ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6210/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Жукова С. В., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г. Є.;

за участю представників:

ТОВ "Піллар" - Єніча В. С., Тугай І. М.,

ПрАТ "Кріпта"- - Арчакова Д. В., Півчук Т. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2020

у справі № 910/6210/20

за заявою Приватного акціонерного товариства "Кріпта"

до ТОВ "Піллар"

про відкриття провадження у справі про банкрутство.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Кріпта" (далі - ПрАТ "Кріпта", заявник, кредитор) звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" (далі - ТОВ "Піллар", боржник) на підставі безспірних вимог як ініціюючий кредитор до боржника, який не спроможний виконати свої грошові зобов'язання перед заявником в сумі 14 749 035,70 грн за рішенням Господарського суду Київської області від
29.07.2015 у справі № 911/2179/15 не інакше, як через застосування процедури банкрутства.

На підтвердження, заявником подано суду копії рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2015 у справі № 911/2179/15, рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2016 у справі № 911/2179/15, наказу Господарського суду Київської області № 911/2179/15 від 19.07.2018, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57438374 від 16.10.2018, заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.10.2018 № 392/А, ухвали Господарського суду Київської області від 12.11.2019 у справі № 911/2179/15 та документів виконавчого провадження № 57438374.

До місцевого суду ПрАТ "Кріпта" була подана заява про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013).

У відзиві ТОВ "Піллар" заперечувало проти відкриття провадження у справі про банкрутство, та зазначало, що заявник фактично просить відкрити провадження у зв'язку з неможливістю повернути собі наказ суду через проведення заходів у кримінальному провадженні, зазначені обставини не свідчать про неспроможність боржника виконати грошові зобов'язання перед ПрАТ "Кріпта" у виконавчому провадженні.

Також, боржником зазначено, що заява ПрАТ "Кріпта" не містить жодних обґрунтованих доказів неплатоспроможності ТОВ "Піллар" в частині виконання зобов'язань на суму 14 749 035,70 грн, балансова вартість майна ТОВ "Піллар" станом на 30.09.2018 становила 152 млн. 306 тис. грн, за рахунок частини якого можливо було повністю погасити заборгованість перед ПрАТ "Кріпта" за рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2015 у справі № 911/2179/15.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 відмовлено ПрАТ "Кріпта" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар".

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що за відсутності доказів вжиття належних заходів щодо стягнення боргу у виконавчому провадженні вбачаються необґрунтованими доводи ПрАТ "Кріпта" щодо неспроможності ТОВ "Піллар" сплатити суму заборгованості не інакше як через застосування процедур банкрутства.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 апеляційну скаргу ПрАТ "Кріпта" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 910/6210/20 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від
08.07.2019 було скасовано, матеріали справи передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

За висновком апеляційного суду, ПрАТ "Кріпта" просило відкрити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар" саме на підставі безспірних вимог як ініціюючий кредитор до боржника, тобто його вимоги ґрунтуються на первинних документах, які беззаперечно підтверджують дійсний розмір заборгованості, правомірність підстави її виникнення та доводять прострочення виконання грошового зобов'язання боржника, чого судом першої інстанції враховано не було.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар "; визнано грошові вимоги ПрАТ "Кріпта" до ТОВ "Піллар" у розмірі 14 749 035,70 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Піллар", вирішено інші процедурні питання.

За наслідками розгляду у підготовчому засіданні заяви ПрАТ "Кріпта" про визнання боржника банкрутом, місцевий суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази задоволення боржником у повному обсязі вимог кредитора, які містяться у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство, та підтверджені судовим рішенням у справі № 911/2179/15, на підставі якого кредитор звернувся із заявою до боржника, яке набрало законної сили, ніким не спростовано, а отже, з огляду на принцип обов'язковості судових рішень, встановлених статтею 18 ГПК України, підлягає виконанню у спосіб, передбачений законом.

Встановивши відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар", перелічених у частині шостій статті 39 КУзПБ, дійшов висновку щодо необхідності її задоволення, у передбачений діючим законодавством спосіб, шляхом відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар".

Також, місцевий суд призначив розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусара І. О. та встановив розмір грошової винагороди розпоряднику майна у розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним повноважень за рахунок коштів заявника.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 залишено без змін.

Апеляційний суд, з урахуванням обставин, встановлених місцевим судом, погодився з висновками місцевого суду щодо наявності підстав, передбачених статтею 39 КУзПБ, для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар".

Крім того вказав, що наведені обставини наявності підстав для відкриття провадження у справі вже досліджувались Північним апеляційним господарським судом у постанові від 30.09.2020, яка є чинною і викладені в ній обставини набули преюдиційного значення.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанції

Звертаючись до місцевого суду із заявою про ініціювання процедури банкрутства ТОВ "Піллар", заявником було подано до суду першої інстанції копії: рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2015 у справі №911/2179/15, рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2016 у справі №911/2179/15, наказу Господарського суду Київської області №911/2179/15 від
19.07.2018, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57438374 від
16.10.2018, заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.10.2018 № 392/А, ухвали Господарського суду Київської області від 12.11.2019 у справі № 911/2179/15 та документів виконавчого провадження № 57438374.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.07.2015 у справі №911/2179/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Квазар" було задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Піллар" на користь ПАТ "Квазар" 15 355 726,60 грн заборгованості, 7 685 235,19 грн інфляційних втрат, 962 589,25 грн 3% річних та 73 080,00 грн судового збору. Загальна сума стягнення склала 24076631,04 грн.

На виконання рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2015 у справі № 911/2179/15 судом 19.07.2018 було видано наказ.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.02.2016 зустрічні позовні вимоги ТОВ "Піллар" було задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Квазар" на користь ТОВ "Піллар" 4 249 087,25 грн основної заборгованості, 3 238 406,28 грн інфляційних втрат, 285 698,97 грн 3 % річних та 12 934,62 грн судового збору.

Загальна сума стягнення склала 7 786 127,12 грн.

18.10.2018 ПАТ "Квазар" направило ТОВ "Піллар" заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 ЦК України.

За результатами зарахування зустрічних однорідних вимог сума невиконаного грошового зобов'язання ТОВ "Піллар" перед ПАТ "Квазар" становить 16290503,92грн.

16.10.2018 ПАТ "Квазар" звернулося до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Варави Р. С. із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.07.2018 у справі №911/2179/15.

16.10.2018 постановою приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Варавою Р. С. було відкрито виконавче провадження № 57438374 за заявою ПАТ "Квазар".

12.11.2019 ухвалою Господарського суду Київської області задоволено заяву ПрАТ "Кріпта" про заміну сторони виконавчого провадження у справі №911/2179/15; замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.07.2018 №911/2179/15 ПАТ "Квазар" його правонаступником ПрАТ "Кріпта".

У результаті вжиття заходів із примусового виконання рішення в рамках виконавчого провадження № 57438374 було частково погашено заборгованість на суму 1 541 468,22 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 2082, №2083, № 2087 від 20.11.2019 та № 2113 від 27.11.2019. Залишок заборгованості складає 14749 035,70 грн.

26.12.2019 ПрАТ "Кріпта" звернулося до приватного виконавця Варави Р. С. із заявою про повернення наказу Господарського суду Київської області від
19.07.2018 № 911/2179/15.

За результатами розгляду даної заяви приватним виконавцем було повідомлено, що
30.05.2019 матеріали вказаного виконавчого провадження № 57438374 вилучено під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 16.05.2019 у кримінальному провадженні № 12018100070004960, відкритого за заявою ТОВ "Піллар" 28.12.2018.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

ТОВ "Піллар" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021, ухвалити нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Піллар".

В обґрунтування посилається на неправильне застосуванням норм матеріального та порушення норм процесуального права, зокрема частини 3 статті 86 та статті 236 ГПК України, частини третьої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки судами не було надано оцінки доказам про наявність спору про право та доказам, що підтверджують спроможність скаржника виконати грошові зобов'язання.

Боржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховані обставини, пов'язані зі справою № 751/15797/19 (визнання електронних торгів недійсними), невиконання якого свідчить, що сума грошових зобов'язань перед кредитором не є безспірною. Тобто має місце спір про право.

Крім того, судами не було враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20 щодо застосування статті 1 та частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, від 03.03.2020 у справі № 905/857/19 щодо визначення категорії неплатоспроможності боржника через її реальність.

Скаржник вважає, що судами порушено статтю 58 Конституції України та статтю 3 ГПК України, оскільки призначено розпорядника майна боржника, кандидатуру якого було запропоновано ініціюючим кредитором на підставі пункту 2-1 Перехідних та прикінцевих положень КУзПБ, який не підлягав застосуванню. Місцевий суд мав всі об'єктивні підстави визначати кандидатуру арбітражного керуючого шляхом автоматизованого відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у цій справі.

ТОВ "Піллір" подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції взагалі проігнорувалися питання наявності спорів про право у справах № 761/15797/19 та № 910/1125/19, які безпосередньо впливають на суму та структуру грошового зобов'язання ТОВ "Піллір ", що заявлені ПрАТ "Кріпта". До пояснень в якості доказів про наявність спору додано копії наказів Господарського суду міста Києва у справі № 910/1125/19 від 11.06.2021.

Доводи інших учасників справи

ПрАТ "Кріпта" надало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Піллар", в якому просить відмовити в її задоволенні, оскаржувані постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 та ухвалу Господарського суду м. Києва від
23.11.2020 у справі № 910/6210/20 - залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції

Відповідно до частини 1 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, Конституції України, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому частини 6 статті 12 ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 (далі - КУзПБ).

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, як зазначено в преамбулі, встановлюються нормами КУзПБ.

Відповідно до частини першої статті 39 КУзПБ, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому частини 6 статті 12 ГПК України.

Частинами 2,3 цієї статті передбачено, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Згідно із положеннями частини п'ятої статті 39 КУзПБ, за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про: відкриття провадження у справі про банкрутство; відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Отже, основне завдання підготовчого засідання полягає у з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.

Відповідно до частини шостої статті 39 КУзПБ, суд відмовляє у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо:

вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Частиною першою статті 34 КУзПБ, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити:

- найменування господарського суду, до якого подається заява;

- найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи;

- ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

- виклад обставин, що є підставою для звернення до суду;

- перелік документів, що додаються до заяви.

Водночас, можливість боржнику подати відзив на заяву про відкриття провадження у справі та викласти свої заперечення щодо вимог заявника (заявників) надана положеннями статті 36 КУзПБ, а з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України, до такого відзиву також повинні бути додані докази, які підтверджують викладені у відзиві доводи та заперечення.

Отже, системний аналіз зазначених положень КУзПБ дає підстави для висновку про те, що на кредитора, з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України, покладено обов'язок надати докази на підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, а на боржника покладено обов'язок надати суду докази, які спростовують або підтверджують вимоги заявника.

При цьому, господарський суд в підготовчому засіданні надає оцінку на предмет доведеності та існування підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, та, відповідно, існування/відсутності перешкод для подальшого руху у справі про банкрутство.

Верховний Суд звертає увагу на те, що завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Положення статті 1 КУзПБ визначають, що:

- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених статей 74, 76, 77 ГПК України;

- грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загально-обов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено статей 74, 76, 77 ГПК України. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Підставою для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Методом встановлення наявності чи відсутності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20.

З огляду на викладене, колегія судів зауважує, що встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Протилежне матиме наслідком відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство у відповідності до частини шостої статті 39 КУзПБ, згідно із якою підставою для відмови у відкритті провадження у справі є те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Згідно з приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що кредитор на підтвердження непогашеного грошового зобов'язання боржника, разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство надав належним чином завірені копії: рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2015 року у справі №911/2179/15, рішення Господарського суду Київської області від 15.02.2016 року у справі №911/2179/15, наказу Господарського суду Київської області №911
/2179/15 від 19.07.2018 р., заяви про відкриття виконавчого провадження від
16.10.2018 року №386/А, постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №57438374 від 16.10.2018 року, заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.10.2018 № 392/А з копією квитанції поштового відправлення, ухвали Господарського суду Київської області від 12.11.2019 року про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі №911/2179/15, заяви про повернення виконавчого документу від 26.12.2019 №281, листа Приватного виконавця Варави Р. С. від
26.12.2019 №2790, платіжних доручень від 20.11.2019 №2082, №2083, №2087, від
27.11.2019 №2113, Інформації про виконавче провадження ВП №57438374, постанови про визнання речовими доказами від 03.06.2019 року, постанови про призначення судово-технічної експертизи від 05.02.2020 року, клопотання про відновлення права на виконання рішення Господарського суду Київської області № 911/2179/15 від 07.02.2020 №41, листа слідчої І. Павлик Слідчого управління ГУ НП у місті Києві від 13.02.2020 №3862/125/23/2-2020, ухвали слідчого судді Є. Мартинова Шевченківського районного суду від 21.02.2020 у справі № 761/4797/20.

Рішення суду і наказ свідчать про наявність грошового зобов'язання, а дата постанови про відкриття виконавчого провадження свідчить про період часу, протягом якого зобов'язання не виконується боржником. Інші докази свідчать про ознаки неплатоспроможності боржника та неможливість домогтися виконання рішення суду інакше, як через застосування процедур з банкрутства.

Водночас, боржником подано відзив, в якому заперечує власну неплатоспроможність, посилаючись на судові рішення: у справі № 761/15797/19, в якій визнано недійсними електронні торги по лоту № 329164, проведені 11.02.2019 ДП "СЕТАМ" та оформлені протоколом № 387429 про проведення електронних торгів від 11.02.2019; визнано недійсним акт про проведені електронні торги від 10.04.2019, складений приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р. С. на підставі протоколу №387429 про проведення електронних торгів від 11.02.2019 по лоту № 329164, оскільки реалізація майна ТОВ "Піллар" відбулася незаконно, внаслідок продажу майна за заниженою ціною; та у справі №910/1125/19, в якій зобов'язано ПрАТ "Квазар" повернути за актом приймання-передачі майно боржника (станок різки алмазним дротом DW288P6-03).

За твердженням боржника, ринкова вартість вказаного майна на момент проведення торгів в рамках виконавчого провадження становить більше 500 тис. доларів США, що за курсом НБУ дорівнювало б більше 14 000 000 грн, що дозволить погасити заборгованість перед кредитором.

Однак, заперечення боржника щодо вимог заявника про його неплатоспроможність у вигляді судових рішень (предметом яких є визнання недійсним електронних торгів з продажу його майна та повернення майна боржника) не можуть бути підтвердженням наявності спору про право в розумінні положень частини 6 статті 39 КУзПБ.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо, чого у даному конкретному випадку, судами попередніх інстанцій встановлено не було.

Колегія суддів вважає, що господарський суд може встановити наявність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора за умови, коли такі вимоги не були предметом судового розгляду у позовному провадженні, натомість судове рішення (яке набрало законної сили та є чинним), прийняте за результатом розгляду спору щодо грошових вимог, які є підставою для звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, не свідчить про факт наявності спору між боржником та кредитором щодо вказаних грошових вимог. При цьому невід'ємним є встановлення судами фактичних обставин щодо відсутності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що стосуються грошових вимог, які стали підставою для звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (до прикладу, визнання недійсним правочину, на підставі якого виникла заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором, ураховуючи наявне судове рішення про стягнення цієї заборгованості).

Наявність рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2179/15, яке набрало законної сили на момент звернення ініціюючого кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, за яким заборгованість ТОВ "Піллар" перед ПрАТ "Кріпта" складає 14 749 035,70 грн, за відсутності доказів її погашення боржником, є підтвердженням вирішення спору про права судом у позовному порядку.

Положення КУзПБ не встановлюють обов'язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливість виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Доведення обставин можливості виконати майнові зобов'язання, строк яких настав, покладено саме на боржника, про що свідчить те, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість (частина третя статті 39 КУзПБ). Відсутність відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також відсутність підтвердження боржником спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість не перешкоджає провадженню у справі. Покладення на ініціюючого кредитора обов'язку доведення обставин можливості виконання боржником майнових зобов'язань, строк яких настав, суперечить засадам змагальності сторін (постанова Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).

У справі, що розглядається, боржник не навів доказів зворотного - відсутності ознак неплатоспроможності, належних доказів на підтвердження спроможності виконати свої грошові зобов'язання суду не надав, тим самим боржник не заперечив про наявність заборгованості за рішенням у справі №911/2179/15, що залишається непогашеною тривалий час, зазначивши, що примусове виконання рішення є наразі неможливим через обставини, які не залежать від кредитора.

Отже, з урахуванням положень статей 74, 76, 77 ГПК України, частини другої статті 36 КУзПБ твердження боржника про його платоспроможність з посиланням на судові рішення у справах № 761/15797/19 та № 910/1125/19, не були доведені боржником в порядку, передбаченому положеннями КУзПБ та ГПК України.

Докази, долучені до поданих ТОВ "Піллар" до Касаційного господарського суду додаткових пояснень, а саме, накази Господарського суду міста Києва у справі №910/1125/19 від 11.06.2021 про зобов'язання ПрАТ "Квазар" повернути ТОВ "Піллар" за актом приймання-передачі майно, колегією суддів Касаційного господарського суду не приймаються та не оцінюються в силу визначених статтею 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, зокрема, суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази.

Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання за чинним рішенням суду, яке не виконано боржником протягом тривалого часу, на підставі якого кредитор звернуся із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, з наявністю судових рішень за участю боржника, зокрема у спорах щодо його майна, та не позбавляє кредитора права на отримання встановленої рішенням суду заборгованості. Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд зауважує, що скаржником не спростовано висновки судів попередніх інстанцій, а висновки попередніх судів у цій справі є такими, що відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19, від 20.05.2021 у справі №924/1277/20.

Оцінюючи доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду, викладених в у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від
13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 03.03.2020 у справі №905/857/19, колегія суддів наголошує, що в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11 (абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18), зазначено що подібність правовідносин (про яку йдеться в статті 287 ГПК України), означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

У справі, що розглядається, предметом розгляду є перевірка обґрунтованості вимог заявника (ініціюючого кредитора), які виникли на підставі остаточного судового рішення у справі № 911/2179/15, можливості боржника задовольнити ці вимоги, а також з'ясування наявності інших підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Натомість, предметом розгляду у справі № 911/593/20 та справі №910/4658/20 є розгляд грошових вимог заявлених ініціюючим кредитором до боржника, які виникли внаслідок невиконання господарського зобов'язання і не підтвердженні судовим рішенням, в умовах, коли боржник оскаржує ці вимоги кредитора в позовному провадженні.

Предметом розгляду у справі № 905/857/19 є перевірка кредиторських вимог заявника, як підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство, на відповідність вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який на час постановлення оскаржуваної ухвали Господарського суду м. Києва від 23.11.2020, втратив чинність.

Отже, правова позиція у даній справі не суперечить правовій позиції, викладеній у наведених в касаційній скарзі постановах Верховного Суду.

Призначення запропонованої ініціюючим кредитором кандидатури арбітражного керуючого судами попередніх інстанцій здійснено відповідно до положень закону, чинного на час ухвалення рішення, що відповідає приписам процесуального законодавства, а саме частини першої статті 34, частини другої статті 116 КУзПБ на підставі пункту 2-1 Перехідних та прикінцевих положень КУзПБ, змістом якого, зокрема передбачено, що заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених статті 287 ГПК України, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією, (абзац другий пункту 2-1). Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією (абзац четвертий пункту 2-1).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято відповідно до фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Щодо судових витрат

Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 у справі №910/6210/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий, суддя Огороднік К. М.

Судді Жуков С. В.

Ткаченко Н. Г.