ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2016 року м. Київ К/9991/31055/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Зайцева М.П., Пилипчук Н.Г.,при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012

у справі № 2а/0470/11221/11 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сетав Стальсервіс»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, позов задоволено частково: визнані протиправними дії Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо надання статусу нікчемних (недійсних) договору №050-10/1 від 08.06.2010, договору №ДГ-063-10-2 від 04.08.2010, договору №ДГ-062-10-2 від 02.08.2010, договору №094-10/1 від 01.12.2010, які були укладені між ТОВ «Сетав Стальсервіс» (код ЄДРПОУ 36842029) і ТОВ «Євротурбина» (код ЄДРПОУ 35070857) та іншим правочинам, укладеним ТОВ «Сетав Стальсервіс» із контрагентами покупцями товарів/послуг, які раніше були отримані ТОВ «Сетав Стальсервіс» від ТОВ «Євротурбина»; визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 24.06.2011 № 0000302335/19949, від 30.08.2011 № 0000362335/27360; в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, представник позивача просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Відповідно до частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ТОВ «Сетав Стальсервіс» грошового зобов'язання із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 14.06.2011 № 2374/23-3/36842029. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.3. 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): занизив валові доходи на загальну суму 679998,88 грн. у податковому обліку за ІІІ та ІV квартали 2010 року у зв'язку з оприбуткування товару, який отриманий безоплатно від невстановленої особи, з огляду на висновок ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова в акті невиїзної перевірки ТОВ «Євротурбіна» від 10.03.2011 про нікчемність правочинів з участю ТОВ «Євротурбіна»; завищив податковий кредит на 108371,06 грн. у податковому обліку за серпень 2010 року, січень 2011 року за нікчемними правочинами з поставки від ТОВ «Євротурбіна» товару (металопродукція) та послуг (шліфування та покриття стрічкою листкового металу), у результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ та ІV квартали 2010 року на 170000,00 грн. та податок на додану вартість на 108371,00 грн. за серпень 2010 року, січень 2011 року. Висновок про нікчемність вказаних правочинів обґрунтовано посиланням на акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Євротурбіна» від 10.03.2011 № 216/15-409/35070857, в якому вказано, що ТОВ «Євротурбіна» здійснює проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту; а також про відсутність у цього постачальника основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження МДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.06.2011 № 0000302335/19949 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 170000,00 грн. за основним платежем та 42500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 30.08.2011 № 0000362335/27360 про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 108371,00 грн. за основним платежем та 18286,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки від ТОВ «Євротурбіна» товарів (металопродукція, офісні меблі, комп'ютерна техніка) та послуг (шліфування та покриття стрічкового листового металопрокату) цей постачальник виписав на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких він задекларував податковий кредит у податковому обліку за серпень 2010 року, січень 2011 року, та оприбуткував отриманий товар.

За визначенням пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (підпункт 4.1.6 пункту 4.1 цієї статті).

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення суми валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність збільшення суми валового доходу та зменшення суми податкового кредиту в податковому обліку ТОВ «Сетав Стальсервіс» за наслідками господарських операцій з ТОВ «Євротурбіна», МДПІ посилається на нікчемність правочинів поставки між цими юридичними особами. При цьому контролюючий орган на підтвердження такого доводу посилається на інформацію, наведену в акті невиїзної документальної перевірки ТОВ «Євротурбіна» від 10.03.2011 № 216/15-409/35070857, щодо відсутності товариства за своїм місцезнаходженням, недекларування ним, а відтак і відсутність у нього основних засобів та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення поставки.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій на підставі приєднаних до справи доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківських виписок з розрахункового рахунку позивача щодо оплати товарів та послуг, - встановили факт поставки позивачу від ТОВ «Євротурбіна» вищевказаних товарів та послуг, і відповідно до встановлених обставин зробили юридично правильні висновки про правомірність формування позивачем на підставі документів, виписаних за наслідками господарських операцій з цим постачальником, податкового кредиту у податковій звітності за вище вказані звітні податкові періоди, а отже і про безпідставність висновку контролюючого органу, за яким отримані від ТОВ «Євротурбіна» товари були прирівняні до безоплатно наданих. Оцінка судами першої та апеляційної інстанцій доказів у справі відповідає нормам ст. 86 КАС України, а висновок щодо встановлених обставин у справі - нормі частини другої ст. 71 цього Кодексу, якою тягар доведення правомірності рішення, дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень в разі заперечення ним позову у адміністративному судочинстві покладено на цього суб'єкта.

Однак, не можна погодитись із висновками судів попередніх інстанцій у частині задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська щодо надання статусу нікчемних (недійсних) договору №050-10/1 від 08.06.2010, договору №ДГ-063-10-2 від 04.08.2010, договору №ДГ-062-10-2 від 02.08.2010, договору №094-10/1 від 01.12.2010, які були укладені між ТОВ «Сетав Стальсервіс» (код ЄДРПОУ 36842029) і ТОВ «Євротурбина» (код ЄДРПОУ 35070857) та іншим правочинам, укладеним ТОВ «Сетав Стальсервіс» із контрагентами покупцями товарів/послуг, які раніше були отримані ТОВ «Сетав Стальсервіс» від ТОВ «Євротурбина».

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 17 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як правового акта індивідуальної дії є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, зокрема обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій, зокрема щодо складання акта (довідки, протоколу тощо) за результатами проведеної перевірки, викладення відповідних висновків у цьому акті, які стали підставою для збільшення у податковому обліку платника податків грошового зобов'язання із податкових зобов'язань. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені в процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, зокрема щодо зроблених висновків, викладених в акті перевірки (довідці щодо проведення зустрічної звірки), не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська задовольнити частково, змінити постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.10.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, позов задовольнити частково: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська від 24.06.2011 № 0000302335/19949 та від 30.08.2011 № 0000362335/27360.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписМ.П. Зайцев підписН.Г. Пилипчук