Закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. (ВС КГС, справа № 911/3025/21 від 23.02.2023 р.)

Фабула судового акту: У цьому, справедливому лише на користь органу місцевого самоврядування рішенні ВС, суд здійснив похідний висновок стосовно позовної давності до вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Прокурор звернувся з позовом до забудовника про стягнення заборгованості за договором про пайову участь в сумі 1 397 634,92 грн, яка складається з 1 083 786,00 грн основного боргу, 94 809,01 грн пені, 75 003,93 грн 3 % річних та 144 035,98 грн інфляційних втрат.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково - стягнув все що просив прокурор крім пені. Апеляційний суд же, вивчивши умови договору, яким було запроваджено графік виплати сільраді виплат цієї пайової участі - зменшив суму боргу і відповідно - 3% річних та інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції, зазначив що, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування позовної давності, слід відмовити в позові в частині стягнення з відповідача 591 156,00 грн боргу, який мав бути ним сплачений у період з квітня по вересень 2018, у зв`язку зі спливом позовної давності. Щодо ж до платежів, які, відповідно до графіку оплати коштів мали бути здійснені до 31.10.2018, до 30.11.2018, до 31.12.2018, до 31.01.2019, до 28.02.2019 на загальну суму 492 630,00 грн, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для їх стягнення. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що не може ухвалити рішення про стягнення інфляційних та річних нарахувань на частину суми основного боргу в розмірі 591 156,00 грн, щодо якої застосовано позовну давність.

Стаючи на бік позивача-прокурора, ВС КЦС, постановив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вимогами ч.2,3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зараз вона виключена) встановлено наступне зобов`язання замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті: такий замовник зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

На думку колегії - враховуючи аналіз цієї статті - умови укладеного сторонами Договору про пайову участь прямо передбачають обов`язок відповідача перерахувати кошти пайової участі в повному обсязі у строк до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. При цьому, чомусь ВС не врахував, що закон не забороняє встановити графік погашення, і сам договір між сторонами чітко встановив коли заборгованість настала. Тож до чого тут загальна умова закону, якщо є графік погашення - не відомо.

Отже, у цій справі: ВС виснував, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 86 ГПК України, дійшов помилкового висновку про те, що право позивача є порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного окремого платежу за Договором. І постановив стягнути з відповідача повну суму основної заборгованості.

Цікавим у цій справі є висновок стосовно можливості стягнення 3% річних та інфляційних втрат щодо суми, строк позовної давності для стягнення якої вже сплив:

ВС вказав, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.

Аналізуйте судовий акт: Після розірвання договору банківського вкладу, пеня відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» - не нараховується. (ВС КЦС, справа №711/7486/19 від 29.03.2023 р.);

На банк (фінустанову) можна покласти відповідальність за порушення депозитного договору у вигляді сплати пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожен день прострочення (ВС ВП № 761/16124/15-ц від 25.01.2022 р.);

Одностороннє розірвання договору про надання правової допомоги НЕ є підставою для стягнення неустойки, штрафу або пені (ВС/КЦС у справі № 591/3176/17 від 11.11.2020);

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною ГК України. (ВП ВС 910/12876/19 від 01.06.2021 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 911/3025/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

прокуратури - Кузнецова Ю.В. (посвідчення від 08.01.2020 №054685)

позивача - Смаляна А.В. (самопредставництво)

відповідача - Шепілов О.О. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022

за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Баварія»

про стягнення 1 397 634,92 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури (далі за текстом - прокурор) в інтересах держави в особі Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі - Міськрада, позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Баварія" (далі - ТОВ "ЖК "Баварія", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 397 634,92 грн, яка складається з 1 083 786,00 грн основного боргу, 94 809,01 грн пені, 75 003,93 грн 3 % річних та 144 035,98 грн інфляційних втрат.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог прокурор послався на неналежне виконання відповідачем умов договору від 02.03.2018 № 83 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина (далі - Договір), що встановлено прокурором під час вивчення законності у сфері своєчасності та повноти надходження до бюджету коштів пайової участі.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Київської області від 19.01.2022 (суддя Колесник Р.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ЖК «Баварія» на користь Міськради 1 083 786,00 грн основного боргу, 144 035,98 грн інфляційних втрат, 74 825,77 грн 3% річних.

Стягнуто з ТОВ «ЖК «Баварія» на користь Київської обласної прокуратури 19 539,72 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 (колегія суддів: Демидова А.М., Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.) рішення господарського суду Київської області змінено.

Викладено мотивувальну частину рішення господарського суду Київської області в редакції постанови.

Викладено пункти 2 та 3 резолютивної частини рішення господарського суду Київської області в такій редакції:

"2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Баварія" (08131, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, буд. 32 А, код ЄДРПОУ 40923407) на користь Вишневої міської ради (08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 29, код ЄДРПОУ 04054628) 492 630 (чотириста дев`яносто дві тисячі шістсот тридцять) грн 00 коп. основного боргу, 71 276 (сімдесят одну тисячу двісті сімдесят шість) грн 41 коп. інфляційних втрат, 34 011 (тридцять чотири тисячі одинадцять) грн 72 коп. 3 % річних.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Баварія" (08131, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, буд. 32 А, код ЄДРПОУ 40923407) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) 9 014 (дев`ять тисяч чотирнадцять) грн 74 коп. судового збору.".

5. Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Баварія" (08131, Київська обл., Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, 32 А, код ЄДРПОУ 40923407) 15 856 (п`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн 10 коп. судового збору за подання апеляційної скарги».

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Прокурор, не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження заступник керівника Київської обласної прокуратури посилається на:

- пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права, а саме: приписи статей 253 254 256 261 ЦК України, статей 73 74 76-79 86 236 237 ГПК України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 912/3644/17, від 29.04.2020 у справі № 911/3749/17, від 16.07.2019 у справі № 921/233/18, від 13.08.2019 у справі № 915/856/16 та від 03.10.2022 у справі № 924/837/21, від 20.09.2021 у справі № 910/23952/15 щодо початку перебігу позовної давності; також скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми процесуального права, а саме: приписи статей 13 76 86 ГПК України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц стосовно неналежного дослідження в сукупності наявних у матеріалах справи доказів;

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування: приписів статей 253 254 256 260 261 ЦК України, зокрема, стосовно обчислення позовної давності та початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. Вишневська міська рада Бучанського району Київської області надіслала свої пояснення щодо касаційної скарги, в яких просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.

6.1. Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (далі - Сільрада) та ТОВ "ЖК "Баварія" як замовником багатоквартирного житлового будинку, що розташований на земельній ділянці в с. Крюківщина Києво-Святошинського р-ну Київської області 02.03.2018 укладено договір № 83 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник зобов`язався взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщини за будівництво багатоквартирного житлового будинку загальною площею 6 568,4 кв. м та перерахувати до спеціального цільового фонду села Крюківщина на спеціальний рахунок сільського бюджету грошові кошти на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщини у розмірі, що дорівнює 1 182 312,00 грн. Розрахунок величини пайової участі (внеску) є невід`ємною частиною даного Договору (додаток № 1).

6.2. У пункті 2.1 Договору вказано, що замовник зобов`язується перерахувати (частинами за календарним планом) кошти, зазначені у розділі 1 цього Договору до 28.02.2019 рівними частинами щомісячно після підписання даного Договору. Графік оплати коштів пайової участі (внеску) є невід`ємною частиною цього Договору (додаток № 2).

6.3. Згідно з пунктом 2.2 Договору з моменту зарахування на рахунок цільового фонду села Крюківщина передбачених цим Договором грошових коштів на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщини замовник передає право володіння, користування та розпорядження вказаними коштами сільській раді відповідно до їх цільового призначення та в порядку, передбаченому чинним законодавством України. З вказаного моменту вищезазначені кошти стають комунальною власністю територіальної громади с. Крюківщини. Сума грошових коштів не повертається у разі відмови замовника від будівництва або зміни об`єкта містобудування.

6.4. Відповідно до пункту 4.1 Договору у разі невиконання замовником будівництва умов Договору про перерахування в повному обсязі коштів, сільська рада здійснює необхідні заходи щодо примусового стягнення вказаних коштів в судовому порядку.

6.5. Замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого розділом 1 даного Договору, сплачує пеню в розмірі 0,1 % за кожний день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ від суми Договору (пункт 4.2 Договору).

6.6. Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за цим Договором, якщо це невиконання викликане обставинами форс-мажору (пункт 4.3 Договору).

6.7. Відповідно до пункту 5.1 Договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань.

6.8. Згідно з додатком № 1 до Договору розмір пайового внеску відповідача становить 4 % від загальної вартості будівництва, розрахованої відповідно до рішення Сільради "Про затвердження нормативів для одиниці створеної потужності об`єкта будівництва села Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області", що дорівнює 1 182 312,00 грн.

6.9. Відповідно до додатку № 2 до Договору сторони погодили, що оплату за Договором буде здійснено окремими частинами у розмірі 98 526,00 грн щомісячно у період з березня 2018 по лютий 2019.

6.10. На виконання умов Договору відповідачем 29.03.2018 на підставі платіжного доручення № 161 здійснено оплату в сумі 98 526,00 грн.

6.11. Рішенням II сесії Міськради від 04.12.2020 № 01-01/ІІ8-19 розпочато реорганізацію Сільради та її виконавчого комітету шляхом приєднання до Міськради та її виконавчого комітету.

6.12. Рішенням V сесії Міськради VIII скликання від 08.04.2021 № 1-01/V8-4 затверджено передавальний акт Сільради.

6.13. Враховуючи зазначене, всі права та обов`язки Сільради та її виконавчого комітету, в тому числі за Договором, перейшли до Міськради та її виконавчого комітету.

6.14. У матеріалах справи містяться (в копіях): лист виконавчого комітету Сільради від 17.12.2018 № 1426 (з доказами направлення на адресу відповідача) з проханням у місячний строк погасити заборгованість за Договором у розмірі 788 208,00 грн; претензії виконавчого комітету Міськради від 09.03.2021 № 3/02-689, від 17.05.2021 № 3/02-1495 та від 23.06.2021 № 3/02-1947 (з доказами отримання відповідачем) з повідомленням про реорганізацію Сільради шляхом її приєднання до Міськради, а також з проханням сплатити заборгованість за Договором у розмірі 1 083 786,00 грн та нараховані на цю суму пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

6.15. Листами від 03.09.2021 № 3099вих-21 та від 24.09.2021 № 1178вих-21 прокурор звернувся до Міськради з проханням повідомити про вжиті заходи щодо усунення ТОВ "ЖК "Баварія" порушень вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків за Договором. У відповідях від 08.09.2021 №3/02-2766 та від 29.09.2021 № 3/02-2949 на вказані листи Міськрада зазначила про надсилання претензій відповідачу щодо невиконання ним умов Договору та про відсутність можливості самостійного звернення до суду у зв`язку з браком бюджетних коштів, а також просила прокурора вжити відповідних заходів прокурорського реагування.

6.16. Суд апеляційної інстанції додатково зазначив про те, що:

- підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Міськради прокурором належним чином обґрунтовані в позовній заяві та сторонами спору не оскаржуються;

- зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення пені не оскаржується, а відтак, відповідно до частини першої статті 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядалося.

7. Касаційне провадження

7.1. У зв`язку з відпусткою судді Малашенкової Т.М. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 20.03.2023, який наявний в матеріалах справи.

8. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

8.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

9.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача несплаченої суми пайового внеску, а також нарахованих на суму основного боргу пені, 3% річних та інфляційних втрат.

9.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

9.4. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що Договір є укладеним та обов`язковим для виконання сторонами. За умовами Договору відповідач як замовник будівництва багатоквартирного будинку зобов`язався перерахувати грошові кошти в розмірі 1 182 312,00 грн на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури села Крюківщини до 28.02.2019, отже, строк виконання зобов`язання відповідача сплив 28.02.2019, а з 01.03.2019 настало прострочення. До 28.02.2019 відповідач сплатив лише 98 526,00 грн, отже станом на 01.03.2019 ним допущено виникнення заборгованості у розмірі 1 083 786,00 грн.

9.5. Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги прокурора стосовно стягнення з відповідача боргу в розмірі 1 083 786,00 грн, а також нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3 % річних за період, визначений прокурором, а саме - з 28.02.2019 по 18.06.2021.

9.6. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції зазначив, що, враховуючи подану ТОВ "ЖК "Баварія" заяву про застосування позовної давності при наявності порушеного права Сільради (та її правонаступника - Міськради) на отримання вказаних коштів у зазначені періоди за Договором, слід відмовити в позові в частині стягнення з відповідача 591 156,00 грн боргу, який мав бути ним сплачений у період з квітня по вересень 2018, у зв`язку зі спливом позовної давності. Щодо платежів, які, відповідно до графіку оплати коштів мали бути здійснені до 31.10.2018, до 30.11.2018, до 31.12.2018, до 31.01.2019, до 28.02.2019 на загальну суму 492 630,00 грн, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для їх стягнення з ТОВ "ЖК "Баварія" на користь Міськради.

9.7. На думку колегії суддів апеляційної інстанції, оскільки сторони в Договорі погодили, що замовник будівництва зобов`язується перерахувати до цільового фонду бюджету Сільради пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури села Крюківщини у сумі 1 182 312,00 грн рівними частинами щомісячно з дати підписання Договору і до 28.02.2019. Враховуючи кількість місяців, розмір щомісячного платежу становить 8,3 % від загальної суми коштів, що дорівнює 98 526,00 грн. З урахуванням того, що в графіку оплати коштів пайової участі (внеску), який є невід`ємною частиною Договору, чітко визначено розміри щомісячних платежів (98 526,00 грн) та строки їх сплати (з березня 2018 року по лютий 2019 року; щодо кожного періодичного платежу вказано, що він має бути сплачений до останнього дня відповідного місяця), колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що за умовами Договору сплата коштів мала відбуватись щомісячно впродовж періоду з березня 2018 року по лютий 2019 року, відтак, момент настання строку виконання зобов`язання та, відповідно, позовну давність щодо пред`явлення цих вимог слід встановлювати щодо кожного місяця відповідного року.

9.8. Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що Договір встановлює обов`язок відповідача сплатити внесок на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури села Крюківщини частинами, що відповідає п. 2.1 Договору, п. 6 розділу ІІ Порядку та ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а отже, з моменту недотримання відповідачем строку сплати кожного чергового платежу він вважається таким, що прострочив.

9.9. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що не може ухвалити рішення про стягнення інфляційних та річних нарахувань на частину суми основного боргу в розмірі 591 156,00 грн, щодо якої застосовано позовну давність.

9.10. У даній справі спірні правовідносини пов`язані зі сплатою відповідачем пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, порядок якої визначено Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

9.11. Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) правовідносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

9.12. Стаття 174 Господарського кодексу України встановлює, що господарські зобов`язання можуть, зокрема, виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

9.13. Вимогами частин другої, третьої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено наступне зобов`язання замовника, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті: такий замовник зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

9.14. Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

9.15. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (частина дев`ята статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

9.16. Відповідно до частини п`ятої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у цій же редакції), величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

9.17. Отже, безпосередньо нормами законодавства (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) встановлено обов`язок замовників будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та перерахування до відповідного місцевого бюджету розміру внеску пайової участі, визначеного договором.

9.18. Як убачається з матеріалів справи, на виконання положень статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийнято рішення від 31.03.2018 № 6/18, відповідно до якого залучено ТОВ «ЖК «Баварія» до пайової участі, шляхом укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крюківщина (пункт 1 рішення); визначено ТОВ «ЖК «Баварія» за будівництво багатоквартирного житлового будинку загальною площею 6 568,4 кв.м величину пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту села Крюківщина у розмірі 1 182 312 грн. (пункт 2 рішення); зобов`язано ТОВ «ЖК «Баварія» сплатити кошти пайової участі рівними частинами щомісяця до 28.02.2019 (пункт 3 рішення).

На виконання вказаного рішення та імперативних вимог зазначеного Закону, 02.03.2018 сторонами у справі укладено Договір.

9.20. Судами попередніх судових інстанцій у вирішенні спору, з посиланням на сплив позовної давності до частини заявлених позовних вимог, залишено поза увагою те, що Договір укладений саме на виконання рішення Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради від 31.08.2017 № 5/27 та імперативних норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), тому обов`язок відповідача щодо сплати в повному обсязі суми пайової участі повинен бути здійснений до прийняття об`єкта в експлуатацію.

9.21. Таким чином, аналіз чинного законодавства (станом на момент виникнення спірних правовідносин) та умови укладеного сторонами Договору про пайову участь прямо передбачають обов`язок відповідача перерахувати кошти пайової участі в повному обсязі у строк до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з якого (обов`язку) випливає відповідне господарське зобов`язання за Договором.

9.22. При цьому Верховний Суд враховує, що 20.09.2019 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», пунктом 13 якого статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено. Вказаний Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 10-13 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2020.

9.23. Водночас пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

9.24. Верховний Суд зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

9.25. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

9.26. Стаття 253 ЦК України визначає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

9.27. Приписи статті 260 ЦК України передбачають, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

9.28. Відповідно до приписів статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

9.29. Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

9.30. Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

9.31. Судом першої інстанції зазначено, що відповідач взяте на себе зобов`язання зі сплати пайового внеску, покладеного на нього Договором, виконав лише частково, а саме у розмірі 98 526 гривень та допустив виникнення заборгованості у розмірі 1 083 786 гривень, що стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом у цій справі.

9.32. Суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статті 86 ГПК України, зазначеного враховано не було, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що право позивача є порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного окремого платежу за Договором.

9.33. Близька за змістом правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/16997/21.

9.34. Крім того, заслуговують на увагу доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанцій приписів статті 266 ЦК України щодо вимог про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України, оскільки вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою у будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, на яку посилається скаржник у доводах касаційної скарги.

9.35. Суд апеляційної інстанцій, не врахувавши зазначеного висновку Верховного Суду, дійшов помилкового висновку про додатковий характер вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

9.36. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

9.37. Таким чином, Верховний Суд вважає обґрунтованими аргументи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій приписів статей 253 254 256 260 261 266 625 ЦК України, зокрема, стосовно обчислення позовної давності та початку перебігу позовної давності у спірних правовідносинах з урахуванням приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та порядку нарахування 3% річних, інфляційних витрат; відповідно, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував законне та правильне по суті рішення суду першої інстанції, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції зі справи.

9.38. З огляду на викладене доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження та наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

9.39. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

9.40. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

9.41. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що позивачу та відповідачу надано вичерпну відповідь на всі істотні, визначальні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

10. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

10.1. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

10.2. Отже, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

11. Судові витрати

11.1. Понесений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судовий збір покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129 300 308 312 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 зі справи № 911/3025/21 скасувати.

3. Рішення господарського суду Київської області від 19.01.2022 зі справи №911/3025/21 залишити в силі.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Баварія» на користь Київської обласної прокуратури 21 141,90 (двадцять одну тисячу сто сорок одну) грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко