ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року

м. Київ

cправа № 903/472/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 за апеляційною скаргою Заступника керівника окружної прокуратури міста Миколаїв в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради

у справі № 903/472/21

за позовом Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне некомерційне підприємство Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс", в якому просило: визнати недійсними додаткові угоди № 1, 2 до договору № МШКк 0580 від 03.05.2017, додаткові угоди № 1,2 до договору № МШКк 0581 від 03.05.2017, укладені між Комунальним некомерційним підприємством Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс"; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 430 419,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на надмірно сплачені грошові кошти на рахунок відповідача на підставі додаткових угод №1,2 до договору №МШКк 0580 від 03.05.2017 та додаткових угод №1,2 до договору №МШКк 0581 від 03.05.2017, які, в свою чергу, суперечать п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому просив суд визнати їх недійсними та стягнути 430 419,00 грн зайво сплачених коштів.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтоване тим, що надані ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" довідка Миколаївської регіональної Торгово-промислової палати, а також довідка ДП "Держзовнішінформ" підтверджують факт коливання цін на нафтопродукти у бік збільшення, що давало правові підстави для підписання додаткових угод відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". Відтак, відсутні правові підстави для визнання додаткових угод недійсними, у зв`язку з чим позовна вимога щодо стягнення надмірно сплачених грошових коштів в сумі 430 419,00 грн також не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Заступник керівника окружної прокуратури міста Миколаїв в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації та Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати вказане рішення та постановити нове - про стягнення з відповідача на користь позивача 430 419,00 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 (колегія суддів у складі: Савченко Г.І. - головуючий, Тимошенко О.М., Демидюк О.О.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника окружної прокуратури міста Миколаїв в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 у справі №903/472/21 закрито, оскільки суд дійшов висновку про не доведення прокурором порушення інтересів держави та необхідність їх захисту в цьому випадку, та обставин наявності правових підстав для звернення до суду з апеляційною скаргою в інтересах держави в особі Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації, Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального (ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") та порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому заявник касаційної скарги вказував на неврахування апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 11.08.2021 у справі № 927/719/20 та від 28.04.2021 у справі № 922/3219/20.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що фінансування позивача у 2017 році здійснювалось за рахунок медичної субвенції з державного бюджету обласному, а тому Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації в даному випадку є уповноваженим суб`єктом владних повноважень, оскільки являється розпорядником коштів обласного бюджету, які використовуються для забезпечення діяльності, серед іншого, і позивачем. При цьому у подібному спорі у справі № 927/719/20 Верховний Суд у постанові від 11.08.2021 зазначив, що Управління охорони здоров`я обласної державної адміністрації є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Також апеляційним судом проігноровано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.04.2021 у справі № 922/3219/20 стосовно підстав представництва прокурором інтересів держави в особі уповноважених органів в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Посилаючись на принцип jura novit curia ("суд знає закони"), прокурор вважає, що під час розгляду справи суд повинен самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності або відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист інтересів держави у спірних правовідносинах. При цьому прокурор зазначає, що судом проігноровано факт здійснення прокурором вступу у справу в інтересах держави як Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації, так і Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради, який є належним позивачем у справі.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2022 відкрито касаційне провадження, вирішено здійснити перегляд оскаржуваної ухвали в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, та встановлено строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 13.05.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.05.2022 від Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради надійшла заява, яка за своїх змістом є відзивом на касаційну скаргу. Водночас, вказана заява подана без доказів надіслання її копій іншим учасниками справи. Відповідно до ч. 4 ст. 295 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, про що також було зазначено у п. 2 резолютивної частини ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2022 про відкриття касаційного провадження. Колегія суддів зазначає, що учасник судового процесу зобов`язаний забезпечити надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, а останнім забезпечується таким чином можливість реалізовувати свої права у суді касаційної інстанції. Оскільки позивачем заяву (відзив на касаційну скаргу) подано без доказів надіслання її копій іншим учасникам справи, колегія суддів долучає її до матеріалів справи, проте розглядає касаційну скаргу без врахування останньої.

Переглянувши в касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень ст.ст. 73 76 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Як вбачається з тексту апеляційної скарги та слідує з тексту оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду, Заступник керівника окружної прокуратури міста Миколаїв звертався до суду з апеляційної скаргою в інтересах держави в особі двох суб`єктів права - як Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації, так і Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради.

Стосовно наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації суд апеляційної інстанції установив, що прокурор не довів підстав для представництва інтересів держави в інтересах держави в особі цього органу на стадії апеляційного провадження, зокрема, прокурором не доведено обставин неналежного здійснення уповноваженим державою органом захисту інтересів держави та обставин порушення інтересів Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації ухваленням оскаржуваного рішення, а щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради суд апеляційної інстанції зазначив, що у цій справі вирішено спір між двома самостійними господарюючими суб`єктами - Комунальним некомерційним підприємством Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд ресурс", який виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного з позивачем договору.

При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що Комунальне некомерційне підприємство Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради є самостійною юридичною особою з кодом за ЄДРПОУ 31822150, яка за змістом ч. 2 ст. 80 ЦК України наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відтак, твердження скаржника, що апеляційним господарським судом проігноровано факт здійснення прокурором вступу у справу в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради, який є належним позивачем у справі, спростовуються текстом оскаржуваної постанови.

Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на яку посилався як суд апеляційної інстанції, так і прокурор у касаційній скарзі, наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Водночас, у пунктах 45-47 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначено таке:

"45. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

46. У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

47. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно."

Тобто прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Вказане суд апеляційної інстанції врахував та дійшов висновку про не доведення прокурором порушення інтересів держави та необхідність їх захисту в цьому випадку, та обставин наявності правових підстав для звернення до суду із апеляційною скаргою в інтересах держави в особі, зокрема, Комунального некомерційного підприємства Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду погоджується з викладеним вище висновком суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в частині необхідності здійснення представництва інтересів держави в особі Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації, прокурор зазначав, що в контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті інтересів держави в особі державних органів влади, але і у захисті прав та свобод територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування, які мають бути реалізовані при виконанні функцій держави на конкретній території, оскільки під час проведення закупівлі неефективно використані бюджетних кошти, їх безпідставне витрачання порушує державні інтереси, оскільки створює загрозу економічній безпеці держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання бюджетних коштів, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т. ч. захищених. Також прокурор вказує, що в даному спорі уповноваженим суб`єктом владних повноважень є Управління охорони здоров`я ОДА як головний розпорядник бюджетних коштів обласного бюджету, які використовуються для забезпечення діяльності, зокрема, позивача.

На підтвердження своїх доводів прокурор у касаційній скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 11.08.2021 справі № 927/719/20 з подібними правовідносинами, у якій, міститься висновок, що Управління охорони здоров`я ОДА є компетентним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Так, у наведеній постанові зазначено, що відповідно до ст. 13 Закону "Про місцеві державні адміністрації" державні адміністрації (обласна, районна) вирішують питання бюджету, фінансів та обліку; управління майном. У ст. 16 Закону передбачено, що вони здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна; станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону "Про місцеві державні адміністрації").

Таким чином, місцеві державні адміністрації також можуть здійснювати контроль щодо законності закупівель за бюджетні кошти, і звертатися до суду.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у справі № 927/719/20 саме позов було подано в інтересах Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА, як органу, уповноваженого представляти інтереси держави у відповідному спорі.

В той же час, апеляційний господарський суд при вирішенні питання щодо визначення прокурором Управління охорони здоров`я ОДА в контексті належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави у справі № 903/472/21 встановив, рішенням Господарського суду Волинської області від 16.08.2021 у справі №903/472/21 питання про права та обов`язки Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації, не вирішувалися. Сторонами у даній справі є позивач - Комунальне некомерційне підприємство Миколаївський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтотрейд Ресурс", які є сторонами Договору поставки №МШКк 0580 від 03.05.2017 та Договору поставки №МШКк 0581 від 03.05.2017.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Отже ГПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним господарським судом питання про те, чи вирішено оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду питання про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, у випадку подання нею (або в її інтересах) апеляційної скарги.

Верховний Суд зазначає, що прокурор, який звертається з апеляційною скаргою з відповідним обґрунтуванням підстав її подання, повинен довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про права, інтереси та (або) обов`язки органу, якого він визначив як орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено його права, інтереси та (або) обов`язки, то такі посилання, з огляду на наведене вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/897/19).

Таким чином, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі чи подання прокурором апеляційної скарги в інтересах держави в особі органу, не залученого до участі у справі, суд апеляційної інстанції перш за все має з`ясувати, чи вирішував суд першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника чи відповідного органу і які конкретно. Встановлення факту вирішення судом першої інстанції зазначених питань є необхідною передумовою для здійснення апеляційного перегляду судового рішення та оцінки доводів особи, яка подала скаргу.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У вказаному Верховний Суд звертається до власного висновку, викладеному у постанові від 04.05.2022 у справі 922/1555/21.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване прокурором судове рішення не створює для Управління охорони здоров`я Миколаївської обласної державної адміністрації жодних правових наслідків щодо виникнення, зміни або припинення прав та не породжує для неї будь-яких обов`язків.

При цьому п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Відтак, вказаний висновок не суперечить позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 927/719/20, оскільки, на відміну від справи № 903/472/21, у справі № 927/719/20 саме позов було подано в інтересах Управління охорони здоров`я Чернігівської ОДА, як органу, уповноваженого представляти інтереси держави у відповідному спорі.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 903/472/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.