Рішення суду першої інстанції у певній частині - не може бути оскаржено до касаційної інстанції особою, яка не оскаржувала його в апеляційній інстанції (ВП ВС, справа №488/2807/17 від 18.01.2023 р.)

Фабула судового акту: У позові прокурора, що звернувся за захистом інтересів держави було три вимоги:

1. визнати незаконними та скасувати певні пункти рішення міської ради;
2. визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я первинної набувачки;
3. витребувати у кінцевої набувачки у власність держави землю - у придатному для використання стані шляхом знесення розміщеного там об`єкта нерухомості (житлового будинку).

Районний суд задовольнив позов частково. З урахуванням виправленої описки суд: 1) ухвалив визнати незаконними та скасувати оскаржені пункти рішення міської ради 2) ухвалив визнати недійсним державний акт; 3) відмовив у задоволенні вимоги про витребування з володіння кінцевої набувачки спірної земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на цій ділянці об`єкта нерухомості. Тобто перші дві вимоги задовольнив, а у задоволенні третьої відмовив.

Прокурор подав апеляційну скаргу в частині третьої вимоги (витребування з володіння кінцевої набувачки спірної земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на цій ділянці об`єкта нерухомості), тобто просив рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати, а його вимогу №3 задовольнити. І апеляційний суд задовольнив.

Подаючи касаційну скаргу, кінцева набувачка землі, у якої якраз і мали витребовувати землю із знесенням будівель - оскаржила не тільки прийняту постанову суду апеляційної інстанції, а і рішення суду першої інстанції в частині вимог прокурора №1 і №3 (бо не врахувала виправлену описку).

Отже у цій справі, закриваючи касаційне провадження у частині оскарження нею деяких частин рішення суду першої інстанції ВП ВС зазначив:

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимоги про витребування з володіння кінцевої набувачки спірної земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості в апеляційному порядку оскаржив лише прокурор. Кінцева набувачка у касаційній скарзі стверджувала, що така відмова є законною. Тому перегляд цього рішення у вказаній частині касаційним судом міг бути можливий тільки за касаційною скаргою прокурора чи ОДА як позивача.

Із рішенням суду першої інстанції у частині задоволення вимог про визнання незаконними та скасування пунктів рішення міської ради (№1) і про визнання недійсним державного акта (№2) всі учасники справи погодилися, в апеляційному порядку не оскаржували. Тому у цій частині касаційний перегляд рішення суду першої інстанції неможливий.

Встановлення у процесуальному законі обмеження можливості касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не переглядав апеляційний суд, є розумним і має на меті забезпечити стадійність цивільного процесу та запобігти можливим зловживанням процесуальними правами. Велика Палата Верховного Суду вважає таку мету легітимною. Зазначене обмеження є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

Кінцева набувачка, звертаючись із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції, яке вона не оскаржила в апеляційному порядку, могла спрогнозувати неможливість касаційного перегляду цього рішення. Таке обмеження не позбавляє особу права на доступ до суду.

Те, що кінцева набувачка не скористалася правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції про задоволення частини позовних вимог, не означає, що можливим є касаційний перегляд цього рішення у відповідній частині. Встановлена процесуальним законом можливість касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом не нівелює для учасника справи доступ до суду та не ускладнює його настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.

З огляду на викладене у ВП ВС були відсутні підстави для перегляду за касаційною скаргою кінцевої набувачки рішення суду першої інстанції про задоволення вимог про визнання незаконними та скасування пунктів рішення райради і про визнання недійсним державного акта. Касаційне провадження у вказаній частині було закрито.

Аналізуйте судовий акт: ВС визначив які обставини необхідно встановити суду, для задоволення вимог міськради про знесення самочинної забудови (ВС/КЦС у справі №202/7377/16-ц від 27.10.2021 р.);

Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об'єкта самочинного будівництва (ВС КАС справа № 300/214/19 від 16.06.2021 р.);

Знести неможливо залишити: знесення незаконної забудови допускається лише як крайній захід коли неможливо усунути порушення чи здійснити перебудову об’єкта (КЦС/ВС у справі № 320/1889/17-ц від 31.05.2021);

Вирок за невиконання рішення суду, або як отримати судимість за ухилення від знесення самовільного будівництва (Голосіївський районний суд м. Києва у справі 752/13360/19 від 05.04.2021).

Ухвала

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

Справа № 488/2807/17

Провадження № 14-91цс20

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідачаШтелик С. П.,

суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.

розглянула справу за позовом, який виконуючий обов`язки керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) подав в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Миколаївська ОДА), до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 (далі - первинна набувачка), ОСОБА_2 (далі - кінцева набувачка) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» (далі - ДП «Миколаївське лісове господарство»), Виконавчого комітету Миколаївської міської ради - про визнання незаконним і скасування окремих пунктів рішення ради, визнання недійсним державного акта, витребування земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості

за касаційною скаргою кінцевої набувачки на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 21 листопада 2018 року, ухвалене суддею Лазаревою Г. М., та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року, прийняту колегією суддів у складі Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О. та

в с т а н о в и л а:

у серпні 2017 року прокурор звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:

визнати незаконними та скасувати пункти 35 і 35.1 рішення Миколаївської міської ради від 19 грудня 2008 року № 31/52 (далі - рішення № 31/52);

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 249435 від 26 лютого 2009 року, виданий на ім`я первинної набувачки та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900100264 (далі - державний акт);

витребувати у кінцевої набувачки у власність держави в особі Миколаївської ОДА у придатному для використання стані шляхом знесення об`єкта нерухомості (житлового будинку) земельну ділянку площею 1 000 кв. м з кадастровим номером 4810136600:05:001:0042, розташовану у АДРЕСА_1 (далі - спірна земельна ділянка).

21 листопада 2018 року Корабельний районний суд міста Миколаєва ухвалив скорочене рішення, відповідно до якого позов задовольнив частково: визнав незаконними та скасував оскаржені пункти рішення № 31/52; визнав недійсним державний акт; витребував у власність держави в особі Миколаївської ОДА спірну земельну ділянку; відмовив у задоволенні вимоги про знесення спорудженого на цій ділянці об`єкта нерухомості.

У повному тексті рішення Корабельний районний суд міста Миколаєва ухвалив визнати незаконними та скасувати оскаржені пункти рішення № 31/52 і визнати недійсним державний акт; відмовив у задоволенні вимоги про витребування з володіння кінцевої набувачки спірної земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на цій ділянці об`єкта нерухомості.

7 грудня 2018 року Корабельний районний суд міста Миколаєва постановив ухвалу, згідно з якою виправив описку у резолютивній частині скороченого рішення, виклавши цю частину у редакції резолютивної частини повного тексту рішення суду від 21 листопада 2018 року.

25 лютого 2019 року перший заступник прокурора Миколаївської області подав апеляційну скаргу на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 21 листопада 2018 року, в якій просив його скасувати у частині відмови у задоволенні вимоги про витребування спірної земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості й ухвалити щодо цієї вимоги нове рішення - про задоволення позову.

17 квітня 2019 року Миколаївський апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги першого заступника прокурора Миколаївської області та вимог, заявлених у суді першої інстанції, прийняв постанову. Згідно з нею скасував рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про витребування спірної земельної ділянки у придатному для використання стані шляхом знесення розташованого на ній об`єкта нерухомості й ухвалив у цій частині нове рішення: витребував у кінцевої набувачки у власність держави в особі Миколаївської ОДА спірну земельну ділянку та визначив знести за рахунок кінцевої набувачки розташовані на цій ділянці житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями, спорудами та парканом; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У травні 2019 року кінцева набувачка подала касаційну скаргу на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 21 листопада 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року. Просила їх скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. За змістом доводів касаційної скарги не погодилася з постановою суду апеляційної інстанції в цілому, а з рішенням суду першої інстанції - тільки у частині задоволених позовних вимог про визнання незаконними та скасування пунктів 35, 35.1 рішення № 31/52 і про визнання недійсним державного акта. У касаційній скарзі кінцева набувачка щодо відмови у задоволенні вимоги про витребування з її володіння спірної земельної ділянки шляхом знесення «будинку із господарськими спорудами» зазначила, що такий висновок суду першої інстанції про необґрунтованість і безпідставність відповідних доводів прокурора є законним.

24 червня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження у справі.

20 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував тим, що існує виключна правова проблема, а також є підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у пунктах 125.9, 125.10 і 126 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року у справі № 910/4730/18.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

За змістом наведеного припису учасник справи не має права на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції у частині, яку він не оскаржував в апеляційному порядку.

Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні вимоги про витребування з володіння кінцевої набувачки спірної земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості в апеляційному порядку оскаржив лише прокурор. Кінцева набувачка у касаційній скарзі стверджувала, що така відмова є законною. Тому перегляд цього рішення у вказаній частині касаційним судом міг бути можливий тільки за касаційною скаргою прокурора чи Миколаївської ОДА як позивача.

Із рішенням суду першої інстанції у частині задоволення вимог про визнання незаконними та скасування пунктів 35, 35.1 рішення № 31/52 і про визнання недійсним державного акта всі учасники справи погодилися, в апеляційному порядку не оскаржували. Тому у цій частині касаційний перегляд рішення суду першої інстанції неможливий.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

Згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, неабсолютне; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено так, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями(див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Встановлення у процесуальному законі обмеження можливості касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не переглядав апеляційний суд, є розумним і має на меті забезпечити стадійність цивільного процесу та запобігти можливим зловживанням процесуальними правами. Велика Палата Верховного Суду вважає таку мету легітимною.Зазначене обмеження є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Кінцева набувачка, звертаючись із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції, яке вона не оскаржила в апеляційному порядку, могла спрогнозувати неможливість касаційного перегляду цього рішення. Таке обмеження не позбавляє особу права на доступ до суду.

Те, що кінцева набувачка не скористалася правом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції про задоволення частини позовних вимог, не означає, що можливим є касаційний перегляд цього рішення у відповідній частині. Встановлена процесуальним законом можливість касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після його перегляду апеляційним судом не нівелює для учасника справи доступ до суду та не ускладнює його настільки, щоби завдати шкоди самій суті цього права.

З огляду на викладене у Великої Палати Верховного Суду відсутні підстави для перегляду за касаційною скаргою кінцевої набувачки рішення суду першої інстанції про задоволення вимог про визнання незаконними та скасування пунктів 35, 35.1 рішення № 31/52 і про визнання недійсним державного акта. Касаційне провадження у вказаній частині слід закрити.

Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 396 ЦПК України).

Керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 25, 260, частиною другою статті 261, статтею 388, частиною другою статті 396 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а :

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_2 на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 21 листопада 2018 року про задоволення вимогпро визнання незаконними та скасування пунктів 35 і 35.1 рішення Миколаївської міської ради від 19 грудня 2008 року № 31/52 та про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 249435 від 26 лютого 2009 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900100264, у справі за позовом, який виконуючий обов`язки керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2 подав в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, до Миколаївської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Державного підприємства «Миколаївське лісове господарство», Виконавчого комітету Миколаївської міської ради - про визнання незаконним і скасування окремих пунктів рішення ради, визнання недійсним державного акта, витребування земельної ділянки шляхом знесення спорудженого на ній об`єкта нерухомості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. П. ШтеликСудді:Ю. Л. ВласовК. М. Пільков І. В. Григор`єваО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівО. М. Ситнік Д. А. ГудимаВ. М. Сімоненко Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич Л. Й. Катеринчук

Ухвалу оформив суддя Гудима Д. А.