Головна Сервіси для юристів ... Закони Цивільний кодекс України Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийня...

Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини

Цивільний кодекс України (ЗМІСТ) Інши кодекси
  • 5373

    Переглядів

  • 5373

    Переглядів

  • Додати в обране

    1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

    2. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

    {Частина друга статті 1272 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2435-VI від 06.07.2010 , № 1709-VII від 20.10.2014 }

    3. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

    Попередня

    1305/1341

    Наступна
    Додати в обране
    КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

    Аналізуйте судовий акт: Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (ВС КЦС справа №405/7058/19 від 26.07.2021 р.)
     При цьому опублікування нотаріусом оголошення у пресі про відкриття спадщини без зазначення особи спадкоємця за заповітом (особливо коли така особа не обізнана про існування заповіту) не є належним повідомленням або викликом - тому що жодним чином не дає можливості такому, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину.

    Ситуація полягала в наступному: спадкоємець за заповітом дізнався про сам заповіт та свої права за ним (а саме - про спадок у вигляді земельної ділянки) - вже після спливу строку для прийняття спадщини. При чому, повідомив йому про це один із спадкоємців за законом - після того як сам вже отримав свідоцтво. 

    Приватний нотаріус, яка відкрила та вела спадкову справу, виконала свій обов‘язок повідомити про заповіт та викликати спадкоємця - шляхом опублікування оголошення у пресі про відкриття спадщини. Однак, в оголошенні не було зазначено, про те, що це оголошення стосується саме спадкоємця за заповітом, а отже не знаючи про наявність заповіту на її ім`я така була позбавлена можливості дізнатись про відкриття спадщини. Відповідно - спадкоємець за заповітом - подала позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

    Суд першої інстанції відмовив їй у задоволені позову визнавши причини неповажними. Апеляційний суд, все ж таки задовольнив позов частково (надав не три місяці, заявлені в позові - а два місяці додаткового строку для прийняття спадщини). Інші спадкоємці за законом подали касаційну скаргу. Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: Юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не є підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 720/1079/19 від 11.08.2021)
    За загальним правилом, визначеним положеннями частини першої статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

    Проте, у деяких випадках, за наявності поважних причин даний строк може бути продовжено шляхом надання судом додаткового строку для прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).

    Як вбачається із змісту згаданої норми питання поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини є оціночним поняттям та така оцінка надається судами на їх власний розсуд.

    Слід зауважити, що аналіз судової практики вказує на те, що суди вкрай неохоче надають позивачам можливість прийняти спадщину поза межами визначеного законом строку, а тому спадкоємцям слід вкрай уважно ставитись до цього питання та не допускати пропуску визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України строку. Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: Наявність хронічних захворювань та інвалідність не завжди є поважними причинами пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини та підставою надання додаткового строку судом (ВС/КЦС у справі №691/481/18 від 10.06.2021).

    Аналізуйте судовий актНевеликий проміжок часу пропуску строку на вступ у спадщину не є однозначним фактом для його продовження (ВС/КЦС у справі № 362/5972/18 від 16.12.2020)

     Ознака оціночності тих чи інших обставин як поважних для поновлення строків, визначених нормами матеріального або процесуального права у жодному разі не сприяє правовій визначеності.

    Погоджусь із тим, що усі обставини, які можуть бути визнати поважними неможливо передбачити та закріпити їх у законі, але нажаль саме така правова невизначеність сприяє нестабільності судової практики та призводить до того, що одні і ті самі обставини трактуються судами по різному.

    На мою думку все ж таки доцільним є повернення до практики прийняття Пленумом Верховного Суду постанов, які мають однозначно роз’яснювати як слід застосовувати ті чи інші законодавчі норми, які обставини слід вважати поважними, а які ні тощо.

    У даній справі донько померлої звернулась до суду із позовом про продовження їй строку на прийняття спадщини мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті матері між нею та іншими спадкоємцями існувала домовленість щодо спільного подання заяв до нотаріальної контори і лише в останній день вона дізналася, що відповідачі такі заяви подали самостійно. Вона проживає в іншому населеному пункті від місця відкриття спадщини, останній день подання заяви припав на вихідний день, після приїзду вона відразу звернулася в нотаріальну контору, однак отримала відмову в видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом у зв`язку з пропуском строку подання заяви.

    Судами першої та апеляційної інстанції такі доводи визнано необґрунтованими, а вказані причини неповажними.

    Не погоджуючись із такими висновками позивач до Касаційного цивільного суду подала касаційну скаргу, яку вмотивувала тим, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним та причини його пропуску є поважними, оскільки між нею та іншими спадкоємцями існувала домовленість щодо спільного подання заяв до нотаріальної контори, однак відповідачі такі заяви подали самостійно, про що вона дізналась в останній день строку. При цьому зазначає, що віднесення будь-яких обставин до поважних є оціночним та таким, що безпосередньо належить до волі суду та його оцінки.

    Проте, КЦС зазначені доводи також визнав необґрунтованими та підтвердив законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій.

    Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції послався на те, що нормами ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

    Однак, згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

    За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

    При цьому на думку Касаційного цивільного суду не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

    Отже сам по собі факт того, що пропущений строк для прийняття спадщини є незначним, без доведення поважності причини його пропуску, не може бути підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини оскільки така причина не пов'язана з наявністю об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини в установлений законом строк.

    Аналізуйте судовий акт: Необізнаність спадкоємця про факт смерті батька, або неспілкування внаслідок неприязних відносин, не можуть бути підставами для поновлення строку для прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 750/262/20 від 11.11.2020 р.)

     У розглядуваній справі, син просив надати йому додатковий строк для прийняття спадщини від батька, висуваючи основними доводами свої постійні відрядження, необізнаність із фактом смерті батька, недобросовісність дружини батька, бо вона не повідомила йому про відкриття спадщини та неприязні стосунки із батьком, внаслідок яких він зі спадкодавцем не спілкувався.

    Так, пропустивши строк для прийняття спадщини, позивач (син) звернувся до суду першої інстанції з проханням надати йому додатковий строк для прийняття спадщини. Надавши табель обліку робочого часу, він доводив, що був водієм вантажного автомобіля для міжнародних перевезень, і протягом строку для прийняття спадщини він – нібито – постійно перебував у відрядженні. Крім того, посилався на те що дізнався про смерть батька тільки після пропуску строку, тому що не спілкувався із ним та проживав окремо.

    Перша інстанція, яку підтримала апеляційна інстанція - визнала наведені позивачем причини поважними, пов’язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на подання заяви – і надали додатковий строк.

    Дружина спадкодавця (мачуха), звернулась до ВС/КЦС зі скаргою, у якій зазначала, що доводи позивача (сина) не підтверджені належними і допустимими доказами та йому було відомо про смерть батька в межах строку для прийняття спадщини. Крім того, він знав про тяжку хворобу батька ще з 2010 року, однак, допомогу не надавав.

    ВС/КЦС, вивчивши матеріали справи, прийняв доволі обґрунтоване рішення про задоволення касаційної скарги дружини спадкодавця. Розглянувши табель обліку робочого часу, ВС/КЦС виявив, що у відрядженні позивач перебував лише 5 днів на тиждень, а інші поважні обставини пропуску строку - ним не наведено.

    Правова позиція ВС/КЦС обґрунтована наступним:

    1) згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України суд може поновити строк для прийняття спадщини, якщо визнає причини пропуску поважними. Поважні причини – це ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Тобто додатковий строк надається якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

    Поважними причинами пропуску строку можуть бути, зокрема:

    • тривала хвороба спадкоємців;
    • велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;
    • складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
    • перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України;
    • необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

    Судом НЕ можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строк, як, зокрема:

    • юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;
    • необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини;
    • похилий вік;
    • непрацездатність;
    • невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину;
    • відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;
    • несприятливі погодні умови тощо.

    2) Отже - якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

    3) При цьому, апелювання на недобросовісність поведінки іншого спадкоємця - дружини спадкодавця, щодо ненадання відомостей про відкриття спадщини, є безпідставними, оскільки це також не свідчить про поважність причин пропуску строку і не є перешкодою на вчинення спадкоємцем дій по прийняттю спадщини відповідно до норм цивільного права.

    Цікавим є, також, застосування ВС/КЦС принципу пропорційності: адже має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Враховуючи що відповідач - дружина спадкодавця - постійно проживає у квартирі (яка є спадковим майном) з 1981 року, є власником 1/2 частини такої та інвалідом першої групи, обмеження позивача (сина) на прийняття спадщини, який пропустив визначений частиною 1 статті 1270 ЦК України строк без поважних причин, є пропорційними й водночас необхідним наслідком.

    Отже, у цій справі: ВС/КЦС встановив, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

    Аналізуйте судовий акт: Перебування на амбулаторному лікуванні є підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 315/714/19 від 23.11.2020)

    Аналіз судової практики у спорах, пов’язаних зі спорами про надання додаткового строку на прийняття спадщини в основному є негативною.

    Касаційний цивільний суд неодноразово у своїх постановах вказував на те, що ані проживання за кордоном, ані інші обставини, наприклад необізнаність про смерть спадкодавця, не є поважними причинами для надання додаткового строку для прийняття спадщини.

    Але у даному рішенні КЦС змінив «гнев на милость».

    У даній справі сину померлої нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку із пропуском шестимісячного строку прийняття спадщини, що стало підставою для звернення спадкоємця до суду із позовом про надання додаткового строку на прийняття спадщини.

    Судом першої інстанції у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

    Натомість апеляційним судом позов було задоволено.

    Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що нотаріус, отримавши відомості про відкриття спадщини після смерті спадкодавця, не повідомила своєчасно всіх спадкоємців у відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про нотаріат». В свою чергу позивач хоч і не подав заяву про прийняття спадщини, проте фактично самостійно ніс витрати з утримання спадкового майна, строк пропуску встановленого законом строку для прийняття позивачем спадщини є незначним і становить всього три дні, хвороба спадкоємця в дні закінчення вказаного строку підтверджується належними і допустимими доказами.

    На постанову апеляційного суду інший спадкоємець подав касаційну скаргу, яку вмотивував тим, що позивачу було достеменно відомо про смерть матері, він був на похороні, а шестимісячний строк пропустив з тієї причини, що він мав намір подати заяву про прийняття спадщини однак до нотаріуса була черга, тому позивач відклав візит до своєї відпустки, проте заяву не подав так як захворів. Водночас на думку відповідача законом поважною причиною для пропуску строку для прийняття спадщини визнається тривала хвороба спадкоємця на стаціонарному лікування, а не як у позивача - п`ять днів на амбулаторному лікуванні.

    Однак, Касаційний цивільний суд із такими доводами не погодився та касаційну скаргу залишив без задоволення.

    Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що з сукупності норм, передбачених ст.ст. 121612171261126812691270 ЦК України право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

    При цьому пропуск такого строку свідчить про те, що спадкоємець спадщину не прийняв (ст. 1272 ЦК України).

    За змістом положень ст. 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій і лише за наявності таких суд може надати додатковий строк для прийняття спадщини.

    У даній справі позивач обґрунтовуючи свої вимоги посилався на свою хворобу, яка сталася за декілька днів до закінчення шестимісячного строку.

    При цьому на підтвердження факту своєї хвороби позивач надав суду відповідні письмові докази - консультативний висновок спеціаліста, виданий компетентною медичною установою, затверджений печаткою і підписом посадової особи.

    Проте суд першої інстанції належної оцінки даним обставинам та доказам на їх підтвердження не надав, не звернув уваги на те, що гостре раптове захворювання позивача, яке сталося за декілька днів до спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, унеможливило його своєчасне звернення до приватного нотаріуса. Фактично спадкоємець звернувся із заявою про прийняття спадщини наступного дня після одужання, пропустивши всього три дні.

    Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, адже вказана обставина пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця, що потягло за собою незначний пропуск строку для прийняття спадщини.

    Аналізуйте судовий актНедобросовісна поведінка нотаріуса є підставою для поновлення строку для продовження строку для прийняття спадщини (ВС/КЦС у справі № 130/2517/18 від 21.09.2020)

     Положеннями частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України визначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

    Отже, законодавцем у даній нормі суду надано право самостійно оцінити поважність причин пропуску такого строку.

    У зв’язку із такою невизначеністю судова практика у спорах даної категорії є вкрай неоднозначною.

    Окремі суди при аналогічних обставинах такий визнають певні причини поважними, інші ж – ні.

    У дані справі спадкоємець звернувся до суду із позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що на час складення заповіту він був малолітнім та не знав про наявність у нього спадкових прав щодо вищезазначеного майна, оскільки не підтримував довгий час родинних стосунків зі своїми родичами, зокрема і матір`ю, яка не сказала йому про заповіт після смерті баби.

    Судом першої інстанції позов було задоволено. При цьому суд у своєму рішення зазначив те, що державний нотаріус, встановивши наявність заповіту, не вчинила жодних дій для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, не зробила виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у газеті.

    Апеляційний суд із такими висновками погодився.

    На вказані рішення відповідачем було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що позивач не довів заявлені у справі вимоги, зокрема, що він не знав про існування заповіту, був у неприязних стосунках з матір`ю, не жив зі своєю сім`єю, був відсутній в Україні деякий час.

    Однак Касаційний цивільний суд із доводами скарги не погодився.

    Приймаючи таке рішення КЦС послався на те, що згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

    Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

    За змістом ч. 3 ст. 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

    Відповідно до ст. 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

    Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

    Проте, згідно матеріалів справи судами було встановлено порушення нотаріусом згаданої норми. Так, допитаний у судовому засіданні нотаріус, вказував, що позивача не було повідомлено про відкриття спадщини, наявність на його ім`я заповіту та, відповідно, наявності у нього спадкових прав.

    Таким чином враховуючи обставини справи, наявності заповіту на користь позивача як спадкоємця майна, недобросовісну поведінку відповідачів та нотаріуса, а також наведені позивачем причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, суди відповідно до положень ч. 3 ст. 1272 ЦК України дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що наявні правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

    Аналізуйте судовий акт: Необізнаність спадкоємця про існування заповіту є ПОВАЖНОЮ причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини (ВСУ у справі № 6-1320цс17 від 23.08.2017)

     Під час перегляду цієї справи ВСУ висловився щодо визначення поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини зокрема щодо необізнаності спадкоємця про наявність заповіту.

    Відповідно до обставин справи особа ,яка є родичем померлого звернулась до суду із позовом щодо визнання заповіту недійсним. Згідно вказаного заповіту померлий все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів іншій особі, яка не є родичем померлого.

    В свою чергу, спадкоємець за заповітом подав зустрічну позвону заяву щодо надання додаткового строку для прийняття спадщини, посилаючись на те, що він є спадкоємцем за заповітом, складеним померлим ще за життя. Ні на момент складання заповіту, ні на час смерті заповідача йому не було відомо про існування вказаного заповіту. Про існування заповіту йому стало відомо лише після звернення позивача до суду.

    Судом першої інстанції зустрічну прозовну заяву задоволено та надано додатковий строк на прийняття спадщини.

    В свою чергу суди апеляційної та касаційної інстанцій з такими висновками місцеого суду не погодились та у своїх рішеннях зазначили, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як незнання та необізнаність про існування заповіту.

    Водночас ВССУ переглядаючи справу у касаційному порядку вказав, що доводи позивача за зустрічним позовом про наявність поважних причин пропущення строку для прийняття спадщини, оскільки він не є родичем померлого, йому не було відомо про смерть спадкодавця, а також нотаріусом не зроблено жодної спроби розшукати спадкоємця, є безпідставними та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

    Проте, ВСУ не погоджуючись із рішенням апеляційного та касаційного судів зауважив, що право на спадщину виникає в день відкриття спадщини та для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). У випадку якщо спадкоємець не проживав разом із померлим відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. 

    Частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

    В даному випадку суди апеляційної та касаційної інсстанції не врахували тих фактів, що спадкоємець не є родичем спадкодавця за заповітом, повідомлення про смерть останнього не публікувались у регіональній пресі, що підтверджується відповідною довідкою, нотаріусом у порушення вимог ст. 63 Закону України "Про нотаріат" не було зроблено жодної спроби розшукати спадкоємця за заповітом, про існування заповіту та відкриття спадщини йому стало відомо лише після того, як позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.

    Таким чином необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

    Аналізуйте судовий актЗнайшовся заповіт, і це є підставою для надання особі судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори (ВССУ від 01 лютого 2017р. у справі № 306/27/15-ц)

    Мабуть так ще трапляється особливо десь на селі або тоді, коли спадкодавець за життя "плете" інтриги серед спадкоємців, і ніхто точно не знає, яка буде остання воля померлого. Після пропуску шестимісячного строку для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини несподівано знайшовся заповіт, на підставі якого виникли нові спадкоємці. Звичайно старі спадкоємці проти конкурентів, домовитись не вдалось,  нотаріус вже не має право приймати заяву, і ось позов до суду.  

    Суд першої інстанції на підставі частини 3,  ст. 1272 ЦК України - "наслідки пропущення строку для прийняття спадщини"-  визнав поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини – раптове знаходження заповіту, задовільнив позов та надав новому спадкоємцю два місяці строку для звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.  

    Звичайно, як буває у такій ситуації, старі спадкоємці не заспокоїлись та оскаржили рішення в апеляційному та касаційному порядку, мабуть перепродаючи успадковане майно. Проте ВССУ був на стороні того, хто знайшов заповіт. 

    logo

    Юридичні застереження

    Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

    Повний текст