Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 199/3395/20

провадження № 61-1835св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2021 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон»), про стягнення пені за договорами банківського вкладу.

Позов мотивовано тим, що між ним та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» у м. Севастополі Автономної Республіки Крим у період 2009 - 2014 роки були укладені депозитні договори, що підтвердив Національний банк України у витязі зі «Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку» (Форма № 625), який було надано на запит суду у цивільній справі № 199/317/20 про розірвання таких депозитних договорів:

- договір від 30 травня 2013 року № SAMDN80000735551984, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 30 000,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 8,5 % річних. Станом на 01квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала 30 215,62 дол. США, загальна сума у національній валюті складала - 331 000,00 грн, курс Національного банку України (далі - НБУ) станом на 31 березня 2014 року - 10,9546 грн за 1 дол. США, тобто на останній день, що включений до Звіту (Форма № 625);

- договір від30 травня 2013 року № SAMDN80000735552175, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 30 000,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 8 % річних. Станом на 01квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала 30 215,62 дол. США, загальна сума у національній валюті - 331 000,00 грн, курс НБУ станом на 31 березня 2014 року - 10,9546 грн за 1 дол. США;

- договір від 15липня 2013 року№ SAMDN80000736459109, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 26 000,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 6,5 % річних. Станом на01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала

26 290,33 дол. США, загальна сума у національній валюті складала - 288 000,00 грн;

- договір від 30 травня 2013 року № SAMDN80000735552273, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_4 грошові кошти у сумі 31 320,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 6 % річних. Станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала 31 493,62 дол. США, загальна сума у національній валюті складала - 345 000 грн;

- договір від 30травня 2013 року№ SAMDN80000735552083, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_5 грошові кошти у сумі 30 000,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 8 % річних. Станом на 01квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала 30 215,62 дол. США, загальна сума у національній валюті складала - 331 000,00 грн;

- договір від 12листопада 2013 року№ SAMDN80000739155523, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_6 грошові кошти у сумі 56 700,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 7,5 % річних. Станом на 01квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала 56 962,37 дол. США, загальна сума у національній валюті складала - 624 000 грн;

- договір від 12листопада 2013 року№ SAMDN80000739155641, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_7 грошові кошти у сумі 23 100,00 євро, з початковою процентною ставкою 6 % річних. Станом на 01квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала 23 486,64 євро, загальна сума у національній валюті складала - 354 000,00 грн;

- договір від 17грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037731500, укладений шляхом оформлення заяви № SAMDNWFD0070037731500, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_8 грошові кошти у сумі 71 700,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 9 % річних. Станом на 01квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала 72 480,97 дол. США, загальна сума у національній валюті складала - 794 000,00 грн;

- договір від 17грудня 2013 року № SAMDN80000739802783, укладений шляхом оформлення заяви № SAMDN80000739802783 вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_9 грошові кошти у сумі 16 877,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 9 % річних. Станом на 01квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала

17 344,31 дол. США, загальна сума у національній валюті - 190 000,00 грн;

- договір від 17грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037731100, укладений шляхом оформлення заяви № SAMDNWFD0070037731100, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_10 грошові кошти у сумі 60 000,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 9 % річних. Станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала 60 613,81 дол. США, загальна сума у національній валюті - 664 000,00 грн;

- договір від 16грудня 2013 року № SAMDN80000739784069, укладений шляхом оформлення заяви № SAMDN80000739784069, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_11 грошові кошти у сумі 16 849,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 9 % річних. Станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала

17 070,45 дол. США, загальна сума у національній валюті - 187 000,00 грн;

- договір від 18грудня 2013 року № SAMDNWFD0070038810600, укладений шляхом оформлення заяви № SAMDNWFD0070038810600, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_12 грошові кошти у сумі 36 100,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 9 % річних. Станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала 36 423,05 дол. США, загальна сума у національній валюті - 399 000,00 грн;

- договір від 12листопада 2013 року № SAMDN80000739155471, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_6 грошові кошти у сумі 50 000,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 6,5 % річних. Станом на 01квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала 50 207,22 дол. США, загальна сума у національній валюті - 550 000,00 грн;

- договір від 12листопада 2013 року № SAMDN80000739155581, вклад «Стандарт», за умовами якого вніс на особовий рахунок № НОМЕР_13 грошові кошти у сумі 20 000,00 євро, з початковою процентною ставкою 5,5 % річних. Станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала 20 235,66 євро, загальна сума у національній валюті - 305 000,00 грн;

- договір від 11 листопада 2011 року № SAMDN01000721337050 (який після пролонгації змінився на договір від 12 листопада 2013 року № SAMDN80000730546992), вклад «Стандарт на 3 місяці», за умовами якого позивач вніс на особовий рахунок № НОМЕР_14 грошові кошти у початковій сумі 49 000,00 дол. США, з початковою процентною ставкою 7 % річних. Станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами складала49 203,07 дол. США, загальна сума у національній валюті - 539 000,00 грн;

- договір від 31квітня 2014 року № SAMDN80000740395766, станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами за яким складала

16 522,74 дол. США, загальна сума у національній валюті - 181 000,00 грн;

- договір від 12лютого 2014 року № SAMDNWFD0070075747800, станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами за яким складала 25 377,47 дол. США, загальна сума у національній валюті - 278 000,00 грн;

- договір від 13березня 2014 року № SAMDN80000740962338, станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами за яким складала 8 215,73 дол. США, загальна сума у національній валюті - 90 000,00 грн;

- договір від 03лютого 2014 року № SAMDN80000740421358, станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами за яким складала 16 522,74 дол. США, загальна сума у національній валюті - 181 000,00 грн;

- договір від 30січня 2014 року № SAMDN80000740378771, станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами за яким складала 16 522,74 дол. США, загальна сума у національній валюті - 181 000,00 грн;

- договір від 22червня 2013 року № SAMDN01000706208783, станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами за яким складала 5 112,00 дол. США, загальна сума у національній валюті - 56 000,00 грн;

- договір від 05лютого 2014 року № SAMDN80000740461250, станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами за яким складала 13 692,87 дол. США, загальна сума у національній валюті - 150 000 грн;

- договір від 28січня 2014 року № SAMDN80000740348292, станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами за яким складала

16 614,03 дол. США, загальна сума у національній валюті - 182 000,00 грн;

- договір від 19вересня 2013 року № SAMDN80000737799086, станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами за яким складала 17 253,03 дол. США, загальна сума у національній валюті - 189 000,00 грн;

- договір від 27лютого 2014 року № SAMDN80000740808668, станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами за яким складала 7 759,30 дол. США, загальна сума у національній валюті - 85 000,00 грн;

- договір від 04лютого 2014 року № SAMDN80000740443553, станом на 01 квітня 2014 року сума вкладу разом з процентами за яким складала 16 340,16 дол. США, загальна сума у національній валюті - 179 000,00 грн.

09грудня 2019 року він вперше звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою виплатити належні йому грошові кошти разом з нарахованими процентами за усіма його депозитними договорами, але протягом 2-х банківських днів (як це передбачено типовими умовами депозитних договорів) відповіді не отримав, належні йому грошові кошти банк не повернув.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив стягнути з АТ КБ «Приват Банк» на його користь за указаними депозитними договорами 3% річних з 15травня 2020 року до дня ухвалення рішення судом, а також пеню на підставі

частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»

з 12 грудня 2019 року.

Короткий зміст постановленої судом першої інстанції ухвали

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 січня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 у частині стягнення 3% річних та пені залишено без розгляду за такими депозитними договорами:

від 12 листопада 2013 року № SAMDN80000739155523;

від 12 листопада 2013 року № SAMDN80000739155641;

від 17 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037731500;

від 17 грудня 2013 року № SAMDN80000739802783;

від 17 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070037731100;

від 16 грудня 2013 року № SAMDN80000739784069;

від 18 грудня 2013 року № SAMDNWFD0070038810600;

від 12 листопада 2013 року SAMDN80000739155471;

від 12 листопада 2013 року № SAMDN80000739155581;

від 31 квітня 2014 року № SAMDN80000740395766;

від 12 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070075747800;

від 13 березня 2014 року № SAMDN80000740962338;

від 03 лютого 2014 року № SAMDN80000740421358;

від 30 січня 2014 року № SAMDN80000740378771;

від 05 лютого 2014 року № SAMDN80000740461250;

від 28 січня 2014 року № SAMDN80000740348292;

від 19 вересня 2013 року № SAMDN80000737799086;

від 27 лютого 2014 року № SAMDN80000740808668;

від 04 лютого 2014 року № SAMDN80000740443553.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2021 року закрито провадження у справі у зв`язку з відмовою від позову в частині позовних вимог про стягнення 3 % річних (т. 2, а. с. 178).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором від 30 травня 2013 року № SAMDN80000735551984 пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 831 273,00 грн.

Стягнуто з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором від 30 травня 2013 року № SAMDN80000735552175 пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 831 273,00 грн.

Стягнуто з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором від 15 липня 2013 року SAMDN80000736459109 пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 720 436,60 грн.

Стягнуто з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором від 30 травня 2013 року № SAMDN80000735552273 пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 867 849,01 грн.

Стягнуто з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором від 30 травня 2013 року SAMDN80000735552083 пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 831 273,00 грн.

Стягнуто з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором від 11 листопада 2011 року № SAMDN01000721337050 пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 1 357 745,90 грн.

Стягнуто з АТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_1 за депозитним договором від 22 червня 2013 року № SAMDN01000706208783 пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 277,09 грн.

У задоволенні іншої частини позовних відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що відповідач не повернув кошти позивачу, внесені ним на банківські рахунки, чим порушив його права та інтереси, які підлягають захисту шляхом стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» з 12 грудня 2019 року, тобто через два дні (09 грудня 2019 року) після звернення із заявою до відповідача про виплату належних йому грошових коштів. Суди, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 761/26293/16-ц, вважали за необхідне зменшити розмір пені до розмірів самих банківських вкладів позивача за кожним депозитним договором із врахуванням офіційного курсу Національного банку України станом на день ухвалення рішення. При цьому суди дійшли висновку про те, що саме АТ КБ «ПриватБанк», а не ТОВ «ФК «Фінілон», є належним відповідачем у цій справі, незалежно від того, чи є нікчемним договір про переведення права боргу від 17 листопада 2014 року, укладений між ПАТ КБ «Приват Банк» та ТОВ «ФК «Фінілон», шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладників банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» мотивовано тим, що при розгляді справи судами неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовані норми права.

Заявник посилається на те, що, ухвалюючи рішення у справі та обґрунтовуючи їх в частині доведення позивачем фактів внесення коштів, наявності та розміру заборгованості, суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, зокрема статей 76 78 79 186 ЦПК України, у зв'язку з чим дійшли висновків, які не відповідають обставинам.

Матеріали справи містять достовірні докази, які підтверджують факт переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» на підставі договору від 17 листопада 2014 року, який позивачем не оспорювався та недійсним судом не визнавався. При цьому суди у порушення норм матеріального права безпідставно встановили нікчемність договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, неправильно застосувавши до спірних правовідносин положення статті 228, частини першої статті 520, частини першої статті 654, частини другої статті 1059 ЦК України.

Крім того, суди не врахували, що до спірних правовідносин не застосовуються положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки депозитні договори є розірваними з 12 грудня 2019 року за ініціативою позивача, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20)

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи та заявлені клопотання

Відзив на касаційну скарги позивач до Верховного Суду не подав.

У лютому та квітні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Клопотання мотивовано тим, що у справі існує виключна правова проблема щодо застосування положень статей 228 520 654 1059 ЦК України, зокрема щодо підстав для встановлення судами факту/обставин нікчемності правочину, пов`язаного з переведенням боргу (заміни боржника) без згоди кредитора, за відсутності відповідних імперативних приписів у наведених нормах матеріального права, які б наддавали суду право встановити нікчемність такого правочину. Тобто встановлення судами обставин нікчемності правочину, недійсність якого прямо не встановлена законом.

У травні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з клопотанням, у якому просить зупинити провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21).

Клопотання мотивовано тим, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 199/3152/20, в якій розглядаються подібні правовідносини та аналогічні вимоги в частині стягнення з банку неустойки (пені), нарахованої позивачем на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

З огляду на необхідність формування правозастосовної практики в частині правильного застосування судами норми частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у поєднанні з нормами ЦК України, які регулюють правовідносини між банками і вкладниками, на підставі ухвали від 15 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 199/3152/20.

Вказані обставини, за доводами банку, є підставою для зупинення провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21).

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 уклав з АТ КБ «ПриватБанк» такі депозитні договори:

- від 11 листопада 2011 року № SAMDN01000721337050, розмір вкладу 49 000,00 дол. США;

- від 30 травня 2013 року № SAMDN80000735551984, розмір вкладу 30 000,00 дол. США;

- від 30 травня 2013 року № SAMDN80000735552175, розмір вкладу 30 000,00 дол. США;

- від 30 травня 2013 року № SAMDN80000735552273, розмір вкладу 31 320,00 дол. США;

- від 30 травня 2013 року №SAMDN80000735552083, розмір вкладу 30 000,00 дол. США;

- від 22 червня 2013 року № SAMDN01000706208783, розмір вкладу 10,00 дол. США.

- від 15 липня 2013 року № SAMDN80000736459109, розмір вкладу 26 000,00 дол. США.

Умовами депозитних договорів сторони передбачили право достроково розірвати договір на вимогу клієнта (повідомивши про це банк за два банківські дні до дати розірвання договору).

09 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до банку про повернення належних йому коштів за цими договорами. Проте банк кошти не повернув.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо вимог про стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549 551 611 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець- це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовано правовідносини за участю споживача.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання особою, яка є виконавцем чи надає споживачу послуги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, яка прийнята після ухвалення судових рішень у цій справі та підлягає врахуванню, зазначено, що базою нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» слід вважати розмір процентів на суму вкладу або дохід в іншій формі, що є платою фінансової установи за використання коштів споживача (статті 1058, 1061 ЦК України). Сама сума вкладу не може бути врахована в базі нарахування пені відповідно до приписів частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» (пункт 68).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.

Суди встановили, що умовами депозитних договорів сторони передбачили право достроково розірвати договір на вимогу клієнта (повідомивши про це банк за два банківські дні до дати розірвання договору).

Позивач скористався правом на дострокове розірвання депозитних договорів та 09 грудня 2019 року звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» із заявою про виплату належних йому коштів за договорами депозитних вкладів разом з нарахованими процентами.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19 (провадження № 61-1297св22).

За таких обставин суди дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення пені за період з 12 грудня 2019 року до дня ухвалення судом рішення, оскільки у зв`язку з розірванням указаних договорів банківських вкладів за заявою вкладника від 09 грудня 2019 року між сторонами припинено правовідносини за указаними договорами, тому частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Щодо доводів АТ КБ «ПриватБанк» про переведення боргу за депозитними договорами на ТОВ «ФК «Фінілон» на підставі договору від 17 листопада 2014 року та щодо установленої судаминікчемності цього договору

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21) зазначено, що доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, щокредиторнадав згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655св21) та від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) у подібних правовідносинах.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).

Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

За змістом статей 520 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових:

по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання;

по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

За таких обставин колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що суди необґрунтовано констатували нікчемність договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року.

Проте такі висновки не впливають на правильність вирішення існуючого спору, оскільки, як зазначено вище, договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора - позивача, тобто не відбулося переведення боргу, а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем у справі.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Згідно з частиною п'ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені АТ КБ «ПриватБанк» аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні приписів статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, які містять виключну правову проблему та мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Щодо клопотання АК КБ «ПриватБанк» про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 199/3152/20

Положеннями пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України визначено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ураховуючи, що питання щодо застосування частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» роз`яснені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) та щодо них зроблені правові висновки, що підтверджено і в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2021 року у справі № 199/3152/20 (пункт 35-38), немає правових підстав для задоволення клопотання банку.

Зазначена відповідачем справа № 199/3152/20, що знаходиться на розгляді Великої Палати Верховного Суду, стосується інших правовідносин, зокрема щодо визначення переліку та критеріїв інших обставин, які суд враховує при зменшенні розміру неустойки, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України.

За установлених у цій справі обставин, зокрема дострокового розірвання депозитних договорів за ініціативою вкладника, не вбачається підстав для нарахування пені відповідно до норм частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а отже, і вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання щодо критеріїв, які підлягають врахуванню при зменшенні неустойки на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, правового значення у такому випадку не мають.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду із цим позовом позивач судовий збір не сплачував, посилаючись на те, що є споживачем, який на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням його прав.

Колегія суддів скасувала судові рішення про стягнення пені за частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки суди вважали, що між банком та позивачем існують споживчі правовідносини. Проте суди не врахували, що такі правовідносини припинені у зв`язку з розірванням договорів та існують правовідносини з виконання грошового зобов`язання, на які не поширюється дія умов договорів та Закону України «Про захист прав споживачів», тому позивач не звільнений від сплати судового збору.

З таких же висновків при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат виходила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021року у справа № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).

Ураховуючи, що судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір, сплачений банком при зверненні з апеляційною та касаційною скаргою, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь банку у розмірі 38 045,00 грн (17 025,00 грн + 21 020,00 грн).

Керуючись статтями 400, 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

У задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 199/3152/20 відмовити.

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2021 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», про стягнення пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 38 045,00 грн (тридцять вісім тисяч сорок п`ять гривень 00 коп.),сплачений банком за подання апеляційної і касаційної скарг.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк