ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" листопада 2016 р. м. Київ К/800/60828/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Пасічник С.С.,

Стародуба О.П.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у місті Севастополі про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України (далі - відповідач 1, Держземагенство), Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у місті Севастополі (далі - відповідач 2, ГУ Держземагенство), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_4.»;

- визнати дії ГУ Держземагенства у місті Севастополі щодо процедури звільнення позивача незаконними;

- поновити ОСОБА_4 на посаді першого заступника начальника ГУ Держземагенства у місті Севастополі з 23 січня 2013 року;

- сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, з моменту звільнення до дня поновлення на посаді;

- зобов'язати ГУ Держземагенство у м. Севастополі провести нарахування та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 січня 2013 року до дня поновлення на посаді.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 30 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 22 січня2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_4.» та зобов'язано ГУ Держземагенства у м. Севастополі нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 січня 2013 року по 30 липня 2013 року.

У решті позовних вимог - відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та змінити постанову суду першої інстанції.

У свою чергу, відповідач 1, надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу, просить її вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 200 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами встановлено, що позивач з 23 грудня 2010 року призначена на посаду першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у місті Севастополі (наказ від 23 грудня 2010 року №956-кт).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2011 року № 974 «Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів» та від 20 жовтня 2011 року №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади» наказом Комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів від 17 серпня 2012 року №44 прийнято рішення щодо реорганізації Головного управління Держкомзему у місті Севастополі шляхом приєднання до Головного управління Держземагенства у місті Севастополі.

Відповідно до частин 2, 3 статті 36, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), якщо не відбулось скорочення чисельності або штату працівників, дія трудового договору працівника продовжується.

Встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що реорганізується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників реорганізованої установи.

19 листопада 2012 року позивач була попереджена про можливе вивільнення у зв'язку з реорганізацією Головного управління Держкомзему у місті Севастополі шляхом приєднання до Головного управління Держземагенства у місті Севастополі, про що свідчить її підпис.

Водночас, позивачу було запропоновано дві посади: начальника відділу охорони земель Головного управління Держземагенства у місті Севастополі та начальника відділу оцінки та ринку земель Головного управління Держземагенства у місті Севастополі, тоді як посада першого заступника начальника у Головному управлінні Держземагенстві у місті Севастополі, відповідно до штатного розпису, залишилася вакантною і таке призначення не пов'язане із заміщенням тимчасово відсутнього працівника.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що з моменту попередження позивача про звільнення із займаної посади, і, до її звільнення, в штатному розписі було передбачено ряд керівних посад, але позивач, яка працювала першим заступником начальника, було запропоновано лише ті посади, які за кваліфікаційним рівнем та вимогами є значно нижчими від посади, яку обіймав позивач до звільнення.

Крім того, судами обох інстанції встановлено, що при реорганізації Головного управління Держземагенства у місті Севастополі не відбулося будь-яких інших пропозицій щодо зайняття певної посади з урахуванням нового штатного розпису Головного управління Держземагенства у місті Севастополі, тобто відповідачами не вжито всіх передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування позивача при звільненні за наявності вакантної однорідної посади відповідного кваліфікаційного рівня з урахуванням значного стажу роботи останньої та її освітнього рівня.

Вирішуючи спір, суди правильно визнали протиправним та скасували наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_4.», оскільки в наказі не наведено правових підстав для звільнення із займаної посади та припинення державної служби.

Судові рішення в цій частині сторонами не оспорюються.

Разом з тим, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на посаді першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у місті Севастополі у зв'язку з тим, що в даному випадку, працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Проте, з таким висновком погодитись неможливо.

Так, порядок, умови проходження і припинення державної служби встановлено Законом України «Про державну службу» та нормами Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України. Спеціальні підстави припинення державної служби передбачені статтею 30 Закону України «Про державну службу». Крім зазначених підстав державна служба припиняється у випадках передбачених КЗпП України.

Відповідно до частини 1 статті 3 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтями 7, 8, 11, 162 КАС України передбачено, що суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані інтереси, самостійно обравши спосіб захисту, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суть спору про поновлення на публічній службі може полягати у вимогах про визнання неправомірним рішення щодо припинення публічної служби, про поновлення на посаді та у вимогах про присудження заробітної плати, іншого грошового утримання втраченого особою у зв'язку з неправомірним звільненням з посади.

Таким чином, встановивши, що звільнення проведено незаконно, суд має вирішити питання про поновлення працівника на роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 була звільнена з посади першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, водночас, у позові просить поновити її на посаді першого заступника начальника Головного управління Держземагентства у м. Севастополі, в якому вона не працювала, та який за підпорядкованістю, змістом повноважень та виконуваними функціями є іншим органом.

Питання призначення на посади керівників територіальних органів Держземагентства України та припинення їх повноважень на час звільнення позивача було урегульовано пунктом 7 Положення про відділ (управління) земельних ресурсів у районі, затвердженого Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 06 червня 2007 року № 24, та передбачало, що відділ (управління) очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Держземагентства за поданням голови Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, начальника головного управління земельних ресурсів в області.

На час вирішення спору ці питання урегульовані Положенням про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011, згідно якого Голова Держземагентства України призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Держземагентства України, призначає на посади за погодженням із Міністром, звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Держземагентства України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України» від 14 лютого 2008 року № 48 реорганізовано Державне агентство земельних ресурсів України шляхом перетворення в Державний комітет України із земельних ресурсів - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується Кабінетом Міністрів України через Міністерство охорони навколишнього природного середовища.

В подальшому, Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09 грудня 2010 року № 1085 утворено Державне агентство земельних ресурсів України, при цьому, реорганізувавши Державний комітет України із земельних ресурсів.

Наказом Комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів від 16 грудня 2010 року № 1 було реорганізовано Державний комітет України із земельних ресурсів у Державне агентство земельних ресурсів України та визнано Державне агентство земельних ресурсів України правонаступником всіх прав та обов'язків Державного комітету України із земельних ресурсів.

Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011 затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагенство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Наказом Комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів від 17 серпня 2012 року № 44 Головне управління Держкомзему у місті Севастополі було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держземгаенства у місті Севастополі.

Отже, відповідач у справі є суб'єктом, який наділений повноваженнями призначати та звільняти з посад заступників керівників територіальних органів Держземагентства України, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині поновлення позивача на роботі шляхом зобов'язання Головне управління Держземагенства у місті Севастополі

поновити позивача на попередній посаді першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у місті Севастополі з 23 січня 2013 року.

Крім того, статтею 159 КАС України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеної в постановах від 21 січня 2012 року № 6-87цс11 та від 14 січня 2014 року № 21-395а13.

Так, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку щодо скасування наказу про звільнення позивача та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 січня 2013 року по 30 липня 2013 року, при цьому, не обчислив розмір середнього заробітку за правилами, закріпленими в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в цій частині, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 15 квітня 2014 року N 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд, зокрема, адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя - Окружним адміністративним судом міста Києва.

Отже, справа підлягає направленню на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

постановила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення ОСОБА_4 на посаді першого заступника начальника ГУ Держземагенства у місті Севастополі з 23 січня 2013 року, ухваливши в цій частині нове судове рішення.

Поновити ОСОБА_4 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у місті Севастополі з 23 січня 2013 року.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 січня 2013 року по 30 липня 2013 року та в цій частині справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30 липня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: В.В.Швець

С.С.Пасічник

О.П.Стародуб