ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Київ справа № 800/130/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

Головуючого Маслія В.І.,

Суддів Кравцова О.В.,

Васильченко Н.В.

Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

При секретарі судового засідання Корінець Ю.О.

За участю позивача - ОСОБА_4, представника позивачів - ОСОБА_5, представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, третіх осіб - ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_5 до Президента України, Верховної Ради України, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

17 квітня 2015 року ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_5 звернулися з позовом до Президента України та Верховної Ради України про:

- визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо незастосування (неналежної організації) у передбачений законом спосіб оборони України шляхом прийняття передбаченого частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на затвердження;

- визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо незастосування (неналежної організації) у передбачений законом спосіб оборони України шляхом прийняття передбаченого частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України та подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на схвалення;

- визнання протиправною бездіяльності Президента України щодо незастосування (неналежної організації) у передбачений законом спосіб оборони України шляхом внесення до Верховної Ради України передбаченого частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» подання про оголошення стану війни;

- зобов'язання Президента України застосувати (організувати) у передбачений законом спосіб оборону України та невідкладно прийняти передбачене частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях і подати це рішення (Указ) Верховній Раді України на затвердження;

- зобов'язання Президента України застосувати (організувати) у передбачений законом спосіб оборону України та невідкладно прийняти передбачене частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, і подати це рішення (Указ) Верховній Раді України на схвалення;

- зобов'язання Президента України застосувати (організувати) у передбачений законом спосіб оборону України та невідкладно внести до Верховної Ради України передбачене частиною 1 статті 4 Закону України «Про оборону України» подання про оголошення стану війни;

- зобов'язання Верховної Ради України у встановлений Конституцією України дводенний строк з моменту звернення Президента України розглянути питання про затвердження Указу про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та невідкладно після звернення Президента України розглянути питання про оголошення за поданням Президента України стану війни, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що не видавши Указ про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, не подавши цих Указів Верховній Раді України на затвердження, а також не прийнявши подання про оголошення стану війни, Президент України допустив протиправну бездіяльність.

Верховна Рада України у встановлений Конституцією України дводенний строк з моменту звернення Президента України зобов'язана розглянути питання про затвердження Указу про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та невідкладно після звернення Президента України розглянути питання про оголошення за поданням Президента України стану війни, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань.

Представник Президента України, в запереченнях проти позову, зазначив, що прав чи законних інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин Президентом України не порушено, в зв'язку із чим просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Крім того наголосив, що законодавством не визначено права адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізовуються відповідними суб'єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами.

Представник Верховної Ради України також заперечував проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не наведено жодного доказу порушення його прав чи законних інтересів у сфері публічно-правових відносин Верховною Радою України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2015 року вирішено допустити до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

13.08.2015 року до суду надійшла заява представника позивачів - ОСОБА_5 про зменшення позовних вимог, в якій представник позивачів просив суд розглянути позовні вимоги у такій редакції:

1. визнати протиправною бездіяльність Президента України, що полягає у незастосуванні (неналежній організації) у передбачений законом спосіб оборони України шляхом прийняття передбаченого ст. 106 п. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на схвалення, а також шляхом внесення до Верховної Ради України передбаченого ст. 106 п. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» подання про оголошення стану війни;

2. визнати протиправною бездіяльність Президента України, що полягає у незастосуванні (неналежній організації) у передбачених законом спосіб оборони України, легалізації введених у зв'язку з анексією Криму, збройного конфлікту (війною) на Сході України обмежень прав людини у відповідності до ст. 64 Конституції України шляхом прийняття передбаченого ст. 106 п. 20 Конституції України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» рішення (Указу) про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та подання цього рішення Верховній Раді України на затвердження;

3. зобов'язати Президента України застосувати (організувати) у передбачений законом спосіб оборону України та невідкладно прийняти передбачене ст. 106 п. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, і подати це рішення (Указ) Верховній Раді України на схвалення, невідкладно внести до Верховної Ради України передбачене ст. 106 п. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» подання про оголошення стану війни;

4. зобов'язати Президента України застосувати (організувати) у передбачений законом спосіб оборону України та здійснити легалізацію обмежень прав людини, введених у зв'язку з анексією Криму та збройним конфліктом (війною) на Сході України, у відповідності до ст. 64 Конституції України шляхом невідкладного прийняття передбаченого ст. 106 п. 20 Конституції України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» рішення про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях і подати це рішення (Указ) Верховній Раді України на затвердження.

Тим самим, позивачі виключили зі своє первинної позовної заяви позовні вимоги до Верховної Ради України про зобов'язання Верховної Ради України у встановлений Конституцією України дводенний строк з моменту звернення Президента України розглянути питання про затвердження Указу про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та невідкладно після звернення Президента України розглянути питання про оголошення за поданням Президента України стану війни, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань.

Заслухавши сторін та їх представників, третіх осіб, дослідивши матеріали справи з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 102 Конституції України передбачено, що Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Статтею 106 Конституції України визначені повноваження Президента, зокрема у сфері національної безпеки, оборони та військової політики.

Відповідно до пунктів 1, 17, 18, 19, 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; очолює Раду національної безпеки і оборони України; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Закон України «Про оборону України» встановлює засади оборони України, а також повноваження органів державної влади, основні функції та завдання органів військового управління, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб, права та обов'язки громадян України у сфері оборони.

Статтею 4 Закону України «Про оборону України» передбачено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про оборону України» Президент України здійснює повноваження у сфері оборони відповідно до Конституції України. Повноваження Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України визначаються законами.

Для здійснення повноважень у сфері оборони, визначених Конституцією та законами України, Президент України видає укази і розпорядження. Як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Президент України видає накази і директиви з питань оборони.

Відповідно до пункту 31 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У контексті з положеннями частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно частини 1 статті 55 Конституції України та пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Пунктом шостим частини першої статті 3 КАС України передбачено, що адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах; а пунктом восьмим встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

З наведеного слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

З огляду на те, що позивачами не наведено, а судом не встановлено обставин, які б свідчили про порушення їх прав, свобод та законних інтересів Президентом України в зв'язку із неприйняттям рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на схвалення; рішення (Указу) про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та подання цього рішення Верховній Раді України на затвердження; не внесення до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Окрім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що повноваження Президента України, як глави держави, що визначені статтею 106 Основного Закону України, в тому числі у сфері національної безпеки, оборони та військової політики, а також представницькі повноваження Президента України мають дискреційний характер та визначають ступінь його самостійності в механізмі державної влади і полягають у вирішенні ним на власний розсуд питань державного управління шляхом вибору одного із декількох можливих законом варіантів.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії та бездіяльність Президента України в розглядуваній ситуації ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, суд не може втрутитись у внутрішню компетенцію відповідача та зобов'язати його ухвалити конкретне рішення.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Президента України, що полягає у незастосуванні (неналежній організації) у передбачений законом спосіб оборони України шляхом прийняття передбаченого ст. 106 п. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» рішення про застосування (використання) Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подання цього рішення (Указу) Верховній Раді України на схвалення, а також шляхом внесення до Верховної Ради України передбаченого ст. 106 п. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» подання про оголошення стану війни; незастосуванні (неналежній організації) у передбачених законом спосіб оборони України, легалізації введених у зв'язку з анексією Криму, збройного конфлікту (війною) на Сході України обмежень прав людини у відповідності до ст. 64 Конституції України шляхом прийняття передбаченого ст. 106 п. 20 Конституції України, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону України» рішення (Указу) про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та подання цього рішення Верховній Раді України на затвердження та зобов'язання Президента України вчинити всі вищезазначені дії задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 18, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_5 до Президента України, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_8, ОСОБА_9, про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий: В.І. Маслій

Судді: О.В. Кравцов

Н.В. Васильченко

С.А. Горбатюк

Л.Л. Мороз