ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 183/1785/20 (2-а/199/69/20)

адміністративне провадження № К/9901/24742/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року (судді: Юрко І. В., Чабаненко С. В., Чумак С. Ю.) у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора поліції 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Мухортова Данила Олеговича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до інспектора поліції 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Мухортова Данила Олеговича (далі відповідач), третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕАК № 2276274 про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху якою притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем у оскаржуваній постанові зазначено, що 21 березня 2020 року о 09:48 год в м. Дніпрі позивач керував автомобілем Opel Vectra НОМЕР_1 по вул. Київській, 4, що був переобладнаний без відповідного дозволу поліції, а саме встановлено газобалонне обладнання, чим порушив п. 31.3. а. ПДР. У зв'язку з цим відповідачем винесено постанову серії ЕАК № 2276274 про притягнення за частиною 1 статті 121 КУпАП до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в розмірі 340,00 грн.

Позивач вважає постанову незаконною, оскільки будь-яких доказів встановлення газобалонного обладнання відповідачем не надано, а дії відповідача незаконними та протиправними.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення від 21 березня 2020 року серії ЕАК № 2276274 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн на ОСОБА_1 за частиною прешою статті 121 КУпАП, винесену інспектором поліції 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Мухортовим Данилом Олеговичем, провадження по справі про адміністративне правопорушення закрито. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції повернуто повернуто особі, яка її подала.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку повернути апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції у зв'язку з тим, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 липаня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з необхідністю подання до Третього апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору у розмірі 1261,20 грн. Зазначеною ухвалою встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - не пізніше десяти днів з дня закінчення карантину, введеного на території України з метою запобігання поширенню коронавірусу COVID-19. Копія ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху надіслана поштою скаржникові та отримана ним 22 липня 2020 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

10 липня 2020 року до суду від скаржника надійшов документ про сплату судового збору у сумі 630,60 грн, тобто у меншому розмірі, ніж визначено судом в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху. Останнім днем усунення недоліків апеляційної скарги є 17 серпня 2020 року (з урахуванням десяти днів, встановлених ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху). Станом на час постановлення спірною ухвали строк для усунення недоліків апеляційної скарги (з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень в Україні) сплинув, і скаржником такі недоліки в повному обсязі не усунуті. Клопотання про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ~law41~ скаржник не заявив.

Провадження в суді касаційної інстанції.

Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, уважаючи ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги постановленою з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Скаржник зазначає, що розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00
грн. Позивач заявив вимогу немайнового характер, таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги складає 630,60 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб * 150%). За таких обставин, Департаментом патрульної поліції було вірно сплачено судовий збір в сумі 630,60
грн.

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до ухвали Верховного Суду від 02 листопада 2020 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини 1 статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Частиною 1 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає ~law44~.

За ~law45~ судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених ~law46~. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене ~law47~.

~law48~ містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а ~law49~ - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб'єкт владних повноважень).

Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 213 КУпАП, згідно з якою справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те статтею 213 КУпАП; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених статтею 213 КУпАП, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те статтею 213 КУпАП.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається КУпАП та іншими законами України.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається КУпАП та іншими законами України (стаття 246 КУпАП).

За статтею 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)), дату народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною 2 статті 283 КУпАП, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами 2 і 3 статті 283 КУпАП, повинна містити відомості про адресу веб сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у пунктах 1, 2, 3, 4 статті 213 КУпАП, одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Відповідно до статті 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених статті 287 КУпАП , особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному статті 287 КУпАП .

Разом з тим, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову уповноваженого органу державної влади чи його посадової особи (як і постанову адміністративної комісії чи рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради (пункти 1,2 цієї частини статті)) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КАС України.

Наведеним вище нормам статті 288 КУпАП кореспондують положення підпункту 2 частини 1 статті 20 КАС України щодо предметної підсудності адміністративних справ, а також статті 286 КАС України, що встановлюють особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

З цих положень убачається, що оскарження рішень дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності здійснюється шляхом подання до суду позовної заяви.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 "Про державне мито" (у редакцій, чинній до набрання чинності ~law50~) державне мито справлялося, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

Частиною 4 статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху".

З 11 листопада 2011 року набрав чинності ~law52~.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено ~law53~.

Прийняття ~law54~ не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім ~law55~, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною 2 статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд", згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у ~law57~ такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).

Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.

Відповідно до положень ~law58~ серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.

Також Законом України від 19 вересня 2013 року № 590-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" внесені зміни до положень КУпАП щодо сплати судового збору.

Так статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір та порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з приписами частини 7 статті 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (~law60~).

За частиною 2 статті 171-2 КАС України у редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності було остаточним і оскарженню не підлягало. Водночас, положення цієї частини втратили чинність як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини 2 статті 171-2 КАС України. У пункті 3 резолютивної частини цього Рішення Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно врегулювати питання щодо оскарження судового рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Адже у справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності особи повинні мати право на інстанційне оскарження рішення місцевих загальних судів як адміністративних судів.

Як до, так і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 08 квітня 2015 року № 3-рп/2015, ~law61~ не визначав і не визначає окремо об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок його сплати за подання апеляційної чи касаційної скарг на рішення адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Водночас, вирішуючи порушене у конституційному поданні питання, Конституційний Суд України виходив з обсягу прав у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, який би забезпечував ефективний судовий захист, включаючи в себе, зокрема, можливість оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, що є однією з конституційних гарантій реалізації інших прав і свобод учасників судового провадження, захисту їх від порушень і протиправних посягань, у тому числі від помилкових і неправосудних судових рішень, як складової права осіб на доступ до суду.

У випадку незгоди із судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду справи цієї категорії, позивач вправі оскаржити його в апеляційному порядку. Однаковою мірою це стосується й відповідача у спірних правовідносинах, оскільки він як рівноправна сторона в адміністративній справі також має право на апеляційне/касаційне оскарження судового рішення.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Суд в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ~law62~, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За таких обставин, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про те, що розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102,00 грн. Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги складає 630,60 грн (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб * 150%). За таких обставин, Департаментом патрульної поліції було вірно сплачено судовий збір в сумі 630,60 грн.

З огляду на викладене Верховний Суд висновує, що суд апеляційної інстанції в ухвалі від 10 липня 2020 року невірно визначив суму судового збору у розмірі 1261,20 грн, який повинен був бути сплачений позивачем. Як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Оскільки суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення апеляційної скарги Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, допустив порушення норм процесуального права, касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції слід задовольнити, ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року у справі №183/1785/20 (2-а/199/69/20) скасувати та направити справу для продовження розгляду до Третього апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А. Г. Загороднюк

Судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов