Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть того, то підстави для додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (спр. № 712/656/15-ц, 12.02.18)

Фабула судового акта: Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в цій справі дотримався правового висновку, зробленого раніше у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, якими відмовлено у задоволенні позову, в якому позивач просив визначити додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що під час перебування у місцях позбавлення волі позивач був обмежений у вільному пересуванні, з батьком не спілкувався, оскільки останній не відповідав на листи позивача. Основною причиною пропущення строків прийняття спадщини є неправомірні дії відповідачки, яка створила такі умови, які вплинули на пропущення позивачем строку прийняття спадщини.

В судовому рішенні, що пропонується увазі читачів, нажаль, відсутній аналіз наведених аргументів позивача в сукупності з іншими доказами, але висновок ВС виглядає досить категоричним.

Як свідчить тлумачення ч. 3 ст. 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

З огляду на це ВС погодився з доводами судів про відсутність у позивача об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті батька. В період перебування в місцях позбавлення волі позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а тому у судів не було підстав для задоволення позову.

У зв’язку з цією справою, заради об’єктивності, доречно нагадати про існування іншої правової позиції, яка була висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. ВСУ, розглянувши ту судову справу, зокрема, зазначав: «ухваливши рішення про відмову в позові, суди не дослідили, чи перевірив нотаріус при заведенні спадкової справи за даними Спадкового реєстру наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту та відповідно чи вчиняв дії для повідомлення позивача про відкриття спадщини, чи здійснював виклик позивача як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Аналізуйте судовий акт: Приватизированный в браке земельный участок и не оформленные в законном порядке постройки не подлежат разделу в судебном порядке (ВССУ у справі № 175/1710/13-ц)

Спадкоємець має право вимагати визнання за ним права власності на неприватизовану квартиру, тільки якщо спадкодавець при житті висловив волю на приватизацію цієї квартири (Постанова ВРУ у справі № 6-121цс13 від 11 грудня 2013р.)

Право власності спадкоємця на нерухомість визнано судом без правовстановлюючого документу виданого на ім‘я спадкодавця (Бобринецький районний суд Кіровоградської області, суддя Бевз О. Ю.)

Спадкоємець частки у статутному капіталі має право на участь в управлінні господарським товариством після рішення загальних зборів про його вступ до господарського товариства. (Господарський суд Львівської області, колегіальний розляд)

ВСУ: Заповіт є одностороннім правочином і може бути визнаний судом нікчемним тільки при зазначенні в рішенні спеціальної підстави передбаченої ст. 1257 ЦК України (ВСУ від 6 вересня 2017р. у справі № 6-2424цс16)

До складу спадщини НЕ входить право користування земельною ділянкою, яке підтверджується актом на право користування померлої особи ( ВСУ від 5 жовтня 2016 р. у справі № 6-2329цс16)

Постанова

Іменем України

12 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 712/656/15-ц

провадження № 61-2397св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 вересня 2016 року у складі судді: Марцішевської О. М. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 1 листопада 2016 року у складі суддів: Нерушак Л. В., Демченка В. А., Карпенко О. В.,

В С Т А Н О В И В :

23 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 712/656/15-ц відкрито касаційне провадження.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа № 712/656/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити додатковий строк для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_6 При цьому вказав, що він був засуджений до 8 років позбавлення волі та відбував покарання. У кінці серпня 2014 року дізнався, що його батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті ОСОБА_6 все майно (житловий будинок з господарськими спорудами на підставі свідоцтва про право на спадщину від 15 липня 2014 року) успадкувала його дружина ОСОБА_5 Відповідачка знала про сина і дочку ОСОБА_6, однак про його смерть їх не повідомила та одноособово успадкувала все майно. Просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6

Справа судами розглядалася неодноразово. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року скасовані рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2015 року про задоволення позову та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 19 жовтня 2015 року про залишення рішення першої інстанції без змін, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 1 листопада 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

У касаційній скарзі, поданій 22 листопада 2016 року, ОСОБА_4 просить скасувати оскаржені судові рішення і прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час перебування у місцях позбавлення волі позивач був обмежений у вільному пересуванні, з батьком не спілкувався, оскільки останній не відповідав на листи позивача. Після звільнення з місць позбавлення волі у травні 2015 року позивач з'ясував, що відповідачка перешкоджала позивачу спілкуватись з батьком, який тяжко хворів. Однак відповідачка не повідомила позивачу про хворобу батька, з метою самостійно успадкувати майно підробила поштові квитанції про нібито відправлення в колонію повідомлення про смерть батька позивача, однак внаслідок обліку в установах відбування покарання отримуваної кореспонденції з'ясувалось, що вказане повідомлення позивачем не було отримане. Основною причиною пропущення строків прийняття спадщини є неправомірні дії відповідачки, яка створила такі умови, які вплинули на пропущення позивачем строку прийняття спадщини.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15.

Тому колегія суддів погоджується з доводами судів про відсутність у позивача об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини після смерті батька. В період перебування в місцях позбавлення волі позивач мав можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а тому у судів не було підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункту першого статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, статтею 1272 ЦК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

На підставі статті 1272 ЦК України, керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 1 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В.І. Журавель