ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 904/809/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпропетровськна ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпропетровськдо1. Приватного підприємства "Укрексімпром", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк", м. Дніпропетровськпровизнання недійсним договору цесії № 180414ц від 18.04.2014 року

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача-1: Сорокіна А.В.,

відповідача-2: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 року заяву приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі за текстом - ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод") про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 року за нововиявленими обставинами задоволено, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 року - скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі: визнано недійсним договір цесії № 180414ц про відступлення права вимоги боргу (заміну кредитора у зобов'язанні) від 18.04.2014 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" та приватним підприємством "Укрексімпром" (далі за текстом - ПП "Укрексімпром").

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП "Укрексімпром" звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 року та прийняти нове рішення, яким заяву ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами від 28.09.2015 року відхилити, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 року - залишити без змін.

ПП "Укрексімпром" звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення судової економічної експертизи у справі, проведення якої просило доручити Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф. Бокаріуса М.С., яке обгрунтовано необхідністю з'ясування питання дійсності поставки за договором поставки № 13064т від 30.08.2013 року та, відповідно, наявності на час укладення договору цесії № 180414ц від 18.04.2014 року заборгованості за вказаним договором (дійсності переданої вимоги).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року зупинено провадження у справі у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано необхідністю призначення судової економічної експертизи з метою вирішення питання щодо передання за договором цесії № 180414ц про відступлення права вимоги боргу (заміну кредитора у зобов'язанні) від 18.04.2014 року дійсної вимоги, а також для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року про зупинення провадження у справі.

В обгрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, приписів ст. ст. 41, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, на думку скаржника, відсутні підстави для зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи з огляду на те, що існують рішення судів у інших справах, які встановлюють відсутність фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та відповідачем-2, а питання, які ставляться перед експертом, на думку скаржника, не стосуються предмету позову.

Відповідачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача-1 проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Позивача та відповідача-2 згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим законом процесуальним правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Призначення і проведення судової експертизи врегульовано ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ч. 1 якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Відповідно до ч. 3 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 року якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

При цьому, в п. 6 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що господарському суду слід мати на увазі, що чинне законодавство не надає йому права відмовити у призначенні судової експертизи, про яку клопочуться учасники судового процесу, за тим мотивом, що у складі суду є особи, які мають достатні для з'ясування відповідних питань спеціальні знання. За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, яким приймаються додаткові докази і перевіряється законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, вправі призначити судову експертизу на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 року у зв'язку із надходженням клопотання відповідча-1 про призначення у справі судової експертизи сторонам запропоновано надати перелік питань, які, на їх думку, необхідно поставити на розгляд експерту у разі призначення у справі судової експертизи та зазначити експертну установу, у якій необхідно доручити проведення судової експертизи у разі її призначення.

18.02.2016 року ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" подано клопотання, в якому позивачем запропоновано поставити на розгляд експерта питання щодо документального підтвердження розміру заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності за договором поставки № 13064т від 30.08.2013 року з урахуванням фактів, встановлених вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015 року по обвинуваченню певної фізичної особи, а також запропоновано доручити проведення експертизи Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Однак, апеляційним господарським судом правомірно було відхилено запропоноване позивачем питання з тих підстав, що метою призначення у справі судової економічної експертизи є встановлення дійсності вимоги переданої за договором цесії № 180414ц про відступлення права вимоги боргу (заміну кредитора у зобов'язанні) від 18.04.2014 року згідно первинних бухгалтерських документів.

При цьому, у відповідності до положень ст. 41 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі було визначено остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом та доручено її проведення Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.

До отримання висновку судових експертів провадження у справі підлягає зупиненню в порядку, передбаченому ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року про зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи є законною, обгрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.

Доводи ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", викладені в касаційній скарзі, щодо безпідставності проведення судової експертизи та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, не спростовують законних та обгрунтованих висновків апеляційного господарського суду, викладених в ухвалі, та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 11113 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року у справі № 904/809/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіГ.П. Коробенко Г.М. Мачульський