Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КЦС ВП від 09.09.2019 року у справі №361/4347/17 Ухвала КЦС ВП від 09.09.2019 року у справі №361/43...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Державний герб України

Постанова

Іменем України

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 361/4347/17

провадження № 61-15980св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - Кононенко Олег Іванович ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - Кононенком Олегом Івановичем , на ухвалу Київського апеляційного суду

від 23 липня 2019 року у складі судді Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що 14 серпня 2007 року він придбав автомобіль марки «Suzuki», модель «Grand Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_1 ,

кузов НОМЕР_2 . Вказаним автомобілем він користувався сам та інколи надавав його у короткострокове користування третім особам.

12 листопада 2015 року йому стало відомо про те, що вказаний автомобіль було знято з реєстрації та 30 жовтня 2013 року переоформлено на ОСОБА_3 .

Зазначав, що будь-яких письмових доручень чи довіреностей з правом продажу він нікому не надавав. При цьому посилався на те, що у період

з 25 жовтня 2013 року по 05 листопада 2013 року перебував у м. Амстердам.

За фактом незаконного заволодіння ОСОБА_3 його автомобілем було відкрите кримінальне провадження, за яким Деснянським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві проводилося досудове розслідування.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки «Suzuki», модель «Grand Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , від 30 жовтня 2013 року, укладений на підставі довідки-рахунку від 30 жовтня 2013 року, серія ВІА № 121263 та витребувати з чужого незаконного володіння у його власність вказаний автомобіль.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2019 року у складі судді Сердинського В. С., з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 липня 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки «Suzuki», модель «Grand Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_3 , кузов НОМЕР_2 , від 30 жовтня 2013 року, укладений на підставі довідки-рахунку серія ВІА № 121263 та витребувано з чужого незаконного володіння у власність ОСОБА_1 автомобіль марки «Suzuki», модель «Grand Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_3 ,

кузов НОМЕР_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що автомобіль, власником якого був позивач, було відчужено за спірним договором особою, яка не мала на це права, а тому на підставі статті 388 ЦК України порушене право позивача підлягає захисту у судовому порядку.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_3 - Кононенко О. І. , оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - Кононенком О. І. , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2019 року повернуто особі, яка її подавала.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скарга подана та підписана особою, яка не має права її підписувати. Доданий до апеляційної скарги ордер в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» було зазначено «у всіх органах судової влади, Верховному Суді, органах виконавчої служби, МВС, Прокуратури, інше». Відомостей щодо представництва інтересів ОСОБА_3 у Київському апеляційному суді зазначений ордер не містив.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога». Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі

№ 9901/847/18 (провадження № 11-44заі19).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, представником ОСОБА_3 - Кононенком О. І. , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції повернув подану його представником апеляційну скаргу з формальних підстав.

Вважав, що ордер, який було долучено до апеляційної скарги на підтвердження повноважень його представника відповідав вимогам, установленим Положенням про ордер адвоката та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня

2012 року № 36 із змінами та доповненнями від 16 лютого 2013 року № 79, яке було чинне на момент укладення договору про надання правової допомоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , поданою представником - Кононенком О. І. , на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року у вказаній справі та витребувано із Броварського міськрайонного суду Київської області зазначену цивільну справу.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння призначено до розгляду.

Відзив учасники справи до суду не подали

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння (а. с. 1-3).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 17 липня 2019 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу автомобіля марки «Suzuki», модель «Grand Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_3 , кузов НОМЕР_2 , від 30 жовтня 2013 року, укладений на підставі довідки-рахунку серія ВІА № 121263 та витребувати з чужого незаконного володіння у власність ОСОБА_1 автомобіль марки «Suzuki», модель «Grand Vitara», реєстраційний номер НОМЕР_3 , кузов НОМЕР_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат (а. с. 106-109, 117).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_3 - Кононенко О. І. , оскаржив його до суду апеляційної інстанції (а. с. 121-131).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - Кононенком О. І. , на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2019 року, повернуто (а. с. 134-135).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня

2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 , подана представником -

Кононенком О. І. , підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - Кононенка О. І. , керувався тим, що у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували повноваження адвоката

Кононенка О. І. на вчинення усіх процесуальних дій від імені

ОСОБА_3 , оскільки у доданому до скарги ордері від 05 лютого

2018 року серія КС № 067243 не вказано назви органу, у якому надається правова допомога апелянту, тому апеляційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня

2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з пунктом 2 частини 1 статті 20 якого під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності передбачені статтею 26 зазначеного Закону, відповідно до частин 1-3 якої адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Крім того, повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, згідно з якою Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, встановлено реквізити ордера, серед яких «Назва органу, у якому надається правова допомога адвокатом» із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності, відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З наведеного слідує, що законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога». Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду.

У той же час апеляційним судом не було враховано, що згідно з обставинами справи № 9901/847/18, у доданому до позову ордері на надання правової допомоги в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» було зазначено: «В органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності і підпорядкування».

Натомість у справі № 361/4347/17-ц, що переглядається, в ордері на надання правової допомоги, доданому до апеляційної скарги, в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» вказано: «у всіх органах судової влади, Верховному Суді, органах виконавчої служби, МВС України, прокуратури, інше».

Тобто у справі № 9901/847/18 у ордері на надання правової допомоги у вищезгаданій графі взагалі були відсутні відомості про судові органи, тоді як у справі № 361/4347/17-ц зазначено про надання адвокатом правової допомоги у судах всіх інстанцій, що у цьому випадку є достатнім для висновку про наявність у адвоката Кононенка О. І. права на підписання апеляційної скарги від імені ОСОБА_3 .

Вказаний висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/847/18, з огляду на те, що у цьому випадку скаржником дотримано вимоги Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, оскільки вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України, а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Таким чином, ордер на надання правової допомоги від 05 лютого 2018 року серія КС № 067243 містить усі обов`язкові реквізити, передбачені Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженим рішенням Ради адвокатів України

від 17 грудня 2012 року № 36 та типовою формою ордеру, а відтак у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для повернення скарги згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справах: «Walchli v. France» від 26 липня 2007 року, «TOB «Фріда» проти України» від 08 грудня 2016 року).

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» (Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97) та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain) ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану Кононенком Олегом Івановичем , задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович

logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст