ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2016 р. м. Київ К/800/27861/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Мороза В.Ф.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом» до Криворізької об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги від 30.07.2013 року № 850-15/2129 щодо притягнення до відповідальності винних осіб, у тому числі шляхом прийняття управлінських рішень;

- визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги від 30.07.2013 року № 850-15/2129 щодо стягнення з орендарів експлуатаційних витрат у сумі 260452,90 грн.;

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 вимоги від 30.07.2013 року № 850-15/2129 щодо стягнення з орендарів орендної плати у сумі 92292,87 грн.;

- визнати протиправним та скасувати пункт 5 вимоги від 30.07.2013 року № 850-15/2129 щодо стягнення дебіторської заборгованості у сумі 105406,58 грн.;

- визнати протиправним та скасувати пункти 3,4,5 листа-вимоги від 30.07.2013 року № 850-15/2129 щодо стягнення коштів з осіб, якими допущено порушення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом» було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано пункт 1 вимоги від 30.07.2013 року № 850-15/2129 щодо притягнення до відповідальності винних осіб, у тому числі шляхом прийняття управлінських рішень.

Визнано протиправним та скасовано пункт 3 вимоги від 30.07.2013 року № 850-15/2129 щодо стягнення з орендарів експлуатаційних витрат у сумі 260452,90 грн.

Визнано протиправним та скасовано пункт 4 вимоги від 30.07.2013 року № 850-15/2129 щодо стягнення з орендарів орендної плати у сумі 92292,87 грн.

Визнано протиправним та скасовано пункт 5 вимоги від 30.07.2013 року № 850-15/2129 щодо стягнення дебіторської заборгованості у сумі 105406,58 грн.

Визнано протиправними та скасовано пункти 3,4,5 вимоги від 30.07.2013 року за № 850-15/2129 щодо стягнення коштів з осіб, якими допущено порушення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області було залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 року - без змін.

У касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Публічному акціонерному товариству «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом» у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Криворізькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом» за період з 01.09.2010 року по 01.01.2013 року. За результатами ревізії складено акт від 18.06.2013 року № 850-51/007. , у якому встановлено ряд порушень.

У подальшому відповідачем на адресу позивача було направлено вимогу від 30.07.2013 року № 850-15/2129, якою зобов'язано, зокрема,:

- опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб в тому числі шляхом прийняття управлінських рішень (пункт 1 вимоги);

- стягнути з орендарів експлуатаційні витрати у розмірі 260452,90 грн. з подальшим їх перерахуванням на розрахунковий рахунок товариства та до бюджету (пункт 3 вимоги);

- стягнути з орендарів орендну плату у розмірі 92292,87 грн. з подальшим її перерахуванням на розрахунковий рахунок товариства та до бюджету (пункт 4 вимоги) ;

- стягнути дебіторську заборгованість на загальну суму 105406,58 грн. з подальшим її перерахуванням на розрахунковий рахунок товариства (пункт 5 вимоги).

Не погоджуючись із вищезазначеними вимогами, Публічне акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом» звернулося до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», головними завданнями органу державного фінансового контролю є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією. її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж З робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлено вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

При цьому, пункт 1 вимоги не містить обов'язку підконтрольної установи щодо вчинення конкретно визначених дій.

Оскільки, збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість відшкодування перевіряє суд, який розглядає такий позов.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014 року у справах № 21-40а14, 21-63а14, від 27.01.2015 року у справі 21-436а14, від 17.02.2015 року у справі № 21-4а15, який згідно зі статтею 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

При цьому, враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Як вже зазначалося, оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість відшкодування перевіряє суд, який розглядає такий позов. При цьому, оскаржувані в межах даної справи вимоги можуть бути виконані підконтрольною установою добровільно, однак самі по собі вони не є підставою для примусового стягнення зазначених в них сум, тобто не породжують для позивача безпосередньо відповідного обов'язку. Таким чином, відсутні підстави для висновку про порушення даними вимогами, як і вимогою п. 1, будь-яких прав позивача.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, але судами допущено помилку в застосуванні норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, судові рішення першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з Дослідним заводом» у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

В.Ф. Мороз

С.Я. Чалий