ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року Справа № 904/3523/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Картере В.І.,суддів:Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ" в особі Філії "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2015та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015у справі№904/3523/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ" в особі Філії "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот"доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Запорізька митницяпро стягнення 13 082,40 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Омельяненко В.В.,

- відповідача повідомлений, але не з'явився,

- третьої особи повідомлений, але не з'явився,

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 22.12.2015 №02-05/963 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Губенко Н.М., змінено склад колегії суддів для розгляду даної справи та сформовано наступний склад суду: головуючий суддя Картере В.І., судді Барицька Т.Л. (доповідач), Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 у справі №903/3523/15 (суддя Мілєва І.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 (судді: Герасименко І.М., Кузнецова І.Л., Сизько І.А.), відмовлено Публічному акціонерному товариству "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ" в особі Філії "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот" (надалі ПАТ "СК "Укррічфлот"/позивач/скаржник) до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі ДП "Придніпровська залізниця"/відповідач), третя особа у справі: Запорізька митниця, про стягнення 13 082,40 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення яким позов задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 16.11.2012 між відповідачем (залізницею) та позивачем (вантажовласником) було укладено договір № ПР/ДН-312-464/НЮп/134 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі договір), відповідно до п. 2.2. якого, залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в тарифному керівництві № 1 чинному на момент надання послуг та додатку № 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.3. договору відповідач (залізниця) зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги, у тому числі плата за користування вагонами і контейнерами, згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Порт Велике Запоріжжя. Для проведення розрахунків та обліку сплачених сум залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду № 7901244 та коду вантажовідправника, вантажоодержувача 0233.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 13 082,40 грн.

В обґрунтування підстав позову, позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно списана з рахунку позивача вказана сума, оскільки, не позивач мав надати органу доходів та зборів митну декларацію, а саме відповідач, а відтак, й покладення на позивача відповідальності за неподання митної декларації є необґрунтованим. При цьому, позивач посилається на порушення відповідачем ч. 2 ст. 322 Митного кодексу України.

Під час розгляду даної справи, позивачем було заявлено на підставі ст. 38 ГПК України клопотання про витребування від Запорізької митниці протокол порушення залізницею ст. 322 Митного кодексу України за накладною №45435179 від 18.10.2014 по декларації №112070000/2014/002812.

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, від Запорізької митниці надійшли пояснення до місцевого господарського суду, в яких митниця повідомила про те, що митний контроль за митною декларацією №112070000/2014/002812 був розпочатий 22.10.2014; крім того, митниця не повідомила суд про складання відносно залізниці (відповідача у справі) протоколу порушення, позаяк, суди прийшли до правомірного висновку про те, що позивачем не доведено наявності у третьої особи у справі (митниці) витребуваного ним протоколу (тобто підстав, з яких випливає, що цей доказ має підприємство, у якого його вимагають витребувати (п. 3 ч.2 ст. 38 ГПК України)), а тому, правомірно здійснювали розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі Статут), п. 2,15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі Правила користування вагонами і контейнерами), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до ст. 46 Статуту вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. (п.12 Правил користування вагонами і контейнерами).

Як встановили суди та вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту загальної форми № 1260 від 04.12.2014, за накладною № 45435179 від 18.10.2014 на станції Мелітополь були затримані вагони №№ 65157687, 63044556, 64584964, 61616819, 63250328, 62900782, 61066817, 63195416, 67318576, 61267928; строк простою з 19.10.2014 13 год. 50 хв. до 22.10.2014 12 год. 00 хв., у зв'язку з відсутністю митної декларації. За час очікування митного оформлення, працівниками ст. Мелітополь було нараховано плату за користування вагонами та збір за зберігання у розмірі 13 082,40 грн., який був списаний відповідачем з особового рахунку позивача.

Згідно з положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, витягом з "Книги передачі перевізних та супровідних документів одержувачу (митному підрозділу) для митного оформлення в митниці призначення", документи за накладною № 45435179 на вагони 63250328, 62900782, 61066817, 63195416, 67318576, 65157687, 63044556, 64584964, 61616819, 61267928 були передані залізницею третій особі (митниці) 13 год. 50 хв. 19.10.2014; крім того, у вказаному витягу з Книги міститься підпис одержувача або інспектора митного підрозділу: Коваль М., який отримав відповідні документи; дата і час повернення документів: 12 год. 00 хв. 22.10.2014; підпис товарного касира: (наявний підпис щодо кожного вагону). На накладній №45435179 наявний відбиток штемпелю митниці від 22.10.2014 "Під митним контролем".

Як правомірно встановили суди, та вбачається з матеріалів справи, дані, викладені в акті загальної форми № 1260 від 04.12.2014, який було складено у зв'язку з затримкою вагонів на станції Мелітополь з 19.10.2014 13 год. 50 хв. до 22.10.2014 12 год. 00 хв., у зв'язку з відсутністю митної декларації, співпадають з даними, викладеними в "Книзі передачі перевізних та супровідних документів одержувачу (митному підрозділу) для митного оформлення в митниці призначення" (дата і години початку та закінчення затримки).

Згідно з абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 всі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 322 Митного кодексу України (на порушенні якої відповідачем наполягає позивач) особа, яка доставила товари, транспортні засоби комерційного призначення у місце, визначене органами доходів і зборів зобов'язана повідомити про це відповідний орган доходів і зборів у мінімально можливий строк, а в разі прибуття поза робочим часом, встановленим для органу доходів і зборів, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши наведені обставини, врахувавши наведені норми, приймаючи до уваги предмет та підстави позову, прийшли до правомірного висновку про те, що позивачем не доведено в установленому законом порядку невчасного повідомлення залізницею (відповідачем) органу доходів і зборів (третій особі у справі) про прибуття вантажу, тобто, позивач не доводить порушення відповідачем вказаної норми (ч. 2 ст. 322 Митного кодексу України), на чому наполягає у позовній заяві. До того ж, підставою затримки вагонів, як зазначено в акті загальної форми №1260, є відсутність митної декларації, а не несвоєчасне повідомлення особою, яка доставила товар органу доходів і зборів про його прибуття; більш того, як вірно зазначили суди накопичувальна картка №06120890 від 06.12.2014 підписана представником вантажовласника (позивача) без зауважень, а відтак, встановивши та врахувавши всі обставини справи у сукупності, правомірно відмовили у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що, зокрема, акт загальної форми всупереч вимогам законодавства, не підписаний представником вантажовласника, а тому не може слугувати доказом у даній справі, відхиляються судовою колегіє, оскільки відповідно до ч. 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту)", затверджених наказом Мінтрансу від 28.05.2002 №334, акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами, що й має місце у даному випадку, адже акт загальної форми №1260 підписаний двома особами, які засвідчили обставини, що стали підставою для його складання; при цьому, вказаною нормою не встановлено обов'язку його підписання представником вантажовласника, а лише вказаними у ній особам.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "УКРРІЧФЛОТ" в особі Філії "Запорізький річковий порт" АСК "Укррічфлот" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2015 у справі №904/3523/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Картере

Судді: Т.Л. Барицька

Л.Б. Іванова