Стаття 25. Виконавчі округи і територіальні межі діяльності приватного виконавця

Аналізуйте судовий акт: На принцип територіальності при примусовому виконанні тепер можна плювати. КАС дозволив (ВС/КАС у справі № 460/3537/20 від 09.12.2020)

Тривалий час серед приватних виконавців точаться дискусії про доцільність існування територіальності при примусовому виконанні судових рішень.

Предмет дискусії полягає у тому нерівномірності кількості приватних виконавців у виконавчих округах, тобто територіях у яких приватні виконавці у відповідності до ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, у місті Києві відповідно до даних реєстру здійснюють свою діяльність 96 приватних виконавців, а у, наприклад, Житомирській та Вінницькій областях – лише 4, у Рівненській – взагалі 3.

Звісно, що при такій кількості приватних виконавців у м. Києві існує не аби яка конкуренція, бо вочевидь стягувачів на усіх не вистачає.

Ось і доводиться окремим приватним виконавцям правдами і неправдами розпочинати виконавчі провадження поза межами свого виконавчого округу.

Так у моїй практиці наявні щонайменше із десяток кейсів у яких постанови приватних виконавців було визнано протиправними та скасовано у зв’язку із порушенням останніми норм ст. 24 Закону «Про виконавче провадження».

Схема приватних виконавців та мікрофінансових організацій та колекторських фірм, які є основними стягувачами по даній категорії справ, доволі проста.

Стягувач у своїй заяві вказує, що боржник нібито проживає у м. Києві і, вуаля!, київський приватний виконавець розпочинає виконавче провадження не зважаючи на те, що і у виконавчому написі нотаріуса, який є виконавчим документом і у кредитному договорі, який став підставою для вчинення нотаріального напису вказано реальну адресу боржника, який проживає за межами столиці.

Місцеві та апеляційні адміністративні суди в переважній більшості виносили рішення щодо визнання таких постанов протиправними та скасовували постанови приватних виконавців у зв’язку із порушенням останніми принципу територіальності, визначеному у ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

Окремі приватні виконавці намагались оскаржити такі рішення у касаційному порядку, але Касаційний адміністративний суд відмовляв у відкритті провадження за такими скаргами на підставі частини третьої статті 333 КАС України.

Але у грудні 2020 року Касаційний цивільний суд таки відкрив касаційне провадження за скаргою приватного виконавця та зробив доволі цікаві висновки.

Хочу зазначити, що я категорично вважаю дане рішення незаконним та таким, що цілком нівелює законодавчі принципи виконавчого провадження та надає широке поле для зловживань і фальсифікацій під час виконання судових рішень.

У даній справі боржник звернулась до адміністративного суду із позовом про визнання неправомірними дій приватного виконавця та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника.

Суд першої інстанції позовні вимоги боржника задовольнив та у своєму рішенні зазначив, що законодавством визначено вимоги до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Враховуючи, що матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий напис, не містять даних про проживання боржника у м. Києві, а в договорі про надання кредиту, вказано адресу місця реєстрації та фактичного проживання у Рівненській області, суди дійшли висновку, що приватний виконавець протиправно відкрив виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача та/або її проживання, а у виконавчому окрузі м. Києва.

Апеляційний суд із такими висновками місцевого адмінсуду погодився.

Натомість Касаційний адміністративний суд прийняв протилежне рішення та обґрунтував його наступним.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Згідно пункту 4 частини другої статті 23 Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

При цьому відповідно до ст. 25 вказаного Закону приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

За положеннями пункту 13 розділу ІІІ Інструкції вказаної приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою.

Отже приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, у яких зазначено місце проживання/ перебування боржника або місцезнаходження майна боржника, які знаходяться в межах його виконавчого округу.

За приписами частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, то законодавець розрізняє поняття "місце проживання", "місце перебування" і "місце реєстрації".

Отже, визначальне значення для визначення місце виконання рішення має саме місце проживання/ перебування боржника-фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження майна боржника.

Отже правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця. Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону України «Про виконавче провадження», є правомірним.

Частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника. Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку № 296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.

Перевірка ж майнового стану боржника, розшук боржника та/ або його майна здійснюється у вже відкритому виконавчому провадженні (частини друга, четверта статті 13, частина сьома статті 26, стаття 36, частина восьма статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, у даній справі на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису, в якому було вказано адресу місця проживання боржника у м. Києві, що знаходиться в межах відповідного виконавчого округу, у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва були всі визначені законом підстави для його відкриття.