ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2015 р. м. Київ К/800/27408/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Кравцова О.В.,

Мороз Л.Л.,

при секретарі: Скавуляк Т.В.

за участю представників сторін: представника відповідача Грищука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова-2" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова 2" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, третя особа: Національна спілка письменників України, про скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Банкова-2" звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, третя особа - Національна спілка письменників України, про скасування постанови від 26.04.2013 №138/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві протиправно, за відсутності відповідних повноважень, прийнято постанову, якою на позивача накладено фінансові санкції за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, які запроваджені Законом України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності", що набрав чинності після вчинення правопорушення. Також, позивачем вказано на хибність позиції Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві щодо наведення позивачем у декларації про готовність об'єкта до експлуатації недостовірної інформації в частині визначення категорії складності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 02 червня 2015 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Банкова-2" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що замовником будівництва - товариством з обмеженою відповідальністю "Банкова-2" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві подано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 22.08.2011 №КВ08311031151 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 16.01.2012 №КВ14312000311 із визначенням об'єкта будівництва «Реконструкція з пристосуванням частини нежитлових приміщень з прибудовою та влаштуванням літнього майданчика для розміщення кафе на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м. Києва» як об'єкта ІІІ категорію складності.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві у період з 16.04.2013 по 22.04.2013 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті будівництва «Реконструкція з пристосуванням частини нежитлових приміщень з прибудовою та влаштуванням літнього майданчика для розміщення кафе на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м. Києва», за результатами якої складено акт перевірки від 22.04.2013.

З метою перевірки категорії складності зазначеного об'єкта будівництва Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна експертиза" направлено лист, на який отримано відповідь від 18.04.2013 №3/1804/119, згідно з якою об'єкт будівництва належить до IV категорії складності.

У зв'язку з наведеним 22.04.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в якому, зокрема, зазначено, що відповідно до наказу Міністерства культури і туризму України від 03.02.2010 №58/0/16-10 будівля на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м. Києва взята на облік як пам'ятка архітектури, охоронний № 44-Кв.

Зважаючи на статус будівлі на вул. Банковій, 2 у Печерському районі м. Києва як пам'ятки архітектури, відповідно до Порядку віднесення об'єктів до IV і V категорії складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №557, положення ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель і споруд, будівельних конструкцій та основ» об'єкт будівництва відноситься до IV категорії складності, клас наслідків СС-2.

26.04.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві винесено постанову №138/13 про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 103 230,00 грн., у якій зазначено, що замовником будівництва ТОВ «Банкова-2» при реєстрації декларації про готовність об'єкта будівництва до експлуатації від 16.01.2012 №KB14312000311 зазначено недостовірні дані, а саме: занижено категорію складності об'єкта з IV на III категорію, чим порушено вимоги частини восьмої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку віднесення об'єктів до IV і V категорії складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №557 та пункту 5 ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності конструктивної безпеки будівель і споруд, будівельних конструкцій та основ».

Вважаючи вказану постанову протиправною, товариство з обмеженою відповідальністю «Банкова-2» звернулось до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності постанови від 26.04.2013 138/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності як такої, що прийнято на підставі обґрунтованих висновків щодо наведення позивачем недостовірних даних у поданій декларації, а саме заниження категорії складності об'єкта будівництва з IV на III у декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 16.01.2012 №КВ14312000311.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із вказаною позицією судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Згідно із частиною десятою статті 39 України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлена в Законі №208/94-ВР.

Законом України від 22.12.2011 №4220-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності», який набрав чинності 19.01.2012, внесено зміни до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", згідно з якими цей Закон викладено в новій редакції.

Так, абзац четвертий пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" передбачає, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", зокрема положення пункту 6 частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування після набрання чинності цим Законом.

Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.

Аналіз наведених положень свідчить, що суб'єкти містобудування несуть відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності до експлуатації з 19.01.2012, тобто з дня набрання чинності редакції пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності", яка передбачає вказану відповідальність.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларація про готовність об'єкта до експлуатації, згідно з якою Інспекція під час перевірки виявила порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Банкова-2" вимог частини восьмої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку віднесення об'єктів до IV і V категорії складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 №557 та пункту 5 ДБН В.1.2-14-2009, була зареєстрована 16.01.2012 - під час дії редакції Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 05.11.2009. За результатами перевірки відповідачем 26.04.2013 винесено постанову №138/13 із посиланням на вказаний Закон у редакції, чинній із 19.01.2012.

За вказаних обставин, колегія суддів не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності постанови від 26.04.2013 №138/13, оскільки правопорушення, за вчинення якого до позивача застосовано відповідні санкції, вчинено 16.01.2012, тобто до набрання чинності пунктом 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" в редакції Закону України від 22.12.2011 №4220-IV, яка передбачає відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності до експлуатації.

Враховуючи викладене, зважаючи на протиправність постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 26.04.2013 №138/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій та, відповідно, постановлення нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Банкова-2" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2013 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 26.04.2013 №138/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

Згідно з оригіналом.

Суддя Л.Я. Гончар