Постанова

Іменем України

24 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 707/16/19

провадження № 61-13623св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2019 року у складі судді Морозова В. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Єльцова В. О., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що до 26 жовтня 2018 року вона і відповідачі були співвласниками (по 1/3 частині кожен) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

26 жовтня 2018 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування подарувала належну їй 1/3 частину зазначеного домоволодіння ОСОБА_2

Земельна ділянка, на якій розташоване спірне домоволодіння, жодному з його співвласників не належала, кадастровий номер їй не присвоєно, тобто земельна ділянка не сформована.

Оскільки у вказаному договорі дарування відсутня його істотна умова, а саме: не зазначений кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння та її розмір, що є порушенням прав та інтересів позивача щодо належного оформлення, а в подальшому і набуття у власність земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння, ОСОБА_1 просила визнати недійсним зазначений договір дарування..

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору дарування частини житлового будинку від 26 жовтня 2018 року недійсним, оскільки порушень законних прав позивача у зв`язку з відсутністю у цьому договорі умови щодо кадастрового номера земельної ділянки не встановлено, а вказана істотна умова не впливає на права чи інтереси як сторін договору дарування, так співвласника житлового будинку (позивача).

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник є власником 1/3 частини спірного домоволодіння. При цьому належна їй 1/3 частина спірного домоволодіння, а також частини спірного домоволодіння, які належали відповідачам, в натурі не виділені, порядок користування домоволодінням між сторонами не встановлювався. Позивач користується домоволодінням як цілісним об`єктом, несе витрати на його утримання в цілому. Такі ж праващодо користування домоволодінням мали і відповідачі до укладання оспорюваного договору дарування. Встановлення порядку користування домоволодінням (тобто будинком та земельною ділянкою, на якій він розташований) з урахуванням інтересів трьох співвласників, які мають рівні частки, відрізняється від можливого порядку користування домоволодінням з урахуванням інтересів двох співвласників, частка одного з яких є більшою за розміром. На думку заявника, до кола законних інтересів усіх співвласників, в тому числі позивача, належать будь- які зміни у праві власності на спірне домоволодіння або у праві користування ним. Тому, заявник вважає, що оспорюваним договором дарування частини домоволодіння були порушені її права та інтереси.

В оспорюваному договорі дарування відсутні істотні умови, визначені статтею 120 ЗК України, зокрема кадастровий номер та розмір земельної ділянки, на якій розташоване спірне домоволодіння, тому, на переконання ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для визнання оскаржуваного договору дарування недійсним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу № 707/16/19 з Черкаського районного суду Черкаської області.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди встановили, що до 26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 були співвласниками (по 1/3 частині кожен) домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

26 жовтня 2018 року, за нотаріально посвідченим договором дарування, ОСОБА_3 передала безоплатно у власність належну їй, а ОСОБА_2 , прийняв 1/3 частку в праві власності на спірне домоволодіння.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Згідно з частинами першою - третьою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (стаття 717 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та вимоги касаційної скарги, ОСОБА_1 посилалась на ту обставину, що у спірному договорі дарування не вказано кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння та її розмір, що є істотною умовою договору дарування, тому вважає його недійсним та таким, що порушує її право щодо належного оформлення, а в подальшому і набуття у власність, земельної ділянки, на якій розташовано спірне домоволодіння.

Частинами першою, третьою-п`ятою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частини перша статті 215 ЦК України).

Таким чином, однією з підстав недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Згідно з частиною другою статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

За змістом частини другої статті 377 ЦК України та частини шостої статті 120 ЗК України кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Статтею 38 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що отримання витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку є обов`язковим при вчиненні правочинів щодо земельної ділянки.

Положення зазначених правових норм спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Таким чином, у договорі дарування (або іншому договорі про відчуження) будинку (будівлі, споруди) повинно бути позначено кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 05 лютого 2018 року у справі № 604/917/15-ц (провадження № 61-1645св18).

Судами встановлено, що житловий будинок відчужено не як цілісний об`єкт, а його частину (1/3 частку у праві власності), що не заборонено законом та не передбачає необхідності зазначати в договорі відчуження частини будинку кадастрового номера земельної ділянки.

Нормами чинного законодавства України не передбачено заборони відчуження нерухомого майна, у тому числі відчуження його частинами, без відчуження земельної ділянки, на якій воно розміщене.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами статей 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Позивач ОСОБА_1 є співвласницею (1/3) спірного, проте вона не є стороною оспореного договору дарування і цим договором її права чи інтереси щодо предмета дарування (житлового будинку) не порушені. Відсутність у договорі дарування кадастрового номера земельної ділянки і її розміру не порушує прав позивача щодо земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, оскільки цим договором не вирішувалась питання щодо земельної ділянки.

Згідно з пунктом 12 оскаржуваного договору земельна ділянка, на якій розташований будинок з господарськими спорудами, не є власністю дарувальника ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Червонослобідської сільської ради № 6024 від 22 жовтня 2018 року. Відповідно до вказаної довідки земельна ділянка, розміром 0,15 га не приватизована.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що на момент укладення спірного договору власником земельної ділянки є територіальна громада с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області, спірним договором питання про права та обов`язки на земельну ділянку не вирішувалось.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору дарування частини житлового будинку недійсним, оскільки порушень законних прав позивача, у зв`язку з відсутністю у цьому договорі умови щодо кадастрового номера земельної ділянки, не допущено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є необґрунтованими. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 квітня 2019 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 05 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель