Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 757/51306/17-ц

провадження № 61-3143св19

головуючого - Коротуна В. М., (суддя-доповідач)

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року в складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доакціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про розірвання договору та стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Позовна заява мотивована тим, що між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» 22 квітня 2011 року був укладений Договір № SAMDN01000715980374 (Вклад «Депозит VIP»), відповідно до умов якого банк оформив позивачу депозитний вклад на суму вкладу 50000,00 доларів США, процентна ставка 8,5 % річних, строк 12 місяців по 22 квітня 2012 року включно, період нарахування процентів по вкладу - 1 місяць. Банк відкриває депозитний рахунок № НОМЕР_1 , номер ощадної картки НОМЕР_2 .

Також 17 липня 2012 року був укладений Договір № SAMDN01000727243470 (Вклад «Депозит VIP»), відповідно до умов якого банк оформив позивачу депозитний вклад на суму вкладу 10000,00 доларів США, на строк 366 днів по 17 липня 2013 року включно, під 10 % річних, період нарахування процентів за вкладом - 1 місяць. Банк відкриває депозитний рахунок № НОМЕР_3 , номер ощадної картки НОМЕР_4 .

Зазначав, що 05 грудня 2014 року він звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору № SAMDN01000715980374 (Вклад «Депозит VIP») від 22 квітня 2011 року та договору № SAMDN01000727243470 (Вклад «Депозит VIP») від 17 липня 2012 року з вимогою про повернення вкладу разом із нарахованими відсотками. Банком дана заява отримана 09 грудня 2014 року, але відповідачем невиконанні умови договору, що є неналежним виконанням ПАТ КБ «ПриватБанк» своїх договірних зобов`язань із своєчасного і належного повернення банківських вкладів (грошових коштів), сум нарахованих відсотків, та порушенням умов цих договорів і норм законодавства України.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: розірвати договори банківських вкладів від 22 квітня 2011 року та від 17 липня 2012 року, укладені між ним та банком; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у розмірі 53985,90, з яких: 50 000,00 дол. США - це тіло депозиту, 3985,90 дол. США - залишок процентів станом на 28 лютого 2014 року; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти за договором № SMDAN01000727243470 від 17 липня 2012 року у розмірі 11610,36 дол. США, з яких: 10 000,00 дол. США- це тіло депозиту, 1610,36 дол. США - залишок процентів станом на 28 лютого 2014 року; стягнути проценти за користування банківським вкладом від 22 квітня 2011 року у розмірі 16720,55 дол. США та за договором від 17 липня 2012 року у розмірі 3 934,25 дол. США, які нараховані за період з 01 березня 2014 року по 28 січня 2018 року включно; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних у розмірі 5 636,71 дол. США за період з 12 грудня 2014 року по 28 січня 2018 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором від 22 квітня 2011 року у розмірі 53985,90 дол. США, з яких: 50 000,00 дол. США - тіло депозиту, 3985,90 дол. США - залишок процентів станом на 28 лютого 2014 року.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором від 17 липня 2012 року у розмірі 11610,36 дол. США, з яких: 10 000,00 дол. США - тіло депозиту, 1610,36 дол. США - залишок процентів станом на 28 лютого 2014 року.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування банківським вкладом за договором від 22 квітня 2011 року у розмірі 16720,55 дол. США та за договором від 17 липня 2012 року у розмірі 3934,25 дол. США, які нараховані за період з 01 березня 2014 року по 28 січня 2018 року включно.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 5636,71 дол. США за період з 12 грудня 2014 року по 28 січня 2018 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у добровільному порядку відповідач не виконує свої зобов`язання з повернення коштів позивачу за договорами вкладу, а тому вимоги про захист порушеного права позивача підлягають задоволенню шляхом примусового стягнення грошових коштів, на підставі статей 526, 625, 629, 1058, 1060, 1061 ЦК України, з урахуванням вимог частини другої статті 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 липня 2018 року скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд вважав, що позивачем не наведено достатніх доказів виникнення договірних відносин з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та внесення депозитних коштів до банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції передати справу на новий апеляційний розгляд.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем на підтвердження позовних вимог було надано договори банківського вкладу,

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» 22 квітня 2011 року був укладений договір № SAMDN01000715980374 (Вклад «Депозит VIP»), відповідно до умов якого банк оформив позивачу депозитний вклад на наступних умовах: сума вкладу 50000,00 доларів США, на строк 12 місяців по 22 квітня 2012 року включно, процентна ставка 8,5 % річних, період нарахування процентів по вкладу - 1 місяць, банк відкриває депозитний рахунок № НОМЕР_1 , номер ощадної картки НОМЕР_2 .

Також, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» 17 липня 2012 року був укладений договір № SAMDN01000727243470 (Вклад «Депозит VIP»), відповідно до умов якого банк оформив позивачу депозитний вклад на наступних умовах: сума вкладу 10000,00 доларів США, вклад оформлюється на строк 366 днів по 17 липня 2013 року включно, процентна ставка 10 % річних; банк відкриває депозитний рахунок № НОМЕР_3 , рахунок для зарахування процентів за вкладом № НОМЕР_3 , період нарахування процентів по вкладу - 1 місяць, номер ощадної картки НОМЕР_4 .

Також судом першої інстанції встановлено, що згідно з оригіналом довідки від 16 травня 2014 року № 51617545 копія якої міститься у матеріалах справи, на особовому рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 відкритому на підставі договору № SAMDN01000715980374 (Вклад «Депозит VIP») від 22 квітня 2011 року знаходиться сума грошових котів у розмірі 54359,87 доларів США, що підтверджує внесення позивачем вкладу на виконання даного договору.

На підтвердження внесення коштів у порядку виконання умов договору від 17 липня 2012 року № SAMDN01000727243470 (Вклад «Депозит VIP») на поточний особовий рахунок НОМЕР_3 позивач надав суду оригінал квитанції від 17 липня 2012 року, де зазначено, що ОСОБА_1 вніс 10000,00 доларів США, квитанція засвідчена особистим підписом касира банку.

05 грудня 2014 року вкладник звернувся з заявою до банку з вимогою розірвати договір № SAMDN01000715980374 (Вклад «Депозит VIP») від 22 квітня 2011 року та договір № SAMDN01000727243470 (Вклад «Депозит VIP») від 17 липня 2012 року та повернути вклад разом з нарахованими відсотками, а відтак днем розірвання даних договорів є день коли банк отримав відповідну заяву, а саме 09 грудня 2014 року.

На день звернення з позовом до суду, банк грошові кошти за договорами банківських вкладів ОСОБА_1 не повернув.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 статті 208 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У частині першій статті 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» містять поняття: банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492) банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки за договором банківського рахунка, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Цим же пунктом Інструкції встановлено, що до поточних рахунків також належать карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками відповідно до вимог цієї Інструкції.

Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492).

Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).

Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (п.1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов`язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди.

Згідно з пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення № 516) залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладання договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України: від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-997цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Виходячи із системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи надані докази, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано доказів виникнення договірних відносин з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов`язаний повернути позивачу суму депозитного вкладу, внесену ним згідно з умовами договорів, а відмова від такого повернення є неправомірною.

Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на те, що у зв`язку з окупацією території Автономної Республіки Крим банк не може перевірити інформацію щодо спірних банківських договорів, є безпідставними, оскільки договір банківського вкладу був укладений з ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, а не з його Кримською філією. Відтак у відповідача повинна бути вся необхідна інформація за вказаним договором.

Отже, відмовивши у задоволенні позову за недоведеністю, апеляційний суд належним чином не перевірив розмір відсотків, які підлягають стягненню за договором банківського вкладу поза межами строку дії договору (після звернення ОСОБА_1 до банку із заявою про розірвання договору банківського вкладу), зокрема не встановив, коли саме відбулося дострокове припинення нарахування відсотків, які суми відсотків за відповідним банківським вкладом та на якій правовій підставі такі відсотки підлягають стягненню з банку на користь вкладника після такого припинення, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлені, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення суду апеляційної інстанції втрачає законну силу.

Головуючий В. М. Коротун

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило