У справах щодо оскарження постанов про адмін.правопорушення, як і в інших справах щодо накладення адмін.стягнення - судовий збір складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. (ВС КАС справа № 212/3575/22 від 16.08.2023 р.)

Фабула судового акту: Позивач-водій оскаржував постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу (2400 грн. за керування ТЗ, будучи позбавленим прав) та просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням суду першої інстанції, його позов задоволено. Управління патрульної поліції подало апеляційну скаргу, але її залишили без руху за неповну сплату судового збору. ВС КАС, скасовуючи ухвалу про повернення апеляційної скарги УПП, зазначив:

Пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП установлено, що постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, у якій відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), сформулювала правову позицію, відповідно до якої: особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір», а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку і вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

Велика Палата Верховного Суду у цій справі звернула увагу, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду цей закон не передбачає.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Велика Палата Верховного Суду указала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, у цій справі: У цій справі предметом спору була постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 2 400,00 грн за порушення частини четвертої статті 126 КУпАП.

Ураховуючи вищевикладене, УПП в Дніпропетровській області ДПП правильно було обраховано та сплачено судовий збір у розмірі 744,30 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481*0,2* 150%) за апеляційну скаргу.

Аналізуйте судовий акт: В адміністративному судочинстві за вимогу про відшкодування шкоди судовий збір не справляється. Суд.збір сплачується лише за вимогу, яка її зумовлює - про вирішення публічно-правового спору (ВС КАС справа № 440/5178/20 від 13.08.2021 р.);

Вимога про відшкодування моральної шкоди у спорі щодо поновлення трудових прав, що визначена у грошах, стає майновою, отже, судовий збір за таку підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (ВС КЦС 523/4124/21 від 07.02.2022 р.);

Судовий збір за звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю, як і за апеляційну скаргу з цього питання - не справляється (ВС КАС, справа №520/9769/19 від 05.05.2022 р.);

Судовий збір за звернення до адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення - НЕ справляється (ВС КАС, справа №240/17372/21 від 19.01.2023 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 212/3575/22

адміністративне провадження № К/990/10487/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Мацедонської В. Е.,

суддів: Кашпур О. В., Радишевської О. Р.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року (суддя-доповідач Чумак С. Ю., судді: Чабаненко С. В., Юрко І. В.)

І. Суть спору

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач, УПП в м. Кривому Розі ДПП), у якому просив скасувати постанову серії ДПО18 №653652 від 15 липня 2022 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність постанови серії ДПО18 №653652 від 15 липня 2022 року у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

ІІ. Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судове рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення

15 липня 2022 року інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 ППП в м. Кривому Розі УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Юсубовим І. М. була складена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 №653652 від 15 липня 2022 року відносно ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.1а Правил дорожнього руху (далі - ПДР), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП.

Постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400 (двадцять тисяч чотириста) грн 00 коп. на користь держави. Винесення оскаржуваної постанови мотивовано тим, що 15 липня 2022 року о 10 год 01 хв. в м. Кривому Розі, Покровському р-ні, вул. Мусоргського, 19б, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування ТЗ, чим порушив пункт 2.1а ПДР.

Указані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до УПП в м. Кривому Розі ДПП про скасування постанови серії ДПО18 №653652 від 15 липня 2022 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволено. Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 №653652 від 15 липня 2022 року, внесену інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 ППП в м. Кривому Розі УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Юсубовим І. М. скасовано, а справу закрито.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надано належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів законності та обґрунтованості постанови, зокрема в частині суб`єкта, відповідального за вчинення адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Дніпропетровській області ДПП) звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків (надання суду оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1 488,60 грн).

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу УПП в м. Кривому Розі ДПП на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2022 року у справі № 212/3575/22 повернуто скаржнику.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не усунуто недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі суду від 08 лютого 2023 року, у встановлений судом строк, виходячи з того, що скаржником не в повному обсязі сплачений судовий збір.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 визначено правову позицію, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, у розумінні положень статей 287 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, необхідно застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають; Велика Палата Верховного Суду вказала, що у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач має право оскаржити його в апеляційному порядку. Це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він, як рівноправна сторона в адміністративній справі, також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

На переконання суду апеляційної інстанції, сплачуючи судовий збір у зазначеному вище розмірі, апелянт не звернув уваги, що постановою Великої Палати Верховного Суду залишені без змін ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху та від 15 листопада 2017 року про повернення апеляційної скарги, за змістом яких апелянт - Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Полтавської області Департаменту патрульної поліції був зобов`язаний апеляційним судом сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Оржицького районного суду Полтавської області від 08 вересня 2017 року, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з 0,4 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, як вважав суд апеляційної інстанції, фактично Велика Палата Верховного Суду погодила правову позицію, що за подання позову про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає приписам підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Суд апеляційної інстанції зазначав, що судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб передбачений пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто у справах, коли адміністративне стягнення накладається безпосередньо судом, а не суб`єктом владних повноважень, що є зовсім іншою категорією справ, яка не розглядається судами за правилами адміністративного судочинства; ставки судового збору за подання позову до адміністративного суду визначені в пункті 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», і норма про можливість сплати судового збору за подання позову в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у ньому відсутня.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

20 березня 2023 року УПП в Дніпропетровській області ДПП звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІV. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі УПП в Дніпропетровській області ДПП просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування касаційної скарги, із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, скаржник зазначає, що ним було в повній мірі виконано вимоги ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року щодо сплати судового збору.

На переконання УПП в Дніпропетровській області ДПП, суд апеляційної інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги дійшов помилкових висновків, чим порушив право заявника на доступ до правосуддя та справедливого судового розгляду справи.

Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду від позивача не надходило, однак в силу частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом.

Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Право на перегляд справи та оскарження судового рішення є конституційним. Вказаний принцип має на меті забезпечення законності та обґрунтованості судових рішень.

Так, пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частина четверта статті 169 КАС України).

Водночас пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП установлено, що постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 1 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

VІ. Висновки Верховного Суду

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (ч. 1 ст. 341 КАС України).

Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, у якій відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), сформулювала правову позицію, відповідно до якої: особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір», а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку і вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

Велика Палата Верховного Суду у цій справі звернула увагу, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду цей закон не передбачає.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Велика Палата Верховного Суду указала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у справі № 543/775/17 була, серед іншого, законність постанови від 19 серпня 2017 року серії АР № 483366 про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн за порушення частини другої статті 122 КУпАП.

У цій справі предметом спору також є постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 2 400,00 грн за порушення частини четвертої статті 126 КУпАП.

Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17 є застосованими при вирішенні спірних правовідносин, оскільки правовідносини у цих справах є подібними.

Ураховуючи вищевикладене, УПП в Дніпропетровській області ДПП правильно було обраховано та сплачено судовий збір у розмірі 744,30 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2481*0,2* 150%).

Указані висновки узгоджуються з правовою позицією, яка міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 183/1785/20, від 31 січня 2023 року у справі № 200/3090/19, від 27 липня 2023 року у справі № 199/6762/22.

Таким чином, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції в ухвалі від 08 лютого 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху, а також в оскаржуваній ухвалі, неправильно обчислив судовий збір, який повинен був сплатити апелянт при зверненні до суду апеляційної інстанції у цій справі. Як наслідок, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги УПП в м. Кривому Розі ДПП, чим допустив порушення норм процесуального права.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі повноважень, надаючи оцінку висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у справах № 183/1785/20, № 748/57/21 та № 184/2619/21, що, в свою чергу, суперечить статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка визначає, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

За таких обставин, Верховний Суд констатує обґрунтованість доводів касаційної скарги стосовно наявності підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги з направленням справи для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року скасувати.

Справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Е. Мацедонська

Судді О. В. Кашпур О. Р. Радишевська