Постанова

Іменем України

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 693/812/21

провадження № 61-11611св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради», ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року під головуванням судді Коцюбинської Ю. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради», ОСОБА_2 про скасування наказу та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради» (далі - КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради»), ОСОБА_2 , в якому просив визнати незаконним наказ КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради» від 30 липня 2021 року № 57-к про розірвання трудового договору та звільнення з посади юрисконсульта, скасувати вказаний наказ та зобов`язати ОСОБА_2 поновити позивача на посаді юрисконсульта лікарні.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 28 травня 2021 року тимчасово виконуюча обов`язки директора лікарні ОСОБА_2 письмово попередила його про скорочення посади юрисконсульта, але не запропонувала йому іншої роботи.

Оскільки він має повну вищу освіту за спеціальністю «Лікувальна справа», то він написав заяву про працевлаштування на посаду лікаря-стажиста по спеціальності лікаря загальної практики - сімейної медицини. Незважаючи на те, що в с. Пугачівка була наявна посада лікаря загальної практики, директор лікарні ОСОБА_2 звільнила його з посади юрисконсульта, чим порушила трудове законодавство.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Жашківський районний суд Черкаської області рішенням від 17 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

Черкаський апеляційний суд постановою від 20 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року залишив без змін.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 були запропоновані всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, але він не дав своєї згоди обійняти запропоновані йому посади молодшого медичного персоналу. Первинна профспілкова організація в присутності позивача розглянула питання про надання згоди на скорочення працівника та надала згоду у встановлений законодавством термін.

Таким чином, при звільненні позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України було дотримано всі вимоги діючого законодавства, тому відсутні підстави для скасування наказу від 30 липня 2021 року № 57-к.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 452/832/16-ц.

При звільненні позивача з посади юрисконсульта порушені норми пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Також, відповідач не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України, а саме не виконав покладений на нього обов`язок процедури працевлаштування позивача при скороченні працівника в медичному закладі - не запропонував позивачу іншу роботу при існуючих вакантних посадах в медичному закладі при наявності у позивача декількох освіт, в тому числі професії лікаря.

Відповідач своїми діями умисно повідомила завідомо неправдиві дані про відсутність вакантних посад в медичному закладі.

Суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме акта від 28 травня 2021 року № 2 про відсутність в медичному закладі вакантних посад, який спростовується наказом медичного закладу від 23 липня 2021 року № 144, яким з п`яти медичних амбулаторій виведено із штатного розпису шість вакантних посад лікарів. В цьому наказі зазначено, що в день попередження позивача 28 травня 2021 року було шість наявних штатних посад, проте позивачу не запропоновано жодної з них.

Свідок інспектор по кадрам медичного закладу ОСОБА_3 підтвердила, що на момент звільнення юрисконсульта були вакантні посади лікарів, проте суди не дослідили ці докази та не надали їм правової оцінки.

Суди попередніх інстанцій відхилили клопотання позивача про витребування у відповідача письмових доказів про наявність вакантних посад на день попередження позивача та яка була фінансова заборгованість по заробітній платі працівникам, що привело до скорочення посади юрисконсульта. Не витребування цих доказів унеможливило встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не повідомив належним чином позивача про дату, час і місце судового засідання, що унеможливило позивача захистити своє порушене конституційне право про працю. SMS-повідомлення позивач не отримував. При цьому, в матеріалах справи відсутня заява позивача про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, а тому не можна вважати, що апеляційний суд належним чином повідомив позивача про розгляд справи. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/17.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Вказує те, що позивач до останнього дня перед звільненням не звертався до керівництва медичної установи з заявами про намір займати посаду лікаря або бажання пройти стажування для реалізації можливості займатися медичною діяльністю. Це свідчить про відсутність з боку відповідача порушень норми статті 49-2 КЗпП України. Позивач не міг та не мав права виконувати роботу лікаря, так як не працював на посаді лікаря більше трьох років, а медичний заклад не міг самостійно направляти на стажування лікарів.

Отже, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради» дотрималось встановленої законодавством процедури звільнення позивача, повідомивши про таке звільнення за два місяці, отримавши на це згоду профспілкової організації та за відсутності в медичному закладі посади або роботи, яку міг виконувати позивач.

Разом з тим, ОСОБА_2 не може бути відповідачем у даній справі, оскільки спір виник між позивачем та КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради».

ОСОБА_2 посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 592/6904/21.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жашківського районного суду Черкаської області.

12 грудня 2022 року цивільна справа № 693/812/21 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

ОСОБА_1 у 1976 році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М. І. Пирогова та здобув кваліфікацію лікаря, про що свідчить копія державного диплому НОМЕР_1 .

Позивач припинив лікарську діяльність у 2014 році за власним бажанням. До цього він працював лікарем-офтальмологом.

У 2020 році ОСОБА_1 прийнятий юрисконсультом в адміністративно-господарський підрозділ КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Жашківського району. В подальшому назва закладу змінена на КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради», про що свідчать відповідні записи у трудовий книжці

ОСОБА_1 директором лікарні 30 квітня 2021 року прийнято наказ № 108, яким з метою раціонального використання фонду заробітної плати, а також з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організації бюджетної сфери наказано, зокрема, скоротити посаду юрисконсульта (а. с. 45). Вказану посаду займав ОСОБА_1 .

Про прийняття наказу в той же день повідомлено голову первинної профспілкової організації лікарні ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 46).

27 травня 2021 року відповідно до наказу № 123 комісії по попередженню працівників про істотні зміни умов праці 01 серпня 2021 року та звільнення з роботи у зв`язку із скороченням штату наказано вручити відповідні повідомлення працівникам (т. 1 а. с. 47).

28 травня 2021 року позивача повідомлено про звільнення з посади юрисконсульта на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 30 липня 2021 року. Вказане повідомлення підписано позивачем із зауваженням «Процедура порушена» (т. 1 а. с. 50).

Відповідно до акта від 28 травня 2021 року комісією у складі ОСОБА_2 , інспектора по кадрам ОСОБА_3 , економіста ОСОБА_5 та головної медичної сестри ОСОБА_6 складено акт про те, що ОСОБА_1 зачитано наказ № 123 та повідомлення. Усно ОСОБА_1 повідомлено, що вільні вакансії відсутні. Юрист звернув увагу, що він ще й лікар. Голова комісії та інспектор сказали, що вони знають, хоча підтверджуючі документи в особовій справі відсутні. ОСОБА_3 сказала, що є вакантна посада лікаря загальної практики сімейного лікаря в амбулаторії с. Пугачівка. Комісія вважала, що дана вакансія не підходить ОСОБА_1 (відсутня спеціалізація та сертифікат лікаря-спеціаліста) (т. 1 а. с. 53).

Тим же складом комісії 28 травня 2021 року складено акт № 2 щодо попередження ОСОБА_1 про те, що згідно наказу № 123 посада юрисконсульта, яку він обіймає, скорочується 30 липня 2021 року і він підлягає звільненню з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Вакантних посад на даний час у закладі немає. ОСОБА_1 з актом ознайомлений 31 травня 2021 року (т. 1 а. с. 67).

01 липня 2021 року т. в. о. директора лікарні листом № 01-01-11/507 звернулась до голови профспілкового комітету з проханням надати згоду на скорочення працівника, яке відбудеться 30 липня 2021 року (т. 1 а. с. 71).

08 липня 2021 року голова профкому повідомив, що первинна профспілкова організація надає згоду на звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 . Витяг з протоколу засідання профспілкового комітету додається (т. 1 а. с. 72, 73).

Наказом від 23 липня 2021 року № 144 виведено із штатного розпису амбулаторії ЗПСМ с. Пугачівка 0,5 ст. завідувача амбулаторії (лікаря загальної практики - сімейного лікаря) (т. 1 а. с. 74).

26 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до т. в. о. директора лікарні із заявою про працевлаштування. У заяві він вказав, що в нього є вища освіта по медицині та він працював лікарем 23 роки. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не працював лікарем більше трьох років з 2014 року, то йому потрібно пройти курси стажування. На сьогоднішній день на підприємстві є вакантна посада лікаря загальної практики сімейної медицини.

У відповідь на вказану заяву листом від 29 липня 2021 року № 01-01-14/579 ОСОБА_1 повідомлено, що на сьогоднішній день документи про його медичну освіту у інспектора з кадрів відсутні. Станом на 26 липня 2021 року у закладі немає вакантних лікарських посад. В наявності є вакансія фельдшера та дві вакансії медичних сестер.

Лікар, який не працює більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, не може займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності і повинен бути направлений на стажування. Згідно фінансового плану лікарні, кошти на спеціалізацію працівників не передбачені (т. 1 а. с. 76).

Окремо про наявні вакансії фельдшера та медичних сестер ОСОБА_1 повідомлено 29 липня 2021 року, що підтверджено його підписом (т. 1 а. с. 77).

30 липня 2021 року прийнято наказ № 57-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату керівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 79).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Відповідно до статті 366 ЦПК України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

За положеннями частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Черкаський апеляційний суд ухвалою від 04 жовтня 2022 року призначив справу до розгляду на 20 жовтня 2022 року о 14 год. Зазначив про необхідність повідомити учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до супровідного листа Черкаського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року № 693/812/21/14520/2022 апеляційний суд повідомляє на електронну адресу КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради», ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , що розгляд справи відбудеться 20 жовтня 2022 року о 14 год. (т. 1 а. с. 233).

Згідно з довідкою, яка міститься в т. 1 а. с. 235, повідомлення на 20 жовтня 2022 року о 14 год. у даній справі учасникам справи не надсилались у зв`язку з відсутністю фінансування на поштові відправлення.

Відповідно до довідки про доставку SMS ОСОБА_1 було доставлено SMS-повідомлення про судове засідання, призначене на 20 жовтня 2022 року о 14 год. (т. 1 а. с. 237).

Проте ця довідка про доставку SMS не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздрукування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. За таких обставин не можна вважати, що апеляційний суд належним чином повідомив ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, доказів про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час і місце судового засідання відсутні.

При цьому слід зазначити, що недостатнє фінансування судової системи не дає підстав суду для невиконання своїх обов`язків, передбачених цивільним процесуальним законодавством України.

З огляду на зазначене та ураховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду цієї справи, суд апеляційної інстанції розглянув справу з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 366 368 369 372 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежного повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки справу розглянуто за відсутності заявника, який належним чином не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров