ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 910/28070/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В., Полянський А.Г.

розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.02.2016р. у справі господарського суду№910/28070/15 міста Києва за позовомкомунального підприємства "Київський метрополітен"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1третя особа Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи - виселення з орендованого майна та стягнення 31 923,69грн. ОСОБА_2 дов.№167 від 25.12.2015 Безпала О.Г. дов.№149 від 15.02.2016 не з'явивсяУ зв'язку з відпусткою судді Фролової Г.М. розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 18.04.2016р. №08.03-04/1214 було призначено автоматичну зміну складу колегії судів у справі №910/28070/15, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.04.2016р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Данилова Т.Б. (доповідач), судді Данилова М.В., Полянський А.Г.

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з позовними вимогами про виселення відповідача з орендованого майна, а саме: з нерухомого майна частини переходу площею 17,9 м2, що знаходиться на станції метро "Либідська", зобовязання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоск), що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, які знаходяться за адресою : станція метро "Либідська", загальною площею 17,9м2 та стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди від 15.10.2011 №211-У(Ор)-11 у розмірі 26667,88 грн., , пені 4987,59грн. 3% річних 268,22 грн., всього 31923,69грн.

Рішенням господарського суду м.Києва від 16.12.2015( суддя Пукшин Л.Г.),залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 (судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О., Агрикова О.В.) задоволено частково: виселено ФОП ОСОБА_1 з орендованого майна, а саме: з нерухомого майна частини переходу площею 17,9 м2, що знаходиться на станції метро "Либідська", зобовязано відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоск), що належать ФОП ОСОБА_1, стягнуто з ФОП ОСОБА_1 26667,88грн. заборгованості з орендної плати, 3% річних в сумі 268,22грн. і судові витрати. В стягненні пені відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що укладений між сторонами та третьою особою договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду №211-У(Ор)-11 від 15.10.2011 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на якій його було укладено, а відтак, відсутні правові підстави для продовження користування орендарем майном метрополітену, що є підставою для задоволення позовних вимог про виселення відповідача з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасові конструкції, що йому належать. Відповідно оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.15, 16, 182, 761 ЦК України, "Положення Про Головне управління комунальної власності м. Києва" ст.ст. 33, 34 ГПК України, просить судові рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що КП "Київський метрополітен" не є повноважним розпоряджатись комунальною власністю. Крім того, позивачем були створені умисно обставини, внаслідок дій яких відповідач був позбавлений можливістю користування об'єктом оренди у відповідності до мети його використання.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.10.2011 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен", в оперативному управлінні якого перебуває майно територіальної громади (орендодавець), та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено Договір №211-У(Ор)-11 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно, а саме частину переходу, визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) на станції метро "Либідська" для торгівлі непродовольчими товарами.

Також 15.10.2011 між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору №211-У(Ор)-11 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. Даний договір та додаткова угода №1 погоджено Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі комунального підприємства "Київський метрополітен".

15.10.2011 сторонами Договору підписано двосторонній акт приймання-передачі нерухомого майна, яким орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором частину переходу станції метро "Либідська" визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском), загальною площею 17,9 м2.

Згідно з п. 9.1 Договору, Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 15.10.2011 до 13.10.2014.

17 жовтня 2014 року КП "Київський метрополітен" направив відповідачу повідомлення №33, у якому зазначав про те, що термін дії договору закінчився 13.10.2014, договір продовжуватись не буде та вимагав до 12.11.2014 звільнити об'єкт оренди і повернути його за актом приймання-передачі позивачу.

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 29.04.2010 № 590/4028 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 №34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 138,50 грн. за 1 м2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на серпень 2011 року складає 2479,23грн.

Згідно з п. 3.5. Договору оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, останнім днем оплати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Однак, відповідачем в порушення умов договору після закінчення строку дії договору орендоване майно не звільнено, конструкції кіоску орендарем не демонтовані, не сплачувалась орендна плата, в результаті чого утворилася заборгованість за період з 10.04.2015 по 10.10.2015 у розмірі 26667,88 грн., строк виконання грошового зобов'язання по якій настав, що і стало підставою для позову орендодавця КП "Київський метрополітен".

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій керувались приписами статті 193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частина 3 статті 17 цього Закону встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судами встановлено, що пунктом 9.3. Договору визначено, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Станом на момент звернення до суду рішення Київської міської ради про продовження дії Договору оренди № 211-У(Ор)-11 відсутнє.

Оскільки рішення про продовження строку дії Договору Київською міською радою не приймалось, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем комунальним майном згідно Договору.

17.10.2014 КП "Київський метрополітен" направило на адресу орендаря повідомлення №33 про припинення дії договору оренди, в якому з посиланням на те, що строк дії Договору закінчився 13.10.2014, повідомило про припинення строку дії Договору і відмову від продовження його дії, та просило 12.11.2014 звільнити об'єкт оренди від своїх тимчасових огороджуючи конструкцій (кіосків), передати орендоване майно по акту приймання-передачі. Надсилання вказаного листа підтверджується копією рекомендованого повідомлення пошти.

Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі, в тому числі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Сторони у пункті 7.5 тристороннього Договору оренди визначили, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди комунальному підприємству "Київський метрополітен" у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Пунктом 4.14 Договору сторони визначили, що орендар після припинення дії Договору зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству.

Згідно з п. 8.5.6 Додаткової угоди №1 до Договору оренди у разі припинення дії Договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро " Либідська" в термін, визначений п. 4.14 Договору, від своїх огороджуючих конструкцій.

Відповідачем не доведено, що він зобов'язання за спірним договором виконав своєчасно, в повному обсязі та відповідно до умов договору, доказів звільнення орендованого майна і відсутності заборгованості по орендній платі не надав, тому суди попередніх інстанцій підставно зобов'язали саме орендаря Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що належать ФОП ОСОБА_1 і знаходяться на станції метрополітену "Либідська".

Вимоги про стягнення заборгованості визнані судами такими, що підлягають задоволенню в сумі 26667,88 грн. згідно з п. 3.5. Договору, за яким оплата по договору проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі, останнім днем оплати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суди дійшли висновку, що 3% річних становить суму більшу, ніж заявлено позивачем, однак, з урахуванням п.2 ст.83 ГПК України, до стягненню підлягає сума 3% річних в розмірі, заявленому позивачем, - 268,22 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені в сумі 4987,59 грн., суди не встановили підстав для задоволення позову в цій частині і у стягненні пені відмовили. В частині відмови у стягненні пені КП "Київський метрополітен" судові рішення в касаційному порядку не оскаржує.

Розглядаючи посилання орендаря ФОП ОСОБА_1 на відсутність у КП "Київський метрополітен" прав самостійно приймати рішення про передачу або відмову у передачі в оренду комунального майна, суди попередніх інстанцій виходили з приписів ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якої право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 5 ст. 60 цього Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Пунктом 5.2 Статуту комунального підприємства "Київський метрополітен", передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

До захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, враховуючи, що майно, передача якого в оренду є предметом Договору, закріплене за КП"Київський метрополітен" на праві господарського відання, а згідно з п. 3.2 Статуту КП"Київський метрополітен" предметом його діяльності є, зокрема, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам, суди дійшли висновку, що КП "Київський метрополітен" має достатній обсяг повноважень, в тому числі повідомляти орендаря про припинення дії Договору оренди, і звертися до суду з позовом про витребування майна після закінчення строку його дії.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі №910/28070/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Данилова

Судді М. Данилова

А. Полянський