ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 910/24803/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівДанилової М.В., Фролової Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/24803/14 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва", Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" простягнення сум в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаДрачова М.С.- - відповідача-1Шелудько Ю.М.- - відповідача-2не з'явився

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2014 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Господар Дарницького району міста Києва", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 3 293 953, 34 грн. заборгованості, 410 214, 01 грн. інфляційних втрат, 63 941, 13 грн. 3 % річних, 38 132, 69 грн. пені та 164 697, 67 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору № 03991/1-5-09 на послуги водопостачання та водовідведення від 11.12.1996 в частині оплати послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 до участі у справі як другого відповідача залучено Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (головуючий Алданова С.О., судді: Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 768 819, 23 грн. заборгованості, 88 440, 96 грн. штрафу, 20 591, 65 грн. пені, 221 515, 57 грн. інфляційних втрат, 34 528, 21 грн. 3 % річних та 39 463, 20 грн. судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись частково із рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови у стягненні 1 525 134, 11 грн. боргу, 188 698, 44 грн. інфляційних втрат, 29 412, 92 грн. 3 % річних, 17 541, 04 грн. пені, 76 256, 71 грн. штрафу і в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу та додаткових поясненнях Комунальне підприємство "Господар Дарницького району міста Києва" заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Клопотання Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про розгляд справи без участі його представника та врахування його правової позиції, викладеної в долучених до матеріалів справи документах, яке надійшло на адресу суду 10.05.2016, за результатом його розгляду, підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 10.05.2016 оголошувалась перерва до 18.05.2016.

У зв'язку з перебуванням судді Яценко О.В. на лікарняному, на підставі розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1482 від 10.05.2016, здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Фролова Г.М. для розгляду даної справи (протокол від 10.05.2016).

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.12.1996 між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", як постачальником, та Державним комунальним підприємством "Господар", яке було перейменовано в Комунальне підприємство "Господар Дарницького району м. Києва", як абонентом, укладено договір № 03991/1-5-09 на послуги водопостачання та водовідведення.

За умовами цього договору, з урахуванням укладеної до нього додаткової угоди в редакції протоколу узгодження розбіжностей до неї, постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлений Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, зареєстрованими в міністерстві юстиції України 22.07.1994 за № 165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованими в міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором

Відповідно до пунктів 2.1.1, 2.1.4 додаткової угоди до договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Підприємством. Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю стічних вод, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та /або іншими способами визначення об'ємів стоків.

Згідно з пунктами 2.2.1, 2.2.4 додаткової угоди до договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії Договору позивач доводить Підприємству нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до Договору стосовно строків їх введення та розмірів. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документа до банківської установи Підприємства письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акта.

Судами також встановлено, що відповідно до пояснень позивача в період з 01.04.2013 по 30.06.2014 останній надав відповідачу (Комунальному підприємству "Господар Дарницького району м. Києва") послуги з постачання питної води та водовідведення, які були оплачені ним частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 3 293 953, 34 грн., з урахуванням перерахунків у розмірі 83 886, 54 грн., яка, на думку позивача, складалася з заборгованості, що виникла за послуги з подачі питної холодної води згідно загальної дислокації теплових пунктів та заборгованості за послуги з надання холодної води, що була поставлена для підігріву та водовідведення в межах належності теплових пунктів відповідачу.

При цьому, відповідно до розрахунку позивачем заявляється до стягнення сума перерахунків у розмірі 83 886,65 грн. (72346,32 грн. по кодам 2-241, 2-1209, 2-1210, 4-66, 4-1623, 4-1624 та 11540,22 грн. по кодам 2-40241, 4-40066, 2-50241), однак ні в позовній заяві, ні в розрахунку заборгованості позивачем не обґрунтовано, у зв'язку з чим проведено зазначене донарахування (помісячно).

Виходячи із сукупності встановлених по справі обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову щодо стягнення з відповідача грошових сум основного боргу у розмірі 1 768 819, 23 грн., (який визнаний відповідачем, виходячи з наданого до матеріалів справи контррозрахунку), інфляційних втрат у розмірі 221 515, 57 грн., 3 % річних у розмірі 34 528, 21 грн., штрафу в розмірі 88 440, 96 грн. та пені у розмірі 20 591, 65 грн. за спірний період.

При цьому, судами враховані умови укладеного сторонами договору та вимоги статей 1, 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пунктів 1.4., 2.1, 3.1, 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, пунктів 1.2., 1.4., 3.7. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37 (чинних на момент укладення договору).

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими.

Щодо доводів касатора про подвійне зарахування судами коштів, сплачених по судовій справі № 7/309 на суму 750 000, 00 грн. у період з вересня по листопад 2013 року слід зазначити, що відповідно до відомостей КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" розщеплення сплат за вказаний період по формі 6.2. (поточні оплати) та по формі 6.3. (борги), з яких слідує, що 750 000, 00 грн. значаться в відомостях по формі 6.3. про боргові оплати та не є включеними до поточних оплат (відомості розщеплення оплат по формі 6.2.). Таким чином, оскільки розрахунки позивача ґрунтуються лише на поточних оплатах, а судам попередніх інстанцій ці оплати заявлені не були, посилання позивача на подвійне зарахування вказаної суми є недостатньо обґрунтованим.

Крім того, обґрунтовуючи свою касаційну скаргу касатор послався на те, що відповідач зобов'язаний сплачувати у повному обсязі за надані позивачем послуги з відведення стоків без прив'язки до балансової належності теплових пунктів, посилаючись на постанови Вищого господарського суду України у господарських справах №№ 5011-26/4471-2012-67/485-2012, 5011-22/10286-2012, 910/24629/13, в яких суд дійшов висновку про те, що надання послуг із приймання стічних вод (у т.ч. гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом на користь Водоканалу.

З цього приводу, колегія зазначає що, по-перше, відповідач не є стороною у зазначених господарських справах. По-друге, в постановах, на які посилається позивач у касаційній скарзі, зроблено висновок про те, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю поставленої питної води, а оскільки дані про об'єми поставленої води відсутні, то відсутні й підстави для оплати послуг з відведення стоків такої води. По-третє, залученими до матеріалів справи постановами Вищого господарського суду України (т.2, а.с.551-565) (у справах між ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Комунальним підприємством "Господар Дарницького району м. Києва") підтверджується факт стягнення з відповідача на користь позивача вартості стічних вод згідно балансової належності, а не всіх стічних вод, незалежно від балансової належності, як про це зазначається позивачем. По-четверте, твердження позивача жодним чином не відображені в умовах договору, згідно п.1.1. якого лише вказано, що позивач зобов'язаний надавати КП "Господар Дарницького району м. Києва" послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва, а останній - здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій проведено подвійне зарахування по пільгам та субсидіям у розмірі 663 971, 09 грн., оскільки дана сума враховувалась позивачем в розрахунку позовних вимог, але повторно була врахована судами у цій справі як поточні оплати на підставі контррозрахунку відповідача.

З цього приводу слід зазначити, що в залученій до матеріалів справи таблиці-розрахунку заборгованості (т.3, а.с.191) визначені колонки з розрахунку послуг холодного водопостачання та водовідведення, надання послуг з постачання холодної води на підігрів та водовідведення в межах належності теплових пунктів КП "Господар Дарницького району м. Києва", а також окремою колонкою виведено перераховані на рахунок позивача пільги та субсидії.

Доводи позивача про включення КП "Господар Дарницького району м. Києва" зазначеної суми з зарахуванням пільг та субсидій в поточні рахунки (крім зазначеної окремої колонки) спростовується розрахунками оплат КП "Господар Дарницького району м. Києва", наданими до матеріалів справи КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр", оскільки оплати КП "Господар Дарницького району м. Києва" співпадають з оплатами, зазначеними в розрахунку КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр".

При цьому, як пояснив відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу, КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" не володіє та не може володіти інформацією щодо розміру перерахованих КП "Господар Дарницького району м. Києва" пільг та субсидій, оскільки відділ пільг та субсидій Дарницького району перераховує їх безпосередньо на розрахунковий рахунок позивача, про що надає КП "Господар Дарницького району м. Києва" реєстри пільг та субсидій, а також акти звірки розрахунків між відділом пільг та субсидій Дарницького району та Комунальним підприємством "Господар Дарницького району міста Києва". В той же час, в письмових документах позивача не наведено та не надано доказів врахування перерахованих на його розрахунковий рахунок пільг та субсидій.

Таким чином, доводи касатора про подвійне зарахування суми перерахованих пільг та субсидій у розмірі 663 971, 09 грн. не можна визнати достатньо обґрунтованими.

Стосовно заявлених до стягнення 83 886, 54 грн. перерахунків, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не обґрунтував у зв'язку з чим проведено зазначене донарахування (помісячно). Таким чином, невідома правова природа таких донарахувань.

Доводи позивача про наявність підстав для включення до суми основного боргу вартості послуг з постачання холодної води, що використовується для приготування гарячої води з теплових пунктів, що не перебувають на балансі КП "Господар Дарницького району м. Києва" є помилковими, оскільки при розгляді аналогічних спорів між тими ж сторонами Вищий господарський суд України зробив висновок про безпідставність відповідних нарахувань (постанови від 16.05.2013 у справі № 5011-16/14615-2012, від 15.08.2013 у справі №26/205-37/538-2012, від 09.07.2013 у справі № 5011-26/18129-2012, від 16.01.2013 у справі № 24/42-48/226-2012, від 24.04.2014 у справі № 910/12471/13, від 25.06.2014 у справі № 17/345).

Решта доводів, викладених в касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі процесуальних повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 1117 ГПК України.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/24803/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Г. М. Фролова