За відмову від підписання строкового трудового договору, керівників державних і комунальних закладів загальної середньої освіти може бути звільнено за ч.9 статті 36 КЗПП (ВС КЦС №289/1380/22 від 07.02.2024 р.)

Фабула судового акту: Позивачка, що перебувала на посаді директора Городоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (ліцею), була звільнена на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України. Вона оскаржила таке звільнення через те, що до моменту її звільнення з нею так і не було укладено строкового трудового договору, як того вимагає законодавство. В процесі розгляду справи виявилось, що вона неодноразово відмовлялась від укладення стрококвого трудового договору (контракту). Можливо у неї на це були причини, що судом не встановлювалось.

Разом із тим, всі три інстанції відмовили їй у задоволенні позову, не поновили її на посаді, а звільнення визнали законним. ВС КЦС мотивував наступним:

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. За змістом пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Чинним законодавством передбачена особлива форма трудового договору - контракт. За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

16 січня 2020 року прийнято Закон України «Про повну загальну середню освіту» № 463-ІХ, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти. Абзацом 2 частини другої статті 22 цього Закону визначено, що педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

У підпункті 1 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. До 01 липня 2020 року засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ними органи зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, - на один рік) без проведення конкурсу. У разі їх незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору - звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після завершення строку трудового договору такі особи мають право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк відповідно до статті 39 цього Закону.

Отже, у цій справі: Таким чином, починаючи з 01 липня 2020 року трудові відносини з керівниками закладів загальної середньої освіти повинні бути оформлені шляхом укладення контракту.

Установивши, що позивач, будучи керівником комунального закладу загальної середньої освіти, від підписання контракту відмовилася, а з працювала на посаді директора Городоцького ліцею за безстроковим трудовим договором, що суперечить вимогам Закону України «Про повну загальну середню освіту», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки, звільнивши позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України, відповідач діяв у межах повноважень та відповідно до положень діючого законодавства.

Аналізуйте судовий акт: В умовах збройної агресії, захист Вітчизни набуває особливого значення, тому звільнення обвинуваченого в ухиленні від призову від відбування покарання - не досягне мети покарання. (Ковельський міськрайонний суд Волинської області, справа № 159/4067/22 від 03.02.2023 р.);

Якщо працівник звільняється через порушення роботодавцем труд.законодавства (ч.3 ст. 38 КЗпП), останній не може змінювати підставу звільнення, навіть якщо не згоден з працівником (ВС КЦС № 344/1017/20 від 13.04.2022 р.);

За невиконання працівницею своїх обов`язків до неї вже було застосовано догану. Оскільки після цього вона не вчинила нового проступку у роботодавця не було підстав для її звільнення за систематичне невиконання обов’язків (ВС КЦС №705/539/21 від 02.02.2022 р.);

Позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення, тому він повинен повідомити всіх учасників про звільнення та скликати збори у встановленому порядку (ВС КГС 911/719/21 від 19.01.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 289/1380/22

провадження № 61-14153св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Городоцька селищна рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 липня 2023 року у складі судді Кириленка О. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Галацевич О. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Городоцької селищної ради,у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та заяви про зміну предмету позову просила:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Городоцької селищної ради № 86-ОС від 01 серпня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Городоцького ліцею Житомирського району відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Городоцького ліцею Житомирського району Житомирської області;

- стягнути з Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із незаконним звільненням.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що розпорядженням сільського голови Городоцької селищної ради № 102-ОС від 17 серпня 2021 року вона була призначена на посаду директора Городоцької загальноосвітньої школи I-III ступенів Радомишльського району Житомирської області.

01 серпня 2022 року розпорядженням сільського голови Городоцької селищної ради № 86-ОС вона була звільнена із вказаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

Вважає дане розпорядження незаконним, оскільки до моменту її звільнення з нею так і не було укладено строкового трудового договору, як того вимагає законодавство, що, в свою чергу, не дає права роботодавцю права звільняти працівника згідно пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України.

Стверджує, що звільненню з роботи передували образи, цькування та тиск з боку роботодавця. Вказує, що в розпорядженні Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області № 86-ОС від 01 серпня 2022 року міститься посилання на систематичне чи неналежне виконання нею трудових обов`язків, порушення трудової дисципліни, залишення роботи без пояснень, відмову надати письмові звіти за результатами роботи, перешкоджання засновнику закладу освіти належним чином облаштувати укриття, хоча жодних доказів цього оспорюване розпорядження не містить.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила задовольнити позов в повному обсязі.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

28 вересня 2023 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язкуподала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 липня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 10 листопада 2023 року Городоцька селищна рада просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

23 жовтня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 05 серпня 2021 року восьмою сесією 8 скликання Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області прийнято рішення про створення конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади директора закладу загальної середньої освіти Городоцької ЗОШ І-ІІІ ступенів Городоцької селищної ради.

Згідно протоколу № 2 від 11 серпня 2021 року засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на заміщення вакантної посади директора закладу загальної середньої освіти Городоцької ЗОШ І-ІІІ ступенів Городоцької селищної ради Житомирської області визначено переможцем конкурсу на заміщення вказаної вакантної посади ОСОБА_1 та ухвалено порушити клопотання перед головою Городоцької селищної ради щодо призначення її на посаду та укласти з нею контракт терміном на 2 роки.

12 серпня 2021 року ОСОБА_1 подано голові Городоцької селищної ради заяву про призначення її на посаду директора Городоцької ЗОШ з 18 серпня 2021 року.

Розпорядженням голови Городоцької селищної ради № 102-ОС від 17 серпня 2021 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора Городоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Радомишльського району Житомирської області. Згідно цього ж розпорядження вирішено укласти з ОСОБА_1 строковий трудовий договір на 2 роки.

Відповідно до контракту від 18 серпня 2021 року ОСОБА_1 призначається на посаду директора Городоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Радомишльського району Житомирської області з 18 серпня 2021 року до 18 серпня 2023 року. Вказаний контракт підписаний селищним головою ОСОБА_2 , однак не містить підпису ОСОБА_1

Назву Городоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Радомишльського району Житомирської області було змінено на Городоцький ліцей Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області.

У доповідній записці від 03 травня 2022 року начальник загального відділу Городоцької селищної ради ОСОБА_3 доповіла селищному голові Городоцької селищної ради про те, що було виявлено відсутність в особовій справі строкового трудового договору (контракту) з директором Городоцького ліцею ОСОБА_1 , який повинен бути укладений ще 18 серпня 2021 року.

14 липня 2022 року директору Городоцького ліцею ОСОБА_1 було вручено лист за підписом селищного голови ОСОБА_2 про необхідність з`явитись до голови селищної ради для вирішення питання щодо подальших трудових відносин ОСОБА_1 та засновником, а також вирішення питання щодо контракту, однак ОСОБА_1 розписатися про отримання документів відмовилася, що підтверджується доповідною запискою ОСОБА_4 .

Згідно акту, датованого 18 липня 2022 року, ОСОБА_1 було запропоновано підписати роздрукований і підписаний головою селищної ради з проставленням печатки контракт з директором Городоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Радомишльського району Житомирської області від 18 серпня 2021 року. Будучи ознайомленою зі змістом згаданого контракту вона відмовилася підписати даний контракт. Акт було складено і підписано ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відповідно до доповідної від 25 липня 2022 року, складеної ОСОБА_3 , 15 липня 2022 року було запрошено директора Городоцького ліцею ОСОБА_1 до селищної ради для упорядкування особової справи та вирішення подальших трудових відносин. В результаті цього ОСОБА_1 отримала другий примірник контракту для ознайомлення та підписання. Однак, станом на 25 липня 2022 року контракт з боку директора ОСОБА_1 до Городоцької селищної ради не повернуто та нею не підписано.

Розпорядженням голови Городоцької селищної ради № 86-ОС від 01 серпня 2022 року, враховуючи систематичне невиконання чи неналежне виконання трудових обов`язків, порушення трудової дисципліни, залишення місця роботи без пояснень, відмову надати письмові звіти за результатами роботи, перешкоджання засновнику закладу освіти належним чином облаштувати укриття та створення безпечного освітнього середовища в умовах воєнного стану, не надання на вимогу засновника закладу освіти належним чином завірених копій статутних документів та інші виявлені порушення, ОСОБА_1 звільнено з посади директора Городоцького ліцею Городоцької селищної ради з 01 серпня 2022 року відповідно до пункту 9 частини 1 статті 36 КЗпП України. Підставою такого звільнення в даному розпорядженні окрім іншого зазначено акт від 18 липня 2022 року про відмову ОСОБА_1 від підписання контракту з директором закладу освіти Городоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.

Згідно розпорядження голови Городоцької селищної ради № 29-ОС від 14 березня 2023 року внесено зміни до оскаржуваного розпорядження голови Городоцької селищної ради, а саме в його преамбулі слова «враховуючи систематичне невиконання чи неналежне виконання трудових обов`язків, порушення трудової дисципліни, залишення місця роботи без пояснень, відмову надати письмові звіти за результатами роботи, перешкоджання засновнику закладу освіти належним чином облаштувати укриття та створення безпечного освітнього середовища в умовах воєнного стану, не надання на вимогу засновника закладу освіти належним чином завірених копій статутних документів та інших виявлених порушень» замінено словами «враховуючи відмову ОСОБА_1 від укладення/підписання контракту з директором закладу освіти Городоцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Радомишльського району Житомирської області від 18 серпня 2021 року».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладають у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, визначених законодавчими актами.

Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.

За змістом пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

Чинним законодавством передбачена особлива форма трудового договору - контракт.

За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

16 січня 2020 року прийнято Закон України «Про повну загальну середню освіту» № 463-ІХ, яким визначено правові, організаційні та економічні засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти.

Абзацом 2 частини другої статті 22 цього Закону визначено, що педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю.

У підпункті 1 пункту 3 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення безстрокового трудового договору з керівниками державних і комунальних закладів загальної середньої освіти згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. До 01 липня 2020 року засновники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти або уповноважені ними органи зобов`язані припинити безстрокові трудові договори з керівниками таких закладів та одночасно укласти з ними (за їх згодою) трудові договори строком на шість років (з керівниками, які отримують пенсію за віком, - на один рік) без проведення конкурсу. У разі їх незгоди з продовженням трудових відносин на умовах строкового трудового договору - звільнити їх згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України. Після завершення строку трудового договору такі особи мають право обиратися на посаду керівника того самого закладу освіти на ще один строк відповідно до статті 39 цього Закону.

Таким чином, починаючи з 01 липня 2020 року трудові відносини з керівниками закладів загальної середньої освіти повинні бути оформлені шляхом укладення контракту.

Установивши, що ОСОБА_1 , будучи керівником комунального закладу загальної середньої освіти, від підписання контракту від 18 серпня 2021 року відмовилася, з 17 серпня 2021 року працювала на посаді директора Городоцького ліцею за безстроковим трудовим договором, що суперечить вимогам Закону України «Про повну загальну середню освіту», суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки, звільнивши позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України, відповідач діяв у межах повноважень та відповідно до положень діючого законодавства.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності у відповідача права вносити в оскаржуване розпорядження№ 86-ОС від 01 серпня 2022 року зміни розпорядженням № 29-ОС від 14 березня 2023 року є необґрунтованими, оскільки трудове законодавство не містить імперативних норм, які забороняли б роботодавцю скасовувати раніше видані накази або вносити до них зміни.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 604/1157/19 (провадження № 61-1144св22).

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 липня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 29 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов