Постанова

Іменем України

20 липня 2022 року

м. Київ

справа № 489/5656/20

провадження № 61-2631св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ягужинська Катерина Тарасівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2021 року у складі судді Рум`янцевої Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Коломієць В. В., Лівінського І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ягужинська К. Т., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат ОСОБА_3 , якому за життя належала квартира АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати - ОСОБА_4 .

Зазначала, що 18 грудня 2019 року вона, як єдиний спадкоємець першої черги після смерті матері, та як єдиний спадкоємець другої черги після смерті брата, звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинської К. Т. із заявами про прийняття спадщини. На її звернення нотаріус в усній формі повідомила про те, що ОСОБА_4 померла через два дні після смерті ОСОБА_3 , отже, прийняла спадщину за правилами статті 1276 ЦК України (спадкова трансмісія).

Пізніше, перед закінченням шестимісячного строку на прийняття спадщини, вона звернулася до нотаріуса з питанням, чи всі необхідні для оформлення спадщини після смерті брата та матері документи, нею надані та коли їй необхідно з`явитися для отримання свідоцтва про право на спадщину. Приватний нотаріус Ягужинська К. Т. повідомила, що не може видати їй свідоцтво про право на спадщину після смерті брата, до витребування спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Валієвою В. В.

Тільки 13 серпня 2020 року приватний нотаріус Ягужинська К. Т. видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначила, що власником спадкового майна - квартири АДРЕСА_1 , є також ОСОБА_2 , що свідчить про існування спору про право та унеможливлює видачу свідоцтва про право спадкування.

Посилалася на те, що ОСОБА_2 є їхнім з померлим ОСОБА_3 двоюрідним братом та ніколи не був власником квартири АДРЕСА_1 . Використовуючи підроблений договір купівлі-продажу квартири, зареєстрований ТОВ «Південна товарна біржа» 14 квітня 1997 року, двічі звертався до суду з позовами до відповідача - померлого ОСОБА_3 про визнання цього договору дійсним.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визначити їй додатковий строк у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Михайло-Ларине Вітовського району Миколаївської області, строком три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю того, що позивачка у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, вжила всіх необхідних заходів для вступу у права спадкоємиці після смерті брата ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 . Натомість, відповідач ОСОБА_2 , будучи спадкоємцем п`ятої черги, подаючи заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , не повідомив нотаріуса про наявність спадкоємця другої черги ОСОБА_1 , а приватним нотаріусом Ягужинською К. Т. підтверджено, що заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшли на її адресу 18 грудня 2019 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що дії позивачки щодо отримання спадщини після смерті ОСОБА_3 були направлені на вчасне прийняття спадщини, що підтвердилося в судових засіданнях.

Отже, наведені позивачкою обставини пов`язані з об`єктивними труднощами для неї на вчинення дій для прийняття спадщини, відтак, зазначені нею обставини є поважними для продовження строку на прийняття спадщини.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував пояснення приватного нотаріусу Ягужинської К. Т., відповідно до яких, 18 грудня 2019 року на її адресу надійшла заява ОСОБА_1 щодо прийняття спадщини на майно матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та брата ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 січня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що у матеріалах спадкових справ після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відсутні заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Відтак, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулася 26 серпня 2020 року.

Вважає, що позивачем не доведено наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 490/10140/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає, доводи касаційної скарги є безпідставними.

Зазначає, що її мати ОСОБА_4 , яка була єдиним спадкоємцем першої черги після смерті брата ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не прийнявши спадщину після ОСОБА_3 .

Відтак, вона є спадкоємцем другої черги після смерті брата ОСОБА_3 та має право на прийняття спадщини. Інші спадкоємці відсутні.

Посилається на те, що із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 вона звернулася у визначені законом строки, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 липня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який був рідним братом позивачки ОСОБА_1 (том 1, а. с. 7, 9).

Згідно з довідкою Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 18 грудня 2019 року за вих. № 1667, ОСОБА_1 здійснила поховання ОСОБА_3 (том 1, а. с. 148).

За життя ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна від 11 квітня 1997 року, укладеного на Південній товарній біржі за реєстровим № 6462, зареєстрованого Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі -ММБТІ) 16 квітня 1997 року за № 17804, належала квартира АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 11, 12).

У зазначеній квартирі ОСОБА_3 був зареєстрований на час смерті. Згідно з відомостями, наданими нотаріусу Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 знятий з реєстрації за вказаною адресою у зв`язку зі смертю. Відомості про інших зареєстрованих за цією адресою осіб, на день смерті власника квартири, відсутні (том 1, а. с. 119).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (том 1, а. с. 8, 9).

18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинської К. Т. із заявою про відмову від прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 103).

Того ж дня ОСОБА_1 , тому ж нотаріусу подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 за законом. У заяві повідомляла, що інших спадкоємців матері немає, її батьки померли раніше, у шлюбі на день смерті вона не перебувала, крім неї мала сина - ОСОБА_3 , який помер раніше. Онуків від нього мати не мала (том 1, а. с. 104).

Постановою від 13 серпня 2020 року приватний нотаріус Ягужинська К. Т. відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 14).

26 серпня 2020 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом щодо майна матері (том 1, а. с. 142).

Цього ж дня ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса Ягужинської К. Т. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо майна брата - ОСОБА_3 . У заяві зазначала, що як спадкоємиця майна брата, 18 грудня 2019 року звернулась із заявою про прийняття спадщини, надала крім іншого, свідоцтво про смерть брата та договір купівлі-продажу належної йому квартири. Також вказувала на те, що вивчивши надані документи, нотаріус роз`яснила, що у зв`язку з тим, що мати померла через два дні після смерті брата, вона прийняла спадщину але не встигла її оформити. Цього ж дня була відкрита спадкова справа № 133/2019 (том 1, а. с. 150).

У відповідь на це звернення, листом від 01 вересня 2020 року приватний нотаріус Ягужинська К. Т. роз`яснила ОСОБА_1 , що оскільки нею було повідомлено про те, що у брата та матері інших спадкоємців немає, то спадкову справу було відкрито саме до майна матері - ОСОБА_4 . Відкриття спадкової справи до майна ОСОБА_3 було не тільки юридично неграмотним, а і недоцільним, так як зашкодило б матеріальним інтересам ОСОБА_1 , оскільки необхідно було б заплатити за відкриття двох спадкових справ по 1 200 грн, а потім, в рамках спадкової справи, відкритої до майна ОСОБА_3 , отримати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії вартістю 2 500 грн, оскільки спадщина ОСОБА_3 перейшла до його матері (том 1, а. с. 15).

16 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Управління нотаріату Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зі скаргою на дії приватного нотаріуса Ягужинської К. Т. У скарзі зазначала, що при зверненні 18 грудня 2019 року за прийняттям спадщини після смерті матері та брата, нотаріус роз`яснила їй, що мати, як спадкоємиця першої черги після свого сина ОСОБА_3 , померши через два дні після нього, прийняла спадщину в порядку спадкової трансмісії, але не встигла її оформити, тому вона не може прийняти спадщину після смерті брата, але може прийняти спадщину, лише яка відкрилася після смерті матері. При цьому було надано витяг зі спадкового реєстру та повідомлено, що після спливу шести місяців буде видано свідоцтво про право на спадщину, яка залишилась після смерті брата та матері (том 1, а. с. 151 - 152).

01 жовтня 2020 року заступник начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Миколаївській області, відповідаючи на скаргу ОСОБА_1 від 01 вересня 2020 року, роз`яснив, що з наданої нотаріусом інформації вбачається, що 18 грудня 2019 року на підставі заяви ОСОБА_1 , заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також зазначав, з пояснень нотаріуса спадкоємець ОСОБА_1 повідомила, що спадкоємців після ОСОБА_4 , крім неї, немає, оскільки син спадкодавиці помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у відповіді зазначено, що відповідно до статті 1276 ЦК України, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийняття спадщини у цьому випадку здійснюється на загальних підставах. Нотаріусом заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 з урахуванням успадкованого нею майна після смерті ОСОБА_3 для подальшої видачі свідоцтва за правилами статті 1276 ЦК України. Проте, при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріусом виявлено розбіжності між заявленими правами та наданими документами, а саме - виявлено факт заведення іншим нотаріусом спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 . У зв`язку із цим 13 серпня 2020 року нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (том 1, а. с. 153-156).

Підставою для відмови ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії з видачі приватним нотаріусом Ягужинською К. Т. свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , стало те, що його право на квартиру не було оформлене нотаріально - договір купівлі-продажу зареєстрований ТОВ «Південна товарна біржа», також відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на цю квартиру 25 листопада 2020 року ТОВ «Південна товарна біржа» зареєстровано за ОСОБА_2 , а крім цього приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Валієвою В. В. 18 травня 2020 року заведено спадкову справу № 22/2020. З цих підстав нотаріус дійшов висновку про існування спору про право, що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадкування (том 1, а. с. 14).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та визначаючи їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , суди попередніх інстанцій вважали доведеною поважність обставин для прийняття спадщини.

З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що підстави для скасування оскаржуваних судових рішень у цій частині відсутні з огляду на таке.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визначення особам додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що наведені позивачем підстави пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними. Зокрема, посилання позивача на те, що при поданні нею заяви від 18 грудня 2019 року про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ягужинською К. Т. заведена спадкова справа з урахуванням успадкованого ОСОБА_4 майна після смерті сина ОСОБА_3 та для подальшої видачі свідоцтва ОСОБА_1 про право на спадщину на підставі статті 1276 ЦК України.

При цьому колегія суддів враховує, що оцінка наданих спадкоємцем документів для прийняття спадщини проводиться нотаріусом, який вчиняє відповідну нотаріальну дію, зокрема, відкриття спадкової справи. Виявлення нотаріусом розбіжностей між заявленими спадкоємцем правами та наданими документами після відкриття спадкової справи є об`єктивною обставиною, що не залежала від спадкоємця, та є поважною причиною для продовження строку для написання заяви про прийняття спадщини.

Ухваливши рішення про задоволення позову, суди встановили, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 з поважних та об`єктивних причин, що є підставою для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій із урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довела наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 .

Доводи касаційної скарги про відсутність у ОСОБА_1 поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, колегія суддів відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які не суперечать висновкам Верховного Суду про підстави встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Поважність причин пропуску строку встановлюється окремо у кожній справі на підставі поданих сторонами доказів.

Посилання заявника на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 490/10140/16-ц (провадження № 61-2904св19) колегія суддів відхиляє, оскільки у вказаній справі встановлені інші фактичні обставини, відмінні від справи № 489/5656/20.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 листопада 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець