Постанова

Іменем України

30 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 332/1267/23

провадження № 61-9021св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Рощупкіним Сергієм Вікторовичем, на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року у складі судді Погрібної О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув її син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На дату загибелі ОСОБА_3 був членом добровольчого формування - Громадської організації «Загін народної самооборони Гуляйпільської громади» (надалі - Добровольче формування), яке було утворене з метою захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується протоколом установчих зборів Добровольчого формування від 25 лютого 2022 року, протоколом № 1 зборів членів Добровольчого формування від 28 лютого 2022 року, заявою про вступ ОСОБА_3 до складу членів Добровольчого формування, а також протоколом № 2 зборів членів Добровольчого формування від 28 лютого 2022 року про прийняття ОСОБА_3 до складу членів цієї організації. З дати набуття членства у Добровольчому формуванні ОСОБА_3 разом з іншими членами здійснювали дії, спрямовані на захист Гуляйпільської об`єднаної територіальної громади від російського вторгнення, шляхом облаштування захисних фортифікаційних споруд, здійснювали нагляд за дотриманням громадського порядку, і забезпечували такий порядок шляхом цілодобового патрулювання міста Гуляйполе, у тому числі з метою виявлення підозрілих осіб, техніки та предметів. Безпосередньо у день своєї загибелі ОСОБА_3 разом з іншими членами Добровольчого формування ( ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), а також з військовослужбовцем Збройних сил України ( ОСОБА_7 ), здійснював аеророзвідку безпосередньо в районах бойових дій (неподалік села Мирне Пологівського району Запорізької області) з метою виявлення місцезнаходження ворожої техніки та особового складу і, внаслідок підриву автомобіля на протитанковій міні, загинув.

Вказувала, що має намір звернутись до Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, який є структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної держадміністрації, з клопотанням про надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) захисника України. Однак, без надання документів або письмових свідчень свідків, як того вимагає абзац третій підпункту 3 пункту 4 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2016 року № 740, вона буде позбавлена можливості отримати статус члена сім`ї загиблого Захисника України.

Беручи до уваги той факт, що у неї відсутні будь-які документи та/або письмові свідчення осіб, які підтверджують участь її сина - ОСОБА_3 , у здійсненні заходів, спрямованих на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України), вона змушена звернутись до суду із заявою про встановлення відповідного факту, оскільки інший порядок встановлення цього факту законодавством не визначений.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 у зв`язку із прийняттям ним участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Судові рішення мотивовано тим, що встановлення факту загибелі у зв`язку із прийняттям участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України заявник пов`язує з виникненням у неї права на надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України, який має позасудовий порядок отримання. У той же час рішення про відмову у наданні такого статусу може бути оскаржені у встановленому законом у порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Рощупкін С. В., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували фактичні обставини справи, неповно дослідили та надали правову оцінку доказам у справі, а висновки судів не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що суди дійшли передчасного висновку про відмову у відкритті провадження, оскільки факт загибелі її сина у зв`язку із прийняттям ним участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України підлягає встановленню саме у судовому порядку.

Посилається на правові висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц, які не були враховані судами.

Відзиви на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

11 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Рощупкіна С. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. За змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати

Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 761/16799/15-ц (провадження № 14-139цс18).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду.

Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту.

Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

У кожному разі суддя зобов`язаний перевірити підвідомчість даної заяви суду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у прийнятті заяви, а коли справу вже порушено - закриває провадження в ній.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, щозаконодавством встановлено позасудовий порядок отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, що є підставою для відмови у відкритті провадження за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Так, відповідно до пункту 6 Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23 вересня 2015 року № 740, рішення про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, приймається органами соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів.

Рішення органу соціального захисту населення може бути оскаржене в судовому порядку.

При цьому, суди правильно вказали, що рішення про відмову у наданні вказаного статусу може бути оскаржене у встановленому законом порядку, зокрема, у порядку адміністративного судочинства.

Доводи касаційної скарги з посиланням на правові висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц (провадження № 61-18514сво21) не спростовують обґрунтованості оскаржуваних судових рішень та не впливають на їх правильність, оскільки у справах різний предмет спору. У наведеній справі звернення до суду було обумовлено тим, що заявник мав на меті визначити статус її чоловіка як жертви міжнародного збройного конфлікту, тобто як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, та просила встановити юридичний факт загибелі особи під час захисту Батьківщини у лютому 2015 року на території Донецької та Луганської областей України внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

У той час, як у справі, яка переглядається Верховним Судом метою звернення є отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, який має позасудовий порядок для встановлення.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм процесуального права, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Рощупкіним Сергієм Вікторовичем - залишити без задоволення.

Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 15 березня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець