Постанова

Іменем України

01 червня 2022 року

м. Київ

справа № 761/42977/19

провадження № 61-1933св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09 листопада 2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за яким він позичив відповідачу строком до 01 травня 2016 року грошові кошти в сумі 5 490 323,25 грн, що в еквіваленті за курсом АТ «КБ «Союз» (26,15 грн за 1 Євро) становило 209 955 євро. В цей же день, 09 листопада 2015 року, відповідач отримав кошти у розмірі 5 490 323,25 грн, про що власноруч склав розписку.

Позивач також вказував, що 22 квітня 2016 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір № 1 про внесення змін до договору позики щодо строку її повернення, який визначено до 01 листопада 2016 року. В цей же день 22 квітня 2016 року відповідач повернув частину позики у розмірі 4 321 755 грн, що на день повернення було еквівалентно сумі 150 000 євро. Решту грошових коштів відповідачем не повернуто.

Позивач вважає, що залишок коштів має бути повернутий відповідачем з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 2 369 533,04 грн, які включають суму позики - 1 674 495,07 грн; інфляційні втрати - 545 434,45 грн та 3 % річних - 149 603,52 грн за період із 02 листопада 2016 року до 24 жовтня 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 369 533,04 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

02 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга, зокрема, мотивована тим, що про дату, час та місце судового розгляду, призначеного апеляційним судом на 27 січня 2022 року, ОСОБА_2 , як учасника справи, належним чином повідомлено не було.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

18 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 09 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір позики, за умовами якого позивач передав у власність відповідача в якості безпроцентної позики грошові кошти у розмірі 5 490 323,25 грн, що в еквіваленті за курсом АТ «КБ «Союз» (26,15 грн за 1 євро) становило 209 955,00 євро, а відповідач у свою чергу зобов`язався їх повернути до 01 травня 2016 року.

Згідно пункту 2 договору позики сума позики, що повертається у гривнях, повинна бути еквівалентна сумі 209 955 євро, зазначеній в пункті 1 даного договору.

Відповідно до пункту 4 цього договору у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики (грошових коштів) або її відповідну частину, він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми заборгованості в гривні, яка підлягає поверненню згідно умов договору.

Також встановлено, що 22 квітня 2016 року між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір № 1 про внесення змін до договору позики, яким строк її остаточного повернення продовжено до 01 листопада 2016 року.

В цей же день, 22 квітня 2016 року, відповідач повернув частину позики у розмірі 4 321 755,00 грн, що на день повернення еквівалентно сумі 150 000 євро та підтверджується виданою позивачем розпискою.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,

3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини друга, четверта статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

За змістом частини першої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

У відповідності до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

ОСОБА_2 у касаційній скарзі зазначає, що він не був належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, в результаті чого суд апеляційної інстанції розглянув справу та постановив рішення без його участі.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2021 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 грудня 2021 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 27 січня 2022 року.

В судове засідання, призначене на 27 січня 2022 року сторони не з`явилися, та суд розглянув справу в їх відсутність.

У матеріалах справи міститься судова повістка-повідомлення із зазначенням в ній всіх учасників процесу, в тому числі й відповідача ОСОБА_2 .

Проте у справі немає доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, призначений на 27 січня 2022 року, зокрема, відсутні докази направлення йому судової повістки-повідомлення засобами поштового зв`язку та, як наслідок, її отримання (вручення).

Роздруківка з електронної пошти суду про направлення ОСОБА_2 електронного листа за електронною адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 не свідчить про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце судового розгляду з наступних підстав.

У відповідності до частини першої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Пунктом 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Із змісту вказаної процесуальної норми убачається, що для цілей цього кодексу офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Системний аналіз частини шостої статті 128, частини першої статті 130 ЦПК України дає підстави для висновку, що судова повістка надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи лише у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси.

Електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку суд апеляційної інстанції направив ОСОБА_2 судову повістку-повідомлення про призначення розгляду справи на 27 січня 2022 року, не є офіційною. Наявність у відповідачаофіційної електронної адреси матеріалами справи не підтверджується.

Відтак виклик відповідача у судове засідання, призначене на 27 січня 2022 року, не є належним.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, висловленою у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21).

Таким чином, відповідач у справі не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що суперечить положенням статті 128, частині третій статті 368 ЦПК України.

Зазначене порушення позбавило відповідача права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в умовах відкритого та публічного судового розгляду. Вказане, у свою чергу, перешкодило стороні належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами.

При цьому слід зазначити, що недостатнє фінансування судової системи (відомості про що наявні в матеріалах справи) не дає підстав суду для невиконання своїх обов`язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_2 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції не повідомив його про розгляд справи й розглянув справу без його участі, і ця обставина підтверджується матеріалами справи, то оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 січня 2022 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов