ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/2679/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Калітінського М. Ю.,

представників учасників справи:

позивача - Янушевич О. Ю.,

відповідача-1 - Шилков В. О.,

відповідача-2 - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М. А., Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.

від 02.11.2021

та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Руденко М. А., Барсук М. А., Пономаренко Є. Ю.

від 30.11.2021

за позовом ОСОБА_1

до Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ)

про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити дії.

1. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про: визнання недійсним рішення загальних зборів членів Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони (код ЄДРПОУ ~organization0~), оформлене протоколом № 20 від 18.11.2020; скасування реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані із змінами в установчих документах 04.01.2021 щодо зміни керівника Профспілки з ОСОБА_1 на ОСОБА_2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне рішення загальних зборів членів профспілки прийнято за відсутності кворуму для проведення загальних зборів та ряду інших порушень, і зазначене рішення слугувало підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 закрито провадження у справі № 910/2679/21.

Первинна профспілкова організація працівників Департаменту поліції охорони звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, просила стягнути з ОСОБА_1 16
000,00 грн.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі № 910/2679/21 заяву Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 16 000,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 провадження у справі № 910/2679/21 закрито, проте у вказаній ухвалі судом не було вирішено питання про розподіл витрат Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони про компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи;

- у клопотанні Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони про закриття провадження містилась заява про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача;

- позовну заяву було подано позивачем до Господарського суду міста Києва без дотримання положень норм процесуального законодавства щодо підвідомчості даного спору, що зумовило в подальшому прийняття судом ухвали про закриття провадження у справі;

- подання позовної заяви до суду першої інстанції та відкриття провадження у справі зумовило для Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони необхідність укладення угоди про надання професійної правової допомоги для здійснення захисту власних законних прав та інтересів у вказаній справі, у спосіб, передбачений нормами чинного законодавства;

- понесення Первинною профспілковою організацією працівників Департаменту поліції охорони витрат на правову допомогу відбулося внаслідок недотримання позивачем вимог норм Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим наявні підстави для покладення обов'язку компенсації вказаних витрат на позивача;

- дослідивши подані першим відповідачем докази на понесення витрат, пов'язаних із розглядом справи суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимоги такого відповідача про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи;

- порядок вирішення питання щодо розподілу витрат у разі закриття провадження унормовано статтею 130 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено 15 денний строк для вирішення даного питання судом з дня постановлення ухвали про закриття провадження, а отже, Первинною профспілковою організацією працівників Департаменту поліції охорони відповідну заяву подано в межах встановленого строку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі № 910/2679/21.

Заяву Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони про компенсацію здійснених нею витрат, з врахуванням заяви про збільшення розміру компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, залишено без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідна заява Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони про компенсацію здійснених нею витрат, з врахуванням заяви про збільшення розміру компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи повинна бути залишена без розгляду на підставі частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявником подано докази на підтвердження факту понесення судових витрат з пропуском строку, визначеного частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме, протягом п'яти днів після постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 у даній справі, та без клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відповідних доказів.

Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 910/2679/21 клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на послуги адвоката задоволено частково. Стягнуто з Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Вказана додаткова постанова мотивована тим, що приймаючи до уваги принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також загальні засади законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому відшкодуванню на суму 4 000,00
грн.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги. Доводи інших учасників справи

У касаційних скаргах скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі № 910/2679/21, скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання позивача про стягнення судових витрат на послуги адвоката, пов'язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Касаційні скарги Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони мотивовані тим, що:

- судом апеляційної інстанції порушено приписи частини 8 статті 129, частини 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки докази компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справи у разі закриття провадження у ній, повинні подаватись протягом 15 днів, як це передбачено частиною 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, а виконання частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо 5-денного строку подання відповідних доказів, у даному випадку неможливе, з огляду на те, що провадження у справі закрито на стадії підготовчого судового засідання, а не за наслідками розгляду справи по суті;

- судом апеляційної інстанції апеляційної інстанції не враховано, що позивачем порушено порядок заявлення витрат на правову допомогу, так усупереч приписам статті 124 Господарського процесуального кодексу України позивачем в поданій апеляційній скарзі та доповненнях до неї не надавався попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат;

- судом апеляційної інстанції порушено частину 5 статті 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", частину 5 статті 65 Господарського кодексу України, норми Положення про ведення касових операцій у готівковій формі в Україні, затвердженого постаново правління НБУ від 29.12.2017 № 148, частину 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України в контексті належності та допустимості доказів витрат на правову допомогу, а саме, відсутності доказів, що ОСОБА_3 як партнер, а не керівник Адвокатського об'єднання "Президіум" мав право укладати договір про надання правової допомоги від імені вказаного адвокатського об'єднання, підписувати розрахункові, бухгалтерські документи з надання послуг правового характеру (рахунки, прибуткові касові ордери тощо);

Також скаржником заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом даної справи у Верховному Суді у розмірі 8 000,00 грн.

Позивач подав відзиви на касаційні скарги Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони, в яких просив залишити їх без задоволення, а оскаржувані постанови суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом двох касаційних скарг у Верховному Суді у даній справі у розмірах 11 000,00 грн та 10 000,00 грн.

4. Позиція Верховного Суду

Щодо касаційної скарги Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у даній справі, Суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Питання розподілу витрат у разі закриття провадження у справі визначено у статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частини 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у випадках, встановлених частинами 3-5 цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у випадку закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження, тобто, до початку розгляду справи по суті, відповідач зобов'язаний дотримуватися лише встановленого пунктом 2 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України п'ятиденного строку для подання доказів понесення судових витрат, оскільки судові дебати у такому випадку об'єктивно ще не проводилися. (Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від
30.09.2021 у справі № 918/853/20).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом у даній справі.

20 квітня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони надійшло клопотання про закриття провадження у справі в порядку пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, в якому перший відповідач просив закрити провадження у справі № 910/2679/21 та виклав заяву про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 закрито провадження у справі № 910/2679/21 на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

12 липня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони надійшла заява про компенсацію здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи з відповідними доказами на підтвердження факту понесення судових витрат, у якій перший відповідач просив стягнути з позивача на свою користь компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи № 910/2679/21 (витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката) у розмірі 13 000,00 грн.

Крім того, 19.07.2021 Первинною профспілковою організацією працівників Департаменту поліції охорони подано заяву про збільшення розміру компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, з урахуванням якої перший відповідач просив стягнути з позивача компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи № 910/2679/21 (витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката) у розмірі 16 000,00 грн.

З огляду на те, що судове рішення у даній справі, а саме ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі № 910/2679/21 постановлено
29.06.2021, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що враховуючи приписи частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України останнім днем подання першим відповідачем доказів на підтвердження факту понесення судових витрат є 05.07.2021, з урахуванням того, що 04.07.2021 був вихідним днем.

Оскільки Первинна профспілкова організація працівників Департаменту поліції охорони подала відповідні докази на підтвердження факту понесення судових витрат у суді першої інстанції у даній справі з пропуском строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме
20.07.2021 та без клопотання про поновлення такого строку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заява Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони про компенсацію здійснених ним витрат, з врахуванням заяви про збільшення розміру компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, підлягає залишенню без розгляду, а ухвала суду першої інстанції від 22.07.2021, якою розглянуто таку заяву, підлягає скасуванню.

Суд відхиляє доводи скаржника про те, що судом апеляційної інстанції порушено приписи частини 8 статті 129, частини 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки як у випадку відсутності проведення судових дебатів у справах загального провадження, що у даному випадку зумовлено закриттям провадження у справі на стадії підготовчого провадження, тобто, до початку розгляду справи по суті, так і у випадку розгляду справи у порядку спрощеного провадження, коли проведення судових дебатів процесуальним законом взагалі не передбачено, відповідач має дотримуватися встановленого пунктом 2 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України 5-денного строку для подання заяви про розподіл судових витрат та доказів понесення таких витрат, а в разі порушення вказаного строку належним чином обґрунтувати поважність причин його пропуску.

Щодо касаційної скарги Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у даній справі, Суд зазначає таке.

Як зазначалось вище, внаслідок розгляду судом апеляційної інстанції апеляційної скарги ОСОБА_1 прийнято постанову від 02.11.2021, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі № 910/2679/21 задоволено частково; ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №910/2679/21 скасовано; заяву Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони про компенсацію здійснених ним витрат, з врахуванням заяви про збільшення розміру компенсації здійснених витрат, пов'язаних з розглядом справи, залишено без розгляду.

01 листопада 2021 року, у строк, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, до суду апеляційної інстанції звернулась ОСОБА_1 із клопотанням про стягнення судових витрат, в якому остання просила стягнути з Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони судові витрати (на професійну правничу допомогу) у розмірі 8
000,00 грн, до якого додано докази понесення відповідних витрат.

19 листопада 2021 року до суду апеляційної інстанції від Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони надійшов відзив на клопотання позивача про стягнення судових витрат, в якому перший відповідач просив відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Разом із тим, згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Верховний Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України ", рішення у справі "Меріт проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2021 у даній справі останньою було, зокрема, надано: договір про надання професійної правничої допомоги від 01.09.2021 № 01/09/2021, додаткову угоду від 01.09.2021 № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.09.2021 № 01/09/2021, укладені між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням "Президіум"; додатки № 1 та № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.09.2021 № 01/09/2021; акт приймання передачі наданих послуг від
29.10.2021 № 1.

Пунктами 1.3,1.11 додатку № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.09.2021 № 01/09/2021 сторони визначили ставки наданих послуг, а саме: вивчення документів наданих клієнтом, аналіз судової практики - від 1
000,00 грн/год., участь у судовому засіданні - 3 000,00 грн.

У акті приймання передачі наданих послуг від 29.10.2021 № 1 сторони погодили наступний перелік робіт та їх вартість:
1. Вивчення процесуальних документів у справі № 910/2679/21 наданих клієнтом - вартість за 1 год. /1 000,00 грн; затрачено час 1 год. - вартість - 1 000,00 грн; 2. Проведення 06.09.2021 консультацій та надання усного висновку з правової позиції та тактики захисту інтересів при написанні апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/2679/21 - вартість за 1 год. /1 000,00 грн; затрачено час 3 год. - вартість - 3 000,00 грн; 3. Проведення 17.09.2021 консультацій та надання усного висновку щодо доповнення до апеляційної скарги поданої до Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/2679/21 - вартість за 1 год. /1 000,00 грн; затрачено час 1 год. - вартість - 1 000,00 грн;
4. Забезпечення учасника адвоката Янушевича О. Ю. у судовому засіданні 02.11.2021 - вартість 3 000,00 грн. Загальна вартість надання правової допомоги становить 8
000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, встановивши факт надання адвокатом правової допомоги ОСОБА_1 та враховуючи обсяг та співмірність витрат, підтвердження її виконання доказами та реальність понесення витрат ОСОБА_1, та з урахуванням заперечень Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання ОСОБА_1 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, Суд враховує, що Первинна профспілкова організація працівників Департаменту поліції охорони не заперечувала щодо розміру понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу при розгляді її апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права Суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Застосування відповідних положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Зі змісту частини 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 922/676/21.

Так, із матеріалів даної справи вбачається, що ОСОБА_1 заявила розрахунок суми судових витрат у окремому клопотанні, поданому 01.11.2021, а не у апеляційній скарзі, чи доповненнях до неї. Водночас, Первинною профспілковою організацією працівників Департаменту поліції охорони не доведено, що подання позивачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат не разом із апеляційною скаргою чи з доповненнями до неї позбавило першого відповідача можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, та довести неспівмірність таких витрат, з урахуванням того, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 розгляд клопотання позивача про стягнення судових витрат було призначено на 30.11.2021, тобто, судом апеляційної інстанції надано першому відповідачу достатній строк для висловлення своїх міркувань щодо обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат, та використання першим відповідачем наданого права, шляхом подання відзиву на клопотання позивача про стягнення судових витрат.

З огляду на викладене, Суд відхиляє аргументи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 124 Господарського процесуального кодексу України.

Суд також відхиляє аргументи скаржника щодо відсутності у представника АО "Президіум" Янушевича О. Ю. повноважень на укладення договору про надання професійної правничої допомоги від 01.09.2021 № 01/09/2021, додаткової угоди від
01.09.2021 № 1 до договору про надання професійної правничої допомоги від
01.09.2021 № 01/09/2021, додатків № 1 та № 2 до договору про надання професійної правничої допомоги від 01.09.2021 № 01/09/2021, акта приймання передачі наданих послуг від 29.10.2021 № 1, бухгалтерських документів тощо, оскільки згідно з поясненнями позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у даній справі, ОСОБА_3 є особою, яка може вчиняти дії від імені Адвокатського об'єднання "Президіум", тобто, є уповноваженим представником, про що зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осію-підприємців та громадських формувань. Крім того, доказів того, що відповідний договір, додаткова угода до нього визнано недійсними скаржником не надано, що свідчить про презумпцію правомірності таких правочинів, у розумінні приписів статті 204 Цивільного кодексу України.

Окрім зазначеного вище, Суд відхиляє доводи скаржника про неналежність доказів оплати позивачем отриманих послуг з правничої допомоги, з огляду на те, що відповідно до сталої судової практики (див. постанови Верховного Суду від
03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.01.2021 у справі № 925/1137/19) розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, викладених у оскаржуваних постановах та Судом не встановлено порушень судом апеляційної інстанції у застосуванні положень статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, звертаючись з касаційними скаргами, скаржник не спростував висновків суду апеляційної інстанції, та не довів неправильного застосування норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих ним судових рішень.

5. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, перевіривши оскаржувані постанову та додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційних скарг, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для їх задоволення.

6. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору за подання касаційних скарг, покладаються на скаржника, а заявлені скаржником до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом даної справи у Верховному Суді у розмірі 8 000,00 грн не підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи № 910/2679/21 у Верховному Суді. Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2022 розгляд даних вимог призначено на 25.01.2022.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Первинної профспілкової організації працівників Департаменту поліції охорони залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 910/2679/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді С. В. Бакуліна

О. А. Кролевець