ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 918/196/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Селіваненка В.П.

суддів Палія В.В.

Прокопанич Г.К.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: Білобрової Ю.В., дов. № б/н від 17.11.2014;

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015

у справі № 918/196/15 господарського суду Рівненської області

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до відповідача -1 товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа"

відповідача -2 приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_4

про стягнення компенсації за порушення авторського права,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа", приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов", просив стягнути з кожного відповідача компенсацію за порушення авторського права на самостійну частину літературного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" у розмірі 10 мінімальних розмірів заробітних плат, встановлених законом на час прийняття рішення, що складає 12 180,00 грн. (т. 1, а.с. 2-6).

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.05.2015 (суддя Торчинюк В.Г.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 (головуючий Маціщук А.В., судді Гулова А.Г., Петухов М.Г.) (т. 1, а.с. 247-251), позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" та приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" по 12 180,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав (т. 1, а.с. 146-153).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові (т. 2, а.с. 3-8).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2015 касаційну скаргу приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.12.2015 (т. 2, а.с. 2).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 19.11.2015 № 08.03-04/1144 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_5 (т. 2, а.с. 21).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 24.11.2015 № 05-05/2390 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К. (доповідач), судді Львов Б.Ю., Палій В.В. (т. 2, а.с. 23).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.11.2015 касаційну скаргу приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.12.2015 (т. 2, а.с. 24).

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати від 30.11.2015 № 05-05/2440 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Селіваненко В.П., судді Палій В.В., Прокопанич Г.К. (доповідач).

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

У судове засідання 01.12.2015 року представники позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа", третьої особи - ОСОБА_4 не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа", третьої особи - ОСОБА_4.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача - приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- у 1980 та 1989 роках відповідно було оприлюднені анімаційні фільми під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", створені кіностудією "Київнаукфільм";

- автором літературних творів - сценаріїв до цих анімаційних фільмів є ОСОБА_4, про що, зокрема, зазначено в титрах названих анімаційних фільмів;

- ОСОБА_4 володіє свідоцтвом України від 11.05.2004 НОМЕР_2 про державну реєстрацію авторського права на літературний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" (т. 1, а.с. 12);

- 17.11.2012 ОСОБА_4 та фізична особа - підприємець ОСОБА_3 уклали ліцензійний авторський договір (далі - ліцензійний договір), за умовами якого на користь останнього за визначену цим правочином винагороду відчуджені виключні майнові авторські права на використання літературного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1"/"ІНФОРМАЦІЯ_1" та право дозволяти та забороняти використання цього твору у спосіб, зазначений у пункті 1.2.2 ліцензійного договору (з-поміж іншого, право забороняти використання твору на упаковці печива пісочно-відсадного);

- строк ліцензійного договору встановлено по 17.11.2013;

- 10.11.2013 у гіпермаркеті "Велмарт", у якому здійснює торговельну діяльність ТОВ "Фудмережа" (за адресою: м. Рівне, вул. Макарова, 23), здійснено продаж печива пісочного вагового "Капітошка" виробництва приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов", на доказ чого суду подано фіскальний чек від 10.11.2013 № 0163 (т. 1, а.с. 14);

- на підтвердження того, що приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" виробляє печиво під назвою "Капітошка" суду також надано копії етикетки та упаковки печива здобного пісочно-відсадного "Капітошка" (т. 1, а.с. 15, 16);

- у справі наявні висновок Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України НДЦСЕ № 24/14 у сфері інтелектуальної власності, згідно з яким назва літературного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" є оригінальною та може використовуватися самостійно (т. 1, а.с. 33-37);

- позивачем подано звіт про результати проведення маркетингового дослідження "Визначення рівня обізнаності споживачів України про бренд "ІНФОРМАЦІЯ_1" (т. 1, а.с. 48-75), згідно з яким твір та персонаж "ІНФОРМАЦІЯ_1" є відомими в Україні.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону (стаття 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що 10.11.2013 року було зафіксовано порушення відповідачами (шляхом виробництва та продажу печива пісочно-відсадного під назвою "Капітошка") майнових авторських права фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, а саме - майнових авторських прав на частину твору "ІНФОРМАЦІЯ_1", що може використовуватися самостійно, - його оригінальну назву, дійшли висновку про задоволення позову та стягнення з кожного відповідача компенсації у мінімальному розмірі.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржені судові акти вищезазначеному не відповідають.

Так, суди встановили, що постановою Вищого господарського суду України від 24.02.20115 у справі № 918/2018/13 було розглянуто спір між тими ж сторонами з підстав продажу котрафактної продукції 17.11.2013.

Отже, під час розгляду зазначеної справи вже надавалась оцінка ліцензійному договору, укладеному між ОСОБА_4 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Крім того, розповсюдження (реалізація) одного і того ж товару 10.11.2013 та 17.11.2013 знаходиться у межах єдиного (за тривалістю) порушення у вигляді пропонування для продажу та, власне, продажу продукції.

Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, судові акти прийняті з порушенням приписів ст. ст. 33, 43 ГПК України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного сплачений приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" судовий збір у розмірі 913,50 грн. за розгляд апеляційної скарги та 1461,60 грн. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 49, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" задовольнити.

Рішення господарського суду Рівненської області від 12.05.2015 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2015 у справі № 918/196/15 скасувати.

У позові відмовити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" (місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, пров. Твардовського, б. 5; код ЄДРПОУ 35779247) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Суворов" (місцезнаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, пров. Твардовського, б. 5; код ЄДРПОУ 35779247) 1 461 (одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн. 60 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя В.П. Селіваненко

Судді: В.В. Палій

Г.К. Прокопанич