ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2016 року Справа № 916/4593/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Фролової Г.М. (доповідача)суддівЯценко О.В., Ходаківської І.П.за участю представників:позивачаЯстреб Т.І., дов. від 11.01.16відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАЛ"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.04.16у справі№916/4593/15 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАЛ"простягнення 54 059,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАЛ" про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 54059,31 грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 22, 526, 993, 1166, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.01.2016 (суддя Літвінов С.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 у справі №916/4593/15 (судді: Туренко В.Б. - головуючий, Поліщук Л.В., Таран С.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАЛ" на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" 54059, 31 грн. суми страхового відшкодування та 1827 грн. судового збору. Судові рішення мотивовані, зокрема, тим, що свої зобов'язання щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку відповідач не виконав, що, з огляду на приписи статей 22, 526, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування", статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", є підставою для задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВАЛ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що, на думку заявника, призвело до помилкового висновку про задоволення позовних вимог. Зокрема, як зазначає скаржник, судами не надано належної оцінки тому, що полісом не передбачено обов'язок страхувальника повідомляти страховика про факт настання страхового випадку; відсутність повідомлення страховика не є підставою для відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 17.02.2014 між ПАТ "Страхова компанія "Країна" (Страховик) та ТОВ "ВіВал" (Страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу №АІ/6279956, за умовами якого забезпеченим транспортним засобом є "INTERNATIONAL 9400I", 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору з 17.02.2014 по 16.08.2014. Відповідно до пункту 2 договору страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Також установлено, що 04.06.2014 на 18 км. Дороги М-05 Київ-Одеса (Міжнародні дороги) відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю:транспортного засобу "INTERNATIONAL 9400I", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_7; транспортного засобу "CITROEN", реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_8, під керуванням ОСОБА_9; транспортного засобу "RENAULT", реєстраційний номер НОМЕР_3, власником якого є ОСОБА_10, під керуванням водія ОСОБА_11; транспортного засобу "БАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_4, власником якого є ОСОБА_12.

Як вбачається з Довідки №9395467 по факту дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_7, за порушення вимог п.п 2.3 "б", 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. із змінами та доповненнями складені адміністративні матеріали та направлені до Києво-Святошинського районного суду. Внаслідок ДТП пошкоджено транспортний засіб "CITROEN", реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортний засіб "RENAULT", реєстраційний номер НОМЕР_3.

Постановою Києво-Святошинського районного суду від 16.06.2014 у справі №369/5600/14-п ОСОБА_7 визнано винним у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Як установлено судами ОСОБА_7 на час ДТП перебував в службових відносинах з ТОВ "ВІВАЛ".

Судами установлено, що 05.06.2014 власник пошкодженого транспортного засобу "RENAULT", реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_10 та 06.06.2014 повірена особа власника пошкодженого транспортного засобу "CITROEN", реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_9 звернулись до ПАТ "Страхова компанія "Країна" із повідомленням про ДТП.

Установлено судами і те, що позивачем, на виконання своїх зобов'язань за Полісом №АІ/16279956 від 17.02.2014, виплачено: повіреному потерпілої особи ОСОБА_8 - ОСОБА_9 суму страхового відшкодування у розмірі 40334,19грн., що підтверджується платіжним дорученням №1417 від 15.10.2014; потерпілій особі ОСОБА_10 суму страхового відшкодування в розмірі 13725,12 грн., що підтверджується платіжним доручення №5502 від 24.09.2014. Отже, як установлено, загальний розмір страхового відшкодування, який виплачений позивачем за наслідками ДТП склав 54059,31 грн.

Судами також установлено, що 31.10.2014 позивачем направлено на адресу відповідача претензії про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 40334,19 грн. та 13725,12 грн. на підставі статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з неповідомленням страховика про факт настання ДТП. Відзивами на претензії відповідачем відмовлено у відшкодуванні шкоди в порядку регресу.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимога Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАЛ" суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 54059,31 грн.

Задовольняючи позов у повному обсязі, господарські суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування.

Втім, такі висновки судів попередніх інстанцій визнаються колегією суддів передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 Кодексу).

За приписами статті 989 Кодексу страхувальник зобов'язаний, серед іншого повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Кодексу).

Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (частина 1 статті 991 Кодексу).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За приписами статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Частиною 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За приписами підпункту "ґ" пункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 №6-284цс15.

Однак, при прийнятті рішення та постанови судами попередніх інстанцій по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, що свідчить про порушення норм процесуального права.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Між тим, розглядаючи спір, господарські суди попередніх інстанцій обмежились посиланням на відсутність доказів повідомлення відповідачем страховика про ДТП, не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті. При цьому доводи та заперечення відповідача також залишились судами поза увагою, чим порушено приписи статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАЛ" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.16 у справі №916/4593/15 господарського суду Одеської області та рішення господарського суду Одеської області від 27.01.2016 у даній справі скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий Г.Фролова

Судді О.Яценко

І.Ходаківська