грудня 2021 року в справі № 369/7118/18-ц, від 16 лютого 2022 року в справі № 757/38605/19-ц, від 28 вересня 2022 року в справі № 529/201/20, від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19, від 20 липня 2022 року в справі № 132/4437/18, від 23 лютого 2022 року в справі № 363/3965/15, від 29 червня 2022 року в справі № 199/3395/20, від 27 квітня 2022 року в справі № 757/21554/18-ц, від 27 квітня 2022 року в справі №321/1260/19, від 27 квітня 2022 року в справі № 757/8802/19, від 23 лютого 2022 року в справі № 756/14910/16-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17, від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не врахували, що договір вважається розірваним з моменту отримання банком заяви/вимоги про розірвання договору, з урахуванням строку, який вказаний у договорі та в якій така заява/вимога може бути подана вкладником до банку. Таким чином, одностороннє розірвання договору (одностороння відмова від договору банківського вкладу) здійснюється у позасудовому порядку та підставою для розірвання є заява клієнта.

Враховуючи встановлену умову договору, для сторін передбачений окремий випадок припинення його дії у випадку дострокового розірвання з ініціативи, у тому числі і вкладника, та після розірвання договору його умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами (банком та вкладником) здійснюється виключно на законодавчих, а не на договірних підставах, оскільки розірвання договору у контексті статей 598 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язань на вимогу однієї із сторін.

Судовим рішенням у справі № 757/10991/19-ц встановлено, що 19 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до банку з письмовою заявою про повернення грошових коштів за депозитними договорами, а, відтак, з урахуванням вимоги про повернення коштів, договір є розірваним через 2 банківських дні після отримання заяви вкладника, що відповідає також частині третій статті 651 ЦК України.

19 липня 2018 року банківська установа отримала заяву позивачки про розірвання усіх зазначених вище договорів, видачу вкладів, відсотків та коштів, які обліковуються на поточних рахунках. Тому неправомірним є стягнення пені поза межами дії цих договорів.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 через свого представника -адвоката Дугінова Д. А. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зазначала, що факт її звернення до банку з заявою про розірвання депозитних договорів/видачу вкладів та відсотків не є підставою для відмови у стягненні пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Печерського районного суду міста Києва цивільну справу № 757/56446/20-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення.

Зупинено виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року до закінчення касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року справу № 757/56446/20-ц призначено до судового розгляду.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 уклала з АТ «КБ «ПриватБанк» депозитні договори: 01 листопада 2012 року - № SAMDN25000730213398; 01 листопада 2012 року - № SAMDN25000730212974; 23 листопада 2012 року № SAMDN25000730861355; 13 березня 2013 року - № SAMDN25000733761587; 18 травня 2013 року №SAMDN25000735265759.

У зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим з весни 2014 року банк заблокував рахунки ОСОБА_1 та припинив нарахування відсотків за ними.

19 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «КБ «ПриватБанк» із заявою про розірвання усіх депозитних договорів та договорів відкритих рахунків, видачу коштів та нарахованих відсотків. Вимога банком отримана 19 липня 2018 року, однак залишилась без задоволення.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року, ухваленим у справі № 757/10991/19-ц, частково задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «КБ «ПриватБанк» та стягнуто з банківської установи на її користь заборгованість за зазначеними договорами.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року було скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договорами:

- від 01 листопада 2012 року № SAMDN25000730213398 - вклад у розмірі 17 425,55 доларів США, ненараховані відсотки за період із 02 березня 2014 року до 05 листопада 2017 року у розмірі 5 453,96 доларів США, ненараховані відсотки за період із 06 листопада 2017 року до 23 липня 2018 року у розмірі 525,51 доларів США, 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 309,36 доларів США, всього 23 714,38 доларів США;

- від 01 листопада 2012 року № SAMDN25000730212974 - вклад у розмірі 17 925,55 доларів США, ненараховані відсотки за період із 02 березня 2014 року до 05 листопада 2017 року у розмірі 6 171,24 доларів США, ненараховані відсотки за період із 06 листопада 2017 року до 23 липня 2018 року у розмірі 593,22 доларів США, 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 350,05 доларів США, всього 25 040,06 доларів США;

- від 23 листопада 2012 року № SAMDN25000730861355 - вклад у розмірі 13 754 доларів США, ненараховані відсотки за період із 24 лютого 2014 року до 26 листопада 2017 року у розмірі 5 166,23 доларів США, ненараховані відсотки за період із 27 листопада 2017 року до 23 липня 2018 року у розмірі 0,90 доларів США, 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 244,18 доларів США, всього 19 165,31 доларів США;

- від 13 березня 2013 року № SAMDN25000733761587 - вклад у розмірі 14 353 доларів США, ненараховані відсотки за період із 14 березня 2014 року до 17 березня 2018 року у розмірі 5 684,18 доларів США, ненараховані відсотки за період із 18 березня 2018 року до 23 липня 2018 року у розмірі 0,49 доларів США, 3% річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 254,81 доларів США, всього 20 292,48 доларів США;

- від 18 травня 2013 року № SAMDN25000735265759 - вклад у розмірі 53 926 грн, ненараховані відсотки за період із 19 лютого 2014 року до 22 травня 2018 року у розмірі 41 299,92 грн, ненараховані відсотки за період із 23 травня 2018 року до 23 липня 2018 року у розмірі 0,90 грн, 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 957,37 грн, всього 96 184,19 грн;

- від 18 травня 2013 року № SAMDN25000735265537 - вклад у розмірі 122 468 грн, ненараховані відсотки за період із 19 лютого 2014 року до 22 травня 2018 року у розмірі 93 793,71 грн, ненараховані відсотки за період із 23 травня 2018 року до 23 липня 2018 року у розмірі 02,04 грн, 3 % річних за період із 25 липня 2018 року до 25 лютого 2019 року у розмірі 2 174,23 грн, всього 218 437,98 грн.

Стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які перебувають на рахунку № НОМЕР_1 , - у розмірі 5 889,98 грн, на рахунку № НОМЕР_2 - 249,06 грн; на рахунку № НОМЕР_3 - 535,26 доларів США; на рахунку № НОМЕР_4 - 1 399,41 доларів США; на рахунку № НОМЕР_5 - 16 669,06 грн; на рахунку № НОМЕР_6 - 419,57 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави позову у справі, яка переглядається, позивачка посилалась на те, що тривалий час банк не виконував її вимоги про повернення належних їй вкладів та відсотків, а тому просила стягнути з відповідача на свою користь пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 14 грудня 2019 року до 14 грудня 2020 року.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року в справі № 321/404/19-ц, від 08 грудня 2021 року в справі № 757/26746/17-ц, від 14 грудня 2021 року в справі № 757/51306/17-ц, від 21 грудня 2021 року в справі № 369/7118/18-ц, від 16 лютого 2022 року в справі № 757/38605/19-ц, від 28 вересня 2022 року в справі № 529/201/20, від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19, від 20 липня 2022 року в справі № 132/4437/18, від 23 лютого 2022 року в справі № 363/3965/15, від 29 червня 2022 року в справі № 199/3395/20, від 27 квітня 2022 року в справі № 757/21554/18-ц, від 27 квітня 2022 року в справі №321/1260/19, від 27 квітня 2022 року в справі № 757/8802/19, від 23 лютого 2022 року в справі № 756/14910/16-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року в справі № 320/5115/17, від 25 січня 2022 року в справі № 761/16124/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вважав обґрунтованою вимогу позивачки про стягнення з відповідача пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з огляду на порушення банком договірних зобов`язань, які не є припиненими між сторонами. При цьому, суд зазначив, що навіть за наявності факту звернення вкладника до банку з заявою про розірвання депозитних договорів, такі договори вважаються розірваними лише з моменту набрання законної сили рішенням суду про їх розірвання.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції та вказав, що саме по собі звернення позивачки з заявою до АТ «КБ «ПриватБанк» про розірвання договорів не може свідчити про їх договірне розірвання, оскільки банком не виконані зобов`язання за цими договорами.

Проте з висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, виходячи з такого.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549 551 611 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець- це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Якщо вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № справа № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) викладено правову позицію про те, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача, однак якщо між сторонами припинено правовідносини з договорів банківського вкладу, то з часу такого припинення частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Тобто після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання.

Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.

Аналіз матеріалів справи, яка переглядається, свідчить про те, що 19 липня 2018 року ОСОБА_1 зверталась до АТ «КБ «ПриватБанк» із заявою про розірвання усіх депозитних договорів та договорів відкритих рахунків, видачу коштів та нарахованих відсотків. Отримана банком 19 липня 2018 року вимога залишилась без задоволення.

При розгляді справи № 757/10991/19-ц, в якій 17 січня 2022 року Київський апеляційний суд ухвалив судове рішення про стягнення з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 належних їй коштів за вказаними договорами депозитних вкладів, встановлено, що з 23 липня 2018 року (з урахуванням вихідних днів) між сторонами припинилися договірні правовідносини за зазначеними договорами банківських вкладів. Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведене, на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується.

Суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір у справі, яка переглядається, на зазначене уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період із 14 грудня 2019 року до 14 грудня 2020 року, оскільки у зв`язку із розірванням указаних договорів банківських вкладів за заявою вкладника від 18 липня 2018 року між сторонами припинені правовідносини за цими договорами.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про відмову у позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, однак судами порушено норми процесуального права і неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга АТ «КБ «ПриватБанк» задоволена, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, сплачений судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 21 020,00 грн підлягає стягненню з позивача на користь банку.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення пені у розмірі 3 % за кожен день прострочення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 21 020,00 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2022 року та постанова Київського апеляційного суду від 06 грудня 2022 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов