Постанова

Іменем України

19 травня 2022 року

м. Київ

справа № 431/5215/19

провадження № 61-16723св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

позивач - керівник Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Чернобаєм Сергієм Сергійовичем, на постанову Луганського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року в складі колегії суддів Луганської В. М., Коновалової В. А., Карташова О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року керівник Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області звернулася з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , правонаступником прав і обов`язків якого є ОСОБА_2 , про розірвання договору оренди, визнання недійсним договору суборенди та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позову вказувала, що 01 жовтня 2010 року між Старобільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № б/н, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження голови Старобільської районної державної адміністрації від 09 вересня 2010 року № 466 надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,5827 га із земель державної власності, що розташована за межами населених пунктів на території Титарівської сільської ради Старобільського району Луганської області, строком на 49 років.

Згідно пунктів 9, 11 договору оренди орендна плата встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і становить 1810,10 грн. Орендна плата вноситься рівними частинами до 15 серпня та до 15 листопада кожного року.

Вказує, що орендар не виконав умови договору щодо внесення орендної плати за 2018 рік, що є істотним порушенням договору та відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» підставою для розірвання договору оренди землі.

Пунктом 30 договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року передбачено, що орендар має право передати земельну ділянку або її частину в суборенду без змін цільового призначення за попередньою згодою орендодавця і у випадках, передбачених статтею 8 Закону України «Про оренду землі».

05 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано державним реєстратором Старобільської районної державної адміністрації 28 листопада 2016 року, згідно якого суборендодавець на підставі договору надає, а суборендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності, розташовану за межами населених пунктів, яка за даними державного земельного кадастру враховується до Титарівської сільської ради Старобільського району, площею 5,5827 га, в тому числі рілля 5,5827 га, строком на 40 років.

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 14 січня 2019 року № 10-12-0.10-242/2-19 за період з 01 січня 2013 року по теперішній час ОСОБА_1 не звертався з вимогами про узгодження передання в суборенду земельної ділянки, яку він орендує.

Керівник прокуратури зазначає, що ОСОБА_1 без згоди орендодавця не мав повноважень для передачі земельної ділянки, яка була у нього в оренді відповідно до договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року, у суборенду та не міг виступати орендодавцем вказаного майна. Зазначене порушення умов договору оренди є підставою для визнання договору суборенди від 05 грудня 2013 року № б/н недійсним та повернення земельної ділянки її власнику - ГУ Держгеокадастру в Луганській області.

Подання позову керівником прокуратури обґрунтовано тим, що протягом тривалого часу будь-які заходи з метою розірвання договорів оренди та суборенди витребування земельної ділянки відповідними органами не вжито.

У зв`язку з цим керівник прокуратури просить:

розірвати договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 01 жовтня 2010 року, укладений між Старобільською РДА та ОСОБА_1 , зареєстрований у Старобільському районному відділі при Луганській регіональній філії ДП «Центру ДЗК» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 жовтня 2010 року за № 041042600031;

визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки б/н, укладений 05 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований державним реєстратором Старобільської РДА Луганської області 28 листопада 2016 року індексний номер 32586601;

зобов`язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку площею 5,5827 га кадастровий номер 4425185500:02:001:0230 Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2020 року в задоволенні позовних вимог керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про розірвання договору оренди, визнання недійсним договору суборенди та повернення земельної ділянки відмовлено.

Суд виходив з того, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для розірвання договорів оренди та суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Позовну вимогу про повернення земельної ділянки суд вважав похідною від попередніх вимог, а тому теж відмовив у її задоволенні.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Луганського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року апеляційну скаргу керівника Луганської обласної прокуратури задоволено; рішення Старобільського районного суду Луганської області від 26 жовтня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги керівника Старобільської місцевої прокуратури задоволено:

розірвано договір оренди земельної ділянки б/н, укладений 01 жовтня 2010 року між Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області та ОСОБА_1 , який зареєстрований у Старобільському районному відділі при Луганській регіональній філії ДП «Центру ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01 жовтня 2010 року за № 041042600031;

визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки б/н, укладений 05 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , який зареєстрований державним реєстратором Старобільської районної державної адміністрації Луганської області 28 листопада 2016 року, індексний номер 32586601;

зобов`язано ОСОБА_2 , як є правонаступника ОСОБА_3 , повернути земельну ділянку площею 5,5827 га, кадастровий номер 4425185500:02:001:0230, що відповідно до даних державного земельного кадастру враховується в Титарівській сільській раді Старобільського району, Головному управлінню Держгеокадастру у Луганській області;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Луганської обласної прокуратури 5853,50 грн судового збору;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь Луганської обласної прокуратури 12 341,42 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що орендар не виконав умови договору щодо сплати орендної плати за 2018 рік, яка згідно умовами договору повинна сплачуватися рівними частинами до 15 серпня та 15 листопада кожного року. Вказане свідчить про системне невиконання умов договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року та є істотним порушенням договору, що відповідно до норм земельного законодавства є підставою для розірвання договору оренди землі.

Щодо вимог про визнання недійсним договору суборенди, апеляційний суд вказав, що згідно умов договору оренди від 01 жовтня 2010 року ОСОБА_1 без згоди орендодавця не мав повноважень для передачі земельної ділянки в суборенду та не міг виступати орендодавцем зазначеного майна, що відповідно до частини першої статті 205 та частини другої статті 203 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним.

Оскільки спірна земельна ділянка перебувала у незаконному користуванні ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступником прав і обов`язків якого є ОСОБА_2 , апеляційний суд вважав за доцільне зобов`язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку власнику.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно розірвав договір оренди землі від 01 жовтня 2010 року, адже позивач не довів у встановленому законом порядку систематичної несплати ОСОБА_1 орендної плати за два роки, тобто два або більше випадки.

10 грудня 2021 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку від керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області надійшов відзив, у якому керівник прокуратури просить закрити касаційне провадження у справі та залишити в силі оскаржену постанову апеляційного суду. Необхідність закриття касаційного провадження позивач обґрунтовує тим, що справа, яка переглядається, є малозначною. Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, позивач зазначає, що апеляційний суд правильно встановив систематичне невиконання ОСОБА_1 умов договору оренди у 2018 році, оскільки орендар повинен сплачувати орендну плату двічі на рік рівними частинами до 15 серпня та до 15 листопада поточного року. За таких обставин оскаржена постанова апеляційного суду не суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), яка є підставою для відкриття касаційного провадження.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

В ухвалі Верховного Суду від 08 листопада 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Аналіз змісту та вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року. В частині позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди від 05 грудня 2013 року та про повернення земельної ділянки постанова апеляційного суду в касаційному порядку не оскаржується та Верховним Судом не переглядається.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 01 жовтня 2010 року між Старобільською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,58827 га, у тому числі рілля 5,58827 га для ведення фермерського господарства, із земель державної власності, розташованої за межами населених пунктів, на території яка за даними державного земельного кадастру враховується до Титарівської сільської ради, строком на 49 років.

Пунктом 11 договору встановлено, що орендна плата вноситься рівними частинами до 15 серпня та 15 листопада кожного року.

Відповідно до пункту 30 договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року орендар має право передати земельну ділянку або її частину у суборенду без змін цільового призначення за попередньою згодою орендодавця і у випадках передбачених статтею 8 Закону України «Про оренду землі».

05 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір суборенди, відповідно до умов якого він передав ОСОБА_3 у довгострокове платне користування вказану земельну ділянку площею 5,5827 га, в тому числі рілля 5,5827 га, строком на 40 років.

Згідно інформації Головного управління ДФС у Луганській області від 14 січня 2019 року № 267/9/12-32-55-06 протягом 2016-2018 років згідно договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, ОСОБА_1 нараховано та ним сплачено: у 2016 році нараховано 4763,80 грн, сплачено - 4765 грн, у 2017 році нараховано 4763,80 грн, сплачено - 4763,80 грн, у 2018 році нараховано 4763,80 грн, не сплачено.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 червня 2019 року земельна ділянка за кадастровим номером 4425185500:02:001:0230 площею 5,5827 га для ведення фермерського господарства за адресою: Луганська область, Старобільський район, Титарівська сільська рада, державної форми власності належить Головному управлінні Держгеокадастру у Луганській області.

Відповідно до наданої інформації Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 14 січня 2019 року № 10-12-0.10-242/2-19 за період з 01 січня 2013 року по теперішній час ОСОБА_1 не звертався до них щодо узгодження передачі в суборенду земельної ділянки загальною площею 5,5827 га з кадастровим номером 4425185500:02:001:0230, яку він орендує.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, установлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Пунктами 9, 11 договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 1810,10 грн. Орендна плата вноситься рівними частинами до 15 серпня та 15 листопада кожного року.

Тобто укладеним договором оренди землі передбачено, що орендар має вносити орендну плату двічі на рік рівними частинами.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі, На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки.

Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Пред`являючи позов, прокуратура посилалася на те, що ОСОБА_1 не виконав свої обов`язки зі сплати орендної плати в грошовій формі за 2018 рік.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статей 12 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін.

У справі, що переглядається, апеляційний суд встановив, що за 2018 рік ОСОБА_1 нараховано 4763,80 грн орендної плати за договором оренди від 01 жовтня 2010 року, яку він повинен був сплатити в рівних частинах до 15 серпня та до 15 листопада поточного року. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження внесення ОСОБА_1 орендної плати за договором оренди від 01 жовтня 2010 року за 2018 рік.

За встановлених обставин несплати орендарем орендної плати за 2018 рік, тобто систематичного неналежного виконання ОСОБА_1 істотних умов договору, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність підстав для розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) та без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Чернобаєм Сергієм Сергійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року в частині задоволених позовних вимог керівника Старобільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Луганській області, Старобільської районної державної адміністрації Луганської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук