ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 921/298/15-г/4

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Данилова Т.Б. (доповідач)

судді: Данилова М.В. Корсак В.А.

розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. у справі господарського суду№921/298/15-г/4 Тернопільської області за позовомкомунального підприємства "Тернопільводоканал"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1про за участю представників сторін: позивача - відповідача -усунення порушень користування охоронними зонами інженерних мереж на земельній ділянці пр. Анікушин Г.Є. - дов. №3/16 від 04.01.16р. пр. ОСОБА_3 - договір б/н від 14.03.16р.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року комунальне підприємство "Тернопільводоканал" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про усунення порушень користування охоронними зонами інженерних мереж на земельній ділянці.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 28.05.2015р. (суддя Бурда Н.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. (судді Галушко Н.А., Матущак О.І., Орищин Г.В.) (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.12.2015р.) за апеляційною скаргою комунального підприємства "Тернопільводоканал" рішення господарського суду Тернопільської області від 28.05.2015р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути порушення режиму використання охоронних зон інженерних мереж на земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 шляхом винесення складування матеріалів за межі охоронної зони.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування і порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р., а рішення господарського суду Тернопільської області від 28.05.2015р. залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу комунальне підприємство "Тернопільводоканал" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Заслухавши представників сторін в режимі відеоконференцзв'язку, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, витягу НВ-61000134082013 від 07.03.2013р. з Державного земельного кадастру, листа Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області від 12.01.2015р. №02-82/01-04 земельна ділянка площею 0,0846га за кадастровим НОМЕР_3 розташована на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення та перебуває у власності ОСОБА_1 для комерційної діяльності.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 проведена на підставі документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку - державного акта серії НОМЕР_2 та технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок, розробленої СМП "Геодеція" у 2009 році на замовлення ОСОБА_1 та затвердженої Розпорядженням голови районної державної адміністрації №889 від 22.12.2009р.

14.07.2014р. при обстеженні каналізаційного колектора d=700мм та водопроводу d=500мм, що розташовані в межах земель АДРЕСА_1 виявлено безпосередньо над вказаними мережами на земельній ділянці за кадастровим номер НОМЕР_1 площею 0,0846 га розташований ринок будівельних матеріалів (складування та здійснення продажу будівельних матеріалів), про що складено відповідний акт, який підписано з боку Водоканалу - інспектором Яциковським А.О. та ОСОБА_1. із запереченнями: "вимог ДБН "360-92" та інших правил мною не порушено".

Зазначеним актом Водоканал вимагав ліквідувати виявлені недоліки до 21.07.2014р. з письмовим повідомленням виконання вимог.

25.07.2014р. КП "Тернопільводоканал" звернулося до ФОП ОСОБА_1 із листом №1746/14 згідно якого позивач вимагав усунення порушень Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення шляхом переносу ринку будматеріалів.

02.03.2015р. КП "Тернопільводоканал" здійснено повторне обстеження вказаних каналізаційних мереж, за результатами якого інспектором встановлено, що на час обстеження підпірна стіна торгового павільйону відсутня, а також на території ринку на каналізаційному колекторі розміщені будівельні матеріали (бруківка, плитка, пісок), про що також складено акт технічного обстеження водоканалізаційних мереж та згідно якого Водоканалом зобов'язано ФОП ОСОБА_1 встановити підпірну стіну на водопровідній мережі і демонтувати будівельні матеріали з каналізаційної мережі. Даний акт підписаний лише інспектором КП "Тернопільводоканал" ОСОБА_4 без зазначення причини відсутності підпису представника відповідача.

Зважаючи на відсутність реагування, КП "Тернопільводоканал" звернувся до суду із позовом про усунення відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 виявлених порушень у використанні земельної ділянки, що перебуває в межах охоронної зони водопровідних та каналізаційних мереж посилаючись на те, що недотримання відповідачем нормативної відстані до водопровідних та каналізаційних мереж при здійсненні господарської діяльності порушує інтереси Водоканалу, як підприємства трубопровідного транспорту і виробника послуг з водопостачання та водовідведення, оскільки виявлені при технічному обстеженні водоканалізаційних мереж порушення загрожують нормальній безперебійній роботі водопровідних і каналізаційних мереж, а розміщення в межах охоронної зони будь-яких предметів ускладнює доступ до мереж, створює додаткове навантаження на мережу та загрожує виникненням аварійних ситуацій, що може зумовити тривалий перебій у наданні послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Судами встановлено, що земельна ділянка, площею 0,0846га за кадастровим НОМЕР_1 розташована на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, перебуває у приватній власності ОСОБА_1 для комерційної діяльності.

Згідно із ч.4 ст.373 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1). При їх здійсненні особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2).

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені чч.2-5 ст. 13 ЦК України суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до п.11 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету міністрів України №1747 від 16.11.2002р. на земельних ділянках, розташованих у межах охоронних зон, забороняється, зокрема, влаштовувати звалища, виливати розчини кислот, солей та лугів, що спричиняють корозію; розміщувати спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, організовувати заходи, пов'язані з масовим скупченням людей.

Відповідно до п.15.2.4 ДБН В.2.5-74:2013 "Водопостачання. Зовнішні мережі і споруди. Основні положення проектування" при прокладанні водопроводів по забудованій території ширина охоронної зони визначається відповідно до СанПіН 2640-82 "Положення про порядок проектування та експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання і водопроводів господарсько-питного призначення" (затвердженого Головним державним санітарним лікарем СРСР 18.12.1982р.) у п.5.3 якого санітарна охорона водопроводів передбачається шляхом санітарно-захисної смуги, шириною по обидві сторони від крайніх ліній водопроводу при відсутності ґрунтових вод - не менше 10м при діаметрі водоводів до 1000мм.

В свою чергу п.17.1.2 ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування" з метою попередження травматизму, інших прикрих випадків при виникненні провалів у місцях пошкодження склепінь каналізаційних мереж або при аваріях на них визначає ширину захисної охоронної зони каналізаційних мереж 5м.

Нормативним актом, який регулює права і обов'язки сторін в галузі водопостачання та водовідведення є Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань Житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р.

Відповідно до п.15.5 зазначених Правил не дозволяється складання матеріалів і предметів, накопичування сміття ближче ніж за 5м від осі водопровідних і каналізаційних мереж і пристроїв та в межах охоронних санітарних зон; самовільне спорудження над водопровідними і каналізаційними мережами та пристроями будь-яких будівель та предметів благоустрою.

Відповідно до ч.4 ст.111 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Статтею 112 ЗК України встановлено, що охоронні зони створюються, зокрема, уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт", дія якого поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування, в тому числі води, з місця видобутку до місця споживання (стаття 4 названого Закону), охоронна зона являє собою землі вздовж магістральних та промислових трубопроводів, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об'єкти та довкілля в цілому.

До земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об'єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України (стаття 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт").

Таким чином, законом встановлюються спеціальні обмеження права користування, пов'язані із встановленням територій із режимом обмеженого використання. Тобто, правовий режим охоронних зон відрізняється залежно від об'єкта, навколо якого встановлена зона, проте завжди передбачає обмеження щодо можливих видів використання земельної ділянки.

Згідно із ст.113 ЗК України, ст.36 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", п.15.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, не дозволяється складання матеріалів і предметів, накопичування сміття ближче ніж за 5 метрів від осі водопровідних і каналізаційних мереж і пристроїв та в межах охоронних санітарних зон; самовільне спорудження над водопровідними і каналізаційними мережами та пристроями будь-яких будівель та предметів благоустрою; здійснювати роботи на мережах централізованого питного водопостачання та водовідведення, відкривати ляди колодязів, спускатися в них, регулювати засувки без присутності представників виробника послуг.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції помилково визнав обов'язковість реєстрації охоронних зон, оскільки, такі обмеження безпосередньо встановлені законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, у відповідності ч.4 ст.11 Земельного кодексу України.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що такий же правовий висновок стосовно охоронних зон висловлений у постанові Верховного Суду України від 09.09.2014р. у справі №915/1224/13, а відповідно до ст.11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене та те, що позивач неодноразово звертався до відповідача про відновлення його порушеного права, шляхом винесення складування будівельних матеріалів за межі охоронних зон, оскільки законом прямо встановлена заборона певних дій в їх межах, апеляційний суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а апеляційним судом було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. у справі №921/298/15-г/4 господарського суду Тернопільської області залишити без змін.

Головуючий суддя Т. Данилова

Судді М. Данилова

В. Корсак