ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 921/1015/15-г/7

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Тернополі на постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2019 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Тернополі до Приватного підприємства "Продекспорт" про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю представників сторін:

позивача - Кічула В. М., адвокат; Беседін В. І., адвокат; Будниченко О. В, адвокат;

відповідача - Осів П. В., адвокат,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Публічного акціонерного товариства "Укрексімбанк" в м. Тернополі (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії в м. Тернополі) звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Продекспорт" (далі - ПП "Продекспорт") у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.06.2017 № 066-03/880, просило стягнути з відповідача 7 340 343,88 грн заборгованості за кредитним договором від
05.11.2007 № 6607К23 (далі - договір № 6607К23) за період з 17.10.2013 по
30.09.2015, а саме: 6 334 297,08 грн - заборгованість зі сплати відсотків, 1 005
566,80 грн - заборгованість зі сплати комісії за управління кредитом, 480,00 грн - заборгованість зі сплати комісії за внесення змін до умов кредитного договору.

1.2. Позивач наголосив, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі № 921/730/13-г/3, яке набрало законної сили, стягнуто з ПП "Продекспорт" на користь банку заборгованість за кредитним договором від
05.11.2007 № 6607К23 в розмірі 43 132 591,88 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 35 898 615,25 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 5 001 716,63 грн, сума несплаченої комісії за управління кредитом - 507 732,32 грн, комісія за зміну умов договору - 240,00 грн, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань - 1 724 287,68 грн, що нараховані банком станом на
17.10.2013.

1.3. Після ухвалення рішення суду у справі № 921/730/13-г/3 між сторонами укладено ряд додаткових угод до кредитного договору № 6607К23, а саме: додаткова угода № 6607К23-27 від 09.12.2013, якою визначено проценти за користування кредитом; № 6607К23-28 від 31.01.2014, якою встановлено нарахування плати за управління кредитом; № 6607К23-29 від 20.02.2014, якою змінено дату подання позичальником документів банку відповідно до кредитного договору; № 6607К23-30 від 20.01.2015, якою змінено розмір процентів за користування кредитом.

1.4. Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за цими додатковими угодами, позивач просив стягнути з відповідача нараховані банком відсотки за користування кредитом, комісію за управління кредитом і комісію за внесення змін до умов кредитного договору за період з 17.10.2013 по 30.09.2015.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1.05.11.2007 між ВАТ "Укрексімбанк" (банк) та ПП "Продекспорт" (позичальник) укладено кредитний договір № 6607К23, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 2 160 000,00 євро на фінансування інвестиційного проекту по вул. Братів Бойчуків 15 Квітня, зокрема будівництво торгових площ для здачі в оренду, проведення оздоблювальних робіт та закупівлі обладнання для торгового центру під 11 % річних; розмір плати управління кредитом складає - 0,03 % від ліміту заборгованості; кінцевий термін погашення кредиту -
05.11.2012. Додатковими угодами № 6607К23-1 від 18.08.2008, № 6607К23-3 від
30.10.2008, № 6607К23-14 від 19.01.2010, № 6607К23-15 від 22.07.2010, № 6607К23-17 від 13.01.2011, № 6607К23-18 від 27.12.2011, № 6607К23-21 від
27.06.2012 змінено валюту кредитування, ліміт кредиту, розмір кредиту, процентну ставку, порядок нарахування та сплати процентів: валюта: євро, долари США та гривні; ліміт кредитної лінії: для заборгованості у євро - 2 160 000,00; для заборгованості у доларах США - 758 076,55; для заборгованості у гривні - екв. 1 091 923,45 доларів США; процентна ставка за кредитом: 4 % річних з 01.01.2011 по
30.04.2011,4,5 % річних з 01.05.2011 по 30.06.2011,5 % річних з 01.07.2011 по
31.07.2011,5,5 % річних з 01.08.2011 по 31.08.2011,6 % річних з 01.09.2011 по
30.09.2011,7 % річних з 01.10.2011 по 31.10.2011,8 % річних з 01.11.2011 по
30.11.2011,9 % річних з 01.12.2011 по 31.12.2011; з 01.01.2012 за кредитом у євро - 12 % річних; за кредитом у доларах США - 11 % річних; за кредитом у гривні - 18 % річних; з 01.11.2011 по 26.06.2012-7 % річних; з 27.06.2012 за кредитом у євро - 12 % річних; за кредитом у доларах США - 11 % річних; за кредитом у гривні - 18 % річних; з 27.06.2012 по 30.09.2012-7 % річних.

2.2. Додатковою угодою № 6607К23-22 від 28.09.2012 змінено кінцевий термін погашення кредиту - 30.04.2013.

2.3. Додатковою угодою № 6607К23-26 від 17.10.2013 змінено валюту кредиту на національну валюту України (гривню) та встановлено ліміт кредитної лінії - 35 898 615,25 грн, проценти за користування кредитом у розмірі: 0,1 % річних на період з 01.09.2013 по 30.11.2013,16 % річних на період з 01.12.2013, при цьому, нового терміну погашення кредиту не встановлено.

2.4. Згідно з пунктом 3.5.1 кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту, які банк нараховує щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року у валюті кредиту та які підлягають сплаті кожного місяця.

2.5. Позичальник сплачує плату за управління кредитом - 0,03 % від ліміту заборгованості (пункт 3.2.6 кредитного договору).

2.6. За невиконання зобов'язань передбачених умовами пункту 3.4.1 договору (сплата кредиту згідно з графіком погашення), пункту 3.5.1 договору (сплата процентів) та пункту 4.1 договору (сплата платежів за управління кредитом, зміну умов договору) позичальник сплачує банку пеню, штраф та відшкодовує збитки (пункти 7.1-7.4 кредитного договору).

2.7. Згідно з пунктом 8.1 кредитного договору договір набуває чинності з дати його підписання та залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

2.8. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2013 у справі № 921/730/13-г/3, яке набрало законної сили 15.11.2013, задоволено позов банку та встановлено неналежне виконання ним, зокрема умов кредитного договору № 6607К23 від 05.11.2007, та порушення умов кредитного договору позичальником щодо своєчасного перерахування нарахованих банком станом на 17.10.2013, згідно розрахунку та з урахуванням додаткової угоди від 17.10.2013: тіла кредиту в сумі 35 898 615,25 грн, відсотків за кредитом в сумі 5 001 716,63 грн; суми несплаченої комісії за управління кредитом 507 732,32 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань 1 724 287,68 грн і комісії про зміну умов договору 240,00
грн, всього 43 132 591,88 грн.

2.9. Предметом цього спору є заявлені банком позовні вимоги до позичальника про стягнення платежів за кредитним договором № 6607К23 від 05.11.2007 за період з
17.10.2013 по 30.09.2015 в сумі 7 340 343,88 грн, з яких: відсотки за користування кредитом - 6 334 297,08 грн, несплачена комісія за управління кредитом - 1 005 566,80 грн та несплачена комісія за внесення змін до договору - 480,00 грн.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2019 (колегія суддів: Стадник М. С., Хома С. О., Гирила І. М. ), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 (колегія суддів: Бойко С. М., Матущак О. І., Якімець Г. Г. ), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що рішенням у справі № 921/730/13-г/3 стягнуто з позичальника (ПП "Продекспорт") усю суму неповернутого кредиту станом на
17.10.2013, а саме: 35 898 615,25 грн - тіла кредиту, 5 001 716,63 грн - відсотків за кредитом; 507 732,32 грн - несплаченої комісії за управління кредитом, 1 724 287,68 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 240,00
грн - комісії за зміну умов договору, отже банк звернувшись з позовом, скористався своїм правом на стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором та такими діями, на власний розсуд, змінив умови пункту 8.1 договору щодо його чинності до дати повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

При цьому суди виходили з того, що укладені між сторонами, після прийняття рішення суду у справі № 921/730/13-г/3, додаткові угоди до договору № 6607К23, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не мають юридичної сили, оскільки укладені поза межами строку дії кредитного договору.

Водночас суди послалися на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, згідно якого проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються, а права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України. Якщо за рішенням про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, оскільки звернення з позовом про стягнення повної суми кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі АТ "Державний експортно-імпортний банк України", посилається на порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 3, 6, 251, 252, 256, 530, 625, 627, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України та на помилковість урахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у справі № 444/9519/12 і у справі № 310/11534/13-ц, та на необхідність урахування під час вирішення даного спору правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеної у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, де суд зазначив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за цим договором та не позбавляє банк права на отримання належних йому процентів за користування кредитом до повного погашення заборгованості.

Посилаючись на наведене, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ПП "Продекспорт" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з підстав їх законності та обґрунтованості.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

6.3. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - стаття 610 ЦК України.

6.4. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

6.5. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

6.6. Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частиною 2 статті 1050 ЦК України.

6.7. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

6.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом кредитного договору № 6607К23, з врахуванням додаткових угод, кінцевий термін (строк) кредитування позичальника встановлений до 30.04.2013, інший термін кредитування, порядок та строки повернення суми кредиту поза межами терміну кредитування сторонами не встановлювалися.

6.9. Також суди встановили, що предметом розгляду у справі № 921/730/13-г/3 були вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості, яка виникла за кредитним договором, у зв'язку з чим дійшли правильних висновків про те, що на час звернення з зазначеним позовом настав строк виконання договору в повному обсязі.

6.10. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц навела висновок про те, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

6.11. У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Отже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від наведених позицій Великої Палати Верховного Суду.

6.12. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні вимог про стягнення суми процентів нарахованих за період з 17.10.2013 по 30.09.2015, тобто поза межами строку кредитування встановленого договором - 30.04.2013 та після припинення строку дії договору у відповідності з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

6.13. Водночас судами обґрунтовано відхилено посилання позивача на додаткові угоди до кредитного договору, які укладені після прийняття рішення суду у справі № 921/730/13-г/3, а саме: додаткова угода № 6607К23-27 від 09.12.2013, якою визначено проценти за користування кредитом; № 6607К23-28 від 31.01.2014, якою встановлено нарахування плати за управління кредитом; № 6607К23-29 від
20.02.2014, якою змінено дату подання позичальником документів банку відповідно до кредитного договору; № 6607К23-30 від 20.01.2015, якою змінено розмір процентів за користування кредитом, оскільки вони укладені поза межами строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим правильно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення плати за управління кредитом та комісії за зміни до договору, які нараховані за період з 17.10.2013 по 30.09.2015, тобто після припинення строку дії кредитного договору.

6.14. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на дані Реєстру позичальників, який діє на підставі Положення про єдину інформаційну систему "Реєстр позичальників", затвердженого Постановою Правління НБУ № 245 від 27.06.2001 (втратила чинність на підставі Постанови Правління Національного Банку України від 04.05.2018 № 50), як на один із доказів погашення заборгованості за кредитним договором, а також висновок про те, що за даними Реєстру позичальників, внесено запис у графу "погашення суми кредиту" станом на 15.05.2017, що свідчить про погашення заборгованості по кредитному договору, оскільки вони не можуть бути покладені в основу мотивів в якості підстави для відмови в позові.

Судом апеляційної інстанції зазначені безпідставні посилання суду першої інстанції не виправлено, що є підставою для зміни оскаржуваних рішень в їх мотивувальній частині.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідають не повністю, у зв'язку з чим, колегія суддів у відповідності з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові рішення шляхом зміни їх мотивувальної частини на мотивування, викладене у даній постанові, в іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

7.3. Доводи скаржника про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що звернувшись до суду з позовом про стягнення усієї суми заборгованості за кредитним договором, банк скористався своїм правом на стягнення повної суми заборгованості та такими діями на власний розсуд змінив умови пункту 8.1 кредитного договору щодо його чинності до дати повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором, не мають значення для вирішення спору та відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц зазначила про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

У такому разі положення абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

7.4. За таких обставин наведенні у касаційній скарзі АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Тернополі твердження про порушення судами попередніх інстанцій положень статті 1048 та частини 2 статті 1050 ЦК України, спростовуються викладеним, тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

7.5. Крім того колегія суддів зазначає про помилковість посилань скаржника на необхідність урахування під час вирішення даного спору правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеної у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, з огляду на різні умови кредитних договорів щодо припинення нарахування процентів.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" в місті Тернополі задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.08.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.03.2019 у справі № 921/1015/15-г/7 змінити шляхом зміни мотивувальної частини на мотивування, викладене у даній постанові. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір