Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 756/14910/16-ц

провадження № 61-14561св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2019 року в складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив стягнути з відповідача на його користь пеню за період з 29 листопада 2016 року по 01 квітня 2018 року в розмірі 15 436 974 грн 59 коп.

Позов мотивований тим, що 10 лютого 2014 року між сторонами укладений договір № SAMОNWFD0070073984000, за умовами якого позивач передав відповідачу депозитний вклад в розмірі 40 000 дол. США під 8% річних строком до 10 травня 2014 року.

12 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про дострокове розірвання договору та повернення грошових коштів, проте отримав відмову, що стало підставою для звернення до суду з позовом про повернення депозитних коштів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2015 року, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 40 015 дол. США, що станом на 26 березня 2015 року еквівалентно 942 753 грн 40 коп.

В подальшому у зв`язку із невиконанням АТ КБ «ПриватБанк» вищевказаного судового рішення, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення пені, за результатами розгляду якого заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню за період з 28 листопада 2015 року по 28 листопада 2016 року в розмірі 11 265 360 грн. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2017 року вказане заочне рішення суду першої інстанції змінено та зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , до 1 040 167 грн.

Оскільки АТ КБ «ПриватБанк» рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року про стягнення депозитних коштів не виконало, ОСОБА_1 , посилаючись на положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що положення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюються на спірні правовідносин, проте рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року, частково зміненим рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2017 року, з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 вже стягнуто пеню за період з 28 листопада 2015 року по 28 листопада 2016 року в межах передбаченого статтею 258 ЦК України строку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 3 406 грн 88 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, встановив, що АТ КБ «ПриватБанк» виконало судове рішення про стягнення депозитних коштів лише 02 квітня 2018 року, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення пені у розмірі 3 %, нарахованому на розмір процентів, відповідно до вимог частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у період з 29 листопада 2016 року до дня фактичного виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки тому, що на час звернення до суду АТ КБ «ПриватБанк» не повернуло позивачу грошові кошти, стягнуті рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року, що є підставою для застосування правових наслідків, передбачених частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Суд апеляційної інстанції помилково стягнув розмір пені відповідно до розрахунку, наданого АТ КБ «ПриватБанк».

У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду касаційної інстанції письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких вказував про те, що розрахунок пені у цій справі є ідентичним розрахунку, проведеному позивачем у справі № 761/42169/16-ц, з яким погодився Верховний Суд.

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду касаційної інстанції додаткові пояснення та докази отримання позивачем грошових коштів у сумі 1 040 167 грн, сплачених відповідачем за результатами примусового виконання судового рішення у справі № 761/42169/16-ц.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, правильно застосував методику нарахування пені, оскільки вартість послуги за договором банківського вкладу - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 756/14910/16-ц з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та стягнення пені призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що10 лютого 2014 року між сторонами укладено договір № SAMОNWFD0070073984000, за умовами якого ОСОБА_1 передав ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитний вклад в розмірі 40 000 дол. США під 8% річних строком до 10 травня 2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2015 року, стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь грошові кошти у розмірі 40 015 доларів США, що станом на 26 березня 2015 року становить 942 753 грн 40 коп.

У зв`язку із невиконанням банком вищевказаного судового рішення, у листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07 березня 2017 року в справі № 761/42169/16-цз ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пеню в розмірі 11 265 360 грн за період з 28 листопада 2015 року по 28 листопада 2016 року.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року, вказане заочне рішення змінено, зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 з 11 265 360 грн до 1 040 167 грн.

02 квітня 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» фактично виконало рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року про стягнення депозитних коштів, що не заперечується ОСОБА_1 , та підтверджується постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04 червня 2018 року про закінчення виконавчого провадження.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, передбачає додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання.

За положеннями статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що вкладник за договором банківського вкладу (депозиту) є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України

у постановах: від 01 червня 2016 року в справі № 6-2558цс15, від 28 вересня 2016 року в справі № 6-1699цс16, від 13 березня 2017 року в справі

№ 6-2128цс16.

Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, врахував, що судове рішення про стягнення депозиту, яке не припинило обов`язків сторін договору, фактично виконано АТ КБ «ПриватБанк» 02 квітня 2018 року, зв`язку з чим дійшов висновку, що позивач має право на стягнення пені у розмірі 3 %, нарахованої відповідно до вимог частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період з дня прострочення (29 листопада 2016 року) до дня фактичного виконання рішення суду (01 квітня 2018 року).

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для нарахування та стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Разом з цим, наведений судом розрахунок розміру пені є помилковим з огляду на наступне.

При визначені розміру пені апеляційний суд виходив з того, що вартість послуги за договором банківського вкладу, на яку слід нарахувати пеню, - це розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника.

Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

У зв`язку з цим висновок суду про те, що вартість послуги за договором банківського вкладу - це лише розмір процентів, які банк має сплатити за користування коштами вкладника, не відповідає вимогам пункту 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», яким визначено, що послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага.

Таким благом є видача (повернення) вкладнику його коштів.

Тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок, що нарахування пені має відбуватися на всю суму утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), Верховний Суд у складі колегій суддів судових палат Касаційного цивільного суду у постановах від 05 червня 2019 року в справі № 757/32522/17-ц (провадження № 61-461св19), від 19 червня 2019 року в справі № 359/8114/17 (провадження № 61-81св19), від 11 січня 2020 року в справі 335/11482/16-ц (провадження № 61-19787св19), від 29 січня 2020 року в справі № 757/53464/18 (провадження № 6114248св19).

Апеляційний суд вказаного вище не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про нарахування пені лише на розмір процентів, які АТ КБ «ПриватБанк» має сплатити на користь ОСОБА_1 за користування його коштами.

При цьому суд касаційної інстанції звертає увагу, що при визначенні розміру пенні суд має дотриматись принципу пропорційності в цивільному процесі та врахувати положення статті 551 ЦК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 11 липня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук