ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ П/800/53/16 (800/235/15)

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівІваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представник позивача - ОСОБА_6, представника Вищої ради юстиції - Белінської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_8 до Вищої ради юстиції, третя особа - Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі - Спецкомісія), про визнання протиправними дій та рішення,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до Вищої ради юстиції, в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок Спецкомісії від 03 червня 2015 року № 36/02-15, складений за результатами перевірки, проведеної на підставі Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII) за заявою заступника Генерального прокурора України про порушення суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_8 законодавства при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо особи, яка була учасником масових акцій протесту 18 лютого 2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у Спецкомісії не було законних підстав для проведення зазначеної перевірки з огляду на відсутність у Заступника Генерального прокурора України ОСОБА_9 повноважень на подання заяви щодо ініціювання такої перевірки. Також позивач зазначає про невідповідність Спецкомісії ознакам незалежного, неупередженого органу у структурі органів люстрації суддів, наголошує на порушенні його права на захист під час здійснення оспорюваних люстраційних заходів відносно нього. За твердженням позивача, висновок Спецкомісії щодо порушення суддею ОСОБА_8 присяги судді є безпідставним, оскільки ґрунтується виключно на суб'єктивному аналізі окремих процесуальних дій, вчинених ОСОБА_8 як слідчим суддею при виконанні своїх професійних обов'язків.

З урахуванням змінених позовних вимог, ОСОБА_8 просив визнати протиправними дії Вищої ради юстиції в особі Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів загальної юрисдикції.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року ухвалу і постанову Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

У запереченнях на позов Вища рада юстиції просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що не здійснює управлінських функцій у правовідносинах, з яких виник спір, та з огляду на порядок утворення, повноваження, строк діяльності Тимчасової спеціальної комісії, Вища рада юстиції не є відповідальною особою за прийняті цією Комісією рішення, зокрема у формі висновків.

В судовому засіданні позивач та представник відповідача підтримали свої доводи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що на підставі заяви Заступника Генерального прокурора України ОСОБА_9 від 05 грудня 2014 року № 05/1/1-140 Спецкомісією проведено спеціальну перевірку судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_8 відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».

За наслідками цієї перевірки Спецкомісією складено висновок від 03 червня 2015 року № 36/02-15, яким визнано у діях судді ОСОБА_8 наявність ознак порушення присяги судді та вирішено направити цей висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.

З метою реалізації Закону України від 08 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі - Закон № 1188-VII) створено Тимчасову спеціальну комісію з перевірки суддів судів загальної юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1188-VII Тимчасова спеціальна комісія здійснює свою діяльність на підставі цього Закону, відповідно до Регламенту Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, що затверджується на першому засіданні Тимчасової спеціальної комісії.

Тимчасова спеціальна комісія діє при Вищій раді юстиції (частина тринадцята статті 4 Закону № 1188-VII).

Згідно із частинами першою та другою статті 7 вказаного Закону за результатами перевірки суддів Тимчасова спеціальна комісія ухвалює висновок, який повинен бути обґрунтованим і який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради юстиції. Висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. Порушення даного строку Вищою радою юстиції не є підставою для припинення процедури перевірки судді. Суддя має право на оскарження рішення Вищої ради юстиції в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Статус Вищої ради юстиції визначено статтею 1 Закону України від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (далі - Закон № 22/98-ВР), згідно якою Вища рада юстиції є колегіальним, постійно діючим, незалежним органом, відповідальним за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність (частина перша).

Частиною другою статті 19 Закону № 22/98-ВР передбачено, що при Вищій раді юстиції можуть утворюватися тимчасові колегіальні органи (комісії), компетенція, склад та порядок діяльності яких визначаються законом. Вища рада юстиції може залучати до своєї діяльності органи суддівського самоврядування, суддів, суддів у відставці, адвокатів, прокурорів за їхньою згодою для виконання допоміжних і консультативних функцій на громадських засадах, без делегування повноважень Вищої ради юстиції чи її членів.

Таким чином, оскарженим у порядку статті 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України до Вищого адміністративного суду України може бути рішення Вищої ради юстиції, прийняте у межах компетенції цього органу за наслідками розгляду висновку Спецкомісії, а не висновок цієї Комісії, яка Законом № 1188-VII наділена власною компетенцією щодо перевірки суддів у межах, визначених статтею 3 цього Закону, та не є структурним підрозділом Вищої ради юстиції, діяльність якого спрямована на забезпечення виконання відповідачем покладених на нього Законом № 22/98-ВР повноважень.

Положення Закону № 1188-VII щодо здійснення Спецкомісією її діяльності при Вищій раді юстиції з огляду на положення пункту 8 розділу 2 Закону № 1188-VII покликані на забезпечення умов роботи цієї комісії (технічних, інформаційних та організаційних), яке покладено на апарат відповідача. Так, статтею 4 цього Закону передбачено оприлюднення чи розміщення на веб-сайті Вищої ради юстиції Регламенту комісії, повідомлення про її утворення, звітів про результати діяльності, повідомлення про дату, час, місце і порядок денний засідання, про припинення діяльності Спецкомісії. Інших форм взаємодії Вищої ради юстиції та Спецкомісії при здійсненні останньою перевірки суддів як Законом № 1188-VII, так і Законом № 22/98-ВР не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно із частиною другою статті 171-1 КАС до Вищого адміністративного суду України оскаржуються акти, дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, а також рішення, дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

З матеріалів справи видно, що позивач до Вищого адміністративного суду України висновок Спецкомісії від 03 червня 2015 року № 36/02-15, яким визнано у його діях порушення присяги судді, а відповідачем у справі зазначено Вищу раду юстиції.

Аналіз зазначених процесуальних норм приводить суд до висновку, що Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції є належним відповідачем у даній справі, однак суд не може провести заміну первинного відповідача на належного, оскільки це призведе до зміни підсудності справи, що прямо заборонено частиною 1 статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене і те, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування висновку Спецкомісії заявлені до Вищої ради юстиції, рішеннями, діями чи бездіяльністю якої права позивача порушені не були, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163, 167, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

У задоволенні позову ОСОБА_8 до Вищої ради юстиції про визнання протиправними дій та рішення відмовити.

Постанова підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало Ю.К. Черпак