ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 515/1060/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,

представників учасників справи:

ОСОБА_1 - Кострич М.П.,

ОСОБА_2 - Лоскутов С.П.,

Тарабріна Олександра Ігоровича - не з`явився,

Державного реєстратора Татарбунарської районної державної адміністрації Крутової Ольги Анатоліївни - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 (колегія суддів: Аленін О.Ю., Богатир К.В., Принцевська Н.М.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до відповідачів:

1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - державного реєстратора Татарбунарської районної державної адміністрації Крутової Ольги Анатоліївни

про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя.

СУТЬ СПОРУ

1. За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набули права спільної сумісної власності на нежитлову будівлю їдальні та будинок відпочинку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 (далі - будівлі).

2. ОСОБА_2 разом зі своїм сином від першого шлюбу 23.04.2018 створили ТОВ "Буджак 2018". До статутного капіталу товариства ОСОБА_2 вніс будівлі, не отримавши відповідної згоди ОСОБА_1 (як іншого з подружжя). Менше ніж за 2 місяці (18.06.2018) товариство передало ці будівлі у власність ОСОБА_3 (сина ОСОБА_2 ). Через тиждень розпочалася процедура ліквідації ТОВ "Буджак 2018", а 16.10.2019 ТОВ "Буджак 2018" було ліквідовано.

3. ОСОБА_1 , вважаючи, що відбулося незаконне відчуження майна ОСОБА_2 , яке належить їй на праві спільної сумісної власності, звернулася до суду цивільної юрисдикції з позовом про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації, витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя.

4. Татарбунарський районний суд Одеської області заочним рішенням від 23.07.2020, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08.04.2021, позов задовольнив частково. Верховний Суд постановою від 09.09.2021 вказані рішення скасував, провадження у справі закрив, а ухвалою від 17.11.2021 передав справу №515/1060/19 для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

5. Господарський суд Одеської області рішенням від 11.07.2022 закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання в порядку поділу майна за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини нерухомого майна; визнав недійсним рішення про передачу будівель до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018", скасував записи про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Буджак 2018" ці будівлі; в іншій частині позову відмовив.

6. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 02.11.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2022 в частині відмови у задоволенні позову скасував та ухвалив у цій частині нове: витребував у ОСОБА_3 будівлі; рішення в частині закриття провадження у справі скасував та направив справу в цій частині для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

7. ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- суд якої юрисдикції має розглядати цей спір;

- якщо один із подружжя подав позов про витребування майна, що знаходиться у спільній сумісній власності подружжя, від третьої особи, то на користь кого має бути витребувано це майно.

9. Верховний Суд касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково з огляду на таке.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

10. У липні 2019 ОСОБА_1 звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до відповідачів, в якому просила визнати недійсним рішення про передачу будівель до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018", викладене у протоколі загальних зборів власників ТОВ "Буджак 2018" від 19.04.2018 №1; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на це майно за ТОВ "Буджак 2018"; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 це майно; у порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини зазначеного майна.

11. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 2002 року до 01.07.2007 проживала із ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а з 01.07.2007 до 07.09.2018 перебувала із ним у зареєстрованому шлюбі; разом вони набули право власності на будівлі, відчуження яких як спільного сумісного майна подружжя відбулося без згоди позивачки.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

12. Татарбунарський районний суд Одеської області заочним рішенням від 23.07.2020 позов ОСОБА_1 задовольнив частково, визнав рішення про передачу до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018" будівель недійсним, скасував запис про державну реєстрацію права власності на це майно за ТОВ "Буджак 2018", витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 будівлі, у порядку поділу майна визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будівель та вирішив питання розподілу судових витрат.

13. Татарбунарський районний суд Одеської області додатковим рішенням від 26.08.2020 стягнув солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язанні з наданням професійної правничої допомоги, у розмірі 29 760,00 грн.

14. Одеський апеляційний суд постановою від 08.04.2021 заочне рішення Татарбунарським районного суду Одеської області від 23.07.2020 та додаткове рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 26.08.2020 залишив без змін.

15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду постановою від 08.09.2021 рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23.07.2020, додаткове рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 26.08.2020 та постанову Одеського апеляційного суду від 08.04.2021 скасував, провадження у справі закрив.

16. Вказана постанова Верховного Суду мотивована тим, що оскарженим протоколом №1 загальних зборів засновників ТОВ "Буджак 2018" не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах. Справа у спорі про визнання недійсним протоколу загальних зборів засновників товариства, яким, зокрема, затверджено статутний капітал товариства, а також інші вимоги позивача, які випливають із дійсності цього протоколу, мають розглядатися господарським судом.

17. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду ухвалою від 17.11.2021 задовольнив заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією та передав справу №515/1060/19 для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

18. Господарський суд Одеської області рішенням від 11.07.2022 закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання в порядку поділу майна за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини будівель; позов задовольнив частково: визнав недійсним рішення про передачу будівель ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018", викладене у протоколі загальних зборів засновників ТОВ "Буджак 2018" від 19.04.2018 №1, скасував записи про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Буджак 2018" на будівлі; в іншій частині позову відмовив.

19. Рішення суду першої інстанції мотивоване, зокрема, таким:

- порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюється положеннями Сімейного кодексу України (далі - СК); такі правовідносини між подружжям є виключно сімейними та позовні вимоги щодо поділу майна подружжя не випливають із дійсності оскаржуваного правочину щодо передачі спільного сумісного майна до статутного капіталу товариства, а також не є похідними вимогами від вимоги про визнання недійсним правочину; позовні вимоги в частині поділу майна подружжя не можуть розглядатися в порядку господарського судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині;

- ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами наявність нотаріально завіреної письмової згоди позивачки на передачу спільного сумісного нерухомого майна до статутного капіталу товариства; обставина, що правочин вчинено ТОВ "Буджак 2018" в особі засновника ОСОБА_2 , свідчить про недобросовісність набувача - ТОВ "Буджак 2018"; питання дійсності правочину, однією стороною якого є юридична особа, вирішується судом незалежно від того, в якому стані перебуває така юридична особа; жодних законодавчих обмежень щодо розгляду судом таких спорів у випадку ліквідації юридичної особи не передбачено;

- позовні вимоги про скасування записів про державну реєстрацію права власності за ТОВ "Буджак 2018" підлягають задоволенню, оскільки такий спосіб захисту порушеного права узгоджувався зі змістом ст.26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"; такі вимоги є похідними від основної вимоги;

- позивачка просить суд витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 будівлі; такі позовні вимоги не конкретизовані, оскільки позивачка не визначила на користь кого саме необхідно витребувати таке майно; до моменту вчинення оскаржуваного правочину, яким було порушено права позивачки, право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 ; частка ОСОБА_1 у спільній сумісній власності не визначена, отже витребування вказаного майна на її користь є неможливим; задоволення визначених позивачкою позовних вимог не призведе до ефективного поновлення її порушеного права.

20. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 02.11.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2022 в частині відмови у задоволенні позову скасував та ухвалив у цій частині нове рішення: витребував з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 будівлі; рішення в частині закриття провадження у справі скасував та направив справу в частині позовних вимог про визнання в порядку поділу майна за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини нерухомого майна для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

21. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- господарський суд позбавлений можливості прийняти рішення щодо закриття провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, у разі, якщо первісно справа надійшла до суду після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства;

- закриття судом першої інстанції провадження по справі ставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту;

- позовні вимоги щодо визнання в порядку поділу майна за ОСОБА_1 права власності на 2/3 частини нерухомого майна мають бути розглянуті в порядку господарського судочинства;

- рішення про передачу майна до статутного капіталу товариства було визнано недійсним, що не оспорюється учасниками справи;

- право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 ; до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018" було передано не майно, яке перебувало у приватній власності одного із подружжя, а майно, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя; під час передачі такого майна до статутного капіталу товариства, відповідна частка кожного із подружжя у спільному майні визначена (поділена) не була;

- задоволення позовних вимог про витребування майна є ефективним способом захисту порушеного права та призведе до повернення сторін до попереднього стану, тобто перебування майна у спільній сумісній власності подружжя;

- помилковими є висновки суду першої інстанції щодо того, що позивачка не зазначила, на користь кого саме варто витребувати спірне майно, оскільки таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому, у разі витребування, воно повертається у спільну сумісну власність цих осіб.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

22. 01.06.2007 відділ реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції міста Одеси зареєстрував шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , актовий запис №391; після реєстрації шлюбу кожен із подружжя залишив своє прізвище (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 ).

23. Татарбунарський районний суд Одеської області рішенням від 28.04.2009 визнав право власності на будівлі на території курортної зони "Расєйка" Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області за ОСОБА_4 на 5%, за ОСОБА_2 на 95%, відповідно до договору на участь у сумісному будівництві від 14.04.2008.

24. 19.05.2009 за договорами купівлі-продажу ОСОБА_4 передав (продав) ОСОБА_2 5/100 часток будинку відпочинку по АДРЕСА_1 та 5/100 часток нежитлової будівлі їдальні, розташованої по АДРЕСА_1 .

25. Витяги про державну реєстрацію прав №30601234, №30601516 від 13.07.2011 підтверджують, що власником будівель є ОСОБА_2 , які належить йому на праві приватної власності.

26. Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №120377408 від 12.04.2018 підтверджує, що ФОП Тарабрін І.О. є орендарем земельної ділянки, кадастровий номер 125083900:02:002:0424, розташованої по АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, для будівництва експлуатації та обслуговування їдальні та будинку відпочинку.

27. Згідно протоколу загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "Буджак 2018" від 19.04.2018 №1 статутний капітал товариства складає 200 000,00 грн, який формується наступним чином: ОСОБА_3 вносить до статутного капіталу 100 000,00 грн грошовими коштами (50% статутного капіталу), а ОСОБА_2 формує свою частину статутного капіталу (також 50%) шляхом внесення нерухомого майна - будівель.

28. 24.04.2018 актом приймання-передачі майна ОСОБА_2 передав майно, а саме, будівлі, а ТОВ "Буджак 2018" прийняло вказане майно як внесок до статутного капіталу.

29. 02.05.2018 ОСОБА_2 уклав зі ОСОБА_1 договір оренди будівель.

30. Згідно з протоколом загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "Буджак 2018" від 18.06.2018 №2 ОСОБА_3 виключено із складу засновників ТОВ "Буджак 2018" та передано йому пропорційно його частці в статутному капіталі будівлі.

31. 18.06.2018 актом приймання-передачі майна ТОВ "Буджак 2018" передало майно, а саме, будівлі, а ОСОБА_3 прийняв вказане майно у приватну власність, вартість якого пропорційна його частці у статутному капіталі. Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №173360442, №173361504 від 10.07.2019 підставою виникнення права власності на вказану нерухомість за ОСОБА_3 є протокол та акт приймання-передачі майна, видані ТОВ "Буджак 2018".

32. Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 07.09.2018 розірвав шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

33. 08.08.2019 ТОВ "ІМПЕРІАЛ-777" на замовлення ОСОБА_1 виготовило звіт про незалежну оціночну вартість, відповідно до якого вартість спірних будівель, складає 2 794 859,00 грн.

34. 16.10.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено записи про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Буджак 2018".

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

35. 22.11.2022 ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022, у якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

36. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив п.1 ч.1 ст.231 ГПК та не врахував висновки щодо застосування норми права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №922/88/20.

37. Скаржник у касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків) зазначає, зокрема, таке:

- справи у спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, які стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами; винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства; позовні вимоги щодо поділу майна, набутого подружжям, є спором, що випливає з сімейних правовідносин, а тому така вимога не підлягає розгляду в господарських судах; порядок поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя регулюється положеннями СК, такі правовідносини між подружжям є виключно сімейними та позовні вимоги щодо поділу майна подружжя не випливають із дійсності оскаржуваного правочину щодо передачі спільного сумісного майна до статутного капіталу товариства, а також не є похідними вимогами від вимоги про визнання недійсним правочину;

- за загальним правилом, визначеним у ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), саме власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а із встановлених судами обставин справи вбачається, що власниками майна і засновниками ТОВ "Буджак 2018" є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому не вбачається, що правомочностями щодо спірного майна була наділена ОСОБА_1 ;

- суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення в частині позовних вимог про витребування майна, обмежився лише посиланням на те, що такі вимоги є похідними, фактично не розглянувши спір в цій частині по суті заявлених вимог (посилається на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №522/1029/18);

- ані в мотивувальній, ані в резолютивній частинах оскаржуваної постанови не зазначено про вимоги позивача в частині визнання недійсним рішення про передачу будівель до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018" та не вказано, чи залишено в цій частині рішення суду першої інстанції без змін, чи скасовано і ухвалено нове рішення.

38. 13.03.2023 надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

39. У відзиві ОСОБА_1 зазначає, зокрема, таке:

- закриваючи провадження у частині позовних вимог про поділ майна подружжя, суд першої інстанції порушив ч.2 ст.231 ГПК; Верховний Суд своєю постановою від 08.09.2021 визначив підвідомчість спору, яка не може бути переглянута судом першої інстанції;

- постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.231 ГПК та ухвалена відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21.11.2018 у справі №243/5078/17; скаржник не порушує питання про необхідність відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції;

- право власності на будівлі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули у шлюбі; майно належить їм на праві спільної сумісної власності; щодо презумпції спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям у шлюбі, посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17, Верховного Суду від 30.09.2022 у справі №753/2222/19, від 21.09.2022 у справі №752/17163/19, від 05.10.2022 у справі №664/906/20;

- протягом розгляду справи подружжя не заперечувало, що майно є спільною сумісною власністю, а його відчуження здійснено за відсутності згоди позивачки; позиція відповідачів базувалася на неправильно обраному способі захисту;

- суд апеляційної інстанції задовільнив вимогу про витребування майна як похідну від визнання правочину недійсним; такий спосіб захисту як витребування спільного сумісного майна (попередньо визнавши правочин недійсним) є належим способом захисту порушеного права; при цьому витребовується все майно, оскільки право сумісної власності поширюється не на частку, а на весь об`єкт нерухомості;

- якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників поширюється на весь об`єкт; суттєвою відмінністю спільної часткової власності від спільної сумісної є те, що у частковій власності право розпорядження / володіння поширюється на певну частку, що належить власнику, а у спільній сумісній - на весь об`єкт, однак таке розпорядження / володіння здійснюється за згодою другого співвласника; вказане має вирішальне значення при витребуванні майна (посилається на постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2020 у справі №430/1281/14-ц, Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №359/10528/15-ц, від 04.05.2022 у справі №727/7582/20, від 15.12.2021 у справі №640/17764/17);

- ОСОБА_1 не може витребувати саме частку майна у останнього набувача, оскільки не належало їй на праві спільної часткової власності, і відповідно така частка не була визначена; сімейне законодавство передбачає, що у таких випадках майно є спільною сумісною власністю; частку у праві власності, яка не визначена в натурі, витребувати не можна (посилається на постанову Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №295/17812/18, від 03.04.2020 у справі №425/1969/18, від 16.12.2020 у справі №661/2576/16-ц);

- витребування майна повернуло сторін до правового стану (спільну сумісну власність), який існував до вчинення оскаржуваного правочину;

- витребувати частку зі спільної сумісної власності не можна, оскільки спільна сумісна власність поширюється на все майно, тому висновок суду про витребування майна у цілому, є правильним (посилається на постанову Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №661/2576/16-ц);

- у постанові від 11.09.2019 у справі №621/1905/16-ц Верховний Суд визнав недійсним правочин щодо передачі майна до статутного капіталу товариства та витребував майно із чужого незаконного володіння особи у спільну сумісну власність позивачки та її чоловіка (вимога не була конкретизована тим, що позивач просить повернути майно у спільну сумісну власність);

- один з подружжя може заявити вимогу про витребування майна, яке належало на праві спільної сумісної власності, із чужого незаконного володіння (посилається на постанови Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №520/1146/15-ц, від 24.02.2021 у справі №201/14575/15-ц, від 27.11.2019 у справі №592/7293/16-ц);

- вимога про витребування є обґрунтованою, а висновки суду апеляційної інстанції є правильними та такими, що узгоджуються із нормами закону та висновками Верховного Суду.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

40. Верховний Суд ухвалою від 27.02.2023 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 05.04.2023.

41. Ухвалою від 05.04.2023 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 26.04.2023, а ухвалою від 26.04.2023 - до 24.05.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо юрисдикції

42. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив п.1 ч.1 ст.231 ГПК та не врахував висновки щодо застосування норми права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №922/88/20.

43. Скаржник зазначає, що спір про поділ майна, набутого подружжям, стосується сімейних правовідносин, а тому не підлягає розгляду в господарських судах; такі вимоги не випливають із дійсності оскаржуваного правочину щодо передачі спільного сумісного майна до статутного капіталу товариства, а також не є похідними від вимоги про визнання недійсним правочину.

44. Верховний Суд відхиляє цей довід скаржника з огляду на таке.

45. Згідно із ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу (ч.1 ст.16 ЦК).

46. Відповідно до частин 1, 2 ст.4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

47. Господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства (п.1 ч.1 ст.231 ГПК).

48. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.231 ГПК, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (ч.2 ст.231 ГПК).

49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі №922/88/20, на яку посилається скаржник, дійсно вказала, що справи у спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, які стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

50. Верховний Суд звертає увагу, що у липні 2019 ОСОБА_1 звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до відповідачів, тобто до суду цивільної юрисдикції.

51. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду постановою від 08.09.2021 рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23.07.2020, додаткове рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 26.08.2020 та постанову Одеського апеляційного суду від 08.04.2021 скасував; провадження у справі закрив; роз`яснив ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

52. Верховний Суд у постанові від 08.09.2021 у цій справі зазначив, що оскарженим протоколом №1 загальних зборів засновників ТОВ "Буджак 2018" не регулюються сімейні права та обов`язки між подружжям, батьками та дітьми, а тому цей правочин не є правочином у сімейних правовідносинах, а справа не підсудна цивільному судочинству. Суд вказав, що спори про визнання недійсним протоколу загальних зборів засновників товариства, яким, у тому числі, затверджено статутний капітал товариства, а також інші вимоги позивача, які випливають із дійсності цього протоколу, мають розглядатися господарським судом відповідно до п.4 ч.1 ст.20 ГПК.

53. З огляду на це Верховний Суд ухвалою від 17.11.2021 справу №515/1060/19 передав для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області.

54. Враховуючи, що Верховний Суд вже закривав провадження у справі та визначив, в порядку якого судочинства має бути вирішений цей спір, то закриття судом першої інстанції провадження у справі в частині вимог про поділ майна, набутого подружжям, фактично ставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.

55. З огляду на це Верховний Суд відхиляє доводи скаржника у цій частині.

Щодо нерозгляду судом апеляційної інстанції позовних вимог в частині скасування рішення про передачу будівель

56. ОСОБА_2 зазначає, що незрозуміло, яке рішення суд апеляційної інстанції прийняв в частині визнання недійсним рішення про передачу будівель до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018", оскільки ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині постанови не зазначено про ці вимоги позивачки та не вказано, чи залишено в цій частині рішення суду першої інстанції без змін або скасоване і прийняте нове рішення.

57. Скаржник також вважає, що задоволення вимоги про скасування рішення про передачу будівель до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018" не призводить до поновлення прав позивачки.

58. Верховний Суд відхиляє вказані доводи ОСОБА_2 .

59. Господарський суд Одеської області рішенням від 11.07.2022, зокрема, визнав недійсним рішення про передачу будинку відпочинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлової будівлі їдальні, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018", викладене у протоколі №1 загальних зборів засновників ТОВ "Буджак 2018" від 19.04.2018.

60. Заявником апеляційної скарги була лише ОСОБА_1 . Інші учасники справи не подавали апеляційні скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2022.

61. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2022 у частині відмови у позові та у частині закриття провадження та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог позивачки у повному обсязі; також просила скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 20.07.2022 та ухвалити нове з урахуванням задоволення вимог апеляційної скарги та здійснити новий розподіл судових витрат.

62. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.269 ГПК).

63. З огляду на це, суд апеляційної інстанції розглянув справу та ухвалив постанову саме в межах заявлених ОСОБА_1 вимог.

64. Оскільки учасники справи не оскаржували рішення суду першої інстанції про визнання недійсним рішення про передачу будівель ОСОБА_2 на користь ТОВ "Буджак 2018", оформлене протоколом №1 загальних зборів засновників ТОВ "Буджак 2018" від 19.04.2018, доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув спір в цій частині по суті заявлених вимог, а також про неналежний спосіб захисту відхиляються Верховним Судом.

Щодо позовних вимог про витребування майна

65. ОСОБА_2 зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що задоволення позовних вимог про витребування майна є ефективним способом захисту порушеного права та призведе до повернення сторін до попереднього стану, тобто до перебування майна у спільній сумісній власності подружжя. Вказує, що право власності на спірне нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 , а тому ОСОБА_1 повинна була довести своє право власності на майно (посилається в цій частині на п.115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18); суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення в частині позовних вимог про витребування майна, обмежився лише посиланням на те, що такі вимоги є похідними, фактично не розглянувши спір в цій частині по суті заявлених вимог.

66. Скаржник також звертає увагу, що позивачка просить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 будівлі, проте її позовні вимоги не конкретизовані, оскільки вона не визначила, на користь кого саме потрібно витребувати таке майно.

67. ОСОБА_1 вважає хибними доводи ОСОБА_2 та вказує, що спірне майно перебувало у спільній сумісній власності подружжя (без виділення конкретних часток), а тому витребувати можна лише майно в цілому; витребування майна повернуло сторін до правового стану (спільну сумісну власність), який існував до вчинення оскаржуваного правочину. В обґрунтування своїх доводів послалася на постанови Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №430/1281/14-ц, від 08.07.2020 у справі №359/10528/15-ц, від 04.05.2022 у справі №727/7582/20, від 15.12.2021 у справі №640/17764/17, від 02.06.2021 у справі №295/17812/18, від 03.04.2020 у справі №425/1969/18, від 16.12.2020 у справі №661/2576/16-ц, від 11.09.2019 у справі №621/1905/16-ц, від 23.06.2022 у справі №520/1146/15-ц, від 24.02.2021 у справі №201/14575/15-ц, від 27.11.2019 у справі №592/7293/16-ц.

68. Верховний Суд щодо вказаних доводів скаржника зазначає таке.

69. Велика Палата Верховного Суду у п.115 постанови від 18.12.2019 у справі №522/1029/18, на яку посилається скаржник, вказала, що особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

70. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, що спірні будівлі, які були внесені до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018", належали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

71. Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

72. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК). Аналогічні положення закріплені в частинах 1, 3 ст.368 ЦК.

73. Вказані норми закону встановлюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17.

74. Подружжя не заперечувало факт належності будівель у спільній сумісній власності. Факт реєстрації спірних будівель за ОСОБА_2 також не спростовує того, що таке майно перебувало у спільній сумісній власності подружжя.

75. Співвласники майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ст.369 ЦК). Аналогічні положення викладені у ч.1 ст.65 СК.

76. Суд першої інстанції встановив, що спірні будівлі вибули зі спільної сумісної власності подружжя за відсутності нотаріально завіреної письмової згоди позивачки на передачу майна до статутного капіталу товариства.

77. Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.06.2020 у справі №430/1281/14-ц, на яку посилається ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу, зробив такий висновок:

"При розгляді спорів про відчуження одним із подружжя спільного майна без згоди іншого з подружжя слід передусім визначитись з об`єктом, тобто з тим, що відчужується. Предмет правочину є іншою правовою категорією, а саме - об`єктом, а не його частиною. Відчуження спільного майна відбувається за згодою співвласників, а відчуження частки - лише за її наявності (після зміни правового режиму спільного майна подружжя зі спільної сумісної на спільну часткову). В такому разі співвласник вправі самостійно розпорядитися своєю часткою, але з додержанням вимог статті 362 ЦК України про переважно право купівлі частки (якщо відчуження частки відбувається на підставі договору купівлі-продажу). Якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на весь об`єкт, відтак передати у власність можна лише об`єкт в цілому".

78. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №727/7582/20, на яку також посилається позивачка.

79. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст.387 ЦК).

80. Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

81. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

82. Верховний Суд у постанові від 23.06.2022 у справі №520/1146/15-ц підтвердив законність вимог про витребування квартири, яка вибула із спільної сумісної власності без згоди іншого з подружжя.

83. Якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на весь об`єкт, тому передати у власність можна лише об`єкт в цілому (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №661/2576/16-ц).

84. Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі №621/1905/16-ц, на яку посилалася ОСОБА_1 , дійшов висновку, що оскільки нерухоме майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, відчужене (вибуло) без згоди позивача, тобто поза волею власника, не залишилося як внесок у статутному фонді товариства, а було відчужене третій особі, то підлягають задоволенню позовні вимоги в частині витребування цього майна з чужого незаконного володіння особи.

85. Суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині постанови зазначив, що помилковими є висновки суду першої інстанції щодо того, що позивачка не зазначила, на користь кого саме варто витребувати спірне майно, оскільки таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, а тому, у разі витребування, воно повертається у спільну сумісну власність цих осіб.

86. Південно-західний апеляційний господарський суд задовольнив вимоги ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння будівель, правильно вказавши в мотивувальній частині постанови, що оскільки до статутного капіталу ТОВ "Буджак 2018" внесено майно, яке належало подружжю на праві спільної сумісної власності, а не майно, яке перебувало у приватній власності одного із подружжя, то задоволення позовних вимог про витребування майна є ефективним способом захисту порушеного права та призведе до повернення сторін до попереднього стану, тобто перебування майна у спільній сумісній власності подружжя.

87. Втім, у резолютивній частині постанови від 02.11.2022 суд апеляційної інстанції не зазначив, на користь кого підлягає витребуванню майно, а саме, не конкретизував, що будівлі підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

88. З огляду на це пункти 3 та 4 її резолютивної частини постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 підлягають зміні шляхом уточнення вимог щодо витребування будівель у спільну сумісну власність, а саме, викладення їх у такій редакції:

"3. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинок відпочинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлову будівлю їдальні, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ."

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

89. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

90. Згідно із частинами 1, 4 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

91. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_2 , зміни пунктів 3 та 4 її резолютивної частини постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 та залишення її без змін в іншій частині.

Судові витрати

92. Оскільки Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, лише змінивши резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції в частині уточнення вимог щодо витребування майна, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №515/1060/19 змінити, виклавши пункти 3 та 4 її резолютивної частини у такій редакції:

"3. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинок відпочинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлову будівлю їдальні, що розташована за адресою вулиця Курортна, 70-б (Расєйка) Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області."

3. В іншій оскарженій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №515/1060/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець