Розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення по суті, навіть якщо справа ще триває (ВС КЦС № 910/4631/22 від 11.05.2023 р.)

Фабула судового акту: У цій справі відбувся цікавий збіг обставин. Так, за позовом страхової компанії до банку було відкрито провадження. Тільки згодом, позивач подав клопотання про витребування доказів і просив поновити строк для такого клопотання, проте суд не поновив. Позивач подав апеляційну скаргу на цю ухвалу про відмову поновити строк для витребування доказів, і поки розглядалась ця апеляційна скарга - рішення суду першої інстанції вже було прийнято.

Вийшло так, що справа по суті закінчилась розглядом у суді першої інстанції рішенням від 06.12.2022 року (позивачу було відмовлено у позові), а постанову апеляційного суду за фактом розгляду ухвали про докази - було прийнято трошки пізніше - 15.12.2022 року.

Банк-відповідач забажав стягнути судові витрати з позивача який “програв”, і подав заяву про судові витрати, по-перше, до апеляційного суду, по-друге в строк до 5 днів але після постанови апеляційного суду (що прийнята пізніше рішення по суті). Банку клопотання було задоволено лише частково, і з 105 тис. грн. судових витрат, зменшено до 5 тисяч гривень. Позивач і відповідач подали касаційні скарги.

Отже, у цій справі: Щодо такої ситуації ВС КЦС вказав: з системного аналізу ст.233, 237, 244 ГПК України та інших правових норм, можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи. Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №904/4380/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 при перегляді справи в порядку цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Постановою апеляційного суду за наслідками перегляду ухвали спір по суті не розглядався та не вирішувалося питання щодо суті позовних вимог. Наведена постанова була прийнята з процесуальних питань та не є остаточним рішенням суду, ухваленим після закінчення судового розгляду. З огляду на наведене, Банком-відповідачем не дотримано порядку подання заяви про розподіл судових витрат, встановлених статтями ст.233, 237, 244 ГПК України, пропущено строки - що і стало причиною відмови у задоволені цієї заяви про стягнення судових витрат повністю.

Аналізуйте судовий акт: У разі залишення позову без розгляду, лише відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи. (ОП ВС КГС, справа № 910/7169/18 від 17.03.2023 р.);

Витрати на проведення експертиз не підлягають стягненню з обвинуваченої, оскільки суд звільнив її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Такі віднесено на рахунок держави. (ВС ККС, справа №379/1366/20 від 22.02.2023 р.);

За відсутності клопотання іншої сторон, суд самостійно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, з іншої сторони, внаслідок їх непропорційності, бо основні аргументи підготовленого відзиву на касаційну скаргу аналогічні висловленим у відзиві на апеляційну скаргу (ВС КГС, справа №345/136/18 від 19.01.2023 р.);

Витрати на професійну правову допомогу можуть відшкодовуватись незалежно від того, оплачені вони стороною до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування, чи будуть оплачені лише в майбутньому (ВС КЦС справа №686/28627/18 від 27.07.2022 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4631/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Інгосстрах" та акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 (головуючий суддя Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г., Коротун О.М.)

у справі № 910/4631/22

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Інгосстрах" (далі - Товариство)

до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - Банк),

про стягнення 209 466 241,60 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банку про стягнення 209 466 241,60 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4631/22.

06.09.2022 року представник позивача подав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів, у якому просив суд поновити строк для подання клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів відмовлено. Клопотання Товариства про витребування доказів залишено без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2022 та ухвалити нове рішення, яким поновити строк на витребування документів Товариству та прийняти, розглянути і задовольнити клопотання про витребування доказів Товариства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 апеляційну скаргу Товариства на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/4631/22 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі №910/4631/22 залишено без змін.

Водночас господарським судом міста Києва рішенням від 06.12.2022 було розглянуто спір по суті та відмовлено у задоволенні позову Товариства.

На адресу Північного апеляційного господарського суду 20.12.2022 від Банку надійшла заява про прийняття додаткового рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій сторона просить суд стягнути з Товариства на користь Банку суму понесених судових витрат у справі №910/4631/22 в сумі 105 600,00 грн.

Від Товариства 26.01.2023 надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат, пов`язаних із розглядом справи №910/4631/22, в яких останній просив відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про відшкодування судових витрат. Відповідне клопотання позивача обґрунтоване, зокрема, тим, що заява Банку про відшкодування судових витрат була відправлена до суду 20.12.2022, тобто після п`яти днів після ухвалення постанови Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 року у справі №910/4631/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2023 поновлено Банку строк на подання доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/4631/22 та призначено до розгляду заяву Банку про ухвалення додаткового рішення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 заяву Банку про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь Банку судові витрати на професійну правову допомогу адвоката під час розгляду справи Північним апеляційним господарським судом у розмірі 5 000,00 грн, в іншій частині - відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі Товариство з посиланням на пункти 1,3 частини другої статті 287 ГПК України, просить суд касаційної інстанції скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та відмовити у задоволенні заяви Банку про відшкодування судових витрат.

Банк звертаючись з касаційною скаргою зазначає, що судом апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права було безпідставно зменшено суму судових витрат, а тому просить додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 скасувати в частині відмови у задоволенні заяви Банку про стягнення судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення про повне задоволення заяви в сумі 105 600,00 грн. При цьому Банк посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для відкриття касаційного провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Товариство в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на незастосування судом апеляційної інстанції приписів абзацу другого частини третьої статті 233 ГПК України, яким передбачено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті. Тобто суд має право розподілити судові витрати за результатами остаточного рішення у справі. При цьому Товариство посилається на неврахування висновків Верховного Суду викладених в ухвалах від 17.08.2020 у справі №909/69/18, від11.07.2022 у справі № 922/3220/20 та від 23.07.2020 у справі №910/1268/19. Також Товариство посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 233 244 282 129 ГПК України.

Банк в обґрунтування підстав касаційного оскарження посилається на застосування судом апеляційної інстанції пунктів 1 та 2 частини другої статті 126, частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України, частини другої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" без врахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 29.11.2022 у справі №910/95/21, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від12.05.2021 у справі №235/4969/19, від 25.10.2022 у справі №910/19650/20, від 06.10.2022 у справі №916/840/21, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20, від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, від 07.09.2021 у справі №910/5998/20, від 09.04.2019 у справі №826/2689/15, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Окрім того, суд апеляційної інстанції безпідставно врахував критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, та зменшив розмір судових витрат за відсутності відповідного клопотання позивача. Також суд апеляційної інстанції у оскаржуваній додатковій постанові не мотивував свого рішення та не навів правових підстав його ухвалення стосовного того, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково.

Доводи інших учасників справи

Від Банку надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить Суд касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України закрити, а касаційну скаргу Товариства на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України залишити без задоволення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

У статті 123 ГПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються і судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.Загальний порядок розподілу судових витрат визначено у статті 129 ГПК України.

Так, згідно з частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.За умовами частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Водночас, порядок ухвалення судових рішень передбачено у статті 233 ГПК України, згідно з частиною першою якої суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Абзац 2 частини другої статті 233 ГПК України передбачає, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 237 ГПК України з поміж питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

З системного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи. Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №904/4380/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18 при перегляді справи в порядку цивільного судочинства.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал (частина друга статті 232 ГПК України).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови (частина четверта статті 232 ГПК України).

Водночас розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання клопотання про витребування доказів відмовлено. Клопотання Товариства про витребування доказів залишено без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

Постанову за наслідками перегляду ухвали від 15.11.2022 Північним апеляційним господарським судом ухвалено 14.12.2022, тобто апеляційним судом спір по суті не розглядався та не вирішувалося питання щодо суті позовних вимог, оскільки наведена постанова була прийнята з процесуальних питань та не є остаточним рішенням суду, ухваленим після закінчення судового розгляду.

Таким чином, ураховуючи, що Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову за наслідками розгляду процесуальних питань, які виникли під час розгляду справи у суді першої інстанції за таких обставин він не є тим судом, який уповноважений здійснювати розподіл витрат на правничу професійну допомогу.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у суді апеляційної інстанції ухвалено рішення по суті справи за наслідками перегляду ухвали господарського суду міста Києва від 15.11.2022, а не з процесуальних питань.

Верховний Суд враховує також, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2022 відкрито Північним апеляційним господарським судом ухвалою від 23.11.2022 та призначено до розгляду на 14.12.2022. Отже, на момент ухвалення рішення по суті господарським судом міста Києва учасники справи були обізнані про розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції та мали можливість зробити відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі на виконання частини восьмої статті 129 ГПК України. Суд виходить з того, що строк на подачу доказів хоч і встановлений протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, водночас він може бути поновлений судом за наведенням стороною об`єктивних причин його пропуску. Адже заява Банку подана до суду апеляційної інстанції 20.12.2022, отже з пропуском строку, водночас Банк звертався до суду з клопотанням про поновленням такого строку і він був поновлений судом.

З огляду на наведене, враховуючи, що заявником не дотримано порядку подання заяви про розподіл судових витрат, встановлених статтями 233 237 244 ГПК України, колегія суддів апеляційної інстанції, зважаючи на положення цих статей, мала б відмовити у задоволені цієї заяви.

Наведена обставина є свідченням неправильного застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваній додатковій постанові приписів статей 233 237 244 ГПК України щодо порядку вирішення питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат та є достатньою самостійною підставою для скасування додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023.

З мотивів, викладених у цій постанові, Верховним Судом відхиляються аргументи, зазначені Банком у касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частинами першою та другою статті 311 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Враховуючи те, що додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 постановлена з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що наявні підстави для її скасування з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Банку про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на мотиви прийняття судового рішення Суд доходить висновку щодо часткового задоволення касаційної скарги Товариства та відмови у задоволенні касаційної скарги Банку.

Керуючись статтями 300 301 304 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Інгосстрах" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 910/4631/22 задовольнити частково.

2. У задоволенні касаційної скарги акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 910/4631/22 відмовити.

3. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 910/4631/22 скасувати.

4. Ухвалити нове рішення.

5. Відмовити у задоволенні заяви акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Інгосстрах" на ухвалу господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/4631/22.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко