ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/3220/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Литвин П.В.,

від відповідача: Майборода А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на ухвалу Господарського суду Харківської області

у складі судді Аюпова Р.М.

від 22.12.2022

та постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Пуль О.А., Білоусова Я.О., Тарасова І.В.

від 13.04.2023

у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

про стягнення коштів,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. В жовтні 2020 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі - Відповідач) про стягнення 2 210 043 064, 96 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-550-Н (далі - Договір).

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору в частині своєчасного розрахунку за придбаний природний газ.

Короткий зміст клопотання про закриття провадження, заперечень на нього та судових рішень першої та апеляційної інстанцій

3. Під час розгляду справи в суді першої інстанції Відповідачем надано до суду клопотання про закриття провадження у справі.

4. В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі, Відповідач зазначив, що Постановою НКРЕКП від 06.09.2022 №1088 ТОВ " Харківгаз Збут" було включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, обсяг заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" №1639-ІХ (далі - Закон №1639-ІХ) відповідає заборгованості, яку просить стягнути Позивач.

Відповідач вважає, що згідно положень Закону №1639-ІХ та Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" його обов`язок перед Позивачем зі сплати основного боргу, який виник внаслідок приведення обсягів споживання до стандартних умов та вартості обсягів, які виникли у зв`язку з визнанням судом незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників є припиненим та підлягає списанню, провадження у даній справі закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

5. Позивачем надано до суду першої інстанції заперечення на вищевказане клопотання Відповідача про закриття провадження у справі.

6. В запереченнях Позивач зазначає, що посилання Відповідача на надання до НКРЕКП підтвердженого суб`єктом аудиторської діяльності розрахунку заборгованості, згідно з яким, підлягає врегулюванню заборгованість в розмірі 2 464 019 тис. грн, на думку Позивача, жодним чином не підтверджує факту затвердження НКРЕКП вказаної заборгованості в сумі 2 464 019 тис. гривень, а відтак, не свідчить про майбутнє можливе врегулювання державою заборгованості Відповідача саме в зазначеному розмірі. Також Позивач посилався на положення статей 4-5 Закону №1639-ІХ та відзначав, що жодного договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості за Договором не було укладено. Враховуючи викладене, Позивач вважає, що Законом №1639-ІХ не передбачено автоматичного врегулювання та реструктуризації заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі; між сторонами у справі наявний спір щодо розміру заборгованості; вірогідне судове рішення у справі жодним чином не протирічить Закону № 1639-ІХ, оскільки заборгованість, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, може бути врегульована у спосіб, що був визначений Законом № 1639-ІХ; а тому відсутні правові підстави для закриття провадження у справі.

7. Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.12.2022, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2023, задоволено клопотання Відповідача про закриття провадження у справі. Закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

8. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що з урахуванням імперативних норм, передбачених Законом №1639-1Х, заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором підлягає врегулюванню, з метою погашення за рахунок видатків державного бюджету, а залишок боргу реструктуризації згідно з визначеним Законом №1639-1Х механізмом. Підстави припинення даного зобов`язання визначені в Законі №1639-1Х, що узгоджується з положеннями норм ЦК України та ГК України. Відповідач включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, а також до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Відповідно до вимог Закону №1639-1Х очікується проведення фінансування та повних розрахунків між учасниками ринку природного газу до завершення поточного року, що дасть можливість повністю врегулювати питання фінансових взаємовідносин між сторонами у справі. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що державою шляхом прийняття низки спеціальних законів вже врегульовано механізм та джерела відшкодування Позивачу грошових коштів, у тому числі й коштів, що є предметом розгляду даної справи. Керуючись приписами частини першої статті 231 ГПК України суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

9. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.12.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2023, в якій просив їх скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.

10. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що підставами оскарження рішень судів попередніх інстанцій є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- неправильне тлумачення статті 598 ЦК України, статті 202 ГК України, статей 3, 4, 5 Закону № 1639-ІХ, пункту 10 частини 1 та частини 4 статті 34, статті 35 Закону України "Про виконавче провадження";

- незастосування пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1179 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом № 1639-ІХ, та проведення відповідних взаєморозрахунків";

- порушення частини 1 статті 77 та статей 76 79 86 231 ГПК України та встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів;

- порушення судами частини 4 статті 236 ГПК України при застосуванні норми права (статті 4 Закону № 1639-ІХ та статті 231 ГПК України) до спірних правовідносин.

- суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування даних норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №911/3195/21, від 15.06.2022 у справі №910/10142/21.

11. Відповідач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволені касаційної скарги та судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

12. Позивач подав до суду додаткові пояснення у справі.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

13. Конституція України

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

2. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

14. Цивільний кодекс України

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 598. Підстави припинення зобов`язання

1. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

2. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

3. Особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством.

4. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

15. Господарський кодекс України

Стаття 202. Загальні умови припинення господарських зобов`язань

1. Господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

2. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

3. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

16. Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу " (Закон № 1639-ІХ)

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості;

договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єктів ринку природного газу для погашення заборгованості (грошових зобов`язань) та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;

заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме:

заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату;

реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу (далі - Реєстр) - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг;

учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Стаття 3. Порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості

1. Для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

2. Для включення до Реєстру суб`єкти ринку природного газу подають до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, заяву.

3. Виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з Реєстру здійснюється за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у разі:

ухилення учасника процедури врегулювання заборгованості від укладення договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості, якщо укладення такого договору (договорів) є необхідним відповідно до цього Закону, протягом трьох місяців з моменту включення цього учасника до Реєстру;

неподання або подання не в повному обсязі документів, необхідних для затвердження обсягів заборгованості та обсягів перевищення, що підлягають врегулюванню відповідно до цього Закону, протягом одного календарного місяця після включення до Реєстру;

нездійснення учасником процедури врегулювання заборгованості платежів за договором (договорами) про реструктуризацію заборгованості, укладеним (укладеними) відповідно до цього Закону, у розмірі, що дорівнює сумі тримісячного платежу за цим договором (цими договорами);

закінчення строку дії договору (договорів) про реструктуризацію заборгованості учасника процедури врегулювання заборгованості та/або повне погашення заборгованості за договором (договорами);

завершення проведення взаєморозрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, за відсутності у боржника заборгованості, яка підлягає врегулюванню із застосуванням механізмів, визначених статтею 5 цього Закону.

Рішення про виключення учасника процедури врегулювання заборгованості з Реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у десятиденний строк з дня надходження обґрунтованого звернення підприємства-кредитора.

Підприємство (організація) вважається виключеним з Реєстру з наступного дня після прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про виключення такого підприємства (організації) з Реєстру та внесення відповідного запису до Реєстру.

Стаття 4. Проведення взаєморозрахунків

1. Взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов`язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності затверджує розрахунки відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру.

3. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.

Стаття 5. Реструктуризація заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування

1. Реструктуризації на умовах, визначених цим Законом, підлягає:

1) заборгованість постачальників природного газу, у тому числі реструктуризована, та операторів газорозподільних систем понад обсяги, врегульовані із застосуванням механізмів, визначених статтею 4 цього Закону:

за укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорами купівлі-продажу природного газу для постачання побутовим споживачам (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), використаного станом на розрахункову дату, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.

2. Реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

3. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону, у сумі тримісячного платежу.

15. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 4. Право на звернення до господарського суду

1. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Стаття 74. Обов`язок доказування і подання доказів

1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 86. Оцінка доказів

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 231. Закриття провадження у справі

1. Господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

3. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

4. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

5. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Стаття 300

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

16. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, й дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

17. Предметом судового розгляду у цій справі є питання щодо наявності або, навпаки, відсутності правових підстав для закриття провадження у справі на підставі положень пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

18. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

19. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

20. Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-040.

21. У пункті 5.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №916/3245/17 та у пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 сформульовано правовий висновок про те, що під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

22. Як зазначено Судом вище, предметом спору у цій справі є вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» до ТОВ «Харків збут» про стягнення 2 210 043 064, 96 грн заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 № 18-550-Н в частині своєчасного розрахунку за придбаний природний газ.

23. Суд зазначає, що 29 серпня 2021 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (Закон №1639-ІХ).

24. У статті 1 Закону № 1639-ІХ визначено, що заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.

25. Положення статті 1 Закону № 1639-ІХ визначають також поняття Реєстру, як відкритого загальнодоступного переліку підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному вебсайті НКРЕКП.

26. Відповідно до положень статті 2 Закону № 1639-ІХ дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

27. У частині 1 статті 3 Закону № 1639-ІХ законодавець визначив, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

28. З наведених норм законодавства вбачається, що сфера дії Закону № 1639-ІХ визначена у статті 2 цього Закону. Відповідно до цієї статті дія Закону № 1639-ІХ поширюється виключно на суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

29. Отже, лише при одночасному існуванні умов, визначених статтею 2 Закону № 1639-ІХ, а саме: 1) правовідносини виникли з приводу врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб`єкт ринку природного газу, включений до Реєстру, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі № 904/92/20.

30. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 1639-ІХ взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов`язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв`язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб`єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК «Нафтогаз України», а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020.

31. У свою чергу, питання щодо проведення взаєморозрахунків та реструктуризації визначені у статтях 4, 5 Закону № 1639-ІХ. Так, відповідно до положень статті 4 цього Закону, обсяги заборгованості, що підлягають врегулюванню відповідно до статті 4 цього Закону: підтверджуються висновком суб`єкта аудиторської діяльності, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 3 цього Закону на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності.

32. Обсяги різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних мереж, та тарифами на розподіл природного газу затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

33. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.

34. Відповідно до положень статті 5 Закону № 1639-ІХ реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

35. Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України.

36. Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

37. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Верховним Судом у постанові від 15.06.2022 у справі № 910/10142/21 сформовано правовий висновок щодо закриття провадження у справі за відсутності предмета спору у зв`язку із дією Закону № 1639-ІХ та зазначено, що для застосування процедури врегулювання заборгованості згідно з положеннями Закону № 1639-ІХ має вчинятися юридично значима дія і за відсутності такої підстави для закриття провадження відсутні.

38. Верховним Судом у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформовано правову позицію щодо припинення зобов`язань в рамках Закону № 1639-ІХ, а саме зазначено, що у разі відсутності встановлення судами попередніх інстанцій факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами та для закриття провадження у справі.

39. Суд зазначає, що Законом № 1639-ІХ визначено процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

40. Водночас Законом № 1639-ІХ не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 906/1357/20.

41. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідача включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, що свідчить про те, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1639-ІХ та частково виконав певні умови процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості.

42. Натомість, судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у матеріалах справи будь-яких доказів щодо вчинення суб`єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами Договору, юридично значимих дій, а саме укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо.

43. При цьому, саме по собі ухвалення Закону № 1639-ІХ, яким визначено певну процедуру, яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, не свідчить про припинення зобов`язань сторін за договором купівлі-продажу природного газу від 05.11.2018 №18-550-Н, а також не вказує на відсутність у справі предмета спору.

44. З урахуванням того, що судами попередніх інстанцій у цій справі не встановлено, Відповідачем не надано до суду та матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що предмет спору у даній справі відсутній, Верховний Суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій не мали визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі №922/3220/20 із застосуванням положень пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

45. З огляду на викладене, оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є такими, що постановлені з порушенням норм процесуального права, а тому підлягають скасуванню, а оскільки заявлені позовні вимоги по суті не розглянуті, то справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. За приписами пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

47. Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судові витрати

48. Оскільки справа направляється для продовження розгляду, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.12.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 у справі № 922/3220/20 скасувати, а справу передати для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді І. Кондратова

В. Студенець