ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. Київ К/800/26948/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014

у справі № 804/10294/13-а Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інструмент Груп"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.

Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м.

Дніпропетровська від 01.07.2013 № 0001272250.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від
30.05.2013 за № 1355/22.5-08/31911349. Згідно з цими висновками позивач порушив норми пункту 185.1 ст. 185, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит у податковому обліку за травень 2012 року за наслідками господарських операцій із поставки від ТОВ "Грей-Юг" та ТОВ "Лотос Плюс" товарів (послуг), які не мали реального характеру, у результаті чого занижено ПДВ за травень 2012 року на 415418,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 01.07.2013 № 0001272250 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 415418,00 грн. за основним платежем та на 103854,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що на підставі виписаних від імені ТОВ "Грей-Юг" та ТОВ "Лотос Плюс" податковий накладних, складених за наслідками поставки позивачу товарів (продукти харчування, пакети, гофротара, серветки тощо) та послуг (оренда нерухомого майна), позивач сформував податковий кредит за травень 2012 року, включивши до податкового кредиту зазначені суми ПДВ.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пункту 185.1 ст. 185, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 185.1 ст. 185, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013р. № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 185.1 ст. 185, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 185.1 ст. 185, пункту 188.1 ст. 188, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (підпункт 198.6 цієї статті).

При статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства Україниодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача суми податкового кредиту, ДПІ посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ "Грей-Юг" та ТОВ "Лотос Плюс" товарів та послуг з огляду на недоліки документів, підписаних за їх наслідками (відсутні посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання документу), відсутність документів на підтвердження якості товару (сертифікати якості, свідоцтва якості).

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки досліджених в судовому процесі доказів, а саме: належно завірених копій договору купівлі-продажу від 01.09.2011 № 13, укладеного між позивачем та ТОВ "Грей-Юг"; договору купівлі-продажу від
03.05.2012 № 0305-1, укладеного між позивачем та ТОВ "Лотос Плюс"; договору оренди від 27.04.2012 № 27/04/12-3 щодо надання позивачу від ТОВ "Лотос Плюс" послуг з оренди складського приміщення площею 1000 кв. м; видаткових та податкових накладних, виписаних на ці операції з поставки, з врахуванням обставин щодо знаходження позивача та ТОВ "Грей-Юг" за однією адресою, що підтверджує довід позивача щодо причини, з якої не виписувались товарно-транспортні накладні на перевезення товару, а також з огляду на те, що ДПІ не надано доказів, які б беззаперечно спростовували факт поставки позивачу від ТОВ "Грей-Юг" та ТОВ "Лотос Плюс" товарів та послуг та достовірність наданих позивачем документів щодо операцій із поставки з цими постачальниками, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини 2 ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Оцінка доказів у справі судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України. Оцінюючи докази у справі в сукупності, суди зробили правильний висновок, що окремі недоліки документів, складених за наслідками господарських операцій, не можуть бути беззаперечним свідченням безтоварності таких операцій.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.

Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписЮ.І.

Цвіркун