Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 17.06.2021 року у справі №755/4534/21 Ухвала КЦС ВП від 17.06.2021 року у справі №755/45...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Ухвала

Іменем України

15 червня 2021 року

м. Київ

справа № 755/4534/21

провадження № 61-9478ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тавтєлєв Андрій Валентинович, про визнання постанови приватного виконавця неправомірною, визнання акта про передачу майна недійсним, визнання свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсним, скасування рішення про обтяження та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_1, ОСОБА_3, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми О. О., треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тавтєлєв А. В.

(далі - приватний нотаріус Київського МНО), в якому просила:

- визнати недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми О. О. від 19 січня 2021 року у виконавчому провадженні (далі - ВП) № 30287151 про передачу майна ОСОБА_1 (стягувачу)

у рахунок погашення боргу у розмірі 561 744,78 грн, а саме - квартири АДРЕСА_1, площею 89,3 кв. м, яка належить ОСОБА_4;

- визнати недійсним акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19 січня 2021 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми О. О. у ВП № 30287151 про передачу майна

ОСОБА_1 (стягувачу), а саме - квартири АДРЕСА_1, площею 89,3 кв. м, яка належить ОСОБА_4;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 19 січня 2021 року № 64 приватного нотаріуса Київського МНО Тавтєлєва А. В. про засвідчення право власності за ОСОБА_1, на квартиру АДРЕСА_1;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського МНО Тавтєлєва А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2021 року;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського МНО Тавтєлєва А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяження від 21 січня 2021 року.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня

2021 року у відкритті провадження відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при звернені до суду заявлені вимоги про визнання постанови приватного виконавця неправомірною, визнання акта про передачу майна недійсним, визнання свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсним, скасування рішення про обтяження та скасування державної реєстрації. Однак, позивачем одночасно заявлено вимоги, які розглядаються в позовному провадженні та в порядку адміністративного судочинства, об'єднання цих вимог в одному провадженні є недопустимим в силу вимог цивільного процесуального закону, оскільки передбачає інший порядок розгляду такої категорії справ та дотримання певної форми звернення з такими вимогами до суду. А тому наявні підстави для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини 4 статті 185 ЦПК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції,

ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позов подано з метою захисту права власності частини квартири та права проживання в цій квартирі неповнолітньої дитини позивача, і стосується майнових прав на це ж нерухоме майно третьої особи. Отже, заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного судочинства, як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Крім того, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції у порушення норм процесуального права послався на пункт 2 частини 4 статті 185 ЦПК України, яким передбачено підстави для повернення позовної заяви, проте, у резолютивній частині ухвали вирішив питання щодо відмови у відкритті провадження у справі. Отже, зазначене судове рішення не відповідає вимогам закону.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Апеляційний суд установив, що у січні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми О. О., приватного нотаріуса Київського МНО Тавтєлєва А. В., в якому просила:

- визнати протиправною та скасувати заявку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми О. О. на реалізацію чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1,

з електронних торгів, про що розміщено оголошення про проведення електронних торгів Державним підприємством "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), у зв'язку з неактуальністю та недійсністю інформації про об'єкт;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми О. О. від 19 січня 2021 року

у ВП № 30287151 про передачу майна ОСОБА_1 (стягувачу);

- визнати протиправним та скасувати акт приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми О. О. у ВП № 30287151про передачу майна ОСОБА_1 (стягувачу) від 19 січня 2021 року у рахунок погашення боргу;

- визнати протиправним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 19 січня 2021 року № 64 приватного нотаріуса Київського МНО Тавтєлєва А. В. про засвідчення права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, на підставі акта приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми О.

О. про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 19 січня 2021 року;

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського МНО Тавтєлєва А. В. протиправними та зобов'язати приватного нотаріуса Київського МНО Тавтєлєва А. В. припинити право власності

за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1; вилучити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек, єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна: номер запису про право власності: 40178563 від 19 січня 2021 року; номер запису про іпотеку: 40214725 від 21 січня 2021 року; номер запису про обтяження: 40214203 від 21 січня 2021 року та поновити право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та на Ѕ частину - за ОСОБА_2.

Позов до адміністративного суду мотивований тим, що на підставі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2019 року у справі № 755/8391/19 про поділ спільного сумісного майна подружжя було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1, за ОСОБА_2

та ОСОБА_4 по Ѕ частині квартири за кожним.

Відповідно до автоматизованої системи виконавчого провадження

в рамках ВП № 30287151, учасниками якого є ОСОБА_4 (боржник) та ОСОБА_1 (стягувач), розпочато аукціон з реалізації квартири АДРЕСА_1. Проте, аукціон фактично не відбувся, та 19 січня 2021 року приватним виконавцем

винесено постанову та акт про передачу майна (квартири) стягувачу - ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу ОСОБА_4.

У подальшому приватний нотаріус Київського МНО Тавтєлєв А. В., не зважаючи на наявний арешт нерухомого майна та факт проживання в такій квартирі неповнолітньої дитини, засвідчив та видав ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спірну квартиру. Отже, такі дії та рішення відповідачів ОСОБА_2 вважала незаконними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 січня

2021 року у справі № 320/810/21 позовну заяву ОСОБА_2 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня

2021 року у відкритті провадження у справі № 320/810/21

за адміністративним позовом ОСОБА_2 відмовлено та роз'яснено позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми О. О., треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського МНО Тавтєлєв А. В., в якому просила:

- визнати недійсною постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми О. О. від 19 січня 2021 року у виконавчому провадженні (далі - ВП) № 30287151 про передачу майна ОСОБА_1 (стягувачу)

у рахунок погашення боргу у розмірі 561 744,78 грн, а саме - квартири АДРЕСА_1, площею 89,3 кв. м, яка належить ОСОБА_4;

- визнати недійсним акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 19 січня 2021 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми О. О. у ВП № 30287151 про передачу майна

ОСОБА_1 (стягувачу), а саме - квартири АДРЕСА_1, площею 89,3 кв. м, яка належить ОСОБА_4;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 19 січня 2021 року № 64 приватного нотаріуса Київського МНО Тавтєлєва А. В. про засвідчення права власності за ОСОБА_1, на квартиру АДРЕСА_1;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського МНО Тавтєлєва А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 19 січня 2021 року;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського МНО Тавтєлєва А. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяження від 21 січня 2021 року.

Приватним виконавцем виконавчого органу міста Києва Сулімою О. О. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-6396 від 05 жовтня 2011 року, який виданий Подільським районним судом міста Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня

2021 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції,

ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (статті 55 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком випадку, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, і їх особливістю є участь у справі фізичної особи як сторони спору.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, по-друге, таким критерієм є суб'єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18) та від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (провадження № 14-355цс19).

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 818/337/17 (адміністративне провадження № К/9901/20992/18) зазначив, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Апеляційний суд установив, що, звертаючись до суду з позовом,

ОСОБА_2 оскаржує рішення та дії приватного виконавця, що прийнятті (вчинені) останнім в рамках ВП № 30287151, яке було відкрито з примусового виконання рішення Подільського районного суду міста Києва у цивільній справі № 2-6396 про стягнення заборгованості. При цьому, ОСОБА_2 дійсно не є ані стороною, ані учасником такого виконавчого провадження.

Разом тим, у позові ОСОБА_2 оскаржує рішення та дії приватного нотаріуса, що були вчинені ним для реєстрації права власності на нерухоме майно (квартиру) за третьою особою - ОСОБА_1 на підставі постанови приватного виконавця від 19 січня 2021 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу. При цьому, як вказує позивач,

Ѕ спірної квартири належить їй на праві приватної власності, та, водночас,

у квартирі проживає неповнолітня дитини.

Таким чином, вказаний позов подано позивачем з метою захисту права власності Ѕ частини спірної квартири та права проживання в цій квартирі її неповнолітньої дитини, що, водночас, стосується майнових прав на це ж нерухоме майно третьої особи. Відповідно заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного судочинства, так як випливають з цивільних правовідносин.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції послався на пункт 2 частини 4 статті 185 ЦПК України, яким передбачено, що заява повертається

у випадках, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень пункт 2 частини 4 статті 185 ЦПК України). Однак, у резолютивній частині ухвали вирішив питання щодо відмови у відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з частиною 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частинами 5 , 6 статті 394 ЦПК України визначено, що питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Суліми Олени Олександрівни, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тавтєлєв Андрій Валентинович, про визнання постанови приватного виконавця неправомірною, визнання акта про передачу майна недійсним, визнання свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів недійсним, скасування рішення про обтяження та скасування державної реєстрації,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст