Постанова КЦС ВП від 16.11.2022 року у справі №757/10991/19-ц

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Державний герб України

Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 757/10991/19-ц

провадження № 61-2639св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевськї О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову посилалась на те, що вона є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» на підставі депозитних договорів: № SAMDN25000730213398 від 01 листопада 2012 року, № SAMDN25000730212974 від 01 листопада 2012 року, № SAMDN25000730861355 від 23 листопада 2012 року, № SAMDN25000733761587 від 13 березня 2013 року, № SAMDN25000735265759 від 18 травня 2013 року, № SAMDN25000735265537 від 18 травня 2013 року.

Указані договори передбачали можливість пролонгації їх дії без укладення додаткових угод.

Факт прийняття відповідачем грошових коштів за вказаними договорами банківського вкладу підтверджується відповідними угодами, платіжними дорученнями, клієнтськими виписками та квитанціями.

У зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень на території АР Крим та м. Севастополя навесні 2014 року її рахунки було заблоковано, а нарахування відсотків - припинено.

Зокрема, позивачка посилається на те, що відповідно до довідки № 19JGE1GA3M426РНМ від 13 липня 2018 року на її поточних рахунках в АТ КБ «ПриватБанк» обліковуються грошові кошти, а саме:

- на рахунку № НОМЕР_1 - 5 889,98 грн,

- на рахунку № НОМЕР_2 - 249,06 грн;

- на рахунку № НОМЕР_3 - 535,26 доларів США;

- на рахунку № НОМЕР_4 - 1 399,41 доларів США;

- на рахунку № НОМЕР_5 - 16 669,06 грн;

- на рахунку № НОМЕР_6 - 419,57 доларів США, а всього - 22 808,10 грн та 2 354,24 доларів США.

Вказані грошові кошти відповідачем також заблоковано.

З метою отримання належних коштів за вкладами та нарахованих по ним відсотків позивачка неодноразово зверталась до банку з вимогами про відновлення її доступу до рахунків, проте ці вимоги банком виконані не були.

19 липня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» отримано заяву позивачки (вх. № 110811-ВБ) про розірвання усіх вказаних вище депозитних договорів та договорів відкриття рахунків, про видачу коштів та нарахованих відсотків, проте дана заява банком залишена без задоволення.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь:

1) за договором № SAMDN25000730213398 від 01 листопада 2012 року:

- 19 168,55 доларів США -сума вкладу,

- 7 173,50 доларів США -ненараховані відсотки за період з 02 березня 2014 року по 23 липня 2018 року;

- 1,14 доларів США - ненараховані відсотки за період з 24 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 340,31 доларів США - 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 124 212,20 доларів США - пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, а всього - 150 895,70 доларів США;

2) за договором № SAMDN25000730212974 від 01 листопада 2012 року:

- 19 717,29 доларів США - суму вкладу;

- 7 378,86 доларів США -ненараховані відсотки з 02 березня 2014 року по 23 липня 2018 року;

- 1,17 доларів США - ненараховані відсотки з 24 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 350,05 доларів США -3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 127 768,04 доларів США - пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, а всього - 155 215,41 доларів США;

3) за договором № SAMDN25000730861355 від 23 листопада 2012 року:

- 17 804,00 доларів США -суму вкладу;

- 7 867,90 доларів США - ненараховані відсотки з 24 лютого 2014 року по 23 липня 2018 року;

- 1,06 доларів США - ненараховані відсотки з 24 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 316,08 доларів США - 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 липня 2019 року;

- 115 369,92 доларів США - пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, а всього - 141 359,96 доларів США;

4) за договором № SAMDN25000733761587 від 13 березня 2013 року:

- 14 353,00 доларів США - суму вкладу;

- 6 115,26 доларів США - ненараховані відсотки з 14 березня 2014 року по 23 липня 2018 року;

- 0,85 доларів США - ненараховані відсотки з 24 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 254,81 долари США - 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 93 007,44 доларів США - пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, а всього - 113 731,36 доларів США;

5) за договором № SAMDN25000735265759 від 18 травня 2013 року:

- 53 926,00 грн - суму вкладу;

- 43 028,52 грн - ненараховані відсотки з 19 лютого 2014 року по 23 липня 2018 року;

- 3,21 грн - ненараховані відсотки з 24 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 957,37 грн - 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 349 440,48 грн - пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 3 359,59 грн інфляційні втрати за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, а всього - 450 715,17 грн;

6) за договором № SAMDN25000735265537 від 18 травня 2013 року:

- 122 468,00 грн - суму вкладу;

- 97 719,40 грн ненараховані відсотки з 19 лютого 2014 року по 23 липня 2018 року;

- 7,28 грн - ненараховані відсотки з 24 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 2 174,23 грн - 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 793 592,64 грн - пені у розмірі 3% за кожен день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- 7 629,76 грн -інфляційні втрати за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, а всього - 1 023 591,31 грн;

7) стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь:

- за рахунком № НОМЕР_1 - 5 889,98 грн;

- за рахунком № НОМЕР_2 - 249,06 грн;

- за рахунком № НОМЕР_3 - 535,26 доларів США;

- за рахунком № НОМЕР_4 - 1 399,41 доларів США;

- за рахунком № НОМЕР_5 - 16 669,06 грн;

- за рахунком № НОМЕР_6 - 419,57 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 лютого 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором:

- № SAMDN25000730213398 від 01 листопада 2012 року в розмірі 19 168,55 доларів США вкладу, 7 173,50 доларів США ненарахованих відсотків за період з 02 березня 2014 року по 23 липня 2018 року, 1,14 доларів США ненарахованих відсотків за період з 24 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, 340,31 доларів США 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, 19 168,55 доларів США пені;

- № SAMDN25000730212974 від 01 листопада 2012 року в розмірі 19 717,29 доларів США вкладу, 7 378,86 доларів США ненарахованих відсотків з 02 березня 2014 року по 23 липня 2018 року, 1,17 доларів США ненарахованих відсотків з 24 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, 350,05 доларів США 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року 19 717,29 доларів США пені;

- № SAMDN25000730861355 від 23 листопада 2012 року - 17 804,00 доларів США вкладу, 7 867,90 доларів США ненарахованих відсотків з 24 лютого 2014 року по 23 липня 2018 року, 1,06 доларів США ненарахованих відсотків з 24 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, 316,08 доларів США 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 липня 2019 року, 17 804,00 доларів США пені;

- № SAMDN25000733761587 від 13 березня 2013 року - 14 353,00 доларів США вкладу, 6 115,26 доларів США ненарахованих відсотків з 14 березня 2014 року по 23 липня 2018 року, 0,85 доларів США ненарахованих відсотків з 24 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, 254,81 доларів США 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, 14 353,00 доларів США пені;

- № SAMDN25000735265759 від 18 травня 2013 року 53 926,00 грн вкладу, 43 028,52 грн ненарахованих відсотків з 19 лютого 2014 року по 23 липня 2018, 3,21 грн ненарахованих відсотків з 24 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, 957,37 грн 3% річних за період з 25 липня 2018 по 25 лютого 2019 року, 53 926,00 грн пені, 3 359,59 грн інфляційних втрат за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року;

- № SAMDN25000735265537 від 18 травня 2013 року 122 468,00 грн вкладу, 97 719,40 грн ненарахованих відсотків з 19 лютого 2014 року по 23 липня 2018 року; 7,28 грн ненарахованих відсотків з 24 липня 2018 по 25 лютого 2019 року, 2 174,23 грн 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року, 122 468,00 грн, 7 629,76 грн інфляційних втрат за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_1 5 889,98 грн;

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_2 249,06 грн;

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_3 535,26 доларів США;

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_4 1 399,41 доларів США;

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_5 16 669,06 грн;

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача, за рахунком № НОМЕР_6 419,57 доларів США;

В задоволенні інших вимог позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами були укладені договори банківського вкладу з умовою їх автоматичної пролонгації на той же строк, факт внесення грошових коштів підтверджується належними та допустимими доказами. Позивач звертався до відповідача з вимогою розірвати договори і повернути вклади, проте ці вимоги банком виконані не були.

При цьому, перевіривши надані позивачем розрахунки грошових сум, суд дійшов висновку про їх правильність. Однак, установивши, що сума пені значно перевищує розмір суми вкладу, суд вважав за можливе зменшити її до сум вкладів на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Стягуючи грошові кошти з банку на користь позивачки за поточними рахунками, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог у вказаній частині.

Суд також зазначив, що відсутність первинної документації у відділеннях, розташованих на тимчасово окупованих територіях, не є підставою для відмови у видачі депозитних коштів та сум нарахованих процентів їх власнику, оскільки договори банківських рахунків укладені безпосередньо з самостійною юридичною особою - АТ КБ «ПриватБанк», а не з його філією в АР Крим, яка не є суб`єктом цивільного права та не наділена правосуб`єктністю. Банк має зберігати всю необхідну інформацію за цими договорами, зокрема, у регістрах аналітичного обліку, відповідно до Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 грудня 2019 року скасовано.

Ухвалено нове рішення у справі, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 :

- за договором № SAMDN25000730213398 від 01 листопада 2012 року вклад у розмірі 17 425,55 доларів США, ненараховані відсотки за період з 02 березня 2014 року по 05 листопада 2017 року у розмірі 5 453,96 доларів США, ненараховані відсотки за період з 06 листопада 2017 року по 23 липня 2018 року у розмірі 525,51 доларів США, 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року у розмірі 309,36 доларів США, а всього - 23 714,38 доларів США;

- за договором № SAMDN25000730212974 від 01 листопада 2012 року вклад у розмірі 17 925,55 доларів США, ненараховані відсотки за період з 02 березня 2014 року по 05 листопада 2017 року у розмірі 6 171,24 доларів США, ненараховані відсотки за період з 06 листопада 2017 року по 23 липня 2018 року у розмірі 593,22 доларів США, 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року у розмірі 350,05 доларів США, а всього - 25 040,06 доларів США;

- за договором № SAMDN25000730861355 від 23 листопада 2012 року вклад у розмірі 13 754 доларів США, ненараховані відсотки за період з 24 лютого 2014 року по 26 листопада 2017 року у розмірі 5 166,23 доларів США, ненараховані відсотки за період з 27 листопада 2017 року по 23 липня 2018 року у розмірі 0,90 доларів США, 3 % річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року у розмірі 244,18 доларів США, а всього - 19 165,31 доларів США;

- за договором № SAMDN25000733761587 від 13 березня 2013 року вклад у розмірі 14 353 доларів США, ненараховані відсотки за період з 14 березня 2014 року по 17 березня 2018 року у розмірі 5 684,18 доларів США, ненараховані відсотки за період з 18 березня 2018 року по 23 липня 2018 року у розмірі 0,49 доларів США, 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року у розмірі 254,81 доларів США, а всього - 20 292,48 доларів США;

- за договором № SAMDN25000735265759 від 18 травня 2013 року вклад у розмірі 53 926 грн, ненараховані відсотки за період з 19 лютого 2014 року по 22 травня 2018 року у розмірі 41 299,92 грн, ненараховані відсотки за період з 23 травня 2018 року по 23 липня 2018 року у розмірі 0,90 грн, 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року у розмірі 957,37 грн, а всього - 96 184,19 грн;

- за договором № SAMDN25000735265537 від 18 травня 2013 року вклад у розмірі 122 468 грн, ненараховані відсотки за період з 19 лютого 2014 року по 22 травня 2018 року у розмірі 93 793,71 грн, ненараховані відсотки за період з 23 травня 2018 року по 23 липня 2018 року у розмірі 02,04 грн, 3% річних за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року у розмірі 2 174,23 грн, а всього - 218 437,98 грн.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які перебувають на рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 5 889,98 грн, на рахунку № НОМЕР_2 у розмірі 249,06 грн; на рахунку № НОМЕР_3 у розмірі 535,26 доларів США; на рахунку № НОМЕР_4 у розмірі 1 399,41 доларів США; на рахунку № НОМЕР_5 у розмірі 16 669,06 грн; на рахунку № НОМЕР_6 у розмірі 419,57 доларів США.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти за договорами банківського вкладу у розмірах, передбачених в умовах укладених договорів.

При цьому суд вказав, що вимоги про стягнення коштів у розмірі 1 743,00 доларів США за договором № SAMDN25000730213398, у розмірі 3 550,00 доларів США та 500,00 доларів США за договором № SAMDN25000730861355 не можуть бути задоволені, оскільки умовами цих договорів не передбачено можливість клієнта збільшувати розмір вкладу.

Апеляційний суд також вважав, що з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню ненараховані відсотки за період до 23 липня 2018 року (до моменту розірвання договорів), оскільки сплата процентів поширюється лише на період дії договорів банківського вкладу, а після їх розірвання проценти не виплачуються.

Нараховуючи відсотки, апеляційний суд прийняв до уваги положення договорів щодо нарахування відсотків при дострокому розірванні угод за ініціативою вкладника (клієнта) за зниженою процентною ставкою.

Також, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції вважав за можливе стягнути з банку на користь позивачки 3% річних за період з моменту розірвання договору і по 25 лютого 2019 року.

Разом із тим, апеляційний суд зазначив, що вимога позивачки про стягнення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пені за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року задоволенню не підлягає, оскільки з моменту розірвання договорів банківського вкладу на спірні правовідносини дія вказаного Закону не поширюється.

Суд також стягнув на користь позивачки заблоковані банком грошові кошти, які знаходились на її поточних рахунках, виходячи із доведеності цих вимог.

При цьому апеляційний суд вважав, що припинення діяльності філії ПАТ КБ «ПриватБанк» на окупованій території АР Крим не є підставою для відмови у поверненні відповідачем вкладу позивача за його вимогою.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана представником - адвокатом Дугіновим Д. А., на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року, в якій заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

22 лютого 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ «Приватбанк» на постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційні скарги мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

07 червня 2022 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку від представника ОСОБА_1 адвоката Дугінова Д. А. надійшов відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», в якому заявник просить касаційну скаргу банку залишити без задоволення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Дугінова Д. А., витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк», зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного провадження.

29 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

01 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDN25000730213398 (вклад «Стандарт, 12 місяців»).

Згідно умов договору, клієнт передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 17 425,55 доларів США на строк 366 днів з процентною ставкою по вкладу 10% річних.

Для внесення вкладу відкрито рахунок № НОМЕР_7 .

Пунктом 4 договору передбачено, що залучення додаткових вкладів банком не проводиться.

Згідно з пунктом 6 договору у разі, якщо по завершенню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично рахується продовженим ще на один строк, вказаний у пункті 1 договору.

Відповідно до пункту 7 договору сторони мають право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання. При поверненні вкладу за ініціативою клієнта до закінчення мінімального строку вкладу (див. п. 1 договору) з дати початку/продовження строку вкладу, клієнту повертається сума вкладу і сплачуються проценти, нараховані за ставкою «До запитання», за фактичний строк користування вкладом. При вимаганні вкладу після закінчення мінімального строку (див. п. 1 договору) з дати початку/продовження строку вкладу, але до закінчення вкладу, клієнту повертається сума вкладу та сплачуються проценти, нараховані виходячи із діючої процентної ставки по вкладу, помноженої на коефіцієнт 0,5.

02 листопада 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору № SAMDN25000730213398, за умовами якого продовжено строк вкладу та встановлено процентну ставка на новий строк 8,5% річних.

02 листопада 2013 року за договором № SAMDN250007302133981 вкладником додатково внесено 1 743,00 доларів США.

01 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDN25000730212974 (вклад «Мультивалютний накопичувальний, 12 міс»).

Згідно умов договору, клієнт передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 17 925,55 доларів США, на строк 365 днів. Процентна ставка по вкладу становить 10% річних

Для внесення вкладу було відкрито рахунок № НОМЕР_8 .

Пунктом 9 договору передбачено, що клієнт має право збільшувати розмір вкладу.

Згідно з пунктом 11 договору, у разі, якщо по завершенню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, та банк не заперечує проти продовження вкладу на новий строк, вклад автоматично рахується продовженим ще на один строк, вказаний у пункті 1 договору.

Відповідно до пункту 12 договору, сторони мають право достроково розірвати цей договір повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання. При поверненні вкладу за ініціативою клієнта до закінчення строку вкладу, клієнту повертається сума вкладу, та сплачуються проценти, виходячи із діючої процентної ставки по вкладу помноженої на коефіцієнт 0,5.

02 листопада 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору № SAMDN25000730212974, за умовами якої строк вкладу продовжено, процентна ставка по вкладу становить 8,5 % річних.

02 листопада 2013 року на рахунок додатково внесено 1 791,74 доларів США.

23 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDN25000730861355 (вклад «Стандарт, 12 міс.»).

Згідно умов договору, клієнт передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 13 754,00 доларів США, на строк 366 днів. Процентна ставка по вкладу становить 10% річних.

Для внесення вкладу відкрито рахунок № НОМЕР_9 .

Пунктом 2 договору передбачено, що залучення банком додаткових вкладів не проводиться.

Згідно з пунктом 3 договору, у разі якщо по завершенню строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично рахується продовженим ще на один строк.

Пунктом 5 договору передбачено, що клієнт ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами надання банківських послуг та Тарифами банка.

Згідно з пунктом 2.2.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг (в редакції чинній 19 липня 2018 року) визначено, що у випадку розірвання договору укладеного строком на 12 місяців, проценти у період з дати початку/продовження строку вкладу нараховуються за ставкою вкладу «До запитання».

Відповідно до витягу з протоколу Комітету управління активами і пасивами Банку від 25 квітня 2017 року, з 04 травня 2017 року змінено відсоткові ставки по депозитах фізичних осіб в національній та іноземній валюті - рахунок «До запитання» - у розмірі 0,01% річних.

14 жовтня 2013 року за договором № SAMDN25000730861355 вкладником додатково внесено 3 550,00 доларів США, а 01 листопада 2013 року - 500,00 доларів США

13 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDN25000733761587 (вклад «Стандарт, 12 міс.»).

Згідно умов договору, клієнт передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 14 353,00 доларів США, на строк 365 днів. Процентна ставка по вкладу становить 9,75% річних.

Для внесення вкладу відкрито рахунок № НОМЕР_10 .

Пунктом 2 договору передбачено, що залучення банком додаткових внесків до вкладу не проводиться.

18 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDN25000735265759 (вклад «Стандарт, 12 міс.»).

Згідно умов договору, клієнт передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 33 926,00 грн на строк 366 днів. Процентна ставка по вкладу становить 18% річних.

Для внесення вкладу відкрито рахунок № НОМЕР_11 .

Пунктом 1 договору передбачено можливість поповнення свого вкладу.

Згідно з пунктом 3 договору, у разі, якщо по завершенню строку вкладу клієнт не заявив банку про бажання забрати грошові кошти, вклад автоматично продовжується ще на один строк.

Пунктом 5 договору передбачено право дострокового розірвання договору, з повідомленням про це за два банківські дні до дати розірвання договору.

Відповідно до пунктом 6 договору, якщо клієнт вимагає повернення вкладу, а його строк ще не закінчився, за неповний строк вкладу проценти сплачуються за зниженою процентною ставкою.

Згідно з пунктом 2.2.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг, у випадку розірвання договору укладеного строком на 12 місяців, проценти у період з дати початку/продовження строку вкладу нараховуються за ставкою вкладу «До запитання».

12 жовтня 2013 року на рахунок внесено 20 000,00 грн.

18 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір № SAMDN25000735265537 (вклад «Стандарт, 12 міс.»).

Згідно умов договору, клієнт передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 122 468,00 грн на строк 366 днів. Процентна ставка по вкладу становить 18% річних.

Для внесення вкладу відкрито рахунок № НОМЕР_12 .

Пунктом 1 договору передбачено можливість поповнення свого вкладу.

Відповідно до пункту 6 договору, якщо клієнт вимагає повернення вкладу, а його строк ще не закінчився, за неповний строк вкладу проценти сплачуються за зниженою процентною ставкою.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» № I9JGE1GA3M426PHM від 13 липня 2018 року, станом на 31 грудня 2016 року, на карткових рахунках ОСОБА_1 :

- № НОМЕР_1 обліковувалося 5 889,98 грн;

- № НОМЕР_2 обліковувалося 249,06 грн;

- № НОМЕР_3 обліковувалося 535,26 доларів США;

- № НОМЕР_4 обліковувалося 1 399,41 доларів США;

- № НОМЕР_5 обліковувалося 16 669,06 грн;

- № НОМЕР_6 обліковувалося 419,57 доларів США.

19 липня 2018 року ОСОБА_1 направила ПАТ КБ «ПриватБанк» заяву про розірвання усіх депозитних договорів та договорів відкритих рахунків, видачу коштів та нарахованих відсотків.

Вимога отримана банком 19 липня 2018 року (вх. № 110811-ВБ), однак залишилась без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У цій справі позовні вимоги стосуються правовідносин, які виникли з укладення договорів банківського вкладу.

Відповідно до частини першої статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Таким чином строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

Згідно зі статтею 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України

від 03 грудня 2003 року № 516, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Положення № 516).

Укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів (пункт 2.9 Положення № 516).

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункти 1.8 та

1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків

у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Інструкція № 492).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Відповідно до статей 526 530 598 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

У справі, яка переглядається, встановлено, що на підтвердження внесення депозитних коштів ОСОБА_1 надала суду оригінали договорів банківських вкладів та банківських квитанцій про внесення коштів, які були оглянуті та досліджені судом першої інстанції, їх копії були посвідчені та долучені до матеріалів справи.

19 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про розірвання зазначених договорів банківського вкладу та повернення їй суми вкладу і нарахованих процентів.

Вимога отримана банком 19 липня 2018 року та зареєстрована за вх. № 110811-ВБ.

Доказів повернення банком позивачці коштів за вкладами матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги вказані норми матеріального права, належним чином оцінивши докази, встановивши факт укладення між сторонами договорів банківського вкладу, внесення грошових коштів на банківські рахунки, з огляду на умови укладених договорів та ураховуючи те, що не повертаючи кошти за вимогою вкладника, банк не виконав належним чином покладених на нього зобов`язань та позбавив вкладника права користуватись належним їй майном, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки коштів (вкладів) за договором № SAMDN25000730213398 у розмірі 17 425,55 доларів США, за договором № SAMDN25000730212974 у розмірі 17 925,55 доларів США; за договором № SAMDN25000730861355 у розмірі 13 754 доларів США; за договором № SAMDN25000733761587 у розмірі 14 353 доларів США; за договором № SAMDN25000735265759 у розмірі 53 926 грн; за договором № SAMDN25000735265537 у розмірі 122 468 грн.

При цьому апеляційний суд правильно виходив з того, що вимоги про стягнення коштів у розмірі 1 743,00 доларів США за договором банківського вкладу № SAMDN25000730213398, 3 550,00 доларів США та 500,00 доларів США за договором банківського вкладу № SAMDN25000730861355 не підлягають задоволенню, з огляду на те, що умовами указаних договорів не передбачено можливість клієнта збільшувати розмір вкладу.

Апеляційний суд також обґрунтовано вважав, що з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню ненараховані відсотки за користування грошовими коштами лише за період до 23 липня 2018 року, оскільки сплата процентів поширюється виключно на період дії договорів банківського вкладу, а після їх розірвання проценти не виплачуються.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).

Нараховуючи відсотки за користування грошовими коштами, апеляційний суд правильно прийняв до уваги положення договорів щодо нарахування відсотків при дострокому розірванні угод за ініціативою вкладника (клієнта) за зниженою процентною ставкою: з коефіцієнтом 0,5 (по договорам № SAMDN25000730213398 від 01 листопада 2012 року, № SAMDN25000730212974 від 01 листопада 2012 року) та за ставкою вкладу «До запитання» (по договорам № SAMDN25000730861355 від 23 листопада 2012 року, № SAMDN25000733761587 від 13 березня 2013 року, № SAMDN25000735265759 від 18 травня 2013 року та № SAMDN25000735265537 від 18 травня 2013 року).

Разом із цим, апеляційним судом обґрунтовано прийнято до уваги довідку № I9JGE1GA3M426PHM від 13 липня 2018 року, що підтверджує наявність заблокованих банком грошових коштів на поточних рахунках ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 (5 889,98 грн), № НОМЕР_2 (249,06 грн), № НОМЕР_3 (535,26 доларів США), № НОМЕР_4 (1 399,41 доларів США), № НОМЕР_5 (16 669,06 грн), № НОМЕР_6 (419,57 доларів США), та ураховуючи відсутність доказів сплати банком зазначеним сум позивачці правильно стягнув їх з відповідача.

Щодо стягнення 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

З огляду на викладені обставини апеляційний суд, установивши, що АТ КБ «ПриватБанк», отримавши вимогу позивачки про розірвання договорів та повернення вкладів, допустив прострочення виконання свого грошового зобов`язання, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3% річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України за договорами банківських вкладів за період з 25 липня 2018 року по 25 лютого 2019 року.

Щодо стягнення пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549 551 611 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець- це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом України «Про захист прав споживачів» врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання особою, яка є виконавцем чи надає споживачу послуги.

Частиною першою статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).

Встановлено, що з 23 липня 2018 року (з урахуванням вихідних днів) між сторонами припинилися договірні правовідносини за договорами банківських вкладів.

Після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу за заявою клієнта не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).

Як установлено судом, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, просила стягнути з відповідача пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у той час як договори банківського вкладу було розірвано 23 липня 2018 року за її власною ініціативою.

Оскільки між ОСОБА_1 та банком з 23 липня 2018 року припинено правовідносини з договору банківського вкладу, то частина п`ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання у касаційних скаргах на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Інші доводи, викладені у касаційних скаргах, зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання постанови Київського апеляційного суду від 17 січня 2022 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року, необхідно поновити її виконання.

Керуючись статтями 400 409 410 412 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду