Встановлений в законі мінімальний розмір морального відшкодування за неправомірні дії завдані державою - не позбавляє суд визначити його у більшому розмірі. (ВС КЦС № 766/5551/17 від 24.07.2023 р.)

При цьому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Фабула судового акту: Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду чоловіка, директора приватної виробничої фірми, було визнано невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Йому інкримінувалися злочини за ч.5 статті 191 КК України (виправдано за відсутністю складу злочину), за ч.1,4 статті 358 КК України - виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні злочину. Цивільний позов прокурора теж залишено без розгляду.

В процесі здійснення досудового розслідування у цих кримінальних провадженнях на все особисте майно чоловіка (на автомобілі, причепи, на домоволодіння) було накладено арешт. Також, ухвалою слідчого судді до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Крім того, чоловік мусив витрачати особисті кошти у загальному розмірі 471 612,88 грн на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, охорону майна, виготовлення робочого проєкту, проведення механічних робіт, роботу навантажувача, ґрунтові обстеження, у тому числі на відвідування органів досудового розслідування та суду (9 600 грн). Окремо - витрати на правничу допомогу 16000 грн. Все це підтверджувалося відповідними доказами. Під судом та слідством у нього погіршився стан здоров`я, він переніс стрес і моральні страждання, психологічний тиск з боку органів досудового розслідування, прокуратури та суду, у зв`язку з чим у нього стався серцевий напад. У грудні 2014 року він перебував на стаціонарному лікуванні кардіологічному диспансері. Внаслідок цього він зазнав моральної шкоди, розмір якої ним оцінений у 3 000 000,00 грн. У нього залишився страх перед державою, оскільки незаконні дії та рішення органів досудового розслідування, прокуратури та суду не були наслідком слідчої помилки, а ціллю позбавити його волі, заробітку та майна.

Тому він вважав, що має право на відшкодування майнової та моральної шкоди з держави та просив суд стягнути з ГУ ДКС України на його користь за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності всі ці суми.

Суд першої інстанції, по-перше, замінив у даній справі відповідача ГУ ДКС в області на ДКС України. Залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: ГУ Нацполіції в області та прокуратуру області. Призначено у справі судово-психологічну експертизу, на предмет наявності моральної шкоди. В результаті позов задоволено частково і практично всі суми, стягнуто - єдине що, суд зменшив розмір моральної шкоди до 500 тис., та на 6 тис.грн. - витрат на правничу допомогу.

Щодо моральної шкоди, суд порахував, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду позивач перебував під слідством та судом 1 рік 9 місяців, при цьому мінімальний розмір відшкодування не може бути меншим 126 000,00 грн (1 рік 9 місяців х 6 000,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом першої інстанції), але враховуючи: посаду позивача; втрату ним майна, необхідного для здійснення підприємницької діяльності через неможливість своєчасного повернення кредиту; стан здоров`я; тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках; ступінь зниження престижу, ділової репутації; час і зусилля для відновлення попереднього стану, надані сторонами докази та їх доводи, а також висновок експерта суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 500 тис. грн..

Апеляційний суд це рішення змінив, вважаючи що 471 612,88 грн не підлягають відшкодуванню внаслідок недоведеності, що саме кримінальне провадження завдало таких збитків. Крім того, зменшено розмір витрат на правничу допомогу, з 10 на заявлені 6 тис. грн. В решті - в тому числі щодо стягнення моральної шкоди - 500 тис., рішення суду першої інстанції залишено в силі.

ВС КЦС, переглядаючи справу за касаційною скаргою прокуратури та Нацполіції області, залишив рішення апеляційного суду в силі.

Щодо моральної шкоди і її розміру, ВС вказав:

Відповідно до ч.5 ст. 9, ч.6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ч.5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56, 62 Конституції України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтях 1167, 1176 ЦК України.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст. 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Згідно з п. 1 ч.1,2 ст.і 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті 1 указаного Закону).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (п. 1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно з п. 5 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством і судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, ураховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування. Обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості. Разом із цим, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Подібні правові висновки викладено у постановах ВПВС: від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023св21) й інших.

Отже, у цій справі: Верховний Суд погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, зауважив, що встановлення того факту, що розмір морального відшкодування не може бути меншим за суму, яка визначається з урахуванням встановленого законодавцем розміру мінімальної заробітної плати, не позбавляє суд визначити цей розмір у більшому розмірі. Законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Проте збільшення такого розміру має бути належним чином обґрунтовано.

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій належним чином обґрунтовано підстави збільшення такого розміру, з урахуванням усіх установлених обставин справи. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги ВС визнав безпідставними й такими, що суперечать як вимогам закону, так і сталій судовій практиці, про яку прокурору достовірно відомо.

Що ж до стягнення цих сум з держави, ВС зазначив:

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про ДКС України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є ДКС України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

Аналізуйте судовий акт: За незаконне блокування податкової накладної, держава може бути притягнута до відповідальності і компенсувати спричинену цим шкоду (зокрема, штраф контрагенту за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної). АЛЕ, крім випадків, якщо платник вже домігся визнання рішення про блокування ПН незаконним в суді. (ВП ВС, справа №925/556/21 від 01.03.2023 р.);

За неповернення тимчасово вилученого в рамках кримінального провадження майна, все ж таки, можна стягнути шкоду з держави (ВС КЦС, справа №752/5127/20 від 05.10.2022 р.);

Витрати на проведення експертиз не підлягають стягненню з обвинуваченої, оскільки суд звільнив її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Такі віднесено на рахунок держави. (ВС ККС, справа №379/1366/20 від 22.02.2023 р.);

У справах про відшкодування шкоди органами державної влади / місцевого самоврядування, позивач звільнений від судового збору, в тому числі, коли подає апеляційні скарги на процесуальні ухвали (ВС КГС, справа №916/3317/21 від 02.09.2022 р.).

Постанова

Іменем України

24 липня 2023 року

м. Київ

справа № 766/5551/17

провадження № 61-21196 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Прокуратура Херсонської області, Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Херсонській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги керівника Херсонської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Херсонській області

на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня 2021 року у складі судді Прохоренко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Головного управління Державної казначейської служби України

у Херсонській області (далі - ГУ ДКС України у Херсонській області)

про відшкодування майнової та моральної шкоди за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Голопристанським районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - Голопристанський РВ УМВС України в Херсонській області) відносно нього здійснювалося досудове розслідування у кримінальних провадженнях:

- № 12014230150002037, відомості про яке 05 серпня 2014 року внесено

до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), відомості про яке внесено

до ЄРДР 19 вересня 2014 року;

- № 12014230150003046, відомості про яке 20 листопада 2014 року внесено до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів);

- № 12014230150003047, відомості про яке 20 листопада 2014 року внесено до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

07 листопада 2014 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, за фактом незаконного видобування та заволодіння піском ним, як директором Приватної виробничої комерційної фірми «Стройіндустрія» (далі - ПВКФ «Стройіндустрія») шляхом зловживання своїм службовим становищем у період з липня 2014 року по 17 вересня 2014 року.

Ухвалою слідчого судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 листопада 2014 року (справа № 654/4836/14-к, провадження № 1-кс/654/422/2014) за клопотанням слідчого слідчого відділу (далі - СВ) Голопристанського РВ УМВС України в Херсонській області накладено арешт на все належне йому майно, а саме на: домоволодіння, розташоване

за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль «Hyundai LХ 55», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль «ЗИЛ 130»,

1985 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; причеп вантажний «Асканія», 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 .

Ухвалою слідчого судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 листопада 2014 року (справа № 654/4835/14-к, провадження № 1-кс/654/421/2014) за клопотанням слідчого СВ Голопристанського РВ УМВС України в Херсонській області застосовано щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

20 листопада 2014 року йому повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191, частинами першою та четвертою статті 358 КК України, за фактом незаконного видобування та заволодіння піском ним, як директором ПВКФ «Стройіндустрія», шляхом зловживання своїм службовим становищем

у період з липня 2014 року по 17 вересня 2014 року, з підробленням

та використанням ним завідомо підробленого документа.

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області

від 21 грудня 2015 року у справі № 654/5122/14-к (провадження

№ 1-кп/654/35/2015), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 04 квітня 2016 року, його було визнано невинуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення,

за частиною п`ятою статті 191 КК України - виправдано за відсутністю складу злочину, за частинами першою, четвертою статті 358 КК України - виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні злочину. Цивільний позов прокурора залишено без розгляду. Скасовано накладений на його майно арешт.

Внаслідок незаконних дій та рішеньорганів досудового розслідування, прокуратури його було притягнуто до кримінальної відповідальності, вчинено процесуальні обмеження (накладено арешт на належне йому майно, обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту).

Крім того, позивач зазначав, що він витратив особисті кошти у загальному розмірі 471 612,88 грн на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, охорону майна, виготовлення робочого проєкту, проведення механічних робіт, роботу навантажувача, ґрунтові обстеження, у тому числі

на відвідування органів досудового розслідування та суду (9 600,00 ггрн), що підтверджується відповідними доказами. Посилаючись на положення статті 1166 ЦК України та статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», він уважав, що має право

на відшкодування указаної майнової шкоди.

Позивач указував, що за час перебування під судом та слідством у нього погіршився стан здоров`я, він переніс стрес і моральні страждання, психологічний тиск з боку органів досудового розслідування, прокуратури та суду, у зв`язку з чим у нього стався серцевий напад. У грудні 2014 року він перебував на стаціонарному лікуванні у Херсонському обласному кардіологічному диспансері. Внаслідок цього він зазнав моральної шкоди, розмір якої ним оцінений у 3 000 000,00 грн. Унього залишився страх перед державою, оскільки незаконні дії та рішення органів досудового розслідування, прокуратури та суду не були наслідком слідчої помилки,

а ціллю позбавити його волі, заробітку та майна.

Крім того, позивач указував, що розмір судових витрат, які він поніс

за надану адвокатом правову допомогу складає 16 000,00 грн, з яких: 6 000,00 грн - гонорар згідно з договором від 20 вересня 2014 року

та 10 000,00 грн - гонорар згідно з договором від 11 січня 2017 року.

З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ГУ ДКС України у Херсонській області на його користь за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності

471 612,88 грн - на відшкодування майнової шкоди; 3 000 000,00 грн -

на відшкодування моральної шкоди; 4 862,00 грн - судові витрати, пов`язані із проведенням судово-психологічної експертизи; 16 000,00 грн - судові витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 19 червня 2018 року за клопотанням представника позивача замінено у даній справі неналежного відповідача ГУ ДКС України у Херсонській області

на належного - ДКС України. Залучено до участі у справі в якості співвідповідачів: Головне управління Національної поліції в Херсонській області (далі - ГУНП в Херсонській області) та Прокуратуру Херсонської області. Призначено у справі судово-психологічну експертизу, на вирішення якої поставлено відповідні питання. Провадження у справі зупинено на час її проведення.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня

2020 року поновлено провадження у справі.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання ДКС України

з єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку

на користь ОСОБА_1 471 612,88 грн на відшкодування майнової шкоди та 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання ДКС України

з єдиного казначейського рахунку в установленому законом порядку

на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 14 861,00 грн, які складаються з: витрат на надання правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи у розмірі 4 861,00 грн.

У решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду позивач перебував під слідством та судом 1 рік 9 місяців (05 серпня 2014 року - дата внесення відомостей до ЄРДР по 04 квітня 2016 року - набрання виправдувального вироку законної сили), що відповідно до статті 1176 ЦК України,

Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури

і суду» є підставою для відшкодування шкоди.

При цьому мінімальний розмір відшкодування не може бути меншим 126 000,00 грн (1 рік 9 місяців х 6 000,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

При визначенні розміру моральної шкоди суд урахував: посаду позивача; втрату ним майна, необхідного для здійснення підприємницької діяльності через неможливість своєчасного повернення кредиту; стан здоров`я; тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках; ступінь зниження престижу, ділової репутації; час і зусилля для відновлення попереднього стану, надані сторонами докази та їх доводи, а також висновок експерта від 06 липня 2020 року № 18-2696 за наслідками проведення судової психологічної експертизи, складений судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Журавльовою М. О., яким, серед іншого, визначено, що орієнтовний

розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 складає 3 000 000,00 грн. Разом із цим, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням фактичних обставин даної справи, районний суд дійшов висновку

про наявність правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн.

Суд першої інстанції вважав доведеним належними та допустимими доказами (відповідні договори, квитанції, акти) спричинення позивачу майнової шкоди в розмірі 471 612,88 грн. Відповідачами вказане

не спростовано.

Крім цього, суд першої інстанції вказав, що відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом

їх списання із єдиного казначейського рахунку.

Пославшись на положення статей 137 141 ЦПК України, суд уважав,

що на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у зв`язку з розглядом даної справи

у розмірі 10 000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, понесені ОСОБА_1 у вересні 2014 року не підлягають відшкодуванню, як такі, що не пов`язані з розглядом даної цивільної справи.

Також підлягають відшкодуванню витрати, пов`язані з проведенням експертизи у розмірі 4 862,00 грн.

Судом першої інстанціїзастосовано відповідні норми Конституції України ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури

і суду», а також ураховано правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо визначення розміру моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Поповича А. В., Херсонської обласної прокуратури, ДКС України, ГУНП в Херсонській області задоволено частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня

2021 року в частині задоволених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої державним органом незаконним притягненням до кримінальної відповідальності на загальну суму 471 612,88 грн відмовлено.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня

2021 року в частині відмови у стягненні витрат на юридичну допомогу

у кримінальному провадженні скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на юридичну допомогу у кримінальному провадженні в сумі 6 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) Конституції України,

ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури

і суду», прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), а також урахувавши відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах, погодився з висновком районного суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 1176 ЦК України та норм

Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури

і суду».

Розмір моральної шкоди (500 000,00 грн) визначений районним судом

із урахуванням установлених у цій справі обставин, зокрема обсягу заподіяної шкоди, глибини та тривалості моральних страждань, тривалості перебування під слідством і судом, а також вимог закону, розмір відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Із цих підстав апеляційний суд відхилив доводи апеляційних скарг щодо неправильного визначення районним судом розміру моральної шкоди.

Відповідачем у даній справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Грошові кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання із єдиного казначейського рахунку. Тому суд апеляційної інстанції відхилив доводи ДКС України щодо безпідставності залучення її до участі у справі.

Апеляційний суд, урахувавши обставини справи, надавши належну правову оцінку доказам і доводам сторін, уважав, що позивачем не доведено заподіяння та понесення ним майнової шкоди незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності у розмірі 471 612,88 грн, а тому суд скасував рішення районного суду в цій частині та відмовив у задоволенні цієї частини позову ОСОБА_1 .

Пославшись на положення статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», пункт 44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) та постанову Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 607/28482/19 (провадження № 61-785св21), апеляційний суд уважав помилковим висновок районного суду про те,

що понесені позивачем судові витрати на правничу допомогу

у кримінальному провадженні не підлягають відшкодуванню, оскільки внаслідок ухвалення виправдувального вироку, позивач має право

на відшкодування сум, сплачених ним у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги (пункт 4 статті 3 указаного вище Закону), і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки в законі.

Вартість наданої юридичної допомоги (6 000,00 грн) у кримінальному провадженні підтверджується відповідним договором про надання правової допомоги та квитанцією про сплату коштів. Тому вказані витрати мають бути відшкодовані державою.

Суд апеляційної інстанції відхилив клопотання ГУНП в Херсонській області про зменшення розміру витрат на правничу допомогу. При цьому зазначив, що стягнуті районним судом витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованими та доведеними.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до суду касаційної інстанції

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, керівник Херсонської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду

від 16 листопада 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, зменшивши розмір моральної шкоди з 500 000,00 грн до 96 000,00 грн.

У грудні 2021 року ГУНП в Херсонській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в частині задоволених позовних вимог й ухвалити нове судове рішення, яким

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявники посилаються на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду,

а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції

у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди не оскаржуються.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 20 січня 2022 року касаційну скаргу керівника Херсонської обласної прокуратури на рішення Херсонського міського суду Херсонської області

від 18 червня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду

від 16 листопада 2021 року залишено без руху та надано строк на усунення

її недоліків.

У наданий судом строк заявник надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ГУНП в Херсонській області. Витребувано цивільну справу № 766/5551/17 із Херсонського міського суду Херсонської області. Відмовлено у задоволенні клопотання ГУНП в Херсонській області про зупинення дії судових рішень. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою керівника Херсонської обласної прокуратури. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргута надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України на всій території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану

в Україні» з доповненнями, введено воєнний стан в Україні з 05 години

30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і зараз.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року

№ 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» (зі змінами) відповідно до частини сьомої статті 147

Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ураховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, серед іншого, змінено територіальну підсудність судових справ Херсонського міського суду Херсонської області на Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, а згодом на Малиновський районний суд

м. Одеси.

Верховний Суд направляв копію ухвали про відкриття касаційного провадження від 20 січня 2022 року на електронні адреси Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

та Малиновського районного суду м. Одеси.

Керівник апарату суду Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області листом від 27 червня 2022 року № ЄП-415/22 вих. на запит суду касаційної інстанції повідомив, що матеріали цивільної справи № 766/5551/17 до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області не надходили (не передавалися).

Рішенням Вищої ради правосуддя від 30 травня 2023 року № 566/0/15-23 «Про відновлення роботи Херсонського міського суду Херсонської області, зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Херсонської області, відтермінування початку відновлення роботи Білозерського районного суду Херсонської області», серед іншого, ухвалено відновити

з 01 червня 2023 року роботу Херсонського міського суду Херсонської області, територіальну підсудність судових справ якого змінено розпорядженнями Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року

№ 1/0/9-22 (зі змінами, внесеними розпорядженням Голови Верховного Суду від 26 вересня 2022 року № 52) та від 10 січня 2023 року № 2.

У липні 2023 року з Херсонського міського суду Херсонської області справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга керівника Херсонської обласної прокуратури мотивована тим, що суди попередніх інстанцій хоча й дійшли правильного висновку

про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», проте необґрунтовано визначили його розмір (500 000,00 грн), який у п`ять разів перевищує гарантовану законодавством суму відшкодування й не відповідає засадам розумності, поміркованості

та виваженості.

ОСОБА_1 перебував під слідством і судом 16 місяців, який мав бути обрахований з дати повідомлення про підозру (07 листопада 2014 року)

до набрання виправдувальним вироком законної сили (04 квітня 2016 року). Можливий розмір відшкодування моральної шкоди становить 96 000,00 грн (16 місяців х 6 000,00 грн).

Належних і допустимих доказів наявності обставин, за яких можливе збільшення мінімального гарантованого законом розміру відшкодування позивачем не надано, як і не доведено наявності всіх елементів цивільного правопорушення, що є необхідним та обов`язковим для її відшкодування. Більше того, судами не мотивовано яким чином притягнення позивача

до кримінальної відповідальності вплинуло на стан його здоров`я, з огляду на перенесений у 2019 році інфаркт, тоді як досудове розслідування відносно позивача завершено у листопаді 2014 року, а виправдувальний вирок набрав законної сили 04 квітня 2016 року.

Посилається на відповідні правові висновки Великої Палати

Верховного Суду та Верховного Суду, у тому числі, щодо застосування

у подібних правовідносинах норм статей 23 1176 ЦК України та статей 4,

13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури

і суду».

Касаційна скарга ГУНП в Херсонській області мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо доведення усіх складових деліктної відповідальності, а також

не надали належну правову оцінку поданим сторонами доказам.

Позивач не надав належних доказів на підтвердження наявності завданої моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України, на яку він посилався,

як на підставу для її відшкодування.

Крім цього, судами зроблено неправильний висновок щодо періоду перебування позивача під слідством і судом, який мав обраховуватися

з дати повідомлення про підозру (07 листопада 2014 року) до набрання виправдувальним вироком законної сили (04 квітня 2016 року). Відтак можливий розмір відшкодування моральної шкоди може складати

96 000,00 грн (16 місяців х 6 000,00 грн).

Відзиви на касаційні скарги до суду касаційної інстанції не надійшли.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Голопристанським РВ УМВС України в Херсонській області відносно ОСОБА_1 здійснювалося досудове розслідування у кримінальних провадженнях (а. с. 26-31, т. 2):

- № 12014230150002037, відомості про яке 05 серпня 2014 року внесено

до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна

або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем)

та ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів), відомості про яке внесено до ЄРДР 19 вересня 2014 року;

- № 12014230150003046, відомості про яке 20 листопада 2014 року внесено до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів);

- № 12014230150003047, відомості про яке 20 листопада 2014 року внесено до ЄРДР, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

07 листопада 2014 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, за фактом незаконного видобування та заволодіння піском ним, як директором ПВКФ «Стройіндустрія», шляхом зловживання своїм службовим становищем у період з липня 2014 року по 17 вересня

2014 року (а. с. 33-34, т. 2).

Ухвалою слідчого судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 листопада 2014 року (справа № 654/4836/14-к, провадження № 1-кс/654/422/2014) за клопотанням слідчого СВ Голопристанського РВ УМВС України в Херсонській області накладено арешт на все належне ОСОБА_1 майно, а саме на: домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль «Hyundai LХ 55», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль «ЗИЛ 130», 1985 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; причеп вантажний «Асканія», 1993 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 (а. с. 70-71, т. 2).

Ухвалою слідчого судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 листопада 2014 року (справа № 654/4835/14-к, провадження № 1-кс/654/421/2014) за клопотанням слідчого СВ Голопристанського РВ УМВС України в Херсонській області застосовано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

20 листопада 2014 року ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191, частинами першою та четвертою статті 358 КК України,

за фактом незаконного видобування та заволодіння піском ним,

як директором ПВКФ «Стройіндустрія», шляхом зловживання своїм службовим становищем у період з липня 2014 року по 17 вересня 2014 року, з підробленням та використанням ним завідомо підробленого документа

(а. с. 39-42, т. 2).

Постановою прокурора Прокуратури Голопристанського району Херсонської області Петрухіна К. Є. від 20 листопада 2014 року матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях № 12014230150002037,

№ 12014230150003046, № 12014230150003047 об`єднано в одне провадження, яке зареєстровано в ЄРДР за № 12014230150002037

(а. с. 32, т. 2).

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області

від 21 грудня 2015 року у справі № 654/5122/14-к (провадження

№ 1-кп/654/35/2015), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 04 квітня 2016 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим: у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України та виправдано за відсутністю складу злочину; у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України

та виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні злочину; у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України

та виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні злочину. Цивільний позов прокурора залишено без розгляду. Скасовано накладений на майно ОСОБА_1 арешт ухвалою слідчого судді Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 листопада 2014 року. Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат (а. с. 44-51, 52-69, т. 2).

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 перебував

під слідством і судом 1 рік 9 місяців (тобто 21 місяць).

Відповідно до висновку експерта від 06 липня 2020 року № 18-2696

за наслідками проведення судової психологічної експертизи, складеного судовим експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Журавльовою М. О.: 1. У ОСОБА_1 є зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості й виникли через незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та його (незаконного притягнення) наслідки. 2. ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) за умов ситуації, що досліджується

за справою. 3. Орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 складає 3 000 000,00 грн (а. с. 240-248, т. 1).

На підтвердження позовних вимог про відшкодування майнової шкоди ОСОБА_1 надав наступні докази (а. с. 27-82, т. 1): наказ ПВКФ «Стройіндустрія» від 10 червня 2014 року № 7; договір підряду

на проведення рекультивації земельної ділянки від 12 червня 2014 року

№ 06/14 п/р-1, укладений між державним підприємством «Виробничий південний біотехнологічний центр» та ПВКФ «Стройіндустрія»; договір поставки від 01 червня 2014 року № 1/07, укладений між ТОВ «Херсонжилстрой» та ПВКФ «Стройіндустрія»; квитанції; накладні; видаткові касові ордери; акти приймання-передачі механізмів під охорону; акт приймання робіт від 27 червня 2014 року № 346; договір відповідального зберігання з правом користування від 01 липня 2014 року, укладений між державним підприємством «Виробничий південний біотехнологічний центр» та ПВКФ «Стройіндустрія»; договір про надання послуг від 16 липня

2014 року, укладений між ПВКФ «Стройіндустрія» та товариством

з обмеженою відповідальністю «Сіті Плюс»; договір від 11 липня 2014 року № 11-1/07-14, укладений між ПВКФ «Стройіндустрія» та приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «БАМ»; перелік робіт провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури; договір від 27 червня 2014 року № 346, укладений між ПВКФ «Стройіндустрія» та державним підприємством «Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»; протокол погодження договірної ціни на виконання робіт; договір на виконання робіт від 14 липня 2014 року № 11-31/11, укладений між ПВКФ «Будіндустрія» та Херсонським обласним управлінням водних ресурсів; кошторис № 1 на проектні (вишукувальні) роботи.

20 вересня 2014 року між ОСОБА_1 та адвокатом Поповичем А. В. укладено договір про надання юридичної допомоги по захисту інтересів ОСОБА_1 у правоохоронних органах (поліції), органах прокуратури, виконавчій службі, судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити після підписання договору адвокату гонорар у розмірі 6 000,00 грн. (а. с. 13, т. 1).

Відповідно до квитанції від 20 вересня 2014 року № 49 року ОСОБА_1 сплатив указаний гонорар (а. с. 14, т. 1).

Згідно з розрахунком наданих юридичних послуг від 31 березня 2017 року відповідно до укладеного з ОСОБА_1 договору про надання юридичної допомоги від 20 вересня 2014 року, по кримінальному провадженню: консультації, юридичні висновки (500,00 грн); збір документів, складання клопотань (1 000,00 грн); досудове розслідування: участь в слідчих діях, ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (1 500,00 грн); засідання в судах першої та апеляційної інстанцій (3 000,00 грн): перша інстанція - 23 засідання (2 500,00 грн), апеляційна інстанція (500,00 грн) (а. с. 16, т. 1).

11 січня 2017 року між ОСОБА_1 та адвокатом Поповичем А. В. укладено договір про надання юридичної допомоги, згідно з яким адвокат узяв на себе зобов`язання надати клієнту юридичну допомогу по захисту інтересів ОСОБА_1 у державних органах виконавчої влади, правоохоронних органах (поліції), органах прокуратури, виконавчої служби, судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій. При цьому клієнт зобов`язаний після підписання договору сплатити адвокату гонорар

у розмірі 10 000,00 грн (а. с. 11-12, т. 1).

Відповідно до квитанції від 11 січня 2017 року № 12 року ОСОБА_1 сплатив указаний гонорар (а. с. 15, т. 1).

Згідно з розрахунком наданих юридичних послуг від 31 березня 2017 року відповідно до укладеного з ОСОБА_1 договору про надання юридичної допомоги від 11 січня 2017 року, по цивільному провадженню: консультації, юридичні висновки (1 500,00 грн); збір документів, складання клопотань (2 500,00 грн); складання позовної заяви, доповнень, клопотань (2 000,00 грн); засідання в судах першої та апеляційної інстанцій

(4 000,00 грн): перша інстанція (3 000,00 грн), апеляційна інстанція

(1 000,00 грн) (а. с. 17, т. 1).

У вересні 2021 року до Херсонського апеляційного суду ГУНП в Херсонській області подало клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, в якому просило зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги у цій справі, оскільки є необґрунтованим та завищеним, а також здійснити пропорційний розподіл витрат від об`єму задоволених вимог (а. с. 211-212, т. 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги керівника Херсонської обласної прокуратури та ГУНП

в Херсонській області задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги

такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,

який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду

з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини п`ятої статті 5 Конвенції кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56,

62 Конституції України, Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та статтях 1167 1176 ЦК України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право

на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю

та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної

або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості

їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина

є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,

які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури

або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями

чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу,

що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176

ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частини другої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій,

що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті 1 указаного Закону).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2

Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури

і суду»).

Згідно з пунктом 5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

За змістом статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

У частинах четвертій та п`ятій статті 4 указаного Закону визначено,

що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають

від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення

або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається

з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування

під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування

під слідством чи судом.

Отже, законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати

на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування

під слідством і судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування

є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, ураховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування. Обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення

або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить

від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін

у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану,

і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості

і справедливості.

Разом із цим, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи

і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19) та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20),

від 23 вересня 2021 року у справі № 295/13971/20 (провадження

№ 61-10849св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023св21) й інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені

в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій встановлено, що вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 21 грудня 2015 року у справі № 654/5122/14-к (провадження № 1-кп/654/35/2015), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 04 квітня 2016 року,

ОСОБА_1 визнано невинуватим: у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України та виправдано за відсутністю складу злочину; у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 358

КК України та виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні злочину; у вчиненні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 358

КК України та виправдано за недоведеністю винуватості у вчиненні злочину (а. с. 44-51, 52-69, т. 2).

Таким чином, суди попередніх інстанцій на підставі правильно встановлених фактичних обставин справи та належної оцінки поданих сторонами доказів та їх доводів, зробили вірний висновок про наявність

у позивача права на відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відповідно

до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури

і суду».

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством і судом 1 рік 9 місяців, відтак уважав, що мінімальний розмір відшкодування не може бути меншим 126 000,00 грн (1 рік 9 місяців х 6 000,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати на час ухвалення рішення судом першої інстанції). При цьому районний суд урахував: посаду позивача; втрату ним майна, необхідного для здійснення підприємницької діяльності через неможливість своєчасного повернення кредиту; стан здоров`я; тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках; ступінь зниження престижу, ділової репутації; час і зусилля для відновлення попереднього стану, а також висновок експерта від 06 липня 2020 року № 18-2696

за наслідками проведення судової психологічної експертизи, яким, серед іншого, визначено, що орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 складає

3 000 000,00 грн.

З урахуванням наведених обставин, суд першої інстанції, з яким погодився

й апеляційний суд, установивши, що позивач незаконно перебував

під слідством і судом, унаслідок чого йому було заподіяно моральну шкоду незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, враховуючи глибину моральних страждань позивача у вищевказаний період, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням установлених фактичних обставин даної справи, дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 500 000,00 грн, що спростовує доводи касаційних скарг у відповідній частині.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів та зауважує,

що встановлення того факту, що розмір морального відшкодування не може бути меншим за суму, яка визначається з урахуванням встановленого законодавцем розміру мінімальної заробітної плати, не позбавляє суд визначити цей розмір у більшому розмірі.

Законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, а не граничний. Проте збільшення такого розміру

має бути належним чином обґрунтовано.

Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду,

яка викладена у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій належним чином обґрунтовано підстави збільшення такого розміру, з урахуванням усіх установлених обставин справи.

У зв`язку з цим доводи касаційної скарги керівника Херсонської обласної прокуратури про необхідність визначення можливого розміру відшкодування шкоди, починаючи з дати повідомлення позивачу

про підозру (07 листопада 2014 року) до набрання законної сили виправдувальним вироком суду у справі (04 квітня 2016 року) і розмір якого у такому випадку має дорівнювати лише мінімально можливому розміру (96 000,00 грн) є безпідставними й такими, що суперечать як вимогам закону, так і сталій судовій практиці, про яку прокурору достовірно відомо.

Доводи касаційних скарг про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними встановленими судами обставинами та оціненими судами доказами у їх сукупності та взаємозв`язку.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває

і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,

що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема. і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі

№ 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19)

(пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року

у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19)).

Відповідно до пункту 4 Положення про ДКС України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є ДКС України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави,

ні на обов`язковість відновлення права позивача у разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах:

від 07 жовтня 2020 року у справі № 569/12383/17 (провадження

№ 61-12864св19), від 08 вересня 2021 року у справі № 751/7182/19 (провадження № 61-12426св20).

Отже, суд першої інстанції помилково зазначив, що кошти на відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом списання ДКС України з єдиного казначейського рахунку. Проте касаційні скарги не містять доводів про неправильність судового рішення

у цій частині. Підстав, передбачених частиною третьою статті 400

ЦПК України, для виходу за межі доводів касаційних скарг, Верховним Судом не встановлено.

Також касаційні скарги не містять посилань щодо неправильного розподілу судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, а тому судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій частині Верховним Судом відповідно до статті 400 ЦПК України не переглядаються.

За наведених обставин, судове рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині є законними та обґрунтованими, ухваленими з урахуванням правових висновків Верховного Суду, які є релевантними для цієї справи, а тому відповідні доводи касаційних скарг є безпідставними. При цьому судова практика у цій категорії справ є сталою, а відмінність залежить лише від доказування, оскільки у кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Висновки судів попередніх інстанцій, у межах доводів касаційних скарг ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону,

які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів уважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку

як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу,

а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи касаційних скарг є безпідставними, суди надали їм правильну оцінку, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить

до повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд

не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції

у незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів

не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень

не впливають.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги керівника Херсонської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції в Херсонській області залишити

без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня

2021 року у незміненій частині та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць