ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 903/268/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Палія В.В.,

Селіваненка В.П.,

розглянувши

касаційну скаргу Волинського обласного територіального

відділення Антимонопольного комітету України

на постанову Рівненського апеляційного господарського

суду від 08.06.2015 р.

у справі № 903/268/15 господарського суду Волинської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Теремнохліб"

до Волинського обласного територіального

відділення Антимонопольного комітету України

про визнання рішення частково недійсним

за участю представників:

ПАТ "Теремнохліб" - не з'явилися;

Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Мазур І.О.;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Теремнохліб" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним п. п. 4, 5 рішення Адміністративної колегії Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.12.2014 р. № 50.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неповне з'ясування відповідачем обставин справи, порущення норм матеріального права (а.с.3-10).

Відповідач у справі - Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у письмових поясненнях заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що висновки, викладені у рішенні, повністю відповідають обставинам справи, крім того, рішення відповідає чинному законодавству України (а.с.60-63).

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.03.2015 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.84-86).

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності доказів вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку хліба та хлібобулочних виробів в межах м. Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів шляхом ущемлення прав споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 р. рішення господарського суду Волинської області від 30.03.2015 р. скасовано. Позов задоволено (а.с.130-138).

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності доказів порушення позивачем антимонопольного законодавства.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (а.с.147-150).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку судами встановлені наступні обставини.

30.12.2014 р. Адміністративна колегія Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 50, відповідно до якого визнано ПАТ "Теремно Хліб" таким, що у 2012-2013 роках та 1 кварталі 2014 року займало монопольне становище в межах м.Луцька, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів Волинської області з частками 69,90 %, 62,50 %, та 72,0 %. на ринку хліба і хлібобулочних виробів; визнано дії ПАТ "Теремно Хліб" щодо зменшення обсягів виробництва протягом 2013 року та припинення у 1 кварталі 2014 року виробництва хліба простої рецептури порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 5 ч. 2 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку хліба та хлібобулочних виробів в межах м.Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів шляхом часткової або повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання; відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на позивача штраф за вчинення порушення вказаного в п.2 рішення у розмірі 25000,00 грн.; визнано дії ПАТ "Теремно Хліб" щодо економічно необґрунтованого встановлення витрат на збут при плануванні оптово-відпускних цін на хліб "Січовий" та "Подільський" у березні 2014 року порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50, Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку хліба та хлібобулочних виробів в межах м.Луцьк, Луцького, Рожищенського, Ківерцівського, Любешівського, Маневицького, Локачинського та Горохівського районів шляхом ущемлення прав споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (пункт 4); відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на ПАТ "Теремно Хліб" штраф за вчинення порушення, вказаного в п. 4 рішення у розмірі 25 000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є дійсність п. п. 4, 5 зазначеного рішення.

Вважаючи відповідні пункти рішення недійсними, позивач посилається на те, що ним надано відповідачу вичерпну інформацію щодо формування цін на хліб "Січовий" та "Подільський" у березні 2014 року, які являються економічно обґрунтованими, в тому числі і з точки зору споживача, оскільки такі ціни формувались на підставі понесених позивачем витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності підприємства з реалізації хлібу, у тому числі правомірного включення сплаченої суми роялті за ліцензійними договорами до витрат на збут.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при плануванні витрат на збут хліба "Подільський" та "Січовий" позивачем допущено порушення антимонопольного законодавства через неправомірне включення витрат на власну торгівлю та сплату економічно необґрунтованого розміру винагороди за користування правами на знаки для товарів і послуг.

Між тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, обгрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Адміністративною колегією Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що з 07.03.2014 р. ПАТ "Теремно Хліб" здійснило підняття оптово-відпускних цін на хліб "Січовий" на 0,21 грн./кг або 4,2 %, при цьому вартість буханця зросла на 0,15 грн.; хліб "Подільський" на 0,21 грн./кг або 4,2 %, вартість буханця - на 0,15 грн.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи взагалі відсутні будь-які відомості щодо дослідження відповідачем економічної обґрунтованості встановлених ПАТ "Теремно Хліб" саме у березні 2014 року цін на хліб "Січовий" та "Подільський", у тому числі причини збільшення вартості хліба, чинники, які вплинули на вказану обставину, так само як і не спростовано пояснення позивача про підвищення ціни на хліб внаслідок подорожчання борошна та палива. Натомість, обґрунтування порушення антимонопольного законодавства зводяться до завищення розміру винагороди за користування правами на знаки для товарів і послуг.

Так, судом встановлено, що згідно укладених позивачем ліцензійних договорів, останній з червня 2012 року сплачує власникам товарних знаків ліцензійну винагороду у загальному розмірі 640,2 тис. грн. в місяць.

При цьому, такі витрати були включені ПАТ "Теремно Хліб" до складу витрат на збут, що за твердженням відповідача є порушенням антимонопольного законодавства.

Між тим, згідно пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги) визначається, як сплата роялті.

Судом встановлено, що пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України, ст. 190 Господарського кодексу України надають право на включення сплати роялті до витрат на збут хліба масових сортів "Січовий" та "Подільський", що відповідачем не заперечується.

Поряд з тим, в основу кваліфікації правопорушення при відкритті справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ПАТ "Теремно Хліб" та при прийнятті рішення відповідачем було покладено дії позивача щодо підвищення вартості хліба "Січовий" та "Подільський" з 07.03.2014 р. внаслідок включення економічно необґрунтованих витрат на збут (виплата роялті за ліцензійними договорами та витрат на власну торгівлю).

Однак, відповідачем не доведено, яким чином укладення в 2010, 2012 роках ліцензійних договорів вплинуло на підняття ціни на вказаний хліб у березні 2014 року, у той час як для кваліфікації порушення суттєве значення мають підстави зростання вартості товару саме у вказаний період, обов'язок по встановленню чого покладено саме на органи Антимонопольного комітету України.

Отже, судом зазначено, що встановлення ціни на хліб "Січовий" та "Подільський" є вільним, чинним законодавством не визначено економічно обґрунтованого розміру роялті, які суб'єкт господарювання має право у відповідності до Податкового кодексу України включити до складу витрат на збут. Таким чином, суд дійшов висновку, що порядок ціноутворення на хліб, встановлений позивачем, відповідає вимогам положень ст.ст. 189-190 Господарського кодексу України.

Також, вирішуючи питання про наявність у діях позивача ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, відповідачем не з'ясовано, яким саме чином дії ПАТ "Теремно Хліб" призвели до ущемлення прав споживачів, в чому конкретно полягали відповідні негативні наслідки.

Судом обгрунтовано відхилені посилання відповідача на те, що позивачем станом на 07.03.2014 р. реалізовувався хліб з суміші борошна житньо-пшеничного за цінами вищими, ніж у інших суб'єктів господарювання, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринках Волинської області, оскільки ціна реалізації хліба не була предметом дослідження та аналізу під час проведення перевірки, а із наданої у поясненнях інформації не вбачається, яким чином Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України взагалі здійснювало дослідження ринку, чи були при цьому дотримані вимоги Методики.

Враховуючи наведене, дії позивача не є порушенням конкурентного законодавства, передбаченим п. 2 ст. 50, ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а п. п. 4,5 рішення відповідача є незаконними та необґрунтованими, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 р. у даній справі немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 р. у справі № 903/268/15 господарського суду Волинської області залишити без змін, а касаційну скаргу Волинського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Палій В.В.

Селіваненко В.П.