ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 910/20257/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Романа Анатолійовичана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.01.2016у справі№ 910/20257/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "КФ Профлайн"про стягнення 20255034,06 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Агафонов А.В., дов. від 10.09.2015 б/н

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест" про стягнення 20255034,06 грн. заборгованості за кредитним договором № 008/2115-Кл від 09.10.2012 на відкриття кредитної лінії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20257/15 (суддя Курдельчук І.Д.) позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест" на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" 20255034,06 грн. заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест" в доход Державного бюджету України 73080 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 (колегія суддів у складі: головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Рябухи В.І., Ропій Л.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у справі № 910/20257/15 скасовано і прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 80388 грн.; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест" з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в сумі 120582 грн., перерахований платіжним дорученням № 671 від 22.10.2015, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемка Романа Анатолійовича звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 910/20257/15, рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2015 у цій справі залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми ч.ч. 3, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що визначають підстави та порядок визнання нікчемними договорів неплатоспроможного банку; не застосовано норми ст. 346 Господарського кодексу України та вимоги Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Національного банку України від 25.01.2015 № 23; не взято до уваги встановлену рішенням від 31.03.2014 № 10-БТ заборону на здійснення банком певних операцій та обмеження повноважень Голови Ради директорів Банку на укладення договорів.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест" на касаційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест" у судовому засіданні 11.05.2016 подано клопотання про залишення касаційної скарги без розгляду з тих підстав, що скаржником не надано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у визначений судом касаційної інстанції строк.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для залишення касаційної скарги без розгляду з наведених мотивів, оскільки як передбачено п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо строк, на який судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Враховуючи, що скаржником не сплачено судовий збір у строк, встановлений судом касаційної інстанції, виходячи з того, що скаржник не надав доказів наявності обставин, які відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" є підставою для звільнення від сплати судового збору, колегія суддів дійшла висновку про розподіл судового збору за результатами вирішення спору.

24.05.2016 до Вищого господарського суду України надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест" щодо касаційної скарги, в яких відповідач надав додаткове обґрунтування підстав застосування ст. 228 Цивільного кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач і третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.10.2012 між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест" було укладено кредитний договір № 008/2115-Кл (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк надав відповідачу (позичальнику) кредит в сумі 800000 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути вказаний кредит в строк до 30.05.2014 та сплачувати відсотки за користування ним в розмірі 14% річних.

Факт надання позивачем кредиту у вказаній сумі підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальним ордером № 262_24 від 19.10.2012, Довідкою про рух коштів по кредитному договору та випискою по особовим рахункам відповідача за період з 10.10.2012 по 28.09.2015 № 2062001000758.840, № 20682001000758.840, № 20698001500758.840 та не заперечується відповідачем.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що 14.07.2014 Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест" (первісний боржник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "КФ Профлайн (новий боржник) уклали договір про переведення боргу (заміну боржника) за Кредитним договором (далі - Договір про переведення боргу), згідно із умовами якого відповідач за згодою позивача переводить на третю особу борг (грошове зобов'язання) у розмірі 800000 доларів США за Кредитним договором, а третя особа приймає переведений борг та, у зв'язку з переведенням на неї боргу, зобов'язується виконувати зобов'язання у відповідності з Кредитним договором.

Також у зв'язку з укладенням вказаного Договору про переведення боргу, 14.07.2014 позивач та третя особа підписали договір № 9 про внесення змін до Кредитного договору.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 № 491 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.08.2014 № 69 "Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "УФС", згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 15.08.2014 по 15.11.2014 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію - Гончарова С. А.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.11.2014 № 717 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.11.2014 № 119 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "УФС" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Гончарова С.І. строком на 1 рік з 13.11.2014 по 12.11.2015 включно.

Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що за результатами проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, виявлено, що: правочин, а саме - договір б/н від 14.07.2014 про внесення змін, в якому заборгованість за кредитним договором № 008/2115-Кл від 10.10.2012 переведено з ТОВ "Арм-інвест" на ТОВ "Профлайн" між ПАТ "КБ УФС" та ТОВ "Арм-інвест", є нікчемним відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 228 Цивільного кодексу України, про що вказано у листах позивача № 001/4435 від 26.12.2014 та № 001/4435/2 від 26.12.2014 за підписом уповноваженої особи Фонду, адресованих відповідачу та третій особі відповідно.

Виходячи з того, що у вказаних листах уповноважена особа Фонду не зазначила, якому саме пункту частини 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не відповідає вказаний правочин, пославшись фактично лише на приписи ст. 228 Цивільного кодексу України, судом апеляційної інстанції витребувано від позивача відповідні пояснення щодо підстав віднесення Договору про переведення боргу до нікчемних, виходячи з яких суд дійшов висновку, що позивач вважає Договір про переведення боргу нікчемним з підстав, визначених п.п. 1, 6 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за якими банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Місцевим та апеляційним господарським судом визначено, що наданий кредит в сумі 800000 доларів США повернуто не було, нараховані проценти за користування кредитними коштами не сплачено, у зв'язку із чим визнали обґрунтованими вимоги позивача про стягнення вказаних сум.

Разом з тим, вирішуючи питання про особу, з якої належить стягнути заборгованість за кредитним договором, суди першої та апеляційної інстанції дійшли протилежних висновків.

Так, вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що заборгованість перед позивачем за кредитом та процентами за користування кредитом складає 958742,57 доларів США, що станом на 03.08.2015 еквівалентно 20255034,06 грн.; 26.12.2014 Уповноваженою особою Фонду прийнято рішення про визнання договору від 14.07.2014 № б/н нікчемним, про що повідомлено відповідача та третю особу; договір від 14.07.2014 № б/н було укладено за один місяць до введення тимчасової адміністрації, у м. Донецьку, у якому на той час проводилася АТО; від імені банку правочин було підписано в.о. Голови ради директорів банку ОСОБА_1, який розшукувався банком, та всупереч рішенню від 31.03.2014 № 10-БТ комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Управління Національного банку України в Донецькій області, яким позивачу було заборонено здійснювати операції, зокрема, здійснення операцій з відчуження активів банку (продаж, заміна, переоформлення, надання в заставу та інші дії);

Виходячи з того, що посадова особа Банку порушила вказане рішення та без документального підтвердження спроможності третьої особи погасити кредит на значну суму, уклала договір від 14.07.2014 № б/н, який позбавляє позивача можливості отримати кредитні кошти, так як новий боржник зареєстрований на території проведення АТО та звернення стягнення на його майно є проблематичним, суд дійшов висновку про наявність ознак нікчемного правочину згідно частини першої статті 228 Цивільного кодексу України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення, не погодився із вказаним висновком суду першої інстанції з тих підстав, що договір про переведення боргу не може бути віднесений до нікчемних з підстав, встановлених п.п. 1, 6 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; нормами законодавства не передбачено таких наслідків невиконання банківськими установами вимог та приписів (заходів впливу) Національного банку України, як визнання недійсними укладених всупереч них правочинів, і відсутні будь-які підстави вважати, що відповідач та третя особа були обізнані про наявність вказаного рішення; укладаючи Договір про переведення боргу позивач діяв на власний ризик, а вказані дії не свідчать про те, що позивач фактично відмовився від власних майнових вимог; з огляду на відсутність доказів наявності вини сторін або однієї з сторін, які укладали відповідний правочин, відсутні правові підстави для віднесення вказаного договору до нікчемних в розумінні ст. 228 ЦК України; відсутні належні докази на підтвердження визнання нікчемним саме Договору про переведення боргу; позивачем не доведено факту повідомлення в порядку ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" листами вих. № 001/4435 від 26.12.2014 та вих. № 001/4435/2 від 26.12.2014 відповідача та третьої особи про нікчемність Договору про переведення боргу.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для віднесення Договору про переведення боргу до нікчемних та стягнення заборгованості за Кредитним договором саме з відповідача, оскільки з дати укладення Договору про переведення боргу боржником у зобов'язанні щодо повернення кредиту за Кредитним договором є саме третя особа, у зв'язку із чим відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення вказаної заборгованості з позивача.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Як передбачено ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Місцевим та апеляційним господарським судом встановлено, позичальником не виконані зобов'язання з повернення кредиту у сумі 800000 доларів США та сплати нарахованих процентів за користування кредитними коштами станом за період з 01.03.2014 по 03.08.2015 у сумі 158742,57 доларів США.

Частиною 1 ст. 520 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Як з'ясовано судами, 14.07.2014 Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Арм-Інвест" (первісний боржник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "КФ Профлайн" (новий боржник) уклали договір про переведення боргу (заміну боржника) за Кредитним договором (далі - Договір про переведення боргу), згідно із умовами якого відповідач за згодою позивача переводить на третю особу борг (грошове зобов'язання) у розмірі 800000 доларів США за Кредитним договором, а третя особа приймає переведений борг та, у зв'язку з переведенням на неї боргу, зобов'язується виконувати зобов'язання у відповідності з Кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 вказаної статті Закону визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Згідно із ч. 4 ст. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації, зокрема повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, господарський суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а має дати належну оцінку доводам позивача (п. 2.13 вказаної Постанови).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

За приписами встановленими в ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи вбачається, що уповноваженою особою Фонду проведено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та виявлено, що договір б/н від 14.07.2014 про внесення змін, в якому заборгованість за кредитним договором № 008/2115-Кл від 10.10.2012 переведено з ТОВ "Арм-інвест" на ТОВ "Профлайн" між ПАТ "КБ УФС" та ТОВ "Арм-інвест", є нікчемним відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 228 Цивільного кодексу України, що оформлено листами позивача № 001/4435 від 26.12.2014 та № 001/4435/2 від 26.12.2014, адресованих відповідачу та третій особі.

Зважаючи на надані у суді апеляційної інстанції пояснення, позивач вважає, що Договір про переведення боргу має ознаки нікчемності, встановлені п.п. 1, 6 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, відповідно до п.п. 1, 6 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України).

Виходячи з того, що укладення Договору про переведення боргу не свідчить про те, що позивач фактично відмовився від власних майнових вимог, враховуючи, що п. 6 ч. 3 ст. 38 Закону застосовується лише щодо укладення нових кредитних договорів, а не заміні боржника у вже існуючих договорах, зважаючи на те, що позивачем не вказано, які переваги (пільги), прямо не встановлені для відповідача або третьої особи законодавством чи внутрішніми документами банку були ними отримані при укладенні договору про переведення боргу, врахувавши правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові Пленуму № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно із якою при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, а доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, і матеріали справи не містять доказів наявності відповідного вироку суду щодо будь-якої з осіб, які підписали Договір про переведення боргу, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у Уповноваженої особи були відсутні правові підстави для віднесення вказаного договору до нікчемних.

За таких обставини, суді апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вірно виходив з того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача є безпідставними.

Колегією суддів не беруться до уваги наведені позивачем обставини та доводи щодо укладення Договору про переведення боргу всупереч рішенню комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Управління Національного банку України в Донецькій області від 31.03.2014 № 10-БТ, яким до позивача застосовано заходи впливу у вигляді обмеження та зупинення здійснення окремих видів здійснюваних операції, а також посилання скаржника на укладення договору Головою Ради директорів Банку без рішення Спостережної ради банку, оскільки вказані обставини не є підставами нікчемності правочину відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Водночас скаржник не позбавлений права звернутися із окремим позовом про визнання недійними договору про переведення боргу за наявності підстав, передбачених ст. 215 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 910/20257/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Оберемка Романа Анатолійовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі № 910/20257/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 87696,00 грн.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Л. Гольцова