ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 184/2619/21

провадження № К/990/14738/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Чумака С. Ю., суддів: Чабаненко С. В., Юрко І. В.

І. Обставини справи

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі також - УПП у Дніпропетровській області ДПП) про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 509017 від 29 листопада 2021 року.

2. Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 23 грудня 2021 року зазначений адміністративний позов задовольнив.

3. Не погоджуючись з наведеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 січня 2022 року залишив апеляційну скаргу УПП у Дніпропетровській області ДПП на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2021 року без руху з підстав її невідповідності вимогам процесуального закону в частині необхідності надання документу про сплату судового збору, надавши 10-денний строк для усунення цих недоліків з моменту отримання копії цієї ухвали.

5. 28 лютого 2022 року Третій апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та відповідно продовжив такий строк.

6. На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 19 січня 2022 року відповідач надіслав платіжне доручення № 28193 від 11 травня 2022 року про сплату судового збору у розмірі 681,00 грн.

7. Ухвалою від 18 травня 2022 року Третій апеляційний адміністративний суд повернув апелянтові зазначену скаргу з підстав невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

8. Відповідач, вважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

9. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, якою апеляційну скаргу залишено без руху, відповідач виконав в повному обсязі та усунув вказані недоліки шляхом надання документу про сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом. При цьому вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо повернення апеляційної скарги, оскільки ставка судового збору за подання позовної заяви у цій справі становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже відповідач у повній мірі виконав вимоги ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, сплативши судовий збір у сумі 681,00 грн.

10. Верховний Суд ухвалою від 01 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги; підставами касаційного оскарження є порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.

ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

11. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

12. Згідно з частинами першою, другою статті 300 КАС України за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи відмови у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі.

Питання про відкриття апеляційного провадження у справі вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 298 цього Кодексу.

13. За приписами пункту 1 частини п`ятої, частини шостої статті 296 указаного Кодексу до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору

14. За правилом частини другої статті 298 зазначеного Кодексу до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

15. Приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України обумовлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

16. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, матеріали справи та мотиви, покладені в основу оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із такого.

17. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

18. Частинами першою, другою статті 132 КАС України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

19. Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір», відповідно до частини першої статті 3 якого судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на судові рішення.

20. У цій справі підставою для повернення апеляційної скарги слугувало те, що відповідачем не в повному обсязі виконано вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про усунення недоліків апеляційної скарги. Ці недоліки полягали в тому, що відповідач не сплатив судового збору при зверненні з апеляційною скаргою, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 січня 2022 року залишив без руху.

21. На виконання вимог вказаної ухвали суду відповідач надіслав платіжне доручення № 28193 від 11 травня 2022 року про сплату судового збору у розмірі 681,00 грн.

22. Водночас як висновується з оскаржуваного судового рішення відповідач сплатив судовий збір у меншому розмірі, ніж указаного в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки апеляційний суд розрахував судовий збір у розмірі 1362,00 грн.

23. Таким чином спірним питанням у цій справі є розмір судового збору, який повинен був сплатити суб`єкт владних повноважень під час звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2021 року.

24. Як убачається з матеріалів справи, предметом цього спору є постанова у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

25. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільської, селищної, міської ради (пункти 1, 2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

26. Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення пункту 1 частини першої статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

27. З вказаних положень висновується, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

28. Отже, постанова по справі про адміністративне правопорушення, а саме: постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, в тому числі поліції, підлягає оскарженню, зокрема, в порядку, передбаченому КАС України з урахуванням особливостей, передбачених статтею 286 КАС України, яка і визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17, в якій відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), сформулювала правову позицію, відповідно до якої особи, стосовно яких ухвалено рішення про накладення адміністративного стягнення, є платниками судового збору у розумінні Закону України «Про судовий збір», а у випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач та відповідач як рівноправні сторони в адміністративній справі мають право оскаржити це рішення в апеляційному порядку і вказаний Закон винятків чи застережень щодо сплати судового збору за оскарження таких судових рішень не містить.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі звернула увагу, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина п`ята статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Інших видів платежів (зокрема, у вигляді державного мита) у випадку звернення особи до суду цей закон не передбачає.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2 - 5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

30. Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

31. Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, зокрема, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

32. Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

33. Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 цього ж Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

34. За таких обставин, судовий збір за подання апеляційної скарги складає 681,00 грн ((2 270,00 грн х 0,2) х 1,5 (150 %)).

35. Натомість суд апеляційної інстанції обрахував судовий збір за подання апеляційної скарги у такий спосіб: 908,00 х 150% = 1362,00 грн, де 908,00 грн - це 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

36. Наведене свідчить, що суд апеляційної інстанції застосував помилковий розмір ставки судового збору, яка належала до сплати при поданні позовної заяви - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних громадян, оскільки не врахував положення пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», якою ставка судового збору у цій категорії справ встановлена у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

37. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

V. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.

2. Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2022 року у справі № 184/2619/21 скасувати, а справу направити до його ж суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова