ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2016 р. м. Київ К/800/30379/15

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді - Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Швеця В.В., Штульман І.В.,

за участю секретаря судового засідання Крапивки Л.А., представника відповідача Мелимуки Ю.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до військової частини А0105 (далі - в/ч А0105) про визнання протиправними дій щодо визначення і виплати одноразової допомоги при звільненні, зобов'язання вчинити дії по виплаті зазначеної допомоги у розмірах, передбачених законом, за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 березня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії в/ч А0105, допущені при нарахуванні і виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату зазначеної допомоги з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

Посилався на незаконність нарахування грошової допомоги, оскільки до її складу не враховано щомісячну додаткову грошову винагороду, встановлену Кабінетом Міністрів України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 березня 2015 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 16 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову в/ч А0105 про включення винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889, до складу грошового забезпечення, з якого позивачу нараховується грошова допомога у разі звільнення. Зобов'язано здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 15 Закону № 2011-XII, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 33 повні календарні роки з урахуванням щомісячної грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 889 з урахуванням раніше виплачених сум.

У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення норм процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Зазначає, що додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України № 889, не входить до складу грошового забезпечення.

В судовому засіданні представник відповідача, вимоги, викладені в касаційній скарзі, підтримав.

Позивач до суду не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Вислухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, з'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом Міністра оборони України від 11 листопада 2013 року № 366 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". При звільненні йому виплачена одноразова грошова допомога без урахуванням винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 та наказом Міністерства оборони України № 595.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вказана винагорода має постійний характер, тому повинна бути врахована при виплаті грошової допомоги при звільненні..

Висновок судів не відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У постанові Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах,установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високо мобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовці(крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби, мають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2зазначеної постанови).

Наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 року № 595 затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди (далі - Інструкція).

Підпунктом 2.3 пункту 2 цього нормативного акту( у редакції, що була на час виникнення спірних відносин) встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах у військових частинах, установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах, в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, - 20% місячного грошового забезпечення.

У пункті 5 вказаної Інструкції визначено, що винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди військовослужбовцям, які проходять військову службу на посадах льотного складу в установах, військових навчальних закладах (навчальних центрах, на курсах), на підприємствах і в організаціях, а також у штабах і управліннях з'єднань і вище, є витяги з журналів хронометражу польотів або копії польотних листів про здійснення польотів за планами бойової (навчально-льотної) підготовки, а також витяги з льотної книжки військовослужбовця.

Верховний Суд України при тлумаченні вище згаданих норм у постанові від 4 листопада 2014 року (справа № 21- 473а14) дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена наказом № 595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 2262-XII.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, судові рішення першої і апеляційної інстанцій відповідно до статті 229 КАС України підлягають скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалення нового про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу представника військової частини А0105 задовольнити.

Скасувати судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 березня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року і ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до військової частини А0105 щодо визнання дій протиправними щодо нарахування і виплати йому грошової допомоги при звільненні та зобов'язання нарахувати зазначену допомогу з урахуванням винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 та наказом Міністерства оборони України від 15 листопада 2010 року № 595.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Швець

ОСОБА_4