ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року м. Київ К/800/49584/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014

у справі № 2а-7254/11/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Тиса"

до Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від
04.09.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Личаківському районі м. Львова від 08.12.2010 № 0002472320/0.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування у податковому обліку позивача сум податкових зобов'язань із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 29.11.2010 № 619/23-2/30053266. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пункту 1.32 ст.1, пункту 5.1, підпункту
5.5.1 пункту 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон № 334/94-ВР), внаслідок завищення суми валових витрат за 4-й квартал 2009 року на 620000,00 грн. в результаті віднесення відсотків за користування кредитними коштами, використання яких не відповідає цілям господарської діяльності (отримані від банку кредитні кошти використані для надання позик фізичним та юридичним особам, тоді як згідно з умовами кредитних договорів кредит надавався для поповнення обігових коштів). З огляду на ці порушення податкового законодавства позивачем занижено податок на прибуток на 155000,00
грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2009 року.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.12.2010 № 0002472320/0 про донарахування податкового зобов'язання із податку на прибуток у загальній сумі 217000,00 грн., у т. ч. : 155000,00 грн. - за основним платежем та 62000,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як встановлено у судовому процесі, позивачем були залучені кредитні кошти від ТОВ КБ "Коопінвест" за кредитними договорами від 12.06.2000 № 4а-2000, від
26.04.2000 № 3а-2000 (цільове кредитування); від 11.12.2001 №02-5/211, від
26.06.2003 №02-5/156 (об'єкт кредитування - поповнення обігових коштів); від ВАТ "Державний ощадний банк" за договором відновлюваної кредитної лінії від
10.07.2008 №11 та договором кредитної лінії від 18.08.2009 №14 (цільове кредитування).

Також, позивачем надавались позики ряду фізичних та юридичних осіб за договорами позики, а саме: Спільному українсько-чеському підприємству "Сейф Варта-Україна" за договорами від 28.12.1998 та 21.07.2004, ВАТ "Отинійська меблева фабрика" за договором від 07.10.2002; ОСОБА_2 за договорами від 16.11.2001,27.05.2003,12.08.2003,07.03.2008,04.02.2008,02.03.2004,28.12.2002,30.09.2004; ДП "Латориця" ЗАТ "Торгова група "Тиса" за договором від 28.09.2007.

Позивач включив до сум валових витрат у податковому обліку за 4-й квартал 2009 року проценти за користування кредитними коштами. Зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат на суму відсотків, сплачених позивачем банку за користування кредитними коштами, ДПІ обґрунтовує відсутністю зв'язку між витратами на сплату відсотків з його господарською діяльністю пов'язуючи їх використання із наданням позики вищевказаним юридичним та фізичній особам.

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідність витрат платника податків цілям господарської діяльності, їх спрямованість на отримання прибутку, покращення певних показників господарської діяльності є однією з основоположних ознак, які дозволяють врахувати такі витрати в податковому обліку на зменшення об'єкту оподаткування, так само, як і суми податку на додану вартість у ціні товару на збільшення податкового кредиту.

Застосувавши наведені правові норми, суди попередніх інстанцій зробили висновок про відповідність витрат на оплату відсотків за кредитами цілям господарської діяльності позивача. Такий висновок судами першої та апеляційної інстанцій був зроблений на підставі оцінки банківських виписок, кредитних договорів, в яких більшість кредитів мала цільове призначення, дати укладення цих кредитних договорів, з врахуванням відсутності з боку ДПІ будь-яких доказів на підтвердження доводу про використання позивачем отриманих кредитних коштів для надання позик Спільному українсько-чеському підприємству "Сейф Варта-Україна", ВАТ "Отинійська меблева фабрика", ОСОБА_2, ДП "Латориця" ЗАТ "Торгова група "Тиса". Оцінка доказів судами відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписЮ.І.

Цвіркун