Повідомлення на емейл за відсутності офіційної пошти сторони в ЄСІТС, або ж повідомлення на телефон, за відсутності терміновості чи заяви сторони - НЕ є належними. (ВС КЦС, справа № 201/9898/19 від 08.05.2023 р.)

Фабула судового акту: В процесі розгляду справи за позовом прокурора про визнання ряду договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі недійсними, суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності представника нинішнього власника такої будівлі - тобто одного з відповідачів, належно не повідомленого про дату, час і місце розгляду. Про це відповідач зазначив подаючи касаційну скаргу. В ході дослідження з’ясувалося, що повістку про виклик до суду апеляційної інстанції йому було направлено на електронну пошту та представнику на телефон.

ВС КЦС, скасовуючи рішення і підтримуючи доводи відповідача, дав свою оцінку факту направлення повістки на телефон та електронну пошту, про що вказав:

Відповідно до ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно зі ст. 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

• Щодо надсилання судової повістки на електронну адресу

У ч.1 ст. 130 ЦПК України зазначено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Аналіз ч.6 ст. 128, ч. ст. 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси.

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) зроблено висновок, що за змістом ст. 14 ЦПК України для цілей цього Кодексу офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Згідно з пунктом 5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - це сервіс електронного кабінету Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, адреса електронної пошти, зазначена користувачем в електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, або адреса електронної пошти, зазначена в одному з державних реєстрів.

Як зазначалося, судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси (з ЄСІТС) або рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо такої адреси у нього немає.

• Щодо надсилання судової повістки на мобільний телефон

Можливість повідомлення учасника справи, зокрема, за допомогою засобів мобільного зв`язку передбачена у ч.9,13 ст. 128 ЦПК України.

Так, у ч. 9 зазначено, що суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Тобто суд може повідомляти учасників справи про розгляд справи зазначеними засобами зв`язку, які забезпечуються фіксацію повідомлення або виклику лише у випадках термінової необхідності, передбачених ЦПК України.

У ч.13 ст. 128 ЦПК України передбачено, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових повідомлень виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника справи.

Верховний Суд врахував, що причиною ненадіслання апеляційним судом судової повістки засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» було недостатнє фінансування інституцій судової системи. Втім, ця обставина не дає підстав суду для невиконання його обов`язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством України. У такому разі суд повинен був врахувати приписи ч.6 ст. 128 ЦПК України, відповідно до яких стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для їх вручення відповідним учасникам судового процесу.

Отже у цій справі: У матеріалах справи немає відомостей про надсилання засобами поштового зв`язку судової повістки з інформацією про розгляд справи та її вручення відповідачу. Є документ на зразок реєстру відправлення апеляційним судом судових повісток за допомогою E-mail та SMS, який не підписаний будь-якою посадовою особою суду, але зазначений реєстр не свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду з таких підстав.

Електронна адреса, на яку суд апеляційної інстанції надіслав відповідачу судову повістку, не є офіційною, оскільки товариство не є користувачем електронного кабінету ЄСІТС. Також ці відомості не зазначені в ЄДРЮОФОПГФ, або ж у заявах відповідача.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22) сформульовано висновок про те, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому потрібно виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Але товариство-відповідач в жодній із письмових заяв, поданих ним до суду, не повідомляло про існування в нього електронної пошти та її адреси. Отже, наявність у відповідача офіційної електронної адреси чи самостійне повідомлення ним певної адреси електронної пошти матеріалами справи не підтверджується, тому надіслання апеляційним судом на адресу електронної пошти, належність якої є невідомою, не може вважатися правомірним повідомленням про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, у справі, що переглядається, в суду апеляційної інстанції не було умов, для застосування такого способу сповіщення відповідача про судовий розгляд, як телефон, адже ЦПК України не передбачає термінової необхідності у розгляді цієї справи та в матеріалах справи немає відповідної заяви про виклик товариства до суду за допомогою засобів мобільного зв`язку. Тож за наведених обставин, надіслання апеляційним судом судової повістки у виді смс-повідомлення на мобільний номер телефону товариства не вважається належним повідомленням відповідача про розгляд справи, передбаченим для такої ситуації законом.

Крім того, прокурор як особа, що подала апеляційну скаргу, та міська ради як особа, в інтересах якої подано скаргу, мали бути процесуально зацікавленими у якнайшвидшому розгляді справи апеляційним судом з одночасним додержанням цим судом норм цивільного процесуального права, аби в подальшому такі порушення, зокрема, щодо неналежного повідомлення учасників справи, не стали підставою для скасування постанови апеляційного суду. Втім, вони допустили пасивну процесуальну поведінку при розгляді цієї справи, оскільки у правомірний спосіб не сприяли суду у вирішенні спору, зокрема, не надсилали за власний кошт судові повістки на адресу відповідача, з урахуванням браку фінансування суду на відправку поштової кореспонденції, з метою належного повідомлення товариства, що відповідало б ч.6 ст. 128 ЦПК України та унеможливило скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстави розгляду справу без участі неналежно повідомленого товариства, що є порушенням права заявника на справедливий суд.

Аналізуйте судовий акт: Телефонограма про виклик в судове засідання НЕ є підтвердженням належного повідомлення про розгляд справи (ВС КЦС справа №463/8859/20 від 31.08.2022 р.);

Надсилання судом ухвали до електронного кабінету, якщо в скарзі цю електронну адресу не зазначено, не є належним повідомленням скаржника про залишення його скарги без руху (ВС КГС, справа №922/3337/21 від 18.11.2022 р.);

Телефонограма не є належним засобом повідомлення сторони про розгляд справи (ВС/КЦС у справі № 295/8610/15-ц від 10.09.2021);

Для функціонування ЄСІТС офіційною електронною адресою є ЛИШЕ та що вказана в Електронному кабінеті, а не та що у внутрішніх документах організації (ВС КАС, справа №380/10243/20 від 16.02.2023 р.).

Постанова

Іменем України

08 травня 2023 року

місто Київ

справа № 201/9898/19

провадження № 61-12531св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

відповідачі: Приватне підприємство Приватна фірма «Жоржина», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Павловська Ганна Олегівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складіЄлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Прокурор Центральної окружної прокуратури м. Дніпра в інтересах Дніпровської міської ради у серпні 2019 року звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Приватна фірма «Жоржина»

(далі - ПП ПФ «Жоржина»), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Павловської Г. О. (далі - приватний нотаріус Павловська Г. О.), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» (далі - ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО»), у якому просив:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю, що розташована у

АДРЕСА_1 , від 06 лютого 2017 року, номер запису про право власності 18948738, проведену за ПП ПФ «Жоржина» на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Павловської Г. О. від 10 лютого 2017 року № 33796671 з одночасним припиненням речових прав ПП ПФ «Жоржина» на зазначене нерухоме майно;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 15 лютого 2017 року № 125, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у ПП ПФ «Жоржина» 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована у АДРЕСА_1 , загальною площею 103, 60 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Павловською Г. О.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 15 лютого 2017 року № 128, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у ПП ПФ «Жоржина» 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована у АДРЕСА_1 , загальною площею 103,60 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Павловською Г. О.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 20 березня 2017 року № 44, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована у АДРЕСА_1 , загальною площею 103,60 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Павловською Г. О.;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 20 березня 2017 року № 47, відповідно до якого ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_1 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована у АДРЕСА_1 , загальною площею 103, 60 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Павловською Г. О.;

- визнати недійсним акт приймання-передання нерухомого майна від 19 жовтня 2018 року, за умовами якого ОСОБА_2 передав, а

ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» прийняло до статутного капіталу нежитлову будівлю та відповідно до якого здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, розташовану у АДРЕСА_1 , загальною площею 103, 60 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Павловською Г. О.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що 10 грудня 2002 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажхімзахист-СУ 241»

(далі - ТОВ «Монтажхімзахист-СУ 241») та ПП ПФ «Жоржина» уклали в простій письмовій формі договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення), за умовами якого ТОВ «Монтажхімзахист-СУ 241» продало, а покупець ПП ПФ «Жоржина» купило нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 103, 60 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з інформацією Комунального підприємства «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради

(далі - КП «ДМБТІ») від 06 червня 2019 року № 8199 відомостей про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за

ТОВ «Монтажхімзахист-СУ 241» та іншою фізичною чи юридичною особою немає.

Також у договорі купівлі-продажу від 10 грудня 2002 року немає відміток, які б свідчили про державну реєстрацію цього договору.

На переконання прокурора, право власності на спірну нежитлову будівлю за ТОВ «Монтажхімзахист-СУ 241» у встановленому законом порядку не реєструвалося, а тому відчуження ним та набуття у власність ПП ПФ «Жоржина» зазначеного об`єкта нерухомості суперечить законодавству.

Приватний нотаріус Павловська Г. О. всупереч статтям 3, 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» прийняла рішення про державну реєстрацію речових прав на нежитлову будівлю за ПП ПФ «Жоржина» на підставі договору купівлі-продажу б/н від 10 грудня 2002 року та здійснила відповідні реєстраційні дії без проведення обов`язкових дій щодо попередньої перевірки документів на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, встановлення відповідності заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства.

Прокурор зазначив, що надалі ПП ПФ «Жоржина» відчужило спірну нежитлову будівлю ОСОБА_1 , яка надалі відчужила її ОСОБА_2 .

У подальшому, на підставі акта приймання-передання нерухомого майна від 19 жовтня 2018 року б/н, ОСОБА_2 передав, а ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» прийняло до статутного капіталу нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 103, 60 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор наголосив на тому, що право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , не надавалося будь-якій фізичній чи юридичній особі для будівництва та розташування об`єктів нерухомого майна, а тому набуття права власності на зазначений об`єкт нерухомості без ухвалення рішення уповноваженого органу щодо розпорядження земельною ділянкою порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради, є перешкодою в оформленні речових прав на земельну ділянку, унеможливлює нарахування грошових коштів та надходження до місцевого бюджету плати за землю.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

Рішенням від 12 липня 2021 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська відмовив у задоволені позову прокурора Центральної окружної прокуратури.

Суд першої інстанції керувався тим, що прокурор в інтересах держави пред`явив позов стосовно спірної нежитлової будівлі, яка ніколи не належала державі та/або державній установі. Позовна заява не містить належного обґрунтування того, як зареєстроване право власності на нерухоме майно, яке ніколи не належало державі, державній установі, та договори купівлі-продажу, акт приймання-передання нерухомого майна, укладені між відповідачами, порушують інтереси держави.

Прокурор не довів, як саме позбавлення відповідача права власності на нерухоме майно сприятиме задоволенню суспільного інтересу. Прокурор у позовній заяві зазначив, що інтереси держави в особі Дніпровської міської ради полягають у тому, що дії відповідачів порушили інтереси власника земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту - Дніпровської міської ради - щодо користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою під нерухомим майном, проте будь-яких вимог стосовно земельної ділянки прокурор в інтересах держави не заявив.

ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» як власник нерухомого майна має право здійснити дії, спрямовані на оформлення прав на земельну ділянку відповідно до чинного законодавства. Суд першої інстанції не встановив порушень при укладенні оспорюваних правочинів та здійсненні державної реєстрації прав.

Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції

Постановою від 04 жовтня 2022 року Дніпровський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2021 року скасував, ухвалив нове рішення, яким позов частково задовольнив.

Суд скасував державну реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю, розташовану у

АДРЕСА_1 , від 06 лютого 2017 року, номер запису про право власності 18948738, проведену за ПП ПФ «Жоржина» на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Павловської Г. О. від 10 лютого 2017 року № 33796671 з одночасним припиненням речових прав ПП ПФ «Жоржина» на таке нерухоме майно.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 15 лютого 2017 року № 125, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у ПП ПФ «Жоржина» 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована у АДРЕСА_1 , загальною площею 103, 60 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Павловською Г. О.

Визнав недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частки нежитлового приміщення від 15 лютого 2017 року № 128, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у ПП ПФ «Жоржина» 1/2 частку нежитлової будівлі, що розташована у АДРЕСА_1 , загальною площею 103,60 кв. м, посвідчений приватним нотаріусом Павловською Г. О.

Визнав недійсним акт приймання-передання нерухомого майна від 19 жовтня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» прийняло до статутного капіталу нежитлову будівлю, та на підставі якого здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, що розташована у АДРЕСА_1 за товариством.

В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу спірного об`єкту нерухомого майна від 10 грудня 2002 року, укладений між ТОВ «Монтажхімзахист-СУ 241» та ПП ПФ «Жоржина» у простій письмовій формі, не був посвідчений нотаріально, не зареєстрований у КП «ДМБТІ», тому до ПП ПФ «Жоржина» право власності на спірне нерухоме майно не перейшло. Відтак приватний нотаріус Павловська (Андреєва) Г. О. не мала правових підстав для реєстрації за ПП ПФ «Жоржина» права власності на це нерухоме майно. Тож подальші відчуження спірної нежитлової будівлі відбулися з порушенням норм законодавства. Також апеляційний суд врахував, що сторони при укладенні оспорюваних правочинів оминули питання визначення розміру та кадастрового номеру земельної ділянки (ділянок), на якій розташоване спірне нерухоме майно, яка, у розумінні статті 377 Цивільного кодексу України, по суті була відчужена у власника (Дніпровської міської ради) на користь покупців за відповідними правочинами, тому оспорювані правочини порушують права міської ради.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» 07 грудня 2022 року з використанням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2021 року залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Товариство, наполягаючи на тому, оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначило те, що:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 520/10060/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, від 09 червня 2021 року у справі № 607/13749/16-ц, від 02 серпня 2021 року у справі № 751/7374/17 та у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року

у справі № 6-78цс13, від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16, відповідно до яких, визнаючи недійсним договір, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює такий договір;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 446/1366/18, щодо вибору ефективного способу захисту порушених прав;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 707/16/19, згідно з якими чинним законодавством України не передбачено заборони відчуження нерухомого майна, у тому числі відчуження його частинами, без відчуження земельної ділянки, на якій воно розміщене;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях застосував норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 травня 2022 року у справі № 903/472/21, щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у суді;

- суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності представника ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО», належно не повідомленого про дату, час і місце розгляду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури у лютому 2023 року та Дніпровська міська рада у березні 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслали до Верховного Суду відзиви, у яких просили касаційну скаргу ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 20 січня 2023 року Верховний Суд поновив ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року, відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 22 березня 2023 року задовольнив клопотання Дніпровської міської ради, поновив їй строк на подання відзиву на касаційну скаргу та прийняв відзив.

За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 10 грудня 2002 року ТОВ «Монтажхімзахист-СУ 241» (продавець) та ПП ПФ «Жоржина» (покупець) у простій письмовій формі уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення) літ. А-1, загальною площею 103, 60 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.3 цього договору зазначений об`єкт нерухомості належить продавцю на підставі договору забудови від 03 червня 2002 року, укладеного між забудовником ПП «БУД СВ» та ТОВ «Монтажхімзахист-СУ 241».

06 лютого 2017 року приватний нотаріус Павловська (Андреєва) Г. О. зареєструвала за ПП ПФ «Жоржина» право власності на спірний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта 1169042212101), номер запису 18948738.

ПП ПФ «Жоржина» на підтвердження реєстрації речового права за ТОВ «Монтажхімзахист-СУ 241» надало приватному нотаріусу лист КП «ДМБТІ» від 31 січня 2017 року № 1013, згідно з яким в інвентаризаційній справі за зазначеною адресою є відомості про набуття ТОВ «Монтажхімзахист-СУ 241» права власності на спірне майно на підставі договору забудови від 03 червня 2002 року, зареєстрованого в реєстраційній книзі № 7НФ-71.

За договорами купівлі-продажу від 15 лютого 2017 року № 125 та № 128 ПП ПФ «Жоржина» продало, а ОСОБА_1 купила за кожним із договорів по частці у розмірі 1/2 частини у праві на спірне нежитлове приміщення.

За договорами купівлі-продажу від 20 березня 2018 року № 44 та № 47 ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_2 купив за кожним із договорів по частці у розмірі 1/2 частини у праві на спірне нежитлове приміщення.

На підставі акта приймання-передання нерухомого майна від 19 жовтня 2018 року б/н ОСОБА_2 передав, а ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» прийняло до статутного капіталу нежитлову будівлю літ. А-1, загальною площею 103, 60 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Приватний нотаріус Павловська Г. О. на підставі рішення від 23 жовтня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43641375, внесла запис про державну реєстрацію переходу права власності на спірне нежитлове приміщення до ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО».

Проте, згідно з інформацією КП «ДМБТІ» від 06 червня 2019 року № 8199 відомостей про реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за ТОВ «Монтажхімзахист-СУ 241» та іншою фізичною чи юридичною особою немає. Будь-якого документа (зокрема й довідки) від 31 січня 2017 року за № 1013, який ПП ПФ «Жоржина» надало приватному нотаріусу на підтвердження речового права ТОВ «Монтажхімзахист-СУ 241» на спірну нежитлову будівлю, це бюро не готувало. За зазначеним номером 30 січня 2017 року КП «ДМБТІ» підготувало відповідь на запит Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори щодо іншого об`єкта нерухомого майна за іншою адресою.

Відповідно до листа Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 18 червня 2019 року № 12/19-145 в інформаційній базі містобудівного кадастру та Адресного плану міста немає відомостей щодо присвоєння такої адреси: АДРЕСА_1 . Розпорядчих документів, на підставі яких присвоєно або змінено зазначену адресу, в Головному архітектурно-планувальному управлінні Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради немає. Містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єктів та будівельні паспорти забудови земельних ділянок за зазначеною адресою управлінням не надавалися.

У листі Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради від 25 червня 2019 року № 10/1-443 зазначено, що інформації щодо видання документів, які дають право на виконання підготовчих або будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів за адресою: АДРЕСА_1 , немає.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі, щодо неповідомлення апеляційним судом про розгляд справи

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частини перша, друга та п`ята статті 12 ЦПК України).

Особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб (стаття 43 ЦПК України).

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 ЦПК України (частина третя статті 368 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції розглядав апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратурина рішення суду першої інстанції, ухвалене в спорі з немайновими вимогами.

Ухвалами від 03 вересня 2021 року Дніпровський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження, закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні, призначеному на 04 жовтня 2022 року, Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову, яка є предметом касаційного перегляду за касаційною скаргою ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО».

Втім, у матеріалах справи немає відомостей про надсилання засобами поштового зв`язку судової повістки з інформацією про розгляд справи, зокрема, 04 жовтня 2022 року та її вручення ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО».

У матеріалах справи є документ на зразок реєстру відправлення апеляційним судом судових повісток за допомогою E-mail та SMS, який не підписаний будь-якою посадовою особою суду. Згідно з цим реєстром 27 липня 2022 року суд надіслав судову повістку ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» на електронну адресу «3206868@gmail.com» та на мобільний телефон з номером « НОМЕР_1 ».

Верховний Суд дійшов переконання, що зазначений реєстр не свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду з таких підстав.

Щодо надсилання судової повістки на електронну адресу

У частині першій статті 130 ЦПК України зазначено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси.

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) зроблено висновок, що за змістом статті 14 ЦПК України для цілей цього Кодексу офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно з пунктом 5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - це сервіс електронного кабінету Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, адреса електронної пошти, зазначена користувачем в електронному кабінеті Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, або адреса електронної пошти, зазначена в одному з державних реєстрів.

Як зазначалося, судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо такої адреси у нього немає.

Електронна адреса «3206868@gmail.com», на яку суд апеляційної інстанції надіслав ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» судову повістку про призначення справи до розгляду на 04 жовтня 2022 року, не є офіційною, оскільки товариство не є користувачем електронного кабінету Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Також відомості щодо адреси електронної пошти заявника не зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі № 465/6147/18 (провадження № 61-8101св22) сформульовано висновок про те, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то потрібно припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому потрібно виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

У матеріалах справи, що переглядається, немає документів на підтвердження того, що електронна адреса « ІНФОРМАЦІЯ_1 » належить саме ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО». Товариство в жодній із письмових заяв, поданих ним до суду, не повідомляло про існування в нього електронної пошти та її адреси.

Отже, наявність у відповідача офіційної електронної адреси чи самостійне повідомлення ним певної адреси електронної пошти матеріалами справи не підтверджується, тому надіслання апеляційним судом на адресу електронної пошти, належність якої є невідомою, не може вважатися правомірним повідомленням про дату, час і місце розгляду справи.

Щодо надсилання судової повістки на мобільний телефон

Можливість повідомлення учасника справи, зокрема, за допомогою засобів мобільного зв`язку передбачена у частинах дев`ятій, тринадцятій статті 128 ЦПК України.

Так, у частині дев`ятій зазначено, що суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Тобто суд може повідомляти учасників справи про розгляд справи зазначеними засобами зв`язку, які забезпечуються фіксацію повідомлення або виклику лише у випадках термінової необхідності, передбачених ЦПК України.

У частині тринадцятій статті 128 ЦПК України передбачено, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв`язку шляхом надіслання текстових повідомлень виключно за наявності відповідної письмової заяви такого учасника справи.

Проте, у справі, що переглядається, в суду апеляційної інстанції не було умов, передбачених частинами дев`ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України для застосування такого способу сповіщення ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» про судовий розгляд, адже ЦПК України не передбачає термінової необхідності у розгляді цієї справи та в матеріалах справи немає відповідної заяви про виклик товариства до суду за допомогою засобів мобільного зв`язку.

Тож за наведених обставин, надіслання апеляційним судом судової повістки у виді смс-повідомлення на мобільний номер телефону товариства не вважається належним повідомленням відповідача про розгляд справи, передбаченим для такої ситуації законом.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 666/6309/13-ц (провадження № 61-1121св22), від 10 листопада 2022 року у справі № 440/222/19

(провадження № 61-8993св22) та від 31 січня 2023 року у справі № 693/812/21 (провадження № 61-11611св22).

Підсумовуючи, Верховний Суд констатує, що доказів належного повідомлення ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» про дату, час і місце судового засідання у матеріалах справи немає.

Верховний Суд врахував, що причиною ненадіслання апеляційним судом судової повістки засобами поштового зв`язку на адресу ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» було недостатнє фінансування інституцій судової системи. Втім, ця обставина не дає підстав суду для невиконання його обов`язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством України. У такому разі суд повинен був врахувати приписи частини шостої статті 128 ЦПК України, відповідно до яких стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для їх вручення відповідним учасникам судового процесу.

Крім того, прокурор Дніпропетровська обласна прокуратура як особа, що подала апеляційну скаргу, та Дніпровська міська ради як особа, в інтересах якої подано скаргу, мали бути процесуально зацікавленими у якнайшвидшому розгляді справи апеляційним судом з одночасним додержанням цим судом норм цивільного процесуального права, аби в подальшому такі порушення, зокрема, щодо неналежного повідомлення учасників справи, не стали підставою для скасування постанови апеляційного суду.

Втім, прокурор та міська рада допустили пасивну процесуальну поведінку при розгляді цієї справи апеляційним судом, оскільки у правомірний спосіб не сприяли суду у вирішенні спору з додержанням норм процесуального права, зокрема, не надсилали за власний кошт судові повістки на адресу ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО», з урахуванням браку фінансування суду на відправку поштової кореспонденції, з метою належного повідомлення товариства, що відповідало б частині шостій статті 128 ЦПК України та унеможливило скасування постанови суду апеляційної інстанції з процесуальної підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Отже, в оцінці доводів касаційної скарги про те, що заявник не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи апеляційним судом, Верховний Суд врахував, що у матеріалах справи немає відомостей про те, що ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» було належно та у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК України, повідомлене судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд зробив висновок, що апеляційний суд не виконав вимог ЦПК України щодо належного повідомлення ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» про час і місце розгляду справи, призначеної на 04 жовтня 2022 року, причини неявки відповідача у судове засідання не з`ясував, розгляд справи не відклав та розглянув справу без участі неналежно повідомленого товариства, що є порушенням права заявника на справедливий суд.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У § 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України», від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та практику їх застосування уваги не звернув, розглянув справу, призначену на 04 жовтня 2022 року, за відсутності представника ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО», стосовно якого немає відомостей про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відтак, доводи касаційної скарги щодо неповідомлення апеляційним судом про розгляд справи підтвердилися.

За таких обставин, коли порушено принцип рівності сторін, право на справедливий суд, оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає безумовному скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Щодо інших аргументів, викладених у касаційній скарзі

Враховуючи те, що Верховний Суд встановив наявність обов`язкової підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, яка ухвалена без належного повідомлення ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» про розгляд справи, і заявник навів такі доводи у касаційній скарзі, тому Суд не може надавати оцінку іншим доводам касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Наведена підстава касаційного оскарження постанови апеляційного суду під час розгляду касаційної скарги ТОВ «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» підтвердилася, оскільки на момент розгляду справи судом (04 жовтня 2022 року) у матеріалах справи не було доказів про належне повідомлення відповідача про апеляційний розгляд справи, що доводить порушення права заявника на справедливий суд. Апеляційний суд за таких обставин мав відкласти розгляд справи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечення його прав на доступ до суду.

Резюмуючи, Верховний Суд зробив висновок про обов`язковість направлення справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції помилково розглянув справу без належного повідомлення відповідача, тому не підлягають оцінці інші доводи касаційної скарги. Таке порушення норм процесуального права, як перегляд в апеляційному порядку справи без належного повідомлення учасників справи є самостійною підставою для направлення справи на новий розгляд.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В ухвалі від 19 січня 2022 року у справі № 500/2632/19

(провадження № 11-436апп21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Водночас у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції, тоді розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи, що в цій справі Верховний Суд не змінив рішення судів попередніх інстанцій та не ухвалив нове рішення, а виснував про направлення справи на новий апеляційний розгляд, то немає підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГІЯ ПРОМ ДНІПРО» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак