Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 524/1413/22

провадження № 61-4877св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Дряниці Ю. В., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтовувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка проживала разом із нею в Автономній Республіці Крим. Після смерті матері залишилось спадкове майно на території міста Кременчука та Автономної Республіки Крим. Для оформлення своїх спадкових прав 16 жовтня 2018 року вона подала заяву про прийняття спадщини нотаріусу Чорноморського районного нотаріального округу Республіки Крим Білокінь В. О. Іншим спадкоємцем першої черги є її рідна сестра - відповідачка ОСОБА_2 . Їй стало відомо про те, що її сестра подала заяву про прийняття спадщини до нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиної Н. Л. У 2021 році вона також звернулась до нотаріуса Волошиної Н. Л. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку для прийняття спадщини. Вважала, що своєчасне подання нею заяви нотаріусу Чорноморського районного нотаріального округу на тимчасово окупованій території свідчить про її волевиявлення щодо спадкового майна, спрямоване на прийняття спадщини, тому строк для прийняття спадщини не був нею пропущений, у зв`язку з чим просила встановити факт прийняття спадщини після смерті матері.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 листопада 2022 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Рішення обґрунтовано недоведеністю позовних вимог. Суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження своїх доводів щодо своєчасного прийняття спадщини позивачка надала суду довідку від 25 вересня 2018 року адміністрації Окуньовського сільського поселення Чорноморського району Республіки Крим, в якій зазначено про те, що з 11 березня 2014 року до 24 серпня 2018 року ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; довідку нотаріуса Чорноморського районного нотаріального округу від 05 березня 2019 року № 245 про заведення спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Суд врахував те, що вказані документи були видані на тимчасово окупованій території посадовими особами органів, створених відповідно до законодавства російської федерації, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», що свідчить про недопустимість цих доказів. Суд наголосив на тому, що належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про прийняття ОСОБА_1 спадщини за законодавством України, суду надано не було. Вказані докази також відсутні і в матеріалах спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка була заведена приватним нотаріусом Волошиною Н. А. У зв`язку із викладеним, суд вважав, що позивачка не довела факт прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 листопада 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 . Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Знам`янське Чорноморського району Автономної Республіки Крим.

Апеляційний суд зазначив, що у цій справі спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Знам`янське Чорноморського району АР Крим, що є тимчасово окупованою територією. Позивачка подала заяву до нотаріуса, місцезнаходженням якого є саме така територія. Суд першої інстанції правильно послався на статтю 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» про те, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Разом із тим, стаття 11-1 цього Закону (в редакції, чинній станом на час часу відкриття спадщини) передбачає забезпечення реалізації права на спадкування. Частина 1 цієї статті встановлює, що у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Аналогічна норма міститься і в статті 9-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно з якою у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є населений пункт, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, затверджений рішенням Кабінету Міністрів України, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Позивачка, скориставшись своїм правом на волевиявлення щодо спадкового майна, 16 жовтня 2018 року подала заяву про прийняття спадщини нотаріусу Чорноморського районного нотаріального округу нотаріальної палати Республіки Крим Білоконь В. О., що свідчить про факт прийняття нею спадщини померлої матері. Суд першої інстанції не надав належну оцінку зазначеній обставині та помилково відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників

У квітні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що відповідно до положень статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Оскільки на підтвердження своїх доводів щодо своєчасного прийняття спадщини ОСОБА_1 надала суду довідку від 25 вересня 2018 року адміністрації Окуньовського сільського поселення Чорноморського району Республіки Крим, в якій зазначено про те, що з 11 березня 2014 року до 24 серпня

2018 року ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 ; довідку нотаріуса Чорноморського районного нотаріального округу від 05 березня 2019 року № 245 про заведення спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , то суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що вказані документи видані на тимчасово окупованій території посадовими особами органів, створених відповідно до законодавства російської федерації, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» свідчить про недопустимість цих доказів.

У червні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому вона наголошує на тому, що у визначений строк прийняла спадщину після смерті матері, звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса Черноморського районного нотаріального округу Білоконь В. О., у зв`язку з чим апеляційний суд ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позову, підстав для скасування якого немає. Судова практика, на яку посилається відповідачка у касаційній скарзі, не підлягає врахуванню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення

ОСОБА_2 посилається на таке: судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, щоІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Знам`янське Чорноморського району АР Крим померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадкоємцями першої черги померлої ОСОБА_3 є її доньки:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2

04 вересня 2018 року ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиної Н. Л. (а. с. 51).

16 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини нотаріусу Чорноморського районного нотаріального округу нотаріальної палати Республіки Крим Білоконь В. О., якою заведена спадкова справа № 212/2018 відносно майна померлої ОСОБА_3 ОСОБА_2 також звернулась до цього нотаріуса (а. с. 13).

У 2021 році ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Волошиної Н. Л. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, однак отримала постанову від 21 січня 2022 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку для прийняття спадщини, а також неподання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на майно.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17 (провадження № 61-15965св19) зазначено, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах».

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20(провадження № 61-7816св21) зазначено, що «під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16».

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) вказано, що «справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах. Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року скасовано рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 07 квітня 2016 року у справі № 760/1802/15-ц, яким встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 у період з 2008 року до ІНФОРМАЦІЯ_3, а заяву ОСОБА_1 , подану в порядку окремого провадження, залишено без розгляду у зв`язку з наявністю спору про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2016 року у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30 червня 2016 року відмовлено. Тому ОСОБА_1 у березні 2017 року звернулась з відповідними позовними вимогами про встановлення зазначеного юридичного факту до суду у порядку позовного провадження. Апеляційний суд безпідставно вважав, що разом із вимогою про встановлення факту позивач під час розгляду справи у порядку позовного провадження не пред`явила вимогу щодо права, для реалізації якого було необхідно встановити факт. Суд апеляційної інстанції не навів відповідної норми права, яка зобов`язувала б позивача разом із вимогою про встановлення факту, що розглядалась судом у порядку позовного провадження, пред`явленої після залишення судом без розгляду заяви, поданої в порядку окремого провадження, у зв`язку з наявністю спору про право, заявляти вимогу про визнанням, зміну чи припинення права, яке пов`язане із встановленням юридичного факту».

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 червня 2022 року у справі

№ 638/4895/15-ц (провадження № 61-19467св21) зазначено:

«як встановлено судами попередніх інстанцій, в період шестимісячного строку на подання такої заяви про прийняття спадщини, Автономна Республіка Крим відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визнана тимчасово окупованою територією України та датою початку тимчасової окупації визначено - 20 лютого 2014 року.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території будь-який правочин щодо нерухомого майна, у тому числі щодо земельних ділянок, вчинений з порушенням вимог цього Закону, інших законів України, вважається недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

В подальшому, 12 лютого 2015 року Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено статтею 11-1, згідно з якою передбачено, що у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, то місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів.

Крім того, зазначеним Законом доповнено статтю 1221 ЦК України частиною третьою такого змісту: в особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що положення спеціального закону, наведеного вище, встановлюють порядок прийняття спадщини у разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія та надають право спадкоємцям, виконавцям заповіту, кредиторам спадкодавця та іншим особам реалізувати свої права щодо спадкового майна на території України в загальному порядку.

Лише на підставі вказаних вище змін чинне законодавство врегулювало порядок подання заяви на прийняття спадщини, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, що з дати смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач був позбавлений можливості реалізувати своє право на прийняття спадщини як на території окупованої Автономної Республіки Крим, так і через компетентний орган на території України, оскільки датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року, а статтю 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнили лише 12 лютого 2015 року. При цьому вже у березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Десятої харківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Звернення позивача із заявою про прийняття спадщини на території окупованої Автономної Республіки Крим не могло розцінюватися як належне, оскільки ця територія не контролюється органами державної влади України».

У справі, що переглядається:

звертаючись із позовом про встановлення факту прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка проживала разом із нею в Автономній Республіці Крим. Для оформлення своїх спадкових прав 16 жовтня 2018 року вона подала заяву про прийняття спадщини нотаріусу Чорноморського районного нотаріального округу Республіки Крим Білокінь В. О. Іншим спадкоємцем першої черги є її рідна сестра ОСОБА_2 . Позивачу стало відомо про те, що її сестра подала заяву про прийняття спадщини до нотаріуса Кременчуцького районного нотаріального округу Волошиної Н. Л. У 2021 році вона також звернулась до нотаріуса Волошиної Н. Л. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через пропуск строку для прийняття спадщини. Позивачка вважала, що своєчасне подання нею заяви нотаріусу Чорноморського районного нотаріального округу на тимчасово окупованій території свідчить про її волевиявлення щодо спадкового майна, спрямоване на прийняття спадщини, тому вважала, що строк для прийняття спадщини не був нею пропущений, у зв`язку з чим просила встановити факт прийняття спадщини після смерті матері;

апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, послався на те, що згідно з частиною другою статті 11-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні спадкового майна, або вимоги кредиторів. Позивачка, скориставшись своїм правом на волевиявлення щодо спадкового майна, 16 жовтня 2018 року подала заяву про прийняття спадщини нотаріусу Чорноморського районного нотаріального округу нотаріальної палати Республіки Крим Білоконь В. О., що свідчить про факт прийняття нею спадщини померлої матері;

апеляційний суд не врахував, що звернення позивачки із заявою про прийняття спадщини на території окупованої Автономної Республіки Крим не могло розцінюватися як належне, оскільки ця територія не контролюється органами державної влади України;

суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що документи, надані позивачкою, були видані на тимчасово окупованій території посадовими особами органів, створених відповідно до законодавства російської федерації, що відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України свідчить про недопустимість вказаних доказів;

суд першої інстанції встановив, що належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про прийняття ОСОБА_1 спадщини за законодавством України, суду надано не було. Вказані докази також відсутні і в матеріалах спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , яка була заведена приватним нотаріусом Волошиною Н. А.

За таких обставин суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що позивачка не довела факт прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 413 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без дотримання норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити; постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2023 року скасувати.

Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 03 листопада 2022 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук